Рішення № 70149456, 09.11.2017, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/475/16-ц

Провадження № 2/344/274/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2017 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого – судді Татарінової О.А.

секретаря Бухвак І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську цивільну справу за позовом ПАТ «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог – ОСОБА_2, про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

ПАТ «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» звернувся до суду з зазначеним позовом, на обґрунтування якого вказав, що 21.07.2008 року між ТзОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 268-014/ФКВ-08, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 22140 доларів США з розрахунку в розмірі 10,35% річних за весь час фактичного користування кредитом на строк з 21.07.2008 року по 20.07.2015 року. ОСОБА_3 свої зобов’язання за кредитним договором повністю виконав, надавши позичальнику кредит.

30.06.2010 року між ТОВ «Укрпромбанк», АТ «Дельта Банк» та Національним ОСОБА_3 України було укладено Договір про передачу активів та кредитних зобов’язань ТОВ «Укрпромбанк» на користь АТ «Дельта Банк», відповідно до умов якого Укрпромбанк відступає ОСОБА_3 права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, що забезпечують виконання кредитних зобов’язань перед Національним банком, внаслідок чого ОСОБА_4 замінює Укрпромбанк як кредитора у зазначених зобов’язаннях, а внаслідок передачі прав вимоги до боржників, ОСОБА_3 переходить право вимагати від боржників повного, належного та реального виконання обов’язків за кредитними та забезпечувальними договорами. Таким чином, ПАТ «Дельта Банк» набуло право вимоги за кредитним договором № 268-014/ФКВ-08 від 21.07.2008 року.

Виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором забезпечується порукою. Відповідно до укладеного Договору поруки № 268-014/Zфпор-08 від 21.07.2008 року між ТзОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_1, ОСОБА_2, поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником зобов’язань за кредитним договором № 268-014/ФКВ-08 від 21.07.2008 року. Відповідальність поручителя настає у випадку невиконання (неналежного виконання) боржником зобов’язань за договором. Поручитель і боржник несе перед кредитором солідарну відповідальність, а поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник.

Позичальник умови кредитного договору протягом тривалого часу належним чином не виконує, у зв’язку з чим станом на 04.01.2016 року за відповідачем наявна заборгованість у сумі: 911600,68грн., з яких: 386194,73грн. – тіло кредиту; 221753,68грн. – відсотки; 15880,75грн. – сума заборгованості за комісіями; 271814,47грн. – пеня; 10140,46грн. – сума за ставкою 3% від простроченого тіла по кредиту; 5816,59грн. – сума за ставкою 3% від прострочених доходів по кредиту.

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.10.2015 року № 181 «Про початок процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку», згідно з яким з 05.10.2015 року по 04.10.2017 року включно розпочато процедуру ліквідації АТ «Дельта Банк» та призначено уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ «Дельта Банк», визначені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» ОСОБА_5 на два роки з 05.10.2015 року по 04.10.2017 року включно. Виходячи з наведеного, просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на їх користь вищезазначену суму заборгованості за кредитним договором, а також понесені при зверненні до суду з позовом судові витрати по сплаті судового збору.

Представник позивача ОСОБА_6 в судовому засіданні позов підтримала з мотивів, викладених у позовній заяві, просила такий задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_7 в судовому засіданні позов заперечив, посилаючись на письмове заперечення (а.с.72-78), доповнення до заперечення (а.с.176), вказав, що відповідач не підписував договір поруки, що підтверджується висновком експерта, а тому позовні вимоги позивача є необгрунтованими та такими, які не підлягають до задоволення судом. Просив в задоволенні позову відмовити.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог – ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причину неявки суду не повідомлено.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами справи, суд вважає, що заявлені ПАТ «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів.

Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно положень ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа /кредитор/ зобов’язується надати грошові кошти /кредит/ позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_2 відповідно до Кредитного договору №268-014/ФКВ-08 від 21.07.2008 року отримав в ТзОВ «Український промисловий банк» кредит у розмірі 22140.00 доларів США на строк 84 місяці до 20.07.2015 року. Мета кредитування – придбання автомобіля. Процентна ставка за користування кредитом: 10,35% річних за умови виконання позичальником п.4.2.10 цього договору, 12% річних у разі невиконання позичальником п.4.2.10 цього договору. Комісія за надання кредиту – 1,30% від суми кредиту, комісія за управління кредитом – 0,10% від суми кредиту, визначеної у п.1.1 цього договору (а.с.7-13,14-15,17).

30.06.2010 року між ТОВ «Укрпромбанк», АТ «Дельта Банк» та Національним ОСОБА_3 України було укладено Договір про передачу активів та Кредитних зобов’язань Укрпромбанк на користь ОСОБА_4, відповідно до умов якого Укрпромбанк відступає ОСОБА_3 права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, що забезпечують виконання кредитних зобов’язань перед Національним банком, внаслідок чого ОСОБА_4 замінює Укрпромбанк як кредитора у зазначених зобов’язаннях, а внаслідок передачі прав вимоги до боржників, ОСОБА_3 переходить право вимагати від боржників повного, належного та реального виконання обов’язків за кредитними та забезпечувальними договорами (а.с.26-37,38). Таким чином, ПАТ «Дельта Банк» набуло право вимоги за кредитним договором № 268-014/ФКВ-08 від 21.07.2008 року.

Згідно з розрахунком заборгованості за договором № 268-014/ФКВ-08 від 21.07.2008 року (а.с.24-25) станом на 04.01.2016 року утворилася заборгованість у розмірі 911600,68грн., з яких: 386194,73грн. – тіло кредиту; 221753,68грн. – відсотки; 15880,75грн. – сума заборгованості за комісіями; 271814,47грн. – пеня; 10140,46грн. – сума за ставкою 3% від простроченого тіла по кредиту; 5816,59грн. – сума за ставкою 3% від прострочених доходів по кредиту.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок договору, в даному випадку – кредитного договору.

Згідно ч.1 ст. 527 ЦК України боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтями 1048, 1050 ЦК України встановлено, що у випадку встановлення договором обов’язку позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики що залишилася, та сплати процентів.

Статтею 611 ЦК України встановлено правові наслідки порушення зобов'язання, за змістом якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема неустойка.

У відповідності із ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно із ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

02.10.2015 року Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 181 «Про початок процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку», згідно з яким з 05.10.2015 року по 04.10.2017 року включно розпочато процедуру ліквідації АТ «Дельта Банк» та призначено уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ «Дельта Банк», визначені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» ОСОБА_5 на два роки з 05.10.2015 року по 04.10.2017 року включно (а.с.41,42,43).

Обґрунтовуючи позовні вимоги до відповідача ОСОБА_1, ПАТ «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» посилається на Договір поруки № 268-014/Zфпор-08 від 21.07.2008 року, укладений між ТзОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 (а.с.16).

Суд визнає неналежним вказаний доказ виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1, 3, 5 та 6 ст.203 ЦК України. Згідно із зазначеними вимогами зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, тощо.

З метою забезпечення належного виконання зобов'язання та захисту майнових інтересів кредитора на випадок порушення зобов'язання боржником закон передбачає спеціальні заходи визначає окремі види забезпечення виконання зобов'язання: неустойку, поруку, гарантію, заставу, притримання, завдаток або інші види, встановлені договором або законом (ст. 546 ЦК України).

Відносини, пов'язані з порукою, врегульовано нормами § 3 гл. 49 розд. І кн. 5 ЦК України.

Поняття поруки закріплено у ст.553 ЦК України, відповідно до якої порукою є договір, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Договір поруки має бути укладений у письмовій формі, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Цивільний кодекс не визначає перелік істотних умов, які повинен містити договір поруки.

