Рішення № 70156123, 07.11.2017, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2017 р. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Міщія О.Я.

суддів - Шевчук Г. М., Загорський О. О.,

cекретар с/з - ОСОБА_1; І.З.

з участю представника ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" — ОСОБА_2, представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 11.08.2017 р. по справі за позовом ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИЛА:

В квітні 2017 року ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" звернулося до суду з позовом, у якому зазначило, що 17.05.2012 року між ним та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № б/н, згідно з яким відповідачу надано кредит у розмірі 3500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20,40 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Позивач вказав, що підписання даного договору є прямою і безпосередньою згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою, затвердженими наказом № СП-2010-256 від 06.03.2010 року та тарифами Баку, складає між ним та Банком договір, що підтверджується підписом у заяві.

Однак, відповідач взяті на себе зобов'язання належно не виконував, внаслідок чого утворилася заборгованість на загальну суму 36996,12 грн., яку позивач просив стягнути з ОСОБА_3, а також відшкодувати понесені судові витрати.

Рішенням Кременецького районного суду від 11.08.2017 р. у задоволенні позову ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором — відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" просить рішення суду скасувати, ухваливши нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Представник вказав, що суд безпідставно відмовив у задоволенні позову, не врахувавши при цьому, що ним надано усі необхідні докази, які свідчать про факт укладення кредитного договору.

Зокрема, представник банку зазначив, що ним подано копію анкети - заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", Умови і правила надання банківських послуг, із якими був ознайомлений ОСОБА_3, що стверджується його підписом у анкеті — заяві, розрахунок заборгованості за кредитом, а також докази, які свідчать про факт отримання кредитних коштів.

Також представник вказав, що банк подав усі необхідні докази щодо розрахунку суми заборгованості, які суд не взяв до уваги.

Апеляційна скарга підлягає до задоволення частково.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що позивач не подав доказів укладення кредитного договору з ОСОБА_3 та існування заборгованості.

Однак, погодитись з таким висновком суду неможливо.

Відповідно до ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 634 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Із матеріалів справи видно, що 17.05.2012 р. між ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № б/н (шляхом підписання анкети — заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг), відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 3500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20,40 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Із змісту указаної анкети — заяви видно, що у розділі “зазначте бажаний кредитний ліміт за платіжною карткою кредитна “Універсальна / Gold””, позивач зазначив суму — 15000 грн.

Крім того, своїм підписом у вказаній анкеті — заяві ОСОБА_5 погодився із тим, що дана заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між сторонами договір про надання банківських послуг.

Як видно із змісту рішення, суд установив, що ОСОБА_3 17.05.2012 р. заповнив у відділенні банку бланк анкети — заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг, заповнивши у цій анкеті — заяві відповідні розділи, а також поставив свій підпис про згоду на укладення договору.

Разом з тим, суд всупереч встановлених обставин прийшов до помилкового висновку про те, що у справі відсутні докази укладення кредитного договору.

В судовому засіданні представник ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" пояснив, що відповідач ОСОБА_5 користувався наданими банком кредитними коштами, що стверджується розрахунком заборгованості за договором № б/н від 17.05.2012 р., тобто вказане свідчить про факт існування кредитних правовідносин між сторонами.

Таким чином, висновок суду з приводу того, що між ОСОБА_5 та банком цивільно — правові відносини не були належно оформлені колегія суддів вважає безпідставними, оскільки у порушення вимог ст. 213 ЦПК України про законність і обґрунтованість рішення суд не взяв до уваги, що при підписанні вищевказаного договору відповідач у відповідності до ч. 1 ст. 634 ЦК України приєднався до Умов та правил надання банківських послуг, Правил користування платіжною карткою та Тарифами банку, які перебувають у публічному доступі на банківському сайті в мережі інтернет.

У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що рішення суду слід скасувати, ухваливши нове рішення про задоволення позову частково з таких підстав.

У відповідності до п. 1.1.2.5. Умов та правил надання банківських послуг, ОСОБА_5 зобов'язався виплачувати заборгованість за кредитом, відсотки за користування кредитом, а також виплачувати комісію на умовах, передбачених вказаним договором.

Як видно з розрахунку, поданого ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", станом на 31.01.2017 р. заборгованість ОСОБА_3 перед банком за кредитним договором становить 36996,12 грн., яка складається із 2781,81 грн. - заборгованість за кредитом 28598,47 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом, 3377,93 грн. - заборгованість за пенею та комісією, штраф 500 грн. (фіксована частина), штраф 1737,91 грн. (процентна складова).

Як видно із змісту вказаного розрахунку, заборгованість ОСОБА_3 розрахована з 17.05.2012 р., сальдо поточної заборгованості за кредитом значиться з 26.06.2012 р., заборгованість за процентами (накопичувальним підсумком) починається з 25.06.2012 р.

З матеріалів справи видно, що 23.05.2017 р. ОСОБА_3 подав до суду першої інстанції заяву про застосування строків позовної давності, у якій вказав, що трирічний строк позовної давності сплив у серпні 2016 р., пов'язуючи перебіг вказаного строку із наступним місяцем після внесення ним останнього платежу із сплати заборгованості за кредитом, тобто із серпня 2013 року.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Згідно висновку Верховного Суду України про застосування ст. 257 ЦК України до правовідносин, у яких використовуються платіжні картки як спосіб надання/отримання кредитних коштів, викладеного у постанові від 19.03.2014 року № 6-14цс14, яка, відповідно до положень ст. 360-7 ЦПК України, є обов'язковою для всіх судів України, за таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту у повному обсязі - зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України).

Із довідки, наданої ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" суду першої інстанції видно, що строк дії карти ОСОБА_3 вказано до 02/16. Тобто, строк дії картки було визначено до лютого 2016 року.

У своїх письмових поясненнях ОСОБА_3 не заперечував того, що кредитна картка була йому видана до 2016 р. і не зазначив про інший строк дії карти.

Тому, колегія суддів на підставі наявних у справі письмових доказів, не вбачає підстав для висновку про припинення строку дії картки до зазначеної дати.

Отже, з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № б/н від 17.05.2012 р. за тілом кредиту, а також за процентами за період за три роки до звернення з позовом до суду в межах загальної позовної давності до 31.01.2017 р. (дата, станом на яку проведено розрахунок банку) та за пенею — за період за один рік перед зверненням позивача до суду в межах спеціальної позовної давності до 31.01.2017 р.

Колегія суддів відхиляє посилання представника ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК"про те, що сторонами було визначено строк позовної давності тривалістю у 50 років (а.с. 61-63).

Так, згідно з п. 1.7.31 Умов та правил надання банківських послуг, які були надані позивачем разом із позовною заявою, термін позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів визначений тривалістю у 50 років.

Разом з тим, позивачем не було надано належних і допустимих доказів, які свідчили б про те, що при укладенні сторонами кредитного договору діяли Умови надання споживчого кредиту в редакції, що передбачає збільшення строку позовної давності.

Із позовом про стягнення заборгованості до суду ПАТ КБ “ПРИВАТ БАНК” звернулося 04.04.2017 р.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що з ОСОБА_3 на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитом, яка складається із заборгованості за тілом кредиту — 2781,81 грн. (включає поточну заборгованість за кредитом 743,09 грн. та прострочену заборгованість за кредитом 2038,72 грн.), заборгованість за процентами за період з 30.04.2014 р. по 31.01.2017 р. в сумі 28061,05 грн., заборгованість за пенею за період з 30.04.2016 р. до 31.01.2017 р. в сумі 1000 грн., а всього 31842,86 грн. (а.с. 4 — 5).

Відповідно до ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому, слід врахувати, що відповідач не подав іншого розрахунку суми заборгованості за кредитом, а поданий банком розрахунок відповідає умовам кредитного договору.

Що стосується комісії, то колегія суддів вважає, що слід відмовити у її стягненні, оскільки банк не надав окремого розрахунку заборгованості з комісії, вказавши що загальна заборгованість з комісії та пені становить 3377,93 грн.

В матеріалах справи відсутній розрахунок заборгованості з комісії із вказівкою, яка саме комісія нарахована ОСОБА_3 При цьому з довідки про умови кредитування, Умов та правил надання кредиту видно, що договором встановлені різні види комісії (за кредитне обслуговування, за зняття готівки, за моніторинг неактивної карти та інші) (а.с. 7).

Однак, позивач не подав будь — яких доказів з приводу того, який розмір комісії нараховано ОСОБА_3, на підставі якого пункту договору проведено нарахування і яка дата нарахування.

В апеляційному суді представник банку не вказав, який розмір нарахованої банком комісії і яка підстава її нарахування.

Тому відсутні підстави для задоволення позову у цій частині.

З приводу штрафу, нарахованого ПАТ КБ “ПРИВАТ БАНК” у розмірі 500 грн. (фіксована частина) та 1737,91 грн. (процентна складова) слід вказати наступне.

Згідно ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

У відповідності до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, передбачено обов'язок позичальника сплатити такий штраф у разі порушення строків платежів по будь — якому із грошових зобов'язань, більш ніж за 30 днів.

Оскільки, відповідно до ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно — правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення, зокрема щодо строків виконання грошового зобов'язання за кредитним договором, заборонено відповідно до ст. 61 Конституції України.

Вказана правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 р. № 6-2003цс15, які згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

В апеляційному суді, представник банку питання щодо стягнення пені або штрафу просив вирішити на розсуд суду.

З метою недопущення застосування накладення на позичальника подвійної цивільно — правової відповідальності за одне і те ж саме порушення, враховуючи позицію банку з цього приводу, колегія суддів вважає, що у задоволенні позову в частині стягнення з ОСОБА_3 в користь ПАТ КБ “ПРИВАТ БАНК” штрафу, нарахованого у розмірі 500 грн. (фіксована частина) та 1737,91 грн. (процентна складова) слід відмовити.

Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 88 ЦПК України, яка кореспондується із п. 35 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014 р. “Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах” стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Беручи до уваги те, що позов банку задоволено частково, з ОСОБА_3 в користь ПАТ КБ “ПРИВАТ БАНК” слід стягнути 3098,88 грн. судового збору, сплаченого банком за подання до суду позовної заяви та апеляційної скарги.

Враховуючи вказане, колегія суддів вважає, що апеляційну скарга ПАТ КБ “ПРИВАТ БАНК” слід задовольнити частково, а рішення Кременецького районного суду від 11.08.2017 р. скасувати, ухваливши нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_3 в користь ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" заборгованість за кредитним договором № б/н від 17.05.2012 р. в сумі 31842,86 грн., яка складається із: 2781,81 грн. - заборгованість за кредитом; 28061,05 грн. - заборгованість за процентами; 1000 грн. - заборгованість з пені, а також 3098,88 грн. судових витрат, в решті позову ПАТ КБ “ПРИВАТ БАНК” слід відмовити.

Керуючись ст. ст.307, 309, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" — задовольнити частково.

Рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 11.08.2017 р. по справі за позовом ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором кредиту № б/н від 17.05.2012 р. задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 в користь публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" заборгованість за кредитним договором № б/н від 17.05.2012 р. в сумі 31842,86 грн., як складається із: 2781,81 грн. - заборгованість за кредитом; 28061,05 грн. - заборгованість за процентами; 1000 грн. - заборгованість з пені.

В решті позову публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_3 — відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 в користь публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" 3098,88 грн. судових витрат.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно: