Ухвала суду № 70162131, 06.11.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2017 р.Справа № 820/4016/17Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Старостіна В.В.

Суддів: Бегунца А.О. , Лях О.П.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2017р. по справі № 820/4016/17

за позовом Приватного підприємства фірма "ІНЕКС"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне підприємство фірма «ІНЕКС», звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від № 0000031421 від 21.06.2017 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2017 року по справі № 820/4016/17 адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що оскаржувана постанова не відповідає нормам чинного законодавства, що полягає у порушенні норм матеріального та процесуального права, постанова є необґрунтованою та незаконною, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких просить залишити апеляційну скаргу без задоволення та постанову суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази в їх сукупності, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Приватне підприємство фірма «ІНЕКС» (код 32134472) зареєстровано як юридична особа, місцезнаходження юридичної особи: 61001, Харківська обл., місто Харків, проспект Московський, б. № 47, інформація про юридичну особу підтверджена, не перебуває у стані припинення, також є платником ПДВ, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Фахівцями контролюючого органу на підставі наказу № 1466 від 12.04.2017 року, направлень на проведення перевірки № 2199 від 13.04.2017 року, згідно із п.п. 78.1.1. п. 78.1 ст. 78, п. 82.2, ст. 82 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства фірма «ІНЕКС» з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо визначення нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «ВІАТЕЛ» (податковий номер 38876259), що містяться у податкових деклараціях з ПДВ за період з 01.01.2014 року по 28.02.2014 року, ТОВ «Міжнародна промислова компанія» (податковий номер 35629258),що містяться у податкових деклараціях з ПДВ за період з 01.03.2014 року по 30.04.2014 року, ТОВ «СЕОЛАН» (податковий номер 39072643) що містяться у податкових деклараціях з ПДВ за період з 01.082014 року по 31.08.2014 року, ПП «Альватрейдінг» (податковий номер 39334823),що містяться у податкових деклараціях за період з 01.04.2015 року по 31.07.2015 року, ТОВ «Верітас-торг» податковий номер 39843313), що містяться у податкових деклараціях з ПДВ за період з 01.12.2015 року по 31.01.2016 року. Результати перевірки оформлені актом № 3287/20-40-14-21-07/32134472 від 03.05.2017 року.

За наслідками перевірки контролюючим органом встановлено наступні порушення: абз. «а» п. 198.12, п. 198.3 п. 198.6 ст. 198, п. 201.10, ст. 201 Податкового Кодексу п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит та занижено податок на додану вартість до сплати в сумі 168 961,00 грн, в тому числі по періодам: за березень 2014 року в сумі 19 625,00 грн, квітень 2014 року в сумі 35 856,00 грн, квітень 2015 року в сумі 18 673,00 грн, травень 2015 року в сумі 17 342,00 грн, червень 2015 року в сумі 34 840,00 грн, липень 2015 року в сумі 23 465,00 грн, грудень 2015 року в сумі 7 040,00 грн, та січень 2016 року в сумі 12 120,00 грн; ПП фірма «ІНЕКС» не підтверджено реальність здійснення господарських операцій, іх реальності та повноти відображення в обліку за період березень квітень 2014 року по взаємовідносинам з ТОВ «Міжнародна промислова компанія» (податковий номер 35629258), за період квітень-липень 2015 року по взаємовідносинам з ПП «Альватрейдинг» (податковий номер 30334823) та за період грудень 2015 року-січень 2016 року по взаємовідносинам з ТОВ «Верітас-Торг» (податковий номер - 39843313).

Таким чином, за результатами висновків викладених в акті перевірки, ДФС у Харківській області м. Харкова винесено податкове повідомлення рішення № 0000031421 від 21.0.06.2017 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі - 253 441,50 грн, за основним платежем - 168 961,00 грн та штрафними (фінансовими) санкціями - 84 480,50 грн.

Згідно Рішення ДФС України про результати розгляду скарги за № 18694/6/99-99-11-01-08-25 від 22.08.2017 року податкове повідомлення рішення ГУ ДФС у Харківській області № 0000031421 від 21.0.06.2017 року залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Не погоджуючись із позицією та рішеннями відповідача, позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із зазначеним адміністративним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано та в судовому порядку не встановлено доказів на підтвердження, викладених в акті перевірки, висновків про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Між ТОВ «ВІАТЕЛ» (виконавець) та ПП фірма «ІНЕКС» (замовник) укладено договір про надання послуг № 171213 від 17.12.2013 року. Згідно п.1.1. договору про надання послуг замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов'язок з надання послуг по перевірці та контролю за виконанням обов'язків співробітниками замовника. Факт виконання цього договору підтверджується залученими до матеріалів справи первинними бухгалтерськими документами актами виконаних робіт № 1513 від 15.01.2014 року, № 3118 від 31.01.2014 року, № 1411 від 14.02.2014 року, податковими накладними № 1513 від 15.01.2014 року, № 3118 від 31.01.2014 року, № 1411 від 14.02.2014 року, платіжними дорученнями про сплату коштів, які містяться в матеріалах справи (т. 1 а.с. 124-140).

ТОВ «ВІАТЕЛ» та ПП фірма «ІНЕКС» договір № 230913 від 23.09.2013 року. Згідно з п.1.1. договору про надання послуг - замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов'язок з надання послуг щодо фізичної підготовки особового складу замовника. Факт виконання цього договору підтверджується залученими до матеріалів справи первинними бухгалтерськими документами актами виконаних робіт № 1410 від 04.02.2014 року, № 2825 від 28.02.2014 року, № 2824 від 28.02.2014 року, № 3117 від 31.01.2014 року, № 1512 від 15.01.2014 року, податковими накладними № 1410 від 04.02.2014 року, № 2825 від 28.02.2014 року, № 2824 від 28.02.2014 року, № 3117 від 31.01.2014 року, № 1512 від 15.01.2014 року, платіжними дорученнями про сплату коштів, які містяться в матеріалах справи. (т. 1 а.с. 141-146, т. 3 а.с. 41-54).

ТОВ «МІЖНАРОДНА ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ» (продавець) та ПП фірма «ІНЕКС» (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 200314 від 20.03.2014 року. Відповідно з п.1.1. договору та додатку № 1 до договору Продавець зобов'язався продати, а покупець зобов'язався купити шоломи противоударні Ш-307 в кількості 50 штук на загальну суму 58 000,00 грн в т.ч ПДВ - 9 666,66 грн. Факт виконання договору підтверджується видатковою накладною від 20.03.2014 року № МП-288 та податковою накладною № 288 від 20.03.2014 року, платіжним дорученням № 1433 від 07.04.2014 року про сплату товару.

ТОВ «МІЖНАРОДНА ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ» (продавець) та між ПП фірма «ІНЕКС» (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 210314 від 21.03.2014 року. Відповідно з п. 1.1. договору та додатком № 1 до договору Продавець зобов'язався продати ,а покупець зобов'язався купити Бронежилети «Панцирь 3-95» в кількості 50 штук на загальну суму 59 750,00 грн в т.ч. ПДВ - 9 958,33 грн. Факт виконання договору підтверджується видатковою накладною № МП-323 від 21.03.2014 року, податковою накладною № 323 від 21.03.2014 року, платіжним дорученням № 1439 від 08.04.2014 року про сплату товару.

ТОВ «МІЖНАРОДНА ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ» (Продавець) та між ППФ «ІНЕКС» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу № 140414 від 14.04.2014 року. Відповідно з п. 1.1. договору та додатком № 1 до договору Продавець зобов'язався продати, а покупець зобов'язався купити ліхтарь «Maglite S6D»в кількості 83 штук на загальну суму 215 136,00 грн в т.ч ПДВ - 35856,00 грн. Факт виконання договору підтверджується видатковими накладними № МП-326 від 21.04.2014 року, № МП-424 від 25.04.2014 року, № МП-366 від 23.04.2014 року, № МП-461 від 29.04.2014 року, а також податковими накладними.№ 326 від 21.04.2014 року, № 461 від 29.04.2014 року, № 424 від 25.04.2014 року, № 366 від 23.04.2014 року, платіжними дорученнями № 1477від 06.05.2014 року.№ 1485 від 07.05.2014 року,№ 1488 від 12.05.2014 року, № 1491 від 13.05.2014 року про сплату товару.

Факт транспортування товару отриманого від ТОВ «МІЖНАРОДНА ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ» підтверджується подорожними листами № 48276 від 20.03.2014 року, № 48277 від 21.03.2014 року, № 48468 від 21.04.2014 року, № 48470 від 23.04.2014 року № 48472 від 25.04.2014 року № 48476 від 29.04.2014 року, які містяться в матеріалах справи. Наявність у ПП фірма «ІНЕКС» власного транспортного засобу підтверджується договором поставки № 708 від 02.07.2013 року, свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу САР 957098, які містяться в матеріалах справи.

Оплата товару була здійснена ТОВ «ВІДРОДЖЕННЯ» на підставу договору уступки права вимоги, що підтверджується відповідними письмовими повідомленнями.

Суд зазначає ,що отриманий товар був оприбуткований позивачем, що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 631 та переданий для використання, що підтверджується актами приймання-передачі (внутрішього переміщення) основних засобів. (а.с. 33-35т.2)

Між ТОВ «СЕОЛАН» (виконавець) та ПП фірма «ІНЕКС» укладено договір № 220314 від 22.03.2014 року. Згідно з п.1.1. договору про надання послуг - замовник доручає ,а виконавець приймає на себе обов'язок з надання послуг щодо фізичної підготовки особового складу замовника. Також між цими сторонами укладено договір № 060314 від 06.03.2014 року про надання послуг, згідно п. 1.1. договору про надання послуг замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов'язок з надання послуг по перевірці та контролю за виконанням обов'язків співробітниками замовника. Факт виконання цього договору підтверджується залученими до матеріалів справи первинними бухгалтерськими документами актами виконаних робіт, податковими накладними, платіжними дорученнями про сплату коштів, які містяться в матеріалах справи (т. 1 а.с. 179-197).

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ПП «АЛЬВАТРЕЙДИНГ» укладено договір № 27/1 від 27.02.2015 року. Згідно п. 1.1. договору про надання послуг замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов'язок з надання послуг по перевірці та контролю за виконанням обов'язків співробітниками замовника.Факт виконання цього договору підтверджується залученими до матеріалів справи первинними бухгалтерськими документами актами виконаних робіт, податковими накладними, платіжними дорученнями про сплату коштів, які містяться в матеріалах справи (т. 1 а.с. 198-212).

Також між позивачем та ПП «АЛЬВАТРЕЙДИНГ» укладено договір про надання послуг з фізичної підготовки особового складу № 27/2 від 27.02.2015 року з додатком № 1 до нього. Згідно з п. 1.1. договору про надання послуг - замовник доручає,а виконавець приймає на себе обов'язок з надання послуг щодо фізичної підготовки особового складу для підтримання їх у фізичній формі. Фізична підготовка особового складу здійснюється згідно списків особового складу.

Факт виконання цього договору підтверджується залученими до матеріалів справи первинними бухгалтерськими документами актами виконаних робіт, податковими накладними, платіжними дорученнями про сплату коштів, які містяться в матеріалах справи (т. 1 а.с. 213-226). Колегія суддів зазначає, що отримані роботи та послуги були оприбутковані позивачем, що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 631.

Між позивачем та ТОВ «ВЕРІТАС-ТОРГ» укладено договір про надання послуг з фізичної підготовки особового складу № 26/11-15 від 26.11.2015 року з додатком № 1 до нього . Згідно з п. 1.1. договору про надання послуг - замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов'язок з надання послуг щодо фізичної підготовки особового складу для підтримання їх у фізичній формі. Фізична підготовка особового складу здійснюється згідно списків особового складу.

Факт виконання цього договору підтверджується залученими до матеріалів справи первинними бухгалтерськими документами актами виконаних робіт, податковими накладними, платіжними дорученнями про сплату коштів, які містяться в матеріалах справи (т. 1 а.с. 227-235).

Колегія суддів зазначає, що отримані послуги та роботи від вищезазначених контрагентів були оприбутковані позивачем, що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 631. Слід зазначити, що податкові накладні, відповідають вимогам ст. 201 Податкового кодексу України.

Також колегія суддів наголошує, що предметом правочинів є роботи та послуги, котрі не обмежені в цивільному обороті, зміст прав та обов'язків сторін спірних правочинів не суперечать закону. Також надання послуг з фізпідготовки та проведення перевірок не потребують ліцензії, як це зазначено в акті перевірки.

Платіжні доручення засвідчують факт виконання ПП фірма «ІНЕКС» зобов'язань по оплаті вартості отриманих послуг, товарів, шляхом вибуття коштів шляхом безготівкових розрахунків із власності даного суб'єкта господарювання в оплату вартості наданих послуг свідчать про відсутність наміру безпідставно отримати податкову вигоду.

У відповідності до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операції є первинні документи,які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції,а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені документи можуть бути складені на паперових або на машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа;дату і місце складання; назву підприємства,від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб,відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення,особистий підпис або інші дані,що дають змогу ідентифікувати особу,яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи по взаємовідносинам з ПП фірма «ІНЕКС» з вищезазначеними контрагентами оформлені належним чином та у відповідності до приписів чинного законодавства України, документи не мають дефекту форми, змісту або походження, які в силу положень ст. 44 Податкового кодексу України, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1994 року спричиняють втрату первинними документами юридичною сили.

На час укладання договорів контрагенти позивача зареєстровані як юридичні особи та були платниками податку на додану вартість, свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Міжнародна промислова компанія» анульовано 13.05.2015 року та ТОВ «ВЕРІТАС-ТОРГ» анульовано 06.04.2017 року.

Як вбачається з матеріалів справи, надані послуги ПП «АЛЬВАТРЕЙДІНГ», та ТОВ «ВЕРІТАС-ТОРГ» були використані для забезпечення господарської діяльності, зокрема, шляхом підготовки та перевірки співробітників позивача для здійснення охорони об'єктів та створення безпеки на об'єктах, які знаходяться під охороною підприємства, що підтверджується наданими первинним документами: наказами на проведення фізичної підготовки особового складу, штатним розкладом, списками співробітників, графіками відвідування занять, відомостями перевірки об'єктів. Крім того, суд зазначає ,що для фактичного здійснення господарської операції щодо надання послуг з охорони об'єктів позивач забезпечений кількістю персоналу, що підтверджується даними штатного розкладу, де зазначено про наявність в штаті позивача 109 охоронців.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем включено до складу податкового кредиту суми ПДВ з придбання товарів, послуг у ТОВ «ВІАТЕЛ», ТОВ «Міжнародна промислова компанія», ПП «Альватрейдинг» ТОВ «ВЕРІТАС-ТОРГ», ТОВ «СЕОЛАН».

Отже, ТОВ «ВІАТЕЛ», ТОВ «Міжнародна промислова компанія», ПП «Альватрейдинг» ТОВ «ВЕРІТАС-ТОРГ», ТОВ «СЕОЛАН» виконали свої зобов'язання за вказними вище договорами, а ППФ «ІНЕКС» отримав товари, послуги за цими договорами, які відображені у податковому та бухгалтерському обліку Позивача.

Наявні у справі докази не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентами позивача взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено.

При цьому, колегія суддів зауважує, що господарські відносини між ПП фірма «ІНЕКС» та ТОВ «ВІАТЕЛ» за вищевказаними договорами вже були предметом розгляду у справі № 820/15226/14 та постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.09.2014 року та ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2014 року не встановлено нереальності здійснення господарської діяльності між вказаними суб'єктами господарювання (т. 2 а.с. 8-18).

