Постанова № 70160311, 10.11.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/4989/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2017 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про зобовязання розглянути клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, в якому позивач просить зобов'язати Головне управління Держгеокадастру в Одеській області (код ЄДРПОУ 39765871, місцезнаходження: 65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83) в порядку, встановленому ст.118 Земельного кодексу України, у місячний строк роз глянути клопотання ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1; місце проживання: 65122, м.Одеса, вул.Ак.Вільямса, 59 Д, кв.135) від 30.06.2017 р. про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, за рахунок земель державної власності на території Новокарбівської сільської ради Любашівського району Одеської області (за межами населених пунктів).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач за результатами розгляду його клопотання від 30.06.2017р. про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, за рахунок земель державної власності на території Новокарбівської сільської ради Любашівського району Одеської області (за межами населених пунктів) надав відповідь листом від 08.08.2017 р. (вих. №Б-14260/0-7289/6-17), не вирішиши його по суті та не прийнявши відповідного рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивованої відмови у його наданні, чим порушив вимоги ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України (далі ЗК України).

Від Головного управління Держгеокадастру в Одеській області надійшли письмові заперечення (а.с. 43-48), в яких в обґрунтування правової позиції зазначено, що дані про земельну ділянку, яку бажає отримати у власність позивач, не внесено до Державного земельного кадастру, що позбавляє можливості встановити належність цієї земельної ділянки до земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка не надана у власність або користування, відсутність щодо неї встановлених обтяжень та інших обставин, що можуть призвести до порушення вимог земельного законодавства. Крім того, наказом Головного управління Держгеокадастру в Одеській області № 232 від 20.09.2017р. затверджено перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, що можуть бути передані у власність громадян у IV кварталі 2017 року на території Одеської області, яким не передбачено виділення земельних ділянок у власність громадянам в межах Новокарбівської сільської ради Любашівського району Одеської області. Зазначені обставини, на думку відповідача, унеможливлювали вирішення по суті клопотання позивача від 30.06.2017р., в звязку з чим останньому надано мотивовану письмову відповідь листом від 08.08.2017 р. (вих. № Б-14260/0-7289/6-17) з посиланням на норми ч.6 ст. 118 ЗК України.

До судового засідання зявився представник відповідача. Позивач до судового засідання не зявився, явку представника не забезпечив, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином та завчасно. 06.11.2017р. до суду надійшла заява представника позивача про розгляд справи за відсутності позивача та його представника.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України, у звязку з відсутністю перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених ст.128 КАС України, відсутністю потреби заслухати свідка чи експерта, справа розглянута в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд,-

ВСТАНОВИВ:

30.06.2017р. ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Новокарбівської сільської ради Любашівського району Одеської області (за межами населених пунктів) (а.с. 9).

До клопотання позивачем додано копію паспорта громадянина України, ідентифікаційного номера, графічний матеріал, на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

За результатами розгляду зазначеного клопотання Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області на адресу позивача надіслано лист Про надання відповіді від 08.08.2017 р. (вих. №Б-14260/0-7289/6-17), в якому зазначено, що дані про земельну ділянку, яку бажає отримати у власність позивач, не внесені до Державного земельного кадастру, в звязку з чим відсутня можливість встановити належність цієї ділянки до земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка не надана у власність або користування, відсутність щодо неї обмежень та інших факторів, які можуть призвести до порушення вимог земельного законодавства. При цьому заявнику запропоновано визначитися з іншим місцем розташування земельної ділянки, обравши відповідну земельну ділянку, зазначену в переліку, розміщеному на сайті Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, та подати відповідне клопотання згідно вимог ч. 6 ст. 118 ЗК України (а.с. 11).

Вважаючи лист відповідача від 08.08.2017 р. (вих. №Б-14260/0-7289/6-17) таким, що не є рішенням за результатами розгляду клопотання від 30.06.2017р. по суті відповідно до ч.7 ст. 118 ЗК України, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу приписів п.1 ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вирішуючи питання стосовно позовних вимог про зобов'язання відповідача вчинити певні дії, перш за все, слід дослідити питання наявності протиправних дій чи бездіяльності владного субєкта Головного управління Держгеокадастру в Одеській області.

Згідно п. «б» ч. 1 ст.81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 гектара.

Частиною 4 ст. 122 ЗК України передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою вказаної статті, у власність або у користування для всіх потреб.

У спірних правовідносинах, з огляду на норми Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Мінвстрів України №15 від 14.01.2015 р. та Положення про Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, затвердженого Наказом Держгеокадастру №308 від 17.11.2016р., таким органом є відповідач - Головне управління Держгеокадастру в Одеській області.

Частиною 6 ст. 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, зокрема, для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_2 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_2 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Вказана норма кореспондується із положеннями ч. 3 ст. 123 ЗК України.

Виходячи з аналізу зазначених законодавчих положень у системному їх зв'язку, суд приходить до висновку, що для отримання земельної ділянки безоплатно у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, за результатами розгляду якого компетентним органом приймається одне з відповідних рішень, а саме про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про надання мотивованої відмови у його наданні. При цьому, перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Відмова може бути визнана обґрунтованою лише тоді, коли компетентним суб'єктом владних повноважень встановлюється невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко - економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно - територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Судом встановлено, що у клопотанні позивача від 30.06.2017р. зазначено цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додано графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Копія схеми бажаного місцерозташування земельної ділянки містить посилання на адресу цієї земельної ділянки, на зазначеній схемі виділено її місце розташування (а.с. 10).

