Ухвала суду № 70160486, 12.10.2017, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/3398/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2017 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді Шепетко І.О.,

за участі секретаря судових засідань ОСОБА_1,

позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Ужгородського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із вищезазначеним позовом, в якому просить: визнати неправомірними дії відповідача про відмову йому у перерахунку пенсії за вислугу років; зобов’язати відповідача здійснити такий перерахунок та проводити виплати пенсії за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції, чинній станом на 13.05.2013 р.) в розмірі 80% від місячного заробітку, зазначеного у довідці Прокуратури Закарпатської області від 26.08.2016 р. № 240, яка не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; визнати дії відповідача при прийнятті рішення про відмову йому у виплаті заборгованості по пенсії за період з 01.04.2015 по 26.08.2016 рр. неправомірними та зобов’язати здійснити таку виплату. А також стягнути з відповідача судовий збір.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з позивач ОСОБА_2 з 13.05.2013 року перебуває на обліку в Ужгородському об’єднаному управлінні Пенсійного фонду України Закарпатської області (далі – Управління) та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (№1789-ХІІ) в розмірі 80 % від суми заробітної плати. У серпні 2016 року позивач звільнився з прокуратури за власним бажанням у зв’язку з виходом на пенсію і у нього виникло право на перерахунок пенсії відповідно до ч. 13 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (№1789-ХІІ). Реалізовуючи своє на право, 09.09.2016 року позивач звернувся до відповідача з відповідною заявою про перерахунок пенсії, однак відповідачем листом від 21.09.2016 р.№ 02/М-162 повідомлено, що з 01.06.2015 року скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, які набули право на призначення пенсії, зокрема, відповідно до Закону України «Про прокуратуру». У зв’язку з чим, з 01.06.2015 року пенсії в порядку та на умовах, визначених, зокрема, Законом України «Про прокуратуру», не призначаються, а раніше призначені - не перераховуються. Окрім того, цим же листом, на прохання позивача виплатити пенсію за період з 01.04.2015 р. по 27.08.2016 р., відповідач відмовив, виходячи з того, що з 01.01.2016 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.11.2015 року № 911, яким врегульовано питання пенсійного забезпечення у 2016 році, зокрема, залишено незмінним порядок виплати пенсій, передбачений п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213. Таким чином, відповідач підсумував, що тимчасово з 01.04.2015 року по 31.12.2016 року особам, на яких поширюється дія, зокрема Закону України «Про прокуратуру», у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії у порядку та на умовах, передбачених, зокрема, цим законом, пенсії не виплачуються. А відтак, виплату пенсії ОСОБА_2 у період роботи на посаді начальника відділу матеріально-технічного забезпечення та соціально-побутових потреб було припинено згідно норм чинного законодавства.

Вищезазначені дії відповідача, позивач вважає неправомірними, оскільки вони суперечать Конституції України, порушують його права, гарантовані державою. Невиконання державою, в особі відповідних органів, своїх соціальних зобов’язань, призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти позову та просила відмовити у його задоволенні з тих підстав, що з 15.07.2015 року набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» (№ 1697-VІІ), статтею 86 якого врегульовано порядок пенсійного забезпечення працівників прокуратури, зокрема у ч. 20 цієї статті визначено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Тобто, із набранням чинності даного Закону, положення ч. 18 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (№ 1789-ХІІ) щодо перерахунку пенсії втратили чинність. На час виникнення спірних відносин, а саме звернення позивача з заявою про перерахунок пенсії, КМУ не було визначено умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури. Наведені положення Закону України «Про прокуратуру» (№ 1697-VІІ) не були визнані неконституційними у встановленому законом порядку. З урахуванням викладеного, в Ужгородського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області були відсутні правові підстави для здійснення позивачу порахунку пенсії.

Що стосується вимоги позивача про виплату заборгованості по пенсії за період з 01.04.2015 р. по 26.08.2016 р., то у зв’язку з введенням в дію Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213 та набранням чинності з 01.01.2016 року Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 року № 911, яким врегульовано питання пенсійного забезпечення у 2016 році, зокрема, залишено незмінним порядок виплати пенсій, передбачений п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213. Отже, тимчасово у період з 01.04.2015 року по 31.12.2016 року особам, на яких поширюється дія Закону України «Про прокуратуру» у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії у порядку та на умовах, передбачених Законом, пенсії не виплачуються.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено судом, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 13.05.2013 року перебуває на обліку в Ужгородському об’єднаному управлінні Пенсійного фонду України Закарпатської області (далі – Управління) та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (№1789-ХІІ) в розмірі 80 % від суми заробітної плати. Пенсійне посвідчення № НОМЕР_1 від 29.05.2013 року.

Факт призначення та нарахування пенсії із розрахунку 80 відсотків від суми заробітної плати представником відповідача не заперечується.

Як встановлено в ході розгляду справи, позивач звільнився з Прокуратури Закарпатської області у серпні 2016 року за власним бажанням у зв’язку з виходом на пенсію.

З позовної заяви випливає, що використовуючи своє право на перерахунок пенсії, позивач 09.09.2016 року звернувся до відповідача з відповідною заявою до якої додав Довідку, видану Прокуратурою Закарпатської області № 240 від 26.08.2016 року. Окрім того, у заяві порушував питання щодо виплати йому заборгованості по пенсії за період з 01.04.2015 р. по 26.08.2016 р.

З відповіді Ужгородського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області за вих. № 02/М-162 від 21.09.2016 року випливає, що у задоволенні вимог позивача було відмовлено з тих підстав, що з 01.06.2015 року скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, які набули право на призначення пенсії, зокрема, відповідно до Закону України «Про прокуратуру». У зв’язку з чим, з 01.06.2015 року пенсії в порядку та на умовах, визначених, зокрема, Законом України «Про прокуратуру», не призначаються, а раніше призначені - не перераховуються. Окрім того, цим же листом, на прохання позивача виплатити пенсію за період з 01.04.2015 р. по 27.08.2016 р., відповідач відмовив, виходячи з того, що з 01.01.2016 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.11.2015 року № 911, яким врегульовано питання пенсійного забезпечення у 2016 році, зокрема, залишено незмінним порядок виплати пенсій, передбачений п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213. Таким чином, відповідач підсумував, що тимчасово з 01.04.2015 року по 31.12.2016 року особам, на яких поширюється дія, зокрема Закону України «Про прокуратуру», у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії у порядку та на умовах, передбачених, зокрема, цим законом, пенсії не виплачуються. А відтак, виплату пенсії ОСОБА_2 у період роботи на посаді начальника відділу матеріально-технічного забезпечення та соціально-побутових потреб було припинено згідно норм чинного законодавства.

З Довідки, виданої Прокуратурою Закарпатської області № 240 від 26.08.2016 року випливає, зокрема, що ОСОБА_2 працював у Прокуратурі Закарпатської області на посаді начальника відділу матеріально-технічного забезпечення та соціально-побутових потреб з 01.05.2007 року по 26.08.2016 року.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (№1789-ХІІ) в редакції, чинній на момент призначення пенсії позивачу, прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. Розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі. Пенсії за вислугу років відповідно до цієї статті призначаються органами Пенсійного фонду України і виплачуються в частині, що не перевищує розміру пенсії із солідарної системи, що призначається відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ), за рахунок коштів Пенсійного фонду України. Частина пенсії, що перевищує цей розмір, виплачується за рахунок коштів Державного бюджету України. Обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком. Пенсія, призначена відповідно до цієї статті, в період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, законами України "Про статус народного депутата України" ( 2790-12 ), "Про наукову і науково-технічну діяльність" ( 1977-12 ), "Про державну службу" ( 3723-12 ), виплачується в розмірі, обчисленому відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ), а після звільнення з таких посад - у розмірі, обчисленому відповідно до цього Закону. Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Згідно з положеннями Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII, внесено зміни до частини п’ятнадцятої статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (Відомості Верховної Ради України, 1991 р., № 53, ст. 793 із наступними змінами), а саме замінено чотирма частинами такого змісту:

«Тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року:

особам, на яких поширюється дія цього Закону (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, законами України "Про статус народного депутата України", "Про державну службу", "Про судоустрій і статус суддів", пенсія, призначена відповідно до цієї статті, не виплачується;

у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") на інших посадах/роботах пенсії, призначені відповідно до цієї статті, розмір яких перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

З 1 січня 2016 року пенсія, призначена особам відповідно до цієї статті (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, законами України "Про статус народного депутата України", "Про державну службу", "Про судоустрій і статус суддів", виплачується в розмірі, обчисленому відповідно до Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування".

Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.

Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність".

