Постанова № 70160447, 08.11.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/3748/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2017 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Корой С.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Одесагаз» до Роздільнянської обєднаної державної податкової інспекції (Великомихайлівське відділення) Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними дій, зобовязання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Одесагаз» до Роздільнянської обєднаної державної податкової інспекції (Великомихайлівське відділення) Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними дій щодо невнесення до зворотного боку картки особового рахунку Роздільнянського УЕГГ ПАТ «Одесагаз» відомостей про сплату оренди землі за травень 2014 року, згідно платіжного доручення № 13300 від 18.06.2014 року на суму 2006, 74 грн., та зобовязання внести вказані відомості до картки особового рахунку.

Ухвалою суду від 20 липня 2017 року відкрито провадження у справі.

Свої вимоги Позивач обґрунтував наступними доводами.

Так, представник Позивача зазначив, що у червні 2014 року ПАТ «Одесагаз» було надано АТ «Єврогазбанк» на виконання платіжне доручення від 18.06.2014 р. № 13300 на суму 2006, 74 грн. Призначення платежу «*:101:03351208: оренда землі за травень 2014 р. зг. Служ. Зап. Від 18.06.14р., без ПДВ;;;». Однак з вини банку платіжне доручення не було виконане, оскільки банк було визнано неплатоспроможним. З липня 2014 року податковим органом обліковували за позивачем податковий борг та зараховували платежі, які підприємство здійснювало, вже за наступні звітні періоди, в рахунок цього боргу. В червні 2016 року позивач звертався до податкової інспекції із листами, в яких вказував про виконання свого обовязку щодо сплати податків надавши до банку платіжне доручення, а також у травні 2017 року просив внести до зворотнього боку картки особового рахунку ПАТ «Одесагаз» відомості про сплату вищевказаного платежу, однак відповіді надано не було, що зумовило позивача звернутися за судовим захистом із даним адміністративним позовом.

В судове засідання призначене на 17.10.2017 року представник Позивача не з'явився, надав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, в порядку письмового провадження. (а.с. 65).

В судове засідання, призначене на 17.10.2017 року, представник Відповідача зявився, проти задоволення позову заперечував, в тому числі з підстав викладених у письмових запереченнях наданих до суду раніше (а.с. 46-48), в яких зазначено, що сплачені кошти за платіжним дорученням від 18.06.2014 р. № 13300 на суму 2006, 74 грн. до бюджету не перераховані, що свідчить про невиконання податкового обовязку позивача.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене, у звязку із неприбуттям у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового розгляду, а також за відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі письмовими доказами.

Вивчивши позовну заяву та заперечення проти позову, матеріали адміністративної справи, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги, та перевіривши їх доказами, судом встановлені наступні факти та обставини.

ПАТ «Одесагаз» до обслуговуючого банку (АТ „ЄВРОГАЗБАНК" поточний рахунок №2600230116972), було подано платіжне доручення від 18.06.2014 р. № 13300 на суму 2006, 74 грн. Призначення платежу «*:101:03351208: оренда землі за травень 2014 р. зг. Служ. Зап. Від 18.06.14р., без ПДВ;;;» (а.с. 10). Платіжне доручення, прийняте банком, що підтверджується відповідною відміткою. Разом з тим, на підставі постанови Правління Національного банку України від 16.07.2014 року № 424 „Про віднесення ПАТ „Європейський газовий банк" до категорії „неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 16.07.2014 року прийнято рішення №57 про запровадження з 17.07.2014 року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ „ЄВРОГАЗБАНК".

Позивач 26.06.2014 року та 25.05.2017 року звертався до ОСОБА_1 ОДПІ в Одеській області (а.с. 11) та Роздільнянської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області (правонаступник) (а.с. 12) щодо необхідності зарахування вищевказаного платіжного доручення шляхом внесення відповідних відомостей до зворотного боку картки особового рахунку підприємства. Разом з тим, з липня 2014 року податковим органом обліковувався за позивачем податковий борг та зараховувались платежі, які підприємство здійснювало, вже за наступні звітні періоди, в рахунок цього боргу, що не заперечувалось сторонами у справі.