Господарські відносини між ПП фірма «ІНЕКС» та ТОВ «Сеолан» за вищевказаними договорами вже були предметом розгляду у справі № 820/237/15 та постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05.02.2014 року та ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2015 року не встановлено нереальності здійснення господарської діяльності між вказаними суб'єктами господарювання (т. 2 а.с. 36-48).

Крім того, факт наявності у позивача - ПП фірма «ІНЕКС» матеріально-технічних ресурсів, персоналу, свідчать про наявність умов необхідних для здійснення основного виду діяльності - діяльність приватних охоронних служб та здійснення позивачем зазначеного виду діяльності відповідно до виданої ліцензії, що не заперечується відповідачем.

Порядок формування податкового кредиту здійснюється відповідно до ст. 198 ПК України.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг,але не вище рівня зазначених цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою встановленою п. 193.1. ст. 193 цього кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою іх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з вимог п.п. «а» п. 198.1. ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання послуг.

Згідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів /послуг, що підтверджено податковою накладною.

Колегія суддів зазначає, що аналіз чинного законодавства вказує на те, що законодавець не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків (позивача) і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Таким чином, позивачем було повністю дотримано всіх вимог ПК України з реалізації права на податкових кредит, ним було подано декларацію з ПДВ, розрахунок податку на додану вартість та суми бюджетного відшкодування.

Вказані позивачем суми підтверджені наявними у матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами.

Як встановлено ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень,дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок ,щодо доказування правомірності свого рішення,дії чи бездіяльності покладається на відповідача,якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено факт порушення позивачем п. 198.3., п. 198.4 ст. 198 ПК України при формуванні податкового кредиту по взаємовідносинах з вищєзазначеними контрагентами.

Колегія суддів не бере до уваги посилання відповідача на акти про неможливість проведення зустрічних звірок суб'єкта господарювання що до підтвердження господарських відносин із платником податків, оскільки Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів. Якщо контрагенти не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Також колегія суддів зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», позивач та контрагенти позивача є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності платника податку ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер,поширюється на діяння, що визначається законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння,що було вчинено іншою особою,є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу Україн6и та ст. 207 і ст. 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладання таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Колегія суддів звертає увагу на те, що саме така правова позиція викладена Європейським судом з прав людини (рішення від 22.01.209 року у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії (заява № 30991/03) а також Верховним судом України (постанова від 09.09.2008 року у праві № 21-500во08,постанова від 01.06.2010 року у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011 року у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської ОДЖПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,постанова від 31.01.2011 року у справі за позовом ТОВ фірма «ВІК» до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсним податкових повідомлень рішень).

На підставі ч. 1 ст. 242-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте по результатам розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень,які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт,що містить зазначені норми права,та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Крім того, колегія суддів не бере до уваги висновки податкового органу про відсутність у контрагентів позивача персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів необхідних для здійснення господарської діяльності, відсутність за місцем податкової адреси тощо, оскільки дані висновки не враховують нічим не обмеженого права підприємства укладати цивільно-правові угоди оренди приміщень, устаткування та автотранспорту та використання залучених за такими цивільно-правовими угодами трудових та інших ресурсів у власній господарській діяльності.

Отже, враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів погоджується з виводами суду першої інстанції про те, що фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між ПП фірма «ІНЕКС» та ТОВ «ВІАТЕЛ», ТОВ «Міжнародна промислова компанія», ПП «Альватрейдинг» ТОВ «ВЕРІТАС-ТОРГ», ТОВ «СЕОЛАН» та правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість суми витрат відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов договірних відносин.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач при прийнятті 21.06.2017 року податкового повідомлення-рішення № 0000031421 діяв не на підставі, не у спосіб, що передбачені законами України, та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення, отже податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як встановлено ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2017 року відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновком суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків, щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2017р. по справі № 820/4016/17 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Старостін В.В.Судді(підпис) (підпис) Бегунц А.О. Лях О.П. Повний текст ухвали виготовлений 10.11.2017 р.