Постанова № 70159949, 07.11.2017, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2017 року о 12 год. 54 хв.Справа № 808/3136/17 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стрельнікової Н. В.,

за участю секретаря Батигіна О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до Державної установи «Камянська виправна колонія (№101)»

про зобовязання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач або ОСОБА_1В.) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Державної установи «Камянська виправна колонія (№101)» (далі відповідач або ДУ «Камянська виправна колонія (№101)»), в якому просить суд зобовязати відповідача виплатити позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у період з 01.12.1992 по 28.11.1994 він проходив службу в Збройних Силах України, одразу після закінчення служби зі ЗСУ проходив службу в органах внутрішніх справ та кримінально-виконавчої системи (ДУ «Камянська виправна колонія (№101)»), а 14.11.2000 його було звільнено. В подальшому, 23.11.2007, позивача було знову прийнято на службу в ДУ «Камянська виправна колонія (№101)» та звільнено 01.06.2017. загальний стаж служби позивача складає 17 років 3 місяці та 1 день, що дає йому право на отримання відповідної допомоги. Проте, при звільненні зі служби відповідачем було повідомлено позивача про те, що останній не має права на отримання одноразової допомоги, оскільки стаж роботи в період з 21.02.1995 по 14.11.2000 не можне бути враховано до загального стажу, оскільки 14.11.2000 позивача було звільнено через службову невідповідність, а останній період служби з 23.11.2007 по 01.06.2017, складає 9 років 6 місяців та 9 днів, що є меншим від 10 років. Позивач не погоджується із такою відмовою відповідача виходячи з того, що оскільки при першому звільненні він не набув права на отримання такої допомоги, то до його загального стажу проходження служби на сьогоднішній день необхідно зараховувати й попередній період проходження служби та службу в Збройних Силах України відповідно до п. 1 та п. 10 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» №393 від 10.07.1992. Окрім того, чинне законодавство, що регулює спірні правовідносини, не містить вимоги щодо безперервності строку служби. У звязку із вищевикладеним позивач просить задовольнити позов.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила позов задовольнити, виходячи із викладених в ньому підстав.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала з підстав, викладених в поданих до суду письмових запереченнях (вх.№30291 від 06.11.2017), та просила відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування заперечень зазначила, що на момент звільнення позивача вислуга років не досягла 10 років, а тому він не має права на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні. Попередній стаж служби не може бути зараховано, оскільки позивач був звільнений у звязку із службовою невідповідністю. Окрім того, період перебування на строковій військові службі також не може бути зараховано, оскільки законодавством передбачалася виплата грошової допомоги при звільненні зі строкової служби, проте позивачем не надано доказів того, що він її не отримував.

Вислухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити повністю виходячи із наступного.

З матеріалів справи судом встановлено, що у період з 01.12.1992 по 28.11.1994 позивач проходив військову службу в Збройних Силах України.

У період з 21.02.1995 по 14.11.2000 позивач проходив службу в органах внутрішніх справ та кримінально-виконавчої системи (ДУ «Камянська виправна колонія (№101)»).

У період з 23.11.2007 по 01.06.2017 позивач проходив службу в ДУ «Камянська виправна колонія (№101)».

Таким чином, стаж військової служби позивача складає:

- в Збройних Силах України 1 рік 11 місяців та 28 днів;

- військова служба у період з 21.02.1995 по 14.11.2000 5 років 8 місяців та 24 дні;

- військова служба у період з 23.11.2007 по 01.06.2017 9 років 6 місяців та 9 днів;

- загалом 17 років 3 місяці 1 день.

Зазначене підтверджується змістом трудової книжки ОСОБА_1 (а.с.8-9).

Як свідчить зміст наказу ДУ «Камянська виправна колонія (№101)» №8110с-17 від 01.06.2017, старшого прапорщика внутрішньої служби ОСОБА_1, молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки установи, звільнено згідно за п. 7 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням) з 01.06.2017.

Також, судом досліджено листи ДУ «Камянська виправна колонія (№101)» в адресу ОСОБА_1, а саме №11/8-11-17/І-11 від 16.06.2017 та №11/15-12-17/І-12 від 18.07.2017, з яких встановлено, що відповідачем було відмовлено позивачеві у виплаті грошової допомоги при звільненні у запас.

Не погоджуючись із такою відмовою відповідача позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

При цьому, як свідчить зміст вищенаведених листів відповідача, підставою для відмови позивачу у виплаті грошової допомоги при звільненні у запас стало те, що згідно з вимогами п. 10 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» №393 від 10.07.1992, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної інспекції техногенної безпеки, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, які звільняються зі служби за службовою невідповідністю одноразова грошова допомога не виплачується, а наказом №66о/с від 11.11.2000 позивача було звільнено саме через службову не відповідність. Також, на момент звільнення зі служби 01.06.2017 вислуга років позивача складала 09 років 06 місяців та 09 днів, що є меншим від 10 років необхідної вислуги для виплати такої допомоги.

Проте суд не може погодитися із такими хибними висновками відповідача та вважає за необхідне зазначити таке.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального звязку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб визначає Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-XII від 09.04.1992 (надалі Закон № 2262-XII).

Частиною першою статті першої Закону №2262-ХІІ передбачено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального звязку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Пунктом «б» статті 1-2 Закону №2262-ХІІ передбачено, що звільнені зі служби особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту; мають право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 9 Закону №2262-ХІІ, особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за службовою невідповідністю, у звязку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем чи у звязку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, у звязку з набранням законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за адміністративне корупційне правопорушення, повязане з порушенням обмежень, передбачених Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції», одноразова грошова допомога, передбачена цією статтею, не виплачується.