Таким чином, позивач при зверненні до відповідача з клопотанням від 30.06.2017р. про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства подав всі необхідні документи, передбачені нормами чинного законодавства, вимоги ч. 6 ст. 118 ЗК України щодо таких клопотань ним дотримано.

Суд вважає необґрунтованим посилання відповідача на вказані у листі від 08.08.2017 р. (вих. № Б-14260/0-7289/6-17) обставини, які на думку відповідача, унеможливлювали вирішення клопотання позивача, зокрема, що дані про земельну ділянку, яку бажає отримати у власність позивач, не внесені до Державного земельного кадастру, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Згідно ч. 4 ст. 79-1 ЗК України земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Згідно ч.ч. 6, 7 ст. 79-1 ЗК України формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

Однак, формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок (ч. 5 ст. 79-1 ЗК України).

Таким чином, з урахуванням ч. 5 ст. 79-1 ЗК України, формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у ч.ч.6, 7 ст. 79-1 ЗК України) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Судом встановлено, що в листі відповідача від 08.08.2017 р. (вих. № Б-14260/0-7289/6-17) не зазначено про задоволення клопотання позивача від 30.06.2017р. про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Новокарбівської сільської ради Любашівського району Одеської області (за межами населених пунктів).

Натомість зі змісту відповіді відповідача вбачається, що вона є по своїй суті відмовою позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення вищезазначеної земельної ділянки, оскільки така відповідь фактично позбавляє позивача можливості реалізувати своє право на одержання безоплатно у власність бажаної земельної ділянки, розташованої на території Новокарбівської сільської ради Любашівського району Одеської області (за межами населених пунктів), із земель державної власності для ведення особистого селянського господарства відповідно до ст.ст.118, 121 ЗК України.

Суд зазначає, що лист відповідача від 08.08.2017 р. (вих. № Б-14260/0-7289/6-17) щодо розгляду клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та викладена в ньому позиція (фактично відмова у надані дозволу) не містить визначених ч.7 ст. 118 ЗК України підстав для відмови у задоволенні клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, що не може бути визнано судом правомірним.

Таким чином, відповідачем за результатами розгляду клопотання позивача від 30.06.2017р. у встановлений законом строк не надано дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивованої відмови у його наданні з підстав, передбачених ч.7 ст.118 ЗК України.

Окрім того, з аналізу статей 118, 122 ЗК України вбачається, що надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття позитивного рішення про надання її у власність, оскільки процес передачі земельної ділянки громадянам у власність є стадійним, зокрема, першою стадією якого є надання уповноваженим органом дозволу на розроблення проекту землеустрою, що свідчить про відсутність у відповідача законних підстав для встановлення будь-яких обмежень у надані дозволу на розроблення проекту землеустрою особі при дотриманні нею вимог вищевказаних норм ЗК України.

Згідно чинного правового регулювання земельних відносин у державі, розпорядження землями сільськогосподарського призначення відбувається виключно на підставі норм ЗК України.

Отже, відповідач, надаючи відповідь позивачу листом №Б-14260/0-7289/6-17 від 08.08.2017 р., діяв не в межах наданих ЗК України повноважень та не у спосіб, що передбачений ч.7 ст. 118 ЗК України.

Згідно правової позиції Верховного Суду України (постанова від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15), суд при прийнятті рішення повинен визначити такий спосіб відновлення порушеного права, який є ефективним та який виключив би подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Суд зазначає, що позовна вимога про зобовязання вчинити певні дії підлягає задоволенню та, як спосіб захисту порушеного права, застосовується судом у разі невиконання субєктом владних повноважень, покладених на нього обовязків.

Відповідно до ч.2 ст.11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Згідно п.2 ч.1 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Враховуючи наведене, виходячи з системного аналізу норм чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню шляхом зобов'язання Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (код ЄДРПОУ 39765871, місцезнаходження: 65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83) повторно роз глянути клопотання ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце проживання: 65122, м.Одеса, вул.Ак.Вільямса, 59 Д, кв.135) від 30.06.2017 р. про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, за рахунок земель державної власності на території Новокарбівської сільської ради Любашівського району Одеської області (за межами населених пунктів), з урахуванням вимог ч.7 ст.118 Земельного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 69 та ч. 1 ст. 70 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Частиною 1 ст.71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених фактів та обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 7, 8, 9, 11, 71, 86, 128, 94, 159-164, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про зобовязання розглянути клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки,- задовольнити.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру в Одеській області (код ЄДРПОУ 39765871, місцезнаходження: 65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83) повторно роз глянути клопотання ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце проживання: 65122, м.Одеса, вул.Ак.Вільямса, 59 Д, кв.135) від 30.06.2017 р. про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, за рахунок земель державної власності на території Новокарбівської сільської ради Любашівського району Одеської області (за межами населених пунктів), з урахуванням вимог ч.7 ст.118 Земельного кодексу України.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (65107, Одеська область, місто Одеса, вулиця Канатна, будинок 83; код ЄДРПОУ 39765871) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 640,00 грн. (шістсот сорок гривень 00 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя: Г.П. Самойлюк