Ухвала суду № 70152600, 08.11.2017, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/5781/17

Провадження № 2-а/461/499/17

У Х В А Л А

СУДОВОГО ЗАСІДАННЯ

08.11.2017 року Галицький районний суд м.Львова в складі головуючого судді - Волоско І.Р., секретар Мисько С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Личаківського об'єднання управління пенсійного фонду України м. Львова, головного управління пенсійного фонду України у Львівські області, Апеляційного суду Львівської області про визнання незаконним дій суб'єкта владних повноважень та зобов'язання до вчинення дій, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Галицького районного суду м. Львова знаходиться адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Личаківського об'єднання управління пенсійного фонду України м. Львова, Головного управління пенсійного фонду України у Львівські області, Апеляційного суду Львівської області про визнання незаконним дій суб'єкта владних повноважень та зобов'язання до вчинення дій.

В судовому засіданні представник відповідача - Личаківського об'єднання управління пенсійного фонду України м. Львова заявила клопотання, яке підтримала інший представник відповідача - Головного управління ПФ України у Львівській області про відвід головуючому судді Волоско І.Р., покликаючись на наявність тривалих дружніх стосунків з позивачем ОСОБА_1, що викликає сумнівів в об'єктивності та неупередженості вирішення спору.

Відповідно до ст. 27 КАС України, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і відводиться: 1) якщо він брав участь у розгляді цієї справи або пов'язаної з нею справи як представник, секретар судового засідання, свідок, експерт, спеціаліст, перекладач; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших осіб, які беруть участь у справі; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого частиною третьою статті 15-1 цього Кодексу.

Практика Європейського суду з прав людини (рішення від 09.11.2006 року у справі «Білуга проти України», від 28.10.1998 року у справі «Ветштайн проти Швейцарії», тощо) засвідчує, що важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід.Сторона має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків.

Виходячи із положень ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод і практики Європейського суду з прав людини, які є частиною національного законодавства і джерелом права, що підлягають застосуванню відповідно до ст. 9 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суд має завжди бути «встановленим законом».

Це формулювання засвідчує принцип верховенства права, притаманний усій системі Конвенції та її протоколів. Адже правовий орган, що не є встановленим відповідно до законодавства, завжди буде позбавлений легітимності, яка вимагається у демократичному суспільстві для вирішення справ приватних осіб. Вислів «встановлений законом» стосується не лише законності самого існування суду, а й складу суддів при розгляді кожної справи (рішення у справах «Булут проти Австрії» від 22.02.1996 року, «Бускаріні проти Сан-Марино»). Термін «закон» про який ідеться в цьому положенні, стосується, таким чином, не лише законодавства щодо створення і компетенції судових органів, а й будь-якого іншого положення національного права, невиконання якого робить неправомірною участь одного або кількох суддів у розгляді справи. Тут йдеться, зокрема, про положення щодо повноважень, щодо несумісностей і щодо відводу судді. (рішення у справі «Коем та інші проти Бельгії»).

Недотримання судом зазначених положень означає в принципі порушення пункту 1 ст. 6 (справи «Цанд проти Австрії», заява № 7360/76, доповідь Комісії від 12.10.1978 року та «Россі проти Франції», заява № 11879/85, рішення комісії від 06.12.1989 року).

Про те, що термін «суд, встановлений законом» поширюється не лише на правову основу існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, звернуто також увагу Європейським судом з прав людини у справі «Сокуренко і Стригун проти України».

Суд, який розглядає справу має бути «безстороннім» і «незалежним» за ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і засад цивільного судочинства.

Розглядаючи питання безсторонності з двох точок зору, Європейський Суд з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначив, що по-перше, йдеться про суб'єктивний підхід, для того щоб спробувати визначити переконання та особисту поведінку конкретного судді у конкретній обстановці. Зокрема, суд не повинен суб'єктивно виявляти будь-яку упередженість або особисті переконання; особиста безсторонність судді не ставиться під сумнів, аж доки не буде доведено протилежне. По-друге, слід застосувати об'єктивний підхід, метою якого є пересвідчитися, чи надає суд необхідні гарантії, щоб зняти з цього приводу можливість будь-якого правомірного сумніву; крім того, поняття незалежності та об'єктивної безсторонності тісно пов'язані між собою (справи «Пуллар проти Сполученого Королівства» і «Томанн проти Швейцарії», а також «Екедемі Трейдинг ЛТД та інші проти Греції» і «Дактарас проти Литви»).

З врахуванням обставин справи, суддя бажає уникнути звинувачень в упередженості судового розгляду, виключити будь-якого роду сумніви сторони при розгляді справи та вирішенні спору.

Суд, з метою недопущення суб'єктивних тлумачень обставин, сумнівів представника відповідача в об'єктивності та неупередженості судового розгляду під головуванням даного судді, яким факт тривалих дружніх стосунків не заперечується, вважає за доцільне задовольнити клопотання про відвід.

Відповідно до ст.15-1 КАС України справу слід передати для розподілу через автоматизовану систему документообігу Галицького районного суду м.Львова.

Керуючись ст.ст. 27-32 КАС України, ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, суд, -

У Х В А Л И В:

клопотання представника Личаківського об'єднання управління пенсійного фонду України м. Львова про відвід головуючого судді Волоско І.Р. - задовольнити.

Адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Личаківського об'єднання управління пенсійного фонду України м. Львова, головного управління пенсійного фонду України у Львівські області, Апеляційного суду Львівської області про визнання незаконним дій суб'єкта владних повноважень та зобов'язання до вчинення дій передати на автоматичний розподіл та в порядку, визначеному ст.15-1 КАС України.

Ухвала остаточна та оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Суддя І.Р.Волоско.