Відповідно до ч. 6 ст. 9 Закону №2262-ХІІ, особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, у разі повторного їх звільнення зі служби одноразова грошова допомога, передбачена цією статтею, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги.

Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей врегульовано постановою Кабінету Міністрів України №393 від 10.07.1992 (надалі Постанова №393).

Згідно з п. 10 Постанови №393, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної інспекції техногенної безпеки, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби:

які звільняються із служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби;

які звільняються із служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби;

які звільняються із служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, та мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Зазначеним в абзаці першому цього пункту військовослужбовцям, поліцейським і особам рядового і начальницького складу:

які звільняються із служби за службовою невідповідністю, у зв'язку із систематичним невиконанням ними умов контракту, у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, одноразова грошова допомога не виплачується;

які звільняються із служби повторно, одноразова грошова допомога виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, що при попередньому звільненні не набули право на отримання такої допомоги.

Строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови.

Отже, строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з п.п. 1, 2 Постанови №393. Так, пунктом 1 Постанови №393 установлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України»Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, особам, зазначеним у пункті "ж" статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються, в тому числі, військова служба в Збройних Силах.

З цих підстав суд не приймає до уваги покликання відповідача про неможливість зарахування до строку служби позивача період служби в Збройних Силах України, адже наведені норми Постанови №393 містять імперативні приписи про визначення такого строку служби у відповідності до п.п.1, 2 Постанови, а пунктом 1 Постанови передбачено, що військова служба в Збройних Силах зараховується для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України» Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а отже й для цілей визначення розміру одноразової грошової допомоги, як то вказано в п. 10 Постанови.

З вищевикладених норм чинного законодавства можна дійти висновку, що:

По-перше, військовослужбовцям Державної кримінально-виконавчої служби які звільняються із служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, та мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

По-друге, військовослужбовцям Державної кримінально-виконавчої служби які звільняються із служби за службовою невідповідністю одноразова грошова допомога не виплачується.

Та по-третє, військовослужбовцям Державної кримінально-виконавчої служби які звільняються із служби повторно, одноразова грошова допомога виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, що при попередньому звільненні не набули право на отримання такої допомоги.

Щодо першого питання.

Обовязковою умовою для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби є наявність у військовослужбовця вислуги 10 років і більше. Водночас, Закон №2262-ХІІ та Постанова №393 не містять вимог щодо безперервності такої вислуги років.

Щодо другого питання.

Під час розгляду справи судом встановлено, що 14.11.2000 позивача дійсно було звільнено зі служби через службову невідповідність, водночас, станом на 14.11.2000 позивач не набув права на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби, більш того у звязку з підставами звільнення він не мав такого права, та відповідно не отримував її. Натомість 01.06.2017 позивача було звільнено зі служби за власним бажанням а не через службову невідповідність, і на момент звільнення він мав вислугу років 17 років 03 місяці та 09 днів, як то зазначено у наказі про звільнення, що дає йому право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Тому в даному випадку підстав для застосування до ситуації позивача приписів абз. 6 п. 10 Постанови №393 не має, адже наведеною нормою не передбачено, що вислуга років військовослужбовців, звільнених через службову невідповідність, не зараховується до вислуги років необхідної для отримання права на призначення пенсії відповідно до Закону №2262-ХІІ та до вислуги років необхідної для виплати одноразової грошової допомоги у випадку набуття такого права в подальшому. Наведеною нормою лише передбачено, що військовослужбовцям які звільняються із служби за службовою невідповідністю одноразова грошова допомога не виплачується в конкретному випадку звільнення зі служби за наведеними підставами.

Щодо третього питання, то під час розгляду справи встановлено, що при попередньому звільненні позивач не набув права на отримання одноразової грошової допомоги, тому позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги за весь період проходження служби, включаючи попередній період.

Щодо посилання відповідча на ненадання позивачем доказів невиплати грошової допомоги при звільненні зі строкової служби в Збройних силах України, у зв'язку з чим період перебування на строковій службі не враховується в строк календарної служби для виплати грошової допомоги при звільненні суд зазначає наступне. Грошова допомога, що виплачується військовослужбовцям при звільненні зі строкової служби, передбачена як на те посилається відповідач наказом Міністерства оборони СРСР №075 від 14.08.1978, Положенням про проходження військової служби солдатами (матросами), сержантами і старшинами Збройних сил України, затвердженого Указом Президента України №1053/2001 від 07.11.2001 та наказом Міністерства Оборони України №75 від 05.03.2001, є іншим видом допомоги, відмінним від грошової допомоги при звільненні, передбаченої Законом №2262-ХІІ та Постановою №393, отже факт отримання чи не отримання позивачем такої допомоги не впливає на визначення періоду календарної служби для визначення розміру грошової допомоги при звільненні, передбаченої Законом №2262-ХІІ та Постановою №39 та не має наслідком не зарахування до вислуги років періоду перебування на строковій службі.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.3 ст.2 КАС України).

При розгляді даної справи судом встановлено, що не виплативши позивачеві одноразову грошову допомогу при звільненні відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Законом №2262-ХІІ та Постановою №393 та необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення (вчинення дії).

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У ч. 2 ст. 71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч цим вимогам відповідачем як субєктом владних повноважень не доведено правомірності власних дій.

Надавши правову оцінку всім обставинам справи, які знайшли своє підтвердження в ході судового засідання та доводяться матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 94, 158 - 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Зобовязати Державну установу «Камянська виправна колонія (№101)» виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09 квітня 1992 року.

Присудити на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи «Камянська виправна колонія (№101)» судові витрати у розмірі 640 грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Н.В. Стрельнікова