Рішення № 70156124, 07.11.2017, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2017 р. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Ткач О.І.

суддів - Бершадська Г. В., Гірський Б. О.,

з участю секретаря Бріля В.Л., представників ПАТ КБ “ПриватБанку” та ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кременецького районного суду від 26 липня 2017 року у цивільній справі за позовом ПАТ КБ “ПриватБанк” до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИЛА:

В грудні 2017 року ПАТ КБ “ПриватБанк” звернулося з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості зі сплати відсотків в розмірі 67587,60 $ та 71108,69 $ пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за кредитним договором №02/08/547МК від 22.02.2007 року, який передбачав видачу кредиту траншами. Свої вимоги позивач мотивує тим, що на виконання вищезазначеного кредитного договору, 22.08.2008 року ОСОБА_1 видано 68000 $ на підставі договору про видачу траншу. Укладена угода забезпечена договором поруки з ОСОБА_2 Оскільки рішенням Жовтневого районного суду від 09.11.2011 року із боржника та поручителя достроково солідарно стягнено борг в сумі 69580,19$, в т.ч. повністю тіло кредиту, тому виходячи, з умов кредитної угоди, сторони і надалі повинні солідарно виконувати умови щодо сплати відсотків за вказаною угодою та нести відповідальність, сплативши пеню.

Рішенням Кременецького районного суду вищевказані вимоги банку задоволено:

- “стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ “ Приватбанк” заборгованість у розмірі 138696, 29 Доларів США, що за курсом 21,63, відповідно до службового розпорядження НБУ від 21.09.2015 року, становить 3000 000 ( три мільйони) гривень 75 (сімдесят п'ять) копійок за кредитним договором 02/08/547 МК від 22.02.2008 року та 45000 гривень 01 копійку судових витрат”.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, посилаючись на те, що воно ухвалено з порушенням норм матеріального права.

Свої вимоги мотивує тим, що оскільки рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із неї та боржника було достроково солідарно стягнено борг, тому кредитні зобов'язання є припиненими і нова вимога банку про солідарне стягнення із неї заборгованості зі сплати відсотків та пені за кредитною угодою є неправомірною.

Представник ОСОБА_1 просить задовольнити скаргу ОСОБА_2, оскільки вже мало місце використання кредитором свого суб'єктивного права на пред'явлення вимог до поручителя в межах строку чинності кредитного договору. Термін повернення кредитних коштів встановлено кредитним договором до 11.02.2013 року. Оскільки порука є чинною протягом 6-ти місяців та, враховуючи дострокове стягнення тіла кредиту, зобов'язання поручителя припинились. Додатково пояснила, що судове рішення від 2011 року не перебувало і не перебуває на виконанні у виконавчій службі.

Представник Банку вимоги апеляційної скарги заперечив та суду пояснив, що кредитор вправі повторно скористатись правом солідарного стягнення з боржника та поручителя суми боргу за кредитним договором у випадку дострокового стягнення поточної та простроченої суми заборгованості.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та межах позовних вимог, заслухавши представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки ОСОБА_1 не виконав умови кредитного договору та допустив заборгованість, яка забезпечена порукою, тому борг зі сплати відсотків та штрафні санкції підлягають солідарному стягненню.

Враховуючи межі апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції невірно визначився з кваліфікацією правовідносин, які виникли між Банком та Поручителем стосовно підставності вимог про солідарну відповідальність після ухвалення судового рішення в справі за позовом Банку до відповідачів про дострокове стягнення кредитної заборгованості.

Відповідно до частини 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи у апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 12 “Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку” у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Рішення Кременецького районного суду від 26 липня 2017 року в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення боргу із ОСОБА_1 не оскаржується.

Враховуючи зазначене, апеляційним судом перевіряється законність та обґрунтованість рішення cуду лише в частині задоволення позовних вимог щодо солідарного стягнення боргу із поручителя ОСОБА_2

Обставини справи:

22.02.2007 року між ПАТ КБ “Приватбанк” та ОСОБА_1 укладено кредитну угоду № 02/08/547МК про видачу кредиту окремими траншами терміном до 11.02.2013 року. 22.02.2008 року в рамках вказаної угоди укладено договір траншу №02/08/547МК-01 та видано готівкою з каси 68000$. В той же день укладено договір поруки № 02/08/547 МК із ОСОБА_2 Згідно п. 9 вказаного договору, договір поруки діє до повного виконання зобов'язань за Кредитним договором (а.с.13-19,49).