Оскільки порука є видом забезпечення виконання зобов'язань і при цьому водночас сама має зобов'язальний, договірний характер, на правовідносини поруки поширюються загальні положення про зобов'язання та про договори (розділи І та II кн. 5 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч.1 ст. 638 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Враховуючи характер поруки (похідний, залежний від основного зобов'язання), до істотних умов договору поруки слід віднести: визначення зобов'язання, яке забезпечується порукою, його зміст та розмір, зокрема реквізити основного договору, його предмет, строк виконання тощо; обсяг відповідальності поручителя, оскільки згідно із ч. 2 ст. 553 ЦК України порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі, а ч. 2 ст. 554 ЦК України встановлено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки; відомості про сторони: кредитора і поручителя; відомості про боржника (хоча він і не є стороною договору поруки, але згідно із ч. 1 ст. 555 ЦК у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову подати клопотання про залучення боржника до участі у справі. До того ж до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання (ч. 2 ст. 556 ЦК України).

Виходячи із формулювання ст. 553 ЦК України, договір поруки двосторонній правочин, для укладення якого достатнім є волевиявлення кредитора і поручителя. Чинним законодавством України також не встановлений обов'язок поручителя попереджати боржника про укладення договору поруки з метою забезпечення виконання його зобов'язань перед кредитором.

Згідно зі ст. 626 ЦК України порука створює права для кредитора та обов'язки для поручителя, безпосередньо на права та обов'язки боржника цей вид забезпечення виконання зобов'язань не впливає, оскільки зобов'язання боржника в цьому випадку не встановлюються, не припиняються, не змінюються. Такий висновок зроблений Верховним Судом України у постанові від 20.02.2012року у справі №6-51цс11.

Згідно ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В силу вимог ст. 215 ч.1 ЦК України недодержання у момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦПК України, у тому числі ч. 3, є підставою для визнання його недійсності.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 10.05.2016 року в справі було призначено почеркознавчу експертизу.

Згідно висновку № 4054 криміналістичної експертизи з дослідження почерку та підписів за матеріалами цивільної справи № 344/475/16-ц, складеного 19.09.2016 року судовим експертом Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, - підпис від імені ОСОБА_1, розташований в графі «Поручитель» перед прізвищем «Цяпало Євген Володимирович» на Договорі поруки № 268-014/Zфпор-08 від 21.07.2008 року, виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою з намаганням наслідувати справжні підписи ОСОБА_1В.(а.с.160-161).

З огляду на це суд дійшов висновку, що наданий в обгрунтування заявлених позивачем вимог договір поруки не є укладеним через не доведення його підписання відповідачем, встановлений факт відсутності волевиявлення ОСОБА_1 на укладення договору поруки №268-014/Zфпор-08 від 21.07.2008 року між ним та ТзОВ «Український промисловий банк», непідписання ОСОБА_1 такого договору унеможливлює покладення на нього обов'язку по сплаті заборгованості за Кредитним договором 268-014/ФКВ-08 від 21.07.2008 року, укладеним ТзОВ «Український промисловий банк» з ОСОБА_2

Оскільки обставини по справі досліджені у повному обсязі, суд вважає за необхідне в задоволенні позову ПАТ «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог – ОСОБА_2, про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити з підстав недоведеності позовних вимог.

Крім цього, відповідачем по справі ОСОБА_1 в ході розгляду справи було заявлено клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, яке задоволено судом, та обов’язок з оплати даної експертизи покладено на відповідача ОСОБА_1 оплату за проведення експертизи вартістю 6355,20 ним здійснено (а.с.159).

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Таким чином, з ПАТ «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сума витрат, пов’язаних з проведенням експертизи по справі в розмірі 6355,20грн.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.10, 60, 88, 209, 212, 215 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ПАТ «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог – ОСОБА_2, про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити.

Стягнути з ПАТ «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, витрати, пов’язані з проведенням експертизи по справі в розмірі 6 355 (шість тисяч триста п’ятдесять п’ять) гривень 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених статтею 294 ЦПК України, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя: Татарінова О.А.

Повне рішення складено 09 листопада 2017 року