Проаналізувавши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

Згідно п. 22.1 ст.22 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» Ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: 1) платіжне доручення; 2) платіжна вимога-доручення; 3) розрахунковий чек; 4) платіжна вимога; 5) меморіальний ордер. Відповідно до пункту 22.4 ст. 22 вказаного Закону під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку. Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.

Згідно пункту 1.29 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» проведення переказу коштів є обов'язковою функцією, що має виконувати платіжна система. Зі змісту наведених понять вбачається, що законодавець пов'язує обов'язок платника податків по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов'язання з моментом сплати такого зобов'язання. Відповідно до п. 5.3 ст. 5 Податкового кодексу України терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Так, згідно ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до ч. 3 ст. 1068 Цивільного кодексу України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Згідно п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня. Банки та їх клієнти мають право передбачати в договорах інші, ніж зазначені, строки виконання доручень клієнтів.

Водночас, положеннями п. 22.4 ст. 22 вказаного Закону передбачено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.

Відповідно до п. 129.6 ст. 129 ПК України, за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Крім того, згідно п. 129.7 ст. 129 ПК України не вважається порушенням строку перерахування податків, зборів, платежів з вини банку порушення, вчинене внаслідок регулювання Національним банком України економічних нормативів такого банку, що призводить до нестачі вільного залишку коштів на такому кореспондентському рахунку.

Якщо у майбутньому банк або його правонаступники відновлюють платоспроможність, відлік строку зарахування податків, зборів та інших платежів розпочинається з моменту такого відновлення.

Тобто, наведені законодавчі приписи дозволяють зробити висновок про те, що обов'язок платника зі сплати податків слід вважати виконаним з часу подання до обслуговуючого банку платіжного доручення на перерахування до бюджетної системи України на відповідний рахунок Державного казначейства грошових коштів з рахунку платника у банку за наявності у нього достатнього грошового залишку на день платежу.

При цьому платник не несе відповідальності за дії банківських та кредитних установ, які беруть участь у багатостадійному процесі сплати та перерахування податків до бюджету.

Отже, за наявності у платника відповідних доказів, що підтверджують виконання усіх передбачених законодавством умов для визнання його добросовісним платником, обов'язок зі сплати відповідної суми податкового зобов'язання слід визнати виконаним незалежно від фактичного зарахування платежу до бюджетної системи України.

Аналогічна позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 16.02.2016 р. К/800/18047/15, від 30.05.2016р. К/800/42932/15.

Презумпція невинуватості юридичних та фізичних осіб у сфері публічно правових відносин з боку держави закріплена ч. 2 ст. 71 КАС України.

Важливою для України з точки зору конкретизації положень щодо презумпції невинуватості є правозастосовна практика ЄСПЛ, яка в нашій державі є джерелом права та має вищу, порівняно національним законодавством, юридичну силу.

Принцип презумпція невинуватості є обов'язковим для будь яких суб'єктів владних повноважень (справа Аллене де Рібемон проти Франції).

Порушення цього принципу може відбуватися шляхом прийняття посадовою особою протиправних рішень.

Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що порушення порядку зарахування до бюджету та державних цільових фондів податків і зборів при пред'явленні платником податків до установи банку платіжних доручень у встановлений строк є виною банку, крім випадку, передбаченого п.п. 129.7 ст. 129 Податкового кодексу України, яким встановлено, що не вважається порушенням строків зарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) з вини банку, якщо таке порушення стало наслідком регулювання Національним банком України економічних нормативів такого банку, що призводить до браку вільного залишку коштів на такому кореспондентському рахунку для здійснення зарахування; якщо у майбутньому банк або його правонаступники відновлюють платоспроможність, відлік термінів зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) розпочинається з моменту такого відновлення. Тобто відлік термінів зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) після відновлення платоспроможності банку розпочинається саме для банку, а не для платника податків.

