Ухвала суду № 70162948, 13.09.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2017 року м. Київ К/800/15492/17

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Бившевої Л.І. (головуючого), Олендера І.Я., Шипуліної Т.М.,

за участі секретаря судового засідання Орєшко Ю.О.,

представників позивача Мокрія Р.З., відповідача Щуренко Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Шахта "Надія"

на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 27 січня 2017 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року

у справі № 813/1773/15

за позовом Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (правонаступник - Офіс великих платників податків Держаної фіскальної служби)

до Публічного акціонерного товариства "Шахта "Надія"

про стягнення коштів (податкової заборгованості), -

В С Т А Н О В И Л А :

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 05 травня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2015 року, позов задовольнив: стягнув з рахунків Публічного акціонерного товариства "Шахта "Надія" (далі - ПАТ "Шахта "Надія") на користь бюджету кошти в сумі 11485504,00 грн (одинадцять мільйонів чотириста вісімдесят п'ять тисяч п'ятсот чотири грн 00 коп.).

Львівський окружний адміністративний суд ухвалою від 27 січня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року, відмовив у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Шахта "Надія" (далі - ПАТ "Шахта "Надія") про відстрочення виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 05 травня 2015 року у справі № 813/1773/15 за позовом Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області до Публічного акціонерного товариства "Шахта "Надія" про стягнення заборгованості у сумі 11485504,00 грн.

У касаційній скарзі ПАТ "Шахта "Надія", посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нове рішення, яким відстрочити виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 05 травня 2015 року.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції, визначені у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні заяви про відстрочення виконання судового рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що наведені ПАТ "Шахта "Надія" обставини, а саме збиткова діяльність підприємства та наявність кредиторської заборгованості є результатом провадження господарської діяльності юридичної особи як самостійного суб'єкта господарювання, тому вказані обставини не є об'єктивними обставинами, які можуть бути підставою для відстрочення виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 05 травня 2015 року. Також суди зазначили, що Львівський окружний адміністративний суд ухвалою від 06 листопада 2015 року вже відстрочив виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 05 травня 2015 року до 31 грудня 2016 року, тоді як чинним законодавством визначено термін на відстрочення податкового боргу у межах не більше одного бюджетного року.

Відповідно до частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження можуть звернутися до адміністративного суду першої інстанції (незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист) із заявою про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення.

Оскільки підстави розгляду питань щодо відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення є матеріально-правовими, то їх слід розглядати у сукупності з положеннями статей 105 та 162 Кодексу адміністративного судочинства України, які визначають зміст способів захисту порушеного права в адміністративному судочинстві.

Аналізуючи положення статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв'язку із нормами, які гарантують право на судовий захист і передбачають форми й способи його реалізації (статті 105 та 162 Кодексу), суд приходить до висновку, що в контексті спірних правовідносин обставини, якими обґрунтовувалася необхідність перерви у вчиненні дії, передбаченої судовим рішенням, не можуть бути підставами для відстрочення виконання такого судового рішення, оскільки процедура виконання судового рішення, на підставі якого з платника податків стягуються кошти, є самостійною процедурою, яка регулюється окремими нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Таким чином, виникнення податкового боргу є юридичним фактом, який пов'язаний із несплатою узгодженої суми грошового зобов'язання протягом установленого строку.

При цьому згідно з пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно з пунктом 41.2 статті 41 Податкового кодексу України органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.

Порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється статтями 95 - 99 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до пункту 95.3 статті 95 цього Кодексу стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Таким чином, Податковим кодексом України встановлено особливий порядок виконання судових рішень про стягнення коштів з платника податків у рахунок погашення податкового боргу. Органами стягнення за такими рішеннями, які здійснюють процедуру їх примусового виконання, є контролюючі органи в розумінні Податкового кодексу України.

Якщо ж достатні для погашення податкового боргу кошти відсутні, контролюючий орган відповідно до абзацу 2 пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України звертається до суду з позовом про надання дозволу на погашення всієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Таке погашення здійснюється на підставі зазначеного рішення суду та прийнятого на його підставі рішення органу доходів і зборів шляхом продажу майна платника податків на публічних торгах та/або торгівельними організаціями в порядку, визначеному пунктами 95.7 - 95.21 статті 95 Податкового кодексу України.

Отже, чинне законодавство передбачає окремий порядок примусового виконання судових рішень про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу.

У свою чергу статтею 100 Податкового кодексу України передбачено розстрочення або відстрочення податкового боргу платника податків.

Згідно з пунктом 100.1 статті 100 Податкового кодексу України розстроченням, відстроченням грошових зобов'язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день прийняття контролюючим органом рішення про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу.

Зі змісту наведених законодавчих норм можна зробити висновок, що відстрочення застосовується як у процедурі примусового стягнення податкового боргу, так і під час добровільного погашення платником грошових зобов'язань. А відтак відстрочення є лише законодавчо передбаченою формою розрахунків платника з бюджетом шляхом зміни строків платежу; відстрочення не можна розцінювати як окремий спосіб погашення податкового боргу, що виключає можливість застосування інших заходів з примусового стягнення податкового боргу; використання інституту розстрочення не виключається і на стадії виконання судового рішення про примусове стягнення податкового боргу.

За таких обставин питання щодо відстрочення сплати коштів у рахунок погашення податкового боргу за судовим рішенням належить до компетенції податкового органу.

Таким чином, висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо підстав відмови у задоволенні заяви ПАТ "Шахта "Надія" про відстрочення виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 05 травня 2015 року у цій справі є передчасними, що, однак, не вплинуло на результат розгляду даної справи; помилка щодо підстави відмови у задоволенні заяви про відстрочення виконання судового рішення не може бути підставою для скасування судового рішення, прийнятого за результатами розгляду вказаної заяви.

Керуючись статтями 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Шахта "Надія" залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 27 січня 2017 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року у справі № 813/1773/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою безпосередньо до Верховного Суду України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України, та протягом трьох місяців з дня ухвалення судового рішення, щодо якого заявлено клопотання про перегляд, або з дня ухвалення судового рішення, на яке здійснюється посилання на підтвердження підстав, установлених пунктами 1 і 2 ч. 1 ст. 237 цього Кодексу, якщо воно ухвалено пізніше, але не пізніше одного року з дня ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява.

Головуючий суддя: __ Л.І. Бившева

Судді: __ І.Я. Олендер

__ Т.М. Шипуліна