Ухвала суду № 70138055, 06.11.2017, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 159/1777/17 Головуючий у 1 інстанції: Лесик В.О. Провадження № 22-ц/773/1447/17 Категорія: 81 Доповідач: Федонюк С. Ю.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2017 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Федонюк С.Ю.,

суддів - Осіпука В.В., Русинчука М.М.,

з участю:

секретаря Лимаря Р.С.,

представника стягувача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за клