Ухвала суду № 70162642, 01.11.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" листопада 2017 р. м. Київ К/800/738/17

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого судді Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Олендера І.Я.

за участю секретаря Шевчук П.О.

представника позивача Цюрупи Д.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної фіскальної служби України на окрему ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2016 у справі за заявою Державної фіскальної служби України про поновлення пропущеного строку пред'явлення виконавчого листа до виконання у справі №810/7228/14 за позовом Державної фіскальної служби України до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» про стягнення штрафних (фінансових) санкцій.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, суд

В С Т А Н О В И В:

Державна фіскальна служба України звернулася до суду з позовом до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт», в якому просила стягнути фінансові санкції у вигляді штрафу в сумі 40893,20 грн., застосовані за рішенням контролюючого органу від 11.06.2014 №000226 за порушення вимог Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Київський окружний адміністративний суд постановою від 02.02.2015 позов задовольнив.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 16.04.2015 постанову Київського окружного адміністративного суду залишив без змін.

Позивач 08.02.2016 звернувся до суду із заявою про видачу виконавчого листа у даній справі. Суд видав виконавчий лист 14.03.2016, в якому вказав строк пред'явлення до виконання до 16.04.2016.

Позивач отримав вказаний виконавчий лист 21.04.2016, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0113321121399, та 11.05.2016 звернувся до суду із заявою про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання.

Київський окружний адміністративний суд ухвалою від 18.05.2016 заяву позивача про поновлення пропущеного строку пред'явлення виконавчого листа до виконання задовольнив. Поновив строк пред'явлення виконавчого листа до виконання, виданого Київським окружним адміністративним судом в адміністративній справі №810/7228/14 про стягнення з відповідача до Державного бюджету України фінансових санкцій у вигляді штрафу в сумі 40893,20 грн. Суд вказав, що обчислювати строк пред'явлення до виконання виконавчого листа слід з 21.04.2016.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 27.09.2016 ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 18.05.2016 залишив без змін.

При цьому Київський апеляційний адміністративний постановив окрему ухвалу від 27.09.2016. Згідно з резолютивною частиною окремої ухвали з метою усунення причин та умов, що призвели до неналежного виконання посадовими особами Державної фіскальної служби України своїх процесуальних прав та обов'язків, суд ухвалив наведені в ухвалі факти довести до відома Голови Державної фіскальної служби України. Суд апеляційної інстанції зобов'язав Голову Державної фіскальної служби України повідомити цей суд про вжиті заходи реагування не пізніше одного місяця після надходження окремої ухвали.

Не погоджуючись з окремою ухвалою, Державна фіскальна служба України подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, який ухвалою від 12.01.2017 прийняв її до провадження.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати окрему ухвалу. Позивач вважає, що суд апеляційної інстанції порушив норму процесуального права: статтю 16 Кодексу адміністративного судочинства України та постановив незаконну та необґрунтовану ухвалу. Свою позицію позивач обґрунтовує тим, що суд апеляційної інстанції в окремій ухвалі не зазначив, яку норму закону порушив позивач. В ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2016, якою залишено без змін ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 18.05.2016 про задоволення заяви позивача про поновлення пропущеного строку пред'явлення виконавчого листа до виконання, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що вказаний строк пропущено позивачем з поважних причин, оскільки останній звернувся із заявою про видачу виконавчого листа в межах строку для його пред'явлення до виконання.

Перевіривши наведені у скарзі доводи, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 166 Кодексу адміністративного судочинства України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Суд касаційної інстанції з'ясував, що суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції про поновлення строку пред'явлення виконавчого листа до виконання, погодився з висновком суду першої інстанції про пропуск позивачем строку пред'явлення такого виконавчого листа до виконання з поважних причин. Суди попередніх інстанцій встановили, що строк пред'явлення виконавчого листа до виконання був до 16.04.2016. Позивач 08.02.2016, тобто в межах строку пред'явлення такого листа до виконання, звернувся до суду першої інстанції із заявою про видачу виконавчого листа, однак виконавчий лист був направлений судом позивачу лише 13.04.2016 і отриманий останнім 21.01.2016 - за закінченням строку пред'явлення його до виконання.

У матеріалах справи наявна заява позивача про видачу виконавчого листа від 08.02.2016 (а.с. 130), яка в цей же день надійшла до суду, тоді як строк пред'явлення виконавчого листа до виконання був до 16.04.2016. У заяві від 08.02.2016 позивач просив надіслати на його адресу виконавчий лист про примусове виконання постанови Київського окружного адміністративного суду від 02.02.2015, проте такий виконавчий лист суд надіслав позивачу лише 19.04.2016 і цей лист позивач отримав 21.04.2016, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 134).

При цьому суд касаційної інстанції зауважує, що суд першої інстанції на своєчасно подану позивачем заяву про видачу виконавчого листа шляхом надсилання його на адресу позивача не надсилав позивачу повідомлень про неможливість надіслання на адресу позивача виконавчого листа та про необхідність явки представника до суду особисто для отримання такого листа та надіслав виконавчий лист позивачу, але вже за закінченням строку пред'явлення його до виконання.

Однак, залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції про поновлення строку пред'явлення виконавчого листа до виконання, суд апеляційної інстанції постановив оскаржену окрему ухвалу, вказавши в ній про допущення службовими і посадовими особами Державної фіскальної служби України бездіяльності, що призвела до пропуску строку пред'явлення виконавчого листа до виконання.

Суд апеляційної інстанції такою бездіяльністю вважає незвернення представника Державної фіскальної служби України до Київського окружного адміністративного суду для отримання виконавчого листа до закінчення строку пред'явлення цього листа до виконання (до 16.04.2016) після звернення до суду 08.02.2016 із заявою про видачу зазначеного виконавчого листа, у зв'язку з чим суд направив виконавчий лист на адресу Державної фіскальної служби України засобами поштового зв'язку, а остання отримала його лише 21 квітня 2016 року, тобто поза межами строку пред'явлення виконавчого листа до виконання.

Суд касаційної інстанції вважає, що висновок суду апеляційної інстанції в окремій ухвалі про пропуск позивачем строку пред'явлення виконавчого листа до виконання внаслідок бездіяльності посадових і службових осіб не відповідає такій обставині як визнання судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, пропуску строку пред'явлення виконавчого листа до виконання з поважних причин.

Окрім того, підставою, яка надає можливість суду постановити окрему ухвалу, є виявлення під час розгляду справи порушення суб'єктами владних повноважень вимог закону.

Всупереч наведеному суд апеляційної інстанції в окремій ухвалі не вказав, порушення якого закону він виявив при апеляційному розгляді заяви позивача про поновлення пред'явлення строку виконавчого листа до виконання, що стало підставою для постановлення окремої ухвали.

До того ж суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що Податковим кодексом України (пункт 95.3 статті 95 цього Кодексу) встановлено особливий порядок виконання судових рішень про стягнення коштів з платника податків у рахунок погашення податкового боргу. Органами стягнення за такими рішеннями, які здійснюють процедуру їх примусового виконання, є контролюючі органи в розумінні Податкового кодексу України.

Механізм виконання судових рішень про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу передбачений главою 12 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22.

Цей механізм передбачає оформлення інкасового доручення для примусового стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу. При цьому судове рішення, на підставі якого з платника податків стягуються кошти, відповідно до пункту 12.4 зазначеної Інструкції, до банку не подається. Натомість реквізити відповідного судового рішення зазначаються в самому інкасовому дорученні.

Якщо ж достатні для погашення податкового боргу кошти відсутні, контролюючий орган відповідно до абзацу другого пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України звертається до суду з позовом про надання дозволу на погашення всієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Таке погашення здійснюється на підставі зазначеного рішення суду та прийнятого на його підставі рішення органу доходів і зборів шляхом продажу майна платника податків на публічних торгах та/або торгівельними організаціями в порядку, визначеному пунктами 95.7- 95.21 статті 95 Податкового кодексу України.

Отже, чинне законодавство передбачає окремий порядок примусового виконання судових рішень про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу. При цьому органи державної виконавчої служби до цієї процедури не залучаються.

За таких обставин, немає підстав для відкриття виконавчого провадження в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження». Відповідно, в адміністративних судів відсутні підстави для видачі виконавчих листів про примусове виконання судових рішень у порядку статей 257 та 258 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи зазначене, суд касаційної інстанції вважає, що окрема ухвала суду апеляційної інстанції є незаконною та необґрунтованою, тому підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 160, 210, 221, 223, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної фіскальної служби України задовольнити.

Окрему ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2016 скасувати.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою безпосередньо до Верховного Суду України в порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України, та протягом трьох місяців з дня ухвалення судового рішення, щодо якого заявлено клопотання про перегляд, або з дня ухвалення судового рішення, на яке здійснюється посилання на підтвердження підстав, установлених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, якщо воно ухвалено пізніше, але не пізніше одного року з дня ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ І.Я.Олендер