У зв’язку з цим частини шістнадцяту - двадцяту вважати відповідно частинами дев’ятнадцятою - двадцять третьою».

Відповідно до ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Крім того, відповідно до ст. ст. 22, 64 Конституції України, право на пенсійне забезпечення відповідних категорій громадян, встановлене законами України (в тому числі і Законом України «Про прокуратуру») є таким, що не підлягає звуженню та обмеженню.

Тому, звуження та обмеження змісту і обсягу цього права, шляхом прийняття нових законів або внесенні змін до чинних законів відповідно до ст. 22 Конституції України – не допускається.

Виходячи з того, що положення пункту 5 Розділу III Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015р. №213-VIII, яким передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України, не можуть бути підставою відмови у проведенні перерахунку пенсії, оскільки вказані зміни законодавства стосуються зазначених осіб лише у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії.

Пенсія позивачеві була призначена відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції, чинній на 13.05.2013 року), тобто до набрання чинності вищезазначеним законом. Крім того, зміни внесені до вказаної статті стосуються саме призначенню пенсії, а не її перерахунку.

Відтак, позивач має право на перерахунок пенсії і при такому перерахунку мають застосовуватися норми, що визначали розмір пенсії, умови та порядок перерахунку, які діяли на момент її призначення позивачу.

Посилання відповідача на внесені зміни до положень ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» є необґрунтованими, оскільки відповідач застосував нові положення до правовідносин, які виникли до набрання ними чинності. Таке застосування норм права суперечить вимогам ч. 1 ст. 58 Конституції України, якою передбачено, що закони та нормативні акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність.

Окрім того, варто зазначити, що рішеннями Конституційного Суду України, зокрема від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій, підкреслюється, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності категорії громадян, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо, як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов’язана з ризиком для життя і здоров’я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення. Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Водночас, згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, викладеною у рішенні від 27.05.2013 року по справі «Суханов та Ільченко проти України» першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету в «інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинне бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов’язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідно балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар. Більше того, Європейський Суд вказав, що Кабінет Міністрів України мав визначити розмір надбавки до пенсії, однак жодного рішення з цього приводу прийнято не було. Таким чином, у даному випадку, відмова держави здійснити певні дії становила втручання у права заявників, передбачені ст. 1 Першого протоколу, так як заявники мали «законне сподівання» на перерахунок пенсії.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач повинен був перерахувати позивачу пенсію на підставі довідки, виданої Прокуратурою Закарпатської області № 240 від 26.08.2016 року з дати звернення до Управління – 09.09.2016 року.

Водночас, виходячи з положень ст. ст. 22, 58, 64 Конституції України дії відповідача щодо відмови позивачу у виплаті заборгованості по пенсії за період з 01.04.2015 по 26.08.2016 є неправомірними, а відтак вимога щодо зобов’язання відповідача здійснити зазначену виплату підлягає задоволенню.

Що стосується вимог в частині зобов’язання відповідача здійснювати виплату пенсії у перерахованому розмірі, то суд вважає, що така вимога не підлягає задоволенню, оскільки рішення суду є наслідком правового регулювання чинних відносин, які вже відбулись, відповідно вимоги на майбутнє не можуть бути задоволені судом.

Відповідно до положень ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

У судовому засіданні відповідно до частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови складено та підписано 13 жовтня 2017 року.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 87, 94, 158-163, 185-186, 254 КАС України, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Позов - задовольнити.

Визнати дії Ужгородського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області при прийнятті рішення про відмову ОСОБА_2 у перерахунку розміру пенсії - неправомірними.

Зобов’язати Ужгородське об’єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області здійснити з 09.09.2016 року перерахунок пенсії ОСОБА_2 на підставі довідки, виданої Прокуратурою Закарпатської області № 240 від 26.08.2016 року в розмірі 80 відсотків від суми місячної заробітної плати, максимальний розмір якої не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Визнати дії Ужгородського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області при прийнятті рішення про відмову ОСОБА_2 при прийнятті рішення про відмову йому у виплаті заборгованості по пенсії за період з 01.04.2015 по 26.08.2016 рр. – неправомірними.

Зобов’язати Ужгородське об’єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області здійснити ОСОБА_2 виплату заборгованості по пенсії за період з 01.04.2015 по 26.08.2016 рр.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень Ужгородського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 1102,42 грн. (одна тисяча сто дві гривні сорок дві копійки).

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_4