Із тексту судового рішення Жовтневого райсуду м.Дніпропетровська від 09.11.2011 року, у справі 2-2496/2011р за позовом Банку до відповідачів, ОСОБА_3, ТОВ “Українське фінансове агентство “Верус”, вбачається, що позивачем було пред'явлено позов про дострокове стягнення 56974,75$ поточної заборгованості, 3463,88$ простроченої заборгованості, 5318,44$ заборгованості за відсотками, 478,52$ пені та 3344,61$ штрафних санкцій за вищевказаною кредитною угодою; заборгованість нарахована позивачем станом на 22.05.2009 року (а.с.4-5).

Вказане судове рішення не виконане і не пред'являлось до виконання.

У вказаній справі позивачем, станом на 21.09.2015 року, визначено заборгованість зі сплати відсотків та пені в розмірі 223731,55$, але враховуючи суми заборгованості, які стягнуті вищезазначеним судовим рішенням, позивачем суму позову визначено в розмірі 138696,29$.

У відповідності до ст.ст. 553,554 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов"язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Таким чином, порука – це строкове зобов’язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, сплив цього строку припиняє суб’єктивне право кредитора.

Отже, із закінченням шестимісячного строку припиняється цивільне право як таке.

Преклюзивний строк поруки надає уповноваженій особі строго визначений час для реалізації свого права і припиняє це право у разі його невикористання чи неналежного використання. Цей строк встановлюється для спонукання особи до здійснення свого права, в іншому ж випадку це право припиняється або ж переходить до інших осіб.

Отже, після закінчення строку поруки припиняються, і право кредитора, і обов'язок поручителя, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

Відповідно, вимогу до поручителя про виконання взятого ним зобов'язання має бути пред'явлено в межах строку дії поруки (6 місяців).

Відповідно до част.1 ст.251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (част.1 ст. 252 ЦК України).

З договору поруки №02/08/547 від 22.02.2008 року вбачається, що в ньому не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору поруки (пункт 9) про його дію до повного виконання боржником своїх зобов’язань перед банком за кредитним договором не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить част.1 ст. 251 та част.1 ст. 252 ЦК України.

Тому, у вказаній справі слід застосувати норми част. 4 ст. 559 ЦК про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.

У зв’язку з порушенням боржником виконання зобов’язання за кредитним договором, в 2009 році позивач, відповідно до час.2 ст. 1050 ЦК та умов кредитного договору, використав право достроково вимагати стягнення з позичальника та поручителя заборгованості за кредитним договором та звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із позовом про дострокове солідарне стягнення всієї суми кредиту й пов’язаних із ним платежів, змінивши таким чином строк виконання основного зобов’язання (а.с.4).

В разі, якщо кредитор змінює на підставі частини другої статті 1050 ЦК України строк виконання основного зобов’язання, то передбачений част.4 ст. 559 цього Кодексу шестимісячний строк обчислюється від цієї дати.

Зобов'язання боржника за кредитним договором - це повернути в строк до 11.02.2013 року 68000$ та оплатити відсотки за користування кредитним коштами.

В 2009 році ОСОБА_3 скористався своїм правом і судовим рішенням в 2011 році солідарно достроково стягнув з відповідачів кредитну заборгованість по тілу кредиту, заборгованість по відсотках та штрафні санкції (а.с.4,5).

Таким чином, судове рішення припинило між Банком та боржником відносини, які виникли на підставі кредитної угоди №02/08/547 МК від 22.02.2007 року і лише боржник за кредитним договором несе відповідальність за несвоєчасне виконання своїх грошових зобов'язань у формі та в спосіб, який визначено ст.625 ЦК: боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Оскільки договір поруки є строковим договором та носить похідний характер до кредитної угоди, за якою в 2011 році судовим рішенням уже достроково стягнено грошові кошти, відповідно в 2015 році у позивача відсутні підстави для солідарного стягнення з боржника та поручителя заборгованості та штрафних санкцій з підстав невиконання умов кредитної угоди.

Враховуючи вищенаведене, рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове яким відмовити ПАТ КБ “ПриватБанк” в солідарному стягненні боргу та судових витрат з поручителя .

Керуючись ст.ст. 307, 309 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,-

вирішив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 — задовольнити.

Рішення Кременецького районного суду від 26 липня 2017 року скасувати в частині солідарного стягнення боргу та судових витрат з ОСОБА_2 та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити ПАТ КБ “ПриватБанк” в солідарному стягненні боргу та судових витрат з поручителя ОСОБА_2.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно: