Постанова № 70144094, 03.11.2017, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/9556/17

Провадження № 2-а/761/575/2017

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2017 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Макаренко І.О.

при секретарі Триндюк А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф м. Києва про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом та просила суд: визнати неправомірною бездіяльність Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф м. Києва з ненадання відповіді у визначений законом термін на публічний запит ОСОБА_1 від 02.03.2017 р.; зобов'язати Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф м. Києва надати відповідь на публічний запит ОСОБА_1 від 02.03.2017 р..

Свої вимоги мотивує тим, що 02 березня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф м. Києва із запитом на надання інформації та копії документів які знаходяться в його володінні, а саме з приводу надання ОСОБА_1 медичної допомоги працівниками відповідача. Зазначений запит отримано уповноваженим представником відповідача 02 березня 2017 року. У встановлений законом строк відповідачем не було надано відповіді на запит ОСОБА_1. Не погоджуючись з даними діями відповідача, позивач звернулася до суду.

В судовому засіданні позивач позов підтримала та просила задовольнити його.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечувала, та зазначила наступне, що позивачка звернулася із запитом до відповідача про доступ до публічної інформації 02 березня 2017 року. Запит позивача був розглянутий та наданий з запізненням, у зв'язку з великим обсягом обліку (обробки) запитів і наданням відповідей та з малим штатом інформаційно-аналітичного відділу медичної статистики. Позивачка звернулася в Відділ канцелярії за відповіддю на вищевказаний запит, отримавши, прочитала його, після чого повернула його працівнику канцелярії вказавши, що він їй не потрібен на що було складено відповідний акт від 20 березня 2017 року. Вважають позовні вимоги позивача безпідставними, необґрунтованими, недоведеними належними доказами, а тому просили суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив.

02 березня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф м. Києва з запитом на доступ до публічної інформації, що підтверджується копією запиту зі відбитком штампу про отримання. Даний факт не заперечувався стороною відповідача.

Як зазначає позивач, відповідь на вказаний запит вона так і не отримала.

Представником відповідача у судовому засіданні було зазначено, що відповідь на запит ОСОБА_2 від 02.03.2017 року, було надано 17.03.2017 із запізненням, що пов'язане з великим обсягом роботи та за малим штатом працівників.

В подальшому зі слів представника відповідача, позивач звернулася до відділу канцелярії за відповіддю на запит, отримавши та прочитавши, повернула його працівнику канцелярії, вказавши, що він їй не потрібен, про що відділом канцелярії було складено акт від 20.03.2017 року про відмову отримання заявницею ОСОБА_3 відповіді на запити вх№497 від 02.03.2017 та вх.№590 від 10.03.2017.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон) метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб'єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.

Згідно з ст. 4 Закону Доступ до публічної інформації відповідно до цього Закону здійснюється на принципах:

1) прозорості та відкритості діяльності суб'єктів владних повноважень;

2) вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених законом;

3) рівноправності, незалежно від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.

Статтею 5 Закону передбачено, що доступ до інформації забезпечується шляхом: надання інформації за запитами на інформацію.

Відповідно до ст. 19 Закону, запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Згідно ст. 20 Закону Розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

У разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту.

Клопотання про термінове опрацювання запиту має бути обґрунтованим.

У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до ст. 23 Закону рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.

Частиною 1 ст. 24 Закону передбачено, що відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації несуть особи, винні у вчиненні таких порушень: несвоєчасне надання інформації.

Таким чином, виходячи з положень ст. 20 вказаного Закону відповідачем по справі не було вчасно надано відповіді за запит ОСОБА_1 від 02.03.2017 року та не було направлено за її адресою проживання чи перебування, що не заперечувалося стороною відповідача. Доводи відповідача, щодо поважності затримки ненадання відповіді на запит, у зв'язку з великим обсягом роботи та милим штатом працівників, не є підставою у розумінні ч. 4 ст. 20 Закону, та не було проінформовано позивача про поважність продовження строку в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

За правилами ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідачем, під час розгляду справи не доведено поважність причин несвоєчасного надання відповіді на запит, суд вважає позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать: витрати на правову допомогу.

Згідно з ст. 90 КАС України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

Позивачем на обґрунтування вимог, щодо стягнення витрат на правову допомогу не було надано: акту прийому-передачі виконаних робіт (надання юридичних послуг), з квитанції про оплату на правову допомогу є незрозумілим за яку саме допомогу були сплачені кошти, тобто не довів виконання договору про надання правової допомоги, а тому стягнення з відповідача витрат на правову допомогу не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ЗУ «Про доступ до публічної інформації», ст.ст. ст.ст. 2, 10, 11, 70, 71, 87, 90,159-163, 167 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф м. Києва про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії, задовольнити.

Визнати неправомірною бездіяльності Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф м. Києва, щодо ненадання відповіді на запит ОСОБА_1 від 02.03.2017 р. у визначений законом термін.

Зобов'язати Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф м. Києва надати та направити на адресу ОСОБА_1 відповідь на її запит від 02.03.2017 р.

Стягнути з Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф м. Києва на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 640,00 грн.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Шевченківський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня її проголошення.

Суддя: