Ухвала суду № 70162637, 01.11.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" листопада 2017 р. м. Київ К/9991/70280/12

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого судді Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Олендера І.Я.

за участю секретаря Шевчук П.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дон Строй Ком» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05.09.2012 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.10.2012 по справі №2а/0570/9520/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дон Строй Ком» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, суд

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДОН СТРОЙ КОМ» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 19.07.2012 №0000521543 про збільшення грошового зобов'язання з орендної плати за землю в сумі 115248 грн. за основним платежем та в сумі 28812,04 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Донецький окружний адміністративний суд постановою від 05.09.2012 у задоволенні позову відмовив.

Донецький апеляційний адміністративний суд ухвалою від 23.10.2012 залишив без змін постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05.09.2012.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю «Дон Строй Ком» подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, який ухвалою від 15.11.2012 відкрив касаційне провадження.

За результатами повторного автоматизованого розподілу судових справ 29.11.2016 суддею-доповідачем у касаційному провадженні визначено суддю Шипуліну Т.М.

Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України Шипуліної Т.М. від 30.11.2016 вказану касаційну скаргу прийнято до свого провадження.

У зв'язку з тим, що справа №2а/0570/9520/2012 не надійшла до Вищого адміністративного суду України, ухвалою судді Вищого адміністративного суду України Шипуліної Т.М. від 30.11.2016 справу №2а/0570/9520/2012 витребувано з Донецького окружного адміністративного суду та у разі відсутності цієї справи ініційовано відновлення втраченого судового провадження.

Донецький окружний адміністративний суд разом із супровідним листом від 11.07.2017 надіслав Вищому адміністративному суду України матеріали частково відновленого втраченого судового провадження у справі №2а/0570/9520/2012.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05.09.2012 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.10.2012 та прийняти нову постанову про задоволення позову.

У касаційній скарзі позивач зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права: статтю 2 Закону України «Про плату за землю», статтю 632 Цивільного кодексу України та дійшли висновків, які не відповідають обставинам справи.

Перевіривши наведені у скарзі доводи, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційну скаргу необхідно частково задовольнити.

Суди попередніх інстанцій встановили, що Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Донецька провела позапланову документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОН СТРОЙ КОМ» з питань правильності обчислення податкового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності у 2009 році, за результатами якої склала акт від 06.07.2012 №820/15-5-33671268.

В акті перевірки зафіксовано порушення позивачем вимог статті 13 Закону України «Про плату за землю» у 2009 році, внаслідок якого занижено податкове зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності в сумі 115248,15 грн.

На підставі акта перевірки Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Донецька прийняла податкове повідомлення-рішення від 19.07.2012 №0000521543 про збільшення податкового зобов'язання з орендної плати в сумі 115248,15 грн. за основним платежем та в сумі 28812,04 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Згідно з актом перевірки позивач здійснив нарахування земельного податку в уточнюючому розрахунку від 17.09.2009 до декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2009 рік не на підставі договору оренди такої земельної ділянки з урахуванням індексації.

Так, між позивачем та Донецькою міською радою укладено договір від 23.10.2008 оренди земельної ділянки площею 10500 кв.м, розташованої на проспекті Ленінському у м. Донецьку. Договір зареєстрований Донецькою регіональною філією ДП «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України» 17.12.2008.

Відповідно до пункту 8 договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі - 3 відсотки від нормативної грошової оцінки і становить: до 01.08.2009 - 60422,38 грн. на рік, з 01.08.2009 - 302111,89 грн. на рік.

Підставою для визначення орендної плати визначена нормативна грошова оцінка земельної ділянки у довідці №Ю-41507/2007, виданої 01.08.2008 управлінням земельних ресурсів у м.Донецьку.

У пункті 30 договору визначено, що орендар зобов'язаний самостійно (без укладення окремої угоди) індексувати орендну плату відповідно до офіційно встановленого коефіцієнту індексації.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про плату за землю» позивач 28.01.2009 подав до податкового органу декларацію орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2009 рік. Згідно з додатком №1 до цієї декларації нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 6210559,70 грн., розмір орендної плати за рік становить 186316,79 грн.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» позивач подав уточнюючий розрахунок до податкової декларації з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2009 рік і згідно з додатком №1 до декларації вказав, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить з 01.01.2009 по 30.07.2009 - 2320219,33 грн., з 31.07.2009 по 30.12.2009 - 2320220,23 грн., з 31.12.2009 - 11601101,13 грн., розмір орендної плати за рік становить 70369,40 грн.

Необхідність подання уточнюючого розрахунку позивач обґрунтував помилковим визначенням нормативної грошової оцінки земельної ділянки у звітній декларації на підставі виданої 31.07.2009 управлінням Держкомзему у м. Донецьку довідкою №Ю-41507/2009, згідно з якою така оцінка складає до 31.12.2009 - 2320220,23 грн., а з 31.12.2009 - 11301101,13 грн.

Відповідач вважає, що орендна плата за земельну ділянку, визначена в уточнюючому розрахунку, є заниженою за серпень-листопад 2009 року в сумі 23167,23 грн. щомісяця, у грудні 2009 року в сумі 22213,69 грн., у січні-липні 2009 року в сумі 52,22 грн. щомісяця.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на підставі пояснень представників сторін встановив, що заниження зобов'язань за останні з перелічених періодів (січень-липень 2009 року) обумовлено методологічною помилкою позивача при обрахуванні щомісячних платежів (відповідач використовував при розрахунку кількість місяців, а позивач - середню кількість днів у місяці). Позивач не оспорює такий порядок розрахунку, застосований відповідачем.

Заниження податкових зобов'язань з серпня по грудень 2009 року зумовлено неврахуванням позивачем при їх визначенні суми орендної плати, зафіксованої в договорі.

Відповідач вважає, що з урахуванням індексації орендна плата за договором складає з 01.01.2009 - 69606,58 грн., з 01.08.2009 по 31.12.2009 - 348032,9 грн. Натомість позивач в уточнюючій декларації від 17.09.2009 визначив нижчу суму податкових зобов'язань, оскільки використав нормативну грошову оцінку не ту, що вказана у довідці від 01.08.2008 і від якої обчислено зафіксовану в договорі оренди земельної ділянки суму орендної плати, що підлягала сплаті, а ту, що вказана в новій довідці від 31.07.2009 та яка є меншою.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що зміна розміру орендної плати за земельну ділянку комунальної власності за 2009 рік мала бути проведена шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі за взаємною згодою сторін або на підставі відповідного рішення суду. Без внесення таких змін до договору оренди землі орендна плата сплачується в розмірі, передбаченому сторонами в договорі. При цьому суд вказав, що зміна нормативної грошової оцінки може бути підставою для перегляду орендної плати за умови додержання встановленого договором та законом порядку зміни договору. До того ж на час виникнення у позивача обов'язку щодо обчислення орендної плати станом на 1 січня і обов'язку щодо подання податкової декларації до 1 лютого поточного 2009 року була відсутня довідка про нормативну грошову оцінку від 31.07.2009 №Ю-41507/2009, що виключає висновок про допущенням позивачем у податковій декларації з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2009 рік помилки щодо розміру орендної плати.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про плату за землю» використання землі в Україні є платним, плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 14 Закону України «Про систему оподаткування» плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) належить до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів).

Згідно зі статтею 13 Закону «Про плату за землю» підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, є договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно з статтею 18 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Відповідно до частини другої статті 125 Земельного кодексу України право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

У статті 15 Закону України «Про плату за землю» визначено, що обов'язок землекористувача зі сплати орендної плати виникає з дня виникнення права користування земельною ділянкою.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про плату за землю» розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за угодою сторін у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності).

Положення частини другої статті 21 Закону України «Про оренду землі» кореспондують наведеним вище положенням статті 19 Закону України «Про плату за землю».

Відповідно до частини першої статті 15 Закону України «Про оренду землі» орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є істотною умовою договору оренди землі.

Таким чином, підставою для виникнення в орендаря обов'язку здійснювати орендну плату за користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, є договір оренди такої ділянки, який набрав чинності з моменту його державної реєстрації та в якому визначається розмір орендної плати, індексація, форми платежу, строки, порядок внесення і перегляду орендної плати та відповідальність за її несплату.

Суд касаційної інстанції не може визнати встановлені судами попередніх інстанцій обставини правильними, оскільки в матеріалах частково відновленої справи відсутні докази, якими б підтверджувались такі обставини. У зв'язку з цим суд касаційної інстанції позбавлений можливості перевірити відповідність висновків судів дійсним обставинам справи.

Так, в матеріалах справи відсутній договір оренди, в якому визначається розмір орендної плати, індексація, порядок її внесення і перегляду, відсутні довідки про грошову оцінку земельної ділянки, на які є посилання в судових рішеннях, що позбавляє суд касаційної інстанції можливості перевірити правильність встановлення судами попередніх інстанцій обставини щодо умов договору про розмір орендної плати.

Суд касаційної інстанції звертає увагу, що обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

При цьому відповідно до вимог статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції, який діє у межах, визначених у статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов висновку про необхідність скасування оскаржуваних судових рішень і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, повно і всебічно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Керуючись статтями 160, 210, 221, 223, 227, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дон Строй Ком» задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05.09.2012 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.10.2012 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ І.Я.Олендер