Постанова № 70160760, 06.11.2017, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 822/914/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2017 року м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд у складі колегії суддів - Лабань Г.В. (головуючий), суддів - Майстер П.М. , Шевчука О.П. , розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з надзвичайних ситуацій про визнання дій протиправними,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому просить:

- визнати протиправними дії Державної служби України з надзвичайних ситуацій щодо неналежного розрахунку та виплати ОСОБА_1, одноразової грошової допомоги як інваліду ІІ групи;

- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1, одноразову грошову допомогу як інваліду ІІ групи у розмірі 42 місячного грошового забезпечення виходячи із посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення із врахуванням проведених виплат.

В обґрунтування позовних вимоги, позивач зазначає, що відповідач виплатив їй одноразову грошову допомогу у розмірі 78410,00 грн.

Однак здійснений відповідачем розрахунок зазначеної допомоги на підставі пп.2 п.2 Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), травми або поранення, захворювання чи інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2007 №908, з урахуванням лише окладу за спеціальним званням, відсоткової надбавки за вислугу років та посадового окладу за останньою посадою суперечить порядку визначення грошового забезпечення, закріпленому пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" та ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII.

Сторони в судове засідання не прибули, хоча були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи належним чином, подали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідно до ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 6 ст. 128 КАС України, у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається, розгляд справи проводиться в письмовому провадженні.

Суд дослідивши матеріали справи, вважає, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 28.05.2016 відповідно до наказу №329 Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області позивач звільнена у спеціальному званні майора служби цивільного захисту зі служби у відставку (із зняттям з військового обліку) за пунктами 173, 176 підпункту 3 (за станом здоров'я на підставі висновку центральної лікарсько-експертної комісії ДСНС про непридатність або обмежену придатність до служби) та виключена з кадрів Державної служби України з надзвичайних ситуацій .

Відповідно до довідки Хмельницької обласної МСЕК АВ №0722118 від 20.05.2016, позивачу встановлена ІІ група інвалідності (захворювання, пов'язане з проходженням служби).

Згідно з п.2 п.2 Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), травми або поранення, захворювання чи інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2007 №908, відповідач виплатив позивачу одноразову грошову допомогу у сумі 78410,00 грн., як інваліду ІІ групи.

Не погоджуючись із визначеним розміром одноразової грошової допомоги, позивач звернувся з позовом до Хмельницького окружного адміністративного суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне: відносини, пов'язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, та визначає повноваження органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, права та обов'язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності регулює Кодекс цивільного захисту України (далі - КЦЗ України).

Частиною 1 ст.101 КЦЗ України службу цивільного захисту визначено як державну службу особливого характеру, покликану забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігати і реагувати на надзвичайні ситуації, ліквідовувати їх наслідки у мирний час та в особливий період.

Відповідно до п.п.2, 3 ст.101 КЦЗ України порядок проходження громадянами України служби цивільного захисту визначається цим Кодексом та положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

На рядовий і начальницький склад служби цивільного захисту поширюється дія Дисциплінарного статуту, затвердженого законом.

Частиною 2 ст.125 КЦЗ України передбачено, що порядок та умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.1 постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 07.11.2007 №1294 (далі - Постанова №1294), якою, серед іншого, затверджено схеми посадових окладів осіб рядового і молодшого начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Аналогічні положення щодо визначення грошового забезпечення містить і пп.1.3 п.1 Інструкції про виплату грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, затвердженої наказом Міністерства з надзвичайних ситуацій України від 10.06.2008 №447 на виконання Постанови №1294.

Згідно з ст.115 КЦЗ України держава забезпечує соціальний та правовий захист осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, працівників органів управління та сил цивільного захисту і членів їхніх сімей відповідно до Конституції України, цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Відповідно до ч.2 ст.118 КЦЗ України у разі травми або поранення, заподіяного особі рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту під час виконання службових обов'язків, а також інвалідності, що настала у період проходження служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що стався у період проходження служби, пов'язаного з виконанням службових обов'язків, залежно від ступеня втрати працездатності такій особі виплачується одноразова грошова допомога у розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою у порядку та на умовах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності особою рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту у період проходження служби у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Отже, положеннями ст.118 КЦЗ України передбачено право осіб рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту на отримання за передбачених нею обставин одноразової грошової допомоги, а також закріплено максимальний розмір такої допомоги, при цьому повноваження на встановлення порядку й умов її виплати делеговано Уряду.

На виконання ст.118 КЦЗ України, Кабінет Міністрів України затвердив Порядок та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), травми або поранення, захворювання чи інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2007 №908 (далі - Порядок №908), згідно з пп.2 п.2 якого грошова допомога виплачується, зокрема, особам рядового і начальницького складу у разі настання інвалідності в період проходження служби та особам, звільненим із служби у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення, а якщо інвалідність настала внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, незалежно від строку, який минув після звільнення із служби, у розмірі 42-місячного грошового забезпечення - інвалідам ІІ групи.

Пунктом 3 Порядку №908 передбачено, що розмір одноразової грошової допомоги визначається виходячи з окладу за спеціальним званням, відсоткової надбавки за вислугу років, посадового окладу за останньою посадою, яку займала особа рядового або начальницького складу на день загибелі (смерті), травми або поранення, захворювання, установлення інвалідності, а особа, звільнена із служби - на день звільнення.

Наведена норма не визначає складові грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, які б суперечили визначенню такого забезпечення, закріпленому у Постанові №1294 чи Інструкції, а лише відповідно до ч.2 ст.118 КЦЗ України встановлює порядок визначення розміру грошової допомоги, передбаченої цією статтею, яка до того ж не визначає одиницею обчислення допомоги саме грошове забезпечення відповідних осіб.

Отже, Порядком виплати одноразової грошової допомоги №908 передбачено вичерпний перелік складових грошового забезпечення ОСОБА_1 із яких підлягала обчисленню її грошова допомога, а саме: розмір грошового забезпечення позивача становить 1917,50 грн. та складається із:

- розміру окладу за спеціальним званням - 125,00 грн.,

- відсоткової надбавки за вислугу років 30% - 442,50 грн.,

- посадового окладу - 1350,00 грн., що підтверджується довідкою від 25.04.2016 №126, наданою Головним управлінням ДНС України Хмельницької області.

Таким чином, Комісією було визначено позивачу суму грошової допомоги - 78410,00 грн. (витяг з протоколу засідання Комісії №8 від 16.09.2016), виходячи з посадового окладу позивача на час звільнення (1917,50 грн. х 42 міс.=78410,00 грн.).

Суд вважає безпідставними посилання позивача на Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII як на підставу визначення розміру одноразової грошової допомоги, оскільки цей Закон встановлює систему соціального та правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей.

Відповідно до статті 3 Закону № 2011-ХІІ дія цього Закону поширюється на:

1) військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, та членів їх сімей;

2) військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти;

3) військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей.

Отже, Закон № 2011-XII не поширюється на спірні відносини, які виникли з приводу виплати передбаченої ст.18 КЦЗ України одноразової грошової допомоги.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 27.06.2017 року у справі № 21-2497а16.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з положеннями ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач довів правомірність визначення розміру виплаченої позивачу одноразової грошової допомоги ОСОБА_1, тому, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.158-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 Державної служби України з надзвичайних ситуацій про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 07 листопада 2017 року

Головуючий суддя судді/підпис/ /підпис/ /підпис/ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4 "Згідно з оригіналом" Суддя ОСОБА_2