Отже, направлення позивачем до обслуговуючого банку належним чином оформлених платіжних доручень на оплату обов'язкових платежів та зборів (при наявності необхідної кількості коштів на рахунку) є належними, необхідними та достатніми діями, які платник податку повинен вчинити для оплати податкового зобов'язання.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач надав до АТ "Єврогазбанк" платіжне доручення від 18.06.2014 р. № 13300 на суму 2006, 74 грн. Призначення платежу «*:101:03351208: оренда землі за травень 2014 р. зг. служ. зап. від 18.06.14р., без ПДВ;;;» (а.с. 10), яке було прийнято банком.

За таких обставин, факт направлення позивачем вищенаведеного платіжного доручення з належними та допустимими реквізитами свідчить про виконання позивачем обов'язку покладеного на нього приписами ст. 67 Конституції України, відповідно до якої кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

На момент виникнення спірних правовідносин, механізм ведення територіальними органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, був визначений Порядком ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, затвердженим Наказом Міністерства доходів і зборів України № 765 від 05.12.2013 р., зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 4 лютого 2014 року за № 217/24994 (втратив чинність 10.06.2016).

Згідно з п.3 розділу І цього Порядку, інтегрована картка платника - це форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, передоплати та єдиного внеску, що включає комплекс облікових показників з інтегрованих підсистем, за повноту, достовірність і своєчасність відображення яких несуть відповідальність структурні підрозділи територіальних органів Міндоходів за функціональними напрямами роботи.

Приписами п.4 розділу І вищевказаного Порядку передбачено, що облік податків, зборів та єдиного внеску ведеться підрозділами Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників, спеціалізованих державних податкових інспекцій з обслуговування великих платників, державних податкових інспекцій в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, об'єднаних державних податкових інспекцій відповідно до функціональних повноважень.

Зі змісту п.1 розділу ІІ Порядку вбачається, що інтегровані картки платників відкриваються за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску територіальними органами Міндоходів.

Пунктом 1 розділу IV Порядку передбачено, що для забезпечення контролю за повнотою та своєчасністю розрахунків платників територіальні органи Міндоходів проводять оперативний облік надходжень: за податками, зборами, митними платежами на підставі документів, визначених Порядком взаємодії органів Міністерства доходів і зборів України та органів Державної казначейської служби України в процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями, затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів України, Міністерства фінансів України від 4 грудня 2013 року № 760/1031, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 грудня 2013 року за № 2193/24725; за єдиним внеском на підставі документів, визначених Положенням про рух коштів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів України, Міністерства фінансів України від 19 вересня 2013 року № 493/815, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27 вересня 2013 року за № 1667/24199. Органи Міндоходів України щоденно одержують від уповноваженого банку відповідно до укладених договорів зведену інформацію про рух коштів на банківських балансових рахунках 2603.

Згідно з п.5 розділу IV Порядку - дані про надходження податків, зборів, митних платежів, передоплати та єдиного внеску відображаються територіальним органом Міндоходів, на який покладено функції з ведення обліку відповідного платежу, в інтегрованій картці платника і в реєстрі надходжень та повернень у день отримання від органів Державної казначейської служби України відомостей про зарахування та повернення надміру сплачених платежів у вигляді електронного реєстру розрахункових документів.

Згідно п.3 розділу V Порядку погашення податкового боргу є зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідними документами і в цьому пункті немає посилання на додаткове отримання будь-яких відомостей від органів Державної казначейської служби України.

Відповідно до п. 11 розділу II Порядку форми інтегрованих карток платника мають лицьовий та зворотний боки. Зворотний бік інтегрованої картки відображає стан розрахунків платника (суми нарахованого та сплаченого платежів, пені, штрафних (фінансових) санкцій, процентів за користування розстроченням (відстроченням) грошових зобов'язань (податкового боргу), суми податкового боргу, недоїмки із сплати єдиного внеску, надміру та/або помилково сплачені, заявлені до відшкодування тощо) за податками, зборами, єдиним внеском, митними платежами, операції, що проводяться з коштами передоплати. На лицьовому боці інтегрованої картки відображається додаткова інформація щодо стану розрахунків платника за податками, зборами, єдиним внеском, митними платежами та передоплатою.

Згідно п. 13 розділу II Порядку занесення/перенесення, виключення/включення операцій в інформаційній системі проводяться саме структурними підрозділами територіальних органів Міндоходів, на які покладено функції з введення відповідної інформації.

Таким чином, з огляду на вищевикладені норми, не повинна вважатися податковим боргом сума платіжних доручень спрямованих на сплату відповідних платежів шляхом проведення зменшення нарахувань у зворотному боці картки особового рахунку позивача, у розрізі відповідних сум.

На момент вирішення справи організацію діяльності з ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) визначено Порядком ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України № 422 від 07 квітня 2016 року (набрав чинності 10.06.2016 р.).

Вказаним Порядком визначено, що інтегрована картка платника (далі - ІКП) - це форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами.

Для забезпечення контролю за повнотою та своєчасністю розрахунків платників органи ДФС проводять оперативний облік надходжень за податками, зборами на підставі документів, визначених порядком взаємодії органів ДФС та органів Казначейства у процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями, а саме: відомостей про зарахування та повернення коштів з аналітичних рахунків за надходженнями у вигляді технологічного файла @B; виписок з рахунків у вигляді електронного реєстру розрахункових документів; звітів про виконання державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями (п.1 р.ІІІ).

Після розміщення на відповідному сервері для завантаження інформації органів Казначейства відомостей про зарахування та повернення коштів з аналітичних рахунків за надходженнями у вигляді технологічного файла @B та відомостей про рух страхових коштів на аналітичних рахунках 3719, відкритих на ім'я органів ДФС, у вигляді технологічного файла @E інформаційною системою органів ДФС забезпечується автоматична обробка таких файлів та виконується розподіл записів за критеріями: рознесені платежі; нерознесені платежі; виключені з обробки платежі (п.2 розд.ІІІ).

Визначення первинних показників документів органів ДФС, відображених в підсистемі, що забезпечує облік платежів, які підлягають перенесенню до ІКП, щодо сум погашення податкового боргу та заборгованості зі сплати єдиного внеску.

Первинними документами, на підставі яких в ІКП здійснюється погашення (зменшення) суми податкового боргу та заборгованості зі сплати єдиного внеску, є: відомості органів Казначейства про надходження сум податків, зборів, єдиного внеску у вигляді технологічних файлів @B та @E; подана платниками звітність, в тому числі уточнена (зменшення суми податкового боргу / заборгованості зі сплати єдиного внеску за рахунок зменшення платником сум грошових зобов'язань / сум єдиного внеску); декларація з ПДВ із заявленою сумою від'ємного значення у рахунок погашення боргу, сумою до відшкодування з державного бюджету на поточний рахунок платника податків; скарга (заява) платника податків або ухвала суду про порушення провадження у справі, інформацію про які внесено після настання граничного строку сплати грошових зобов'язань / сум єдиного внеску, визначених органом ДФС; рішення органу ДФС, прийняте за результатами оскарження в адміністративному порядку податкового повідомлення-рішення / вимог та рішень щодо єдиного внеску, яким скасовується або змінюється сума грошового зобов'язання та пені / сума єдиного внеску; рішення суду про вирішення питання по суті (скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов'язання та пені / суми єдиного внеску за результатами судового оскарження); договір про розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) / графік погашення розстрочених (відстрочених) сум податкового боргу на підставі рішення суду або відповідно до закону, яким передбачено розстрочення (відстрочення) / графік погашення розстрочених (відстрочених) сум заборгованості зі сплати єдиного внеску, прийнятих на підставі рішення суду або відповідно до закону, яким передбачено розстрочення (відстрочення); рішення про списання безнадійного податкового боргу, прийняте за наявності підстав, визначених статтею 101 глави 9 розділу II Податкового кодексу України; рішення про списання безнадійного податкового боргу, прийняте за наявності підстав, визначених статтею 97 глави 9 розділу II Податкового кодексу України; рішення про прощення (списання) податкового боргу, прийняте згідно з відповідним законом; рішення про списання боргу (недоїмки) з єдиного внеску, прийняте за наявності підстав, визначених законодавством про збір та облік єдиного внеску; рішення керівника (заступника керівника) органу ДФС про скасування пені (п.1 розд.VI).

Визначення первинних показників в інформаційній системі органів ДФС, яка призначена для збереження, обробки та надання користувачам інформації про стан розгляду справ у судах за участю органу ДФС, на підставі яких здійснюється зв'язок з відповідними показниками підсистем, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи.

Первинними документами, на підставі яких вносяться первинні показники до інформаційної системи органів ДФС, яка забезпечує відображення результатів судового оскарження, є: ухвала суду про відкриття провадження; ухвала про забезпечення позову; ухвала суду про відкриття апеляційного провадження; ухвала суду про відкриття касаційного провадження; ухвала суду касаційної інстанції про зупинення виконання рішення; рішення суду, прийняте по суті, що набрало законної сили (перша інстанція, апеляційна чи касаційна інстанція, Верховний Суд України) (п.1 розд.VII).

Зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні.

В контексті приписів КАС України має значення лише суб'єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту. При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку, а обов'язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії є створення юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.

Об'єктом судового захисту є права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб.

Постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні суд приймає у справах, де відповідач допустив неправомірну бездіяльність за умови обов'язку вчинити певну дію. В цьому випадку суд повинен зазначити, яку саме дію повинен вчинити відповідач, але не може втручатися в його компетенцію.

Враховуючи наведене, за результатами з'ясування обставини у справі та їх правової оцінки суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо не внесення до облікової картки платника податків відповідної інформації за наданим платіжним дорученням та про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для зобов'язання відповідача внести до зворотного боку картки особового рахунку позивача відомості про сплату обов'язкових платежів згідно з платіжними дорученнями, які з вини банку не були виконані.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Згідно з ч. 1 ст. 69 та ч. 1 ст. 70 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Одесагаз» підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно матеріалів справи, позивачем сплачено судовий збір у сумі 3200 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 31159 від 16.01.2017 року про сплату 3200 грн. (а.с. 3).

Враховуючи, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Одесагаз» з відповідача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 3200 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 6, 9, 11, 69-72, 86, 94, 128, 158-163, 167,186, 254 КАС України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Одесагаз» до Роздільнянської обєднаної державної податкової інспекції (Великомихайлівське відділення) Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними дій, зобовязання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дій Роздільнянської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області щодо невнесення до зворотного боку картки особового рахунку Роздільнянського УЕГГ ПАТ «Одесагаз» відомостей про сплату оренди землі за травень 2014 року, згідно платіжного доручення від 18.06.2014 р. № 13300 на суму 2006, 74 грн. Призначення платежу «*:101:03351208: оренда землі за травень 2014 р. зг. Служ. Зап. Від 18.06.14р., без ПДВ;;;».

Зобовязати Роздільнянську обєднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області внести до зворотного боку картки особового рахунку Роздільнянського УЕГГ ПАТ «Одесагаз» відомості про сплату оренди землі за травень 2014 року, згідно платіжного доручення від 18.06.2014 р. № 13300 на суму 2006, 74 грн. Призначення платежу «*:101:03351208: оренда землі за травень 2014 р. зг. Служ. Зап. Від 18.06.14р., без ПДВ;;;».

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Роздільнянської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (код ЄДРПОУ 39486302) на користь Публічного акціонерного товариства «Одесагаз» (код ЄДРПОУ 03351208) судові витрати у розмірі 3200 грн. (три тисячі двісті грн. 00 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя С.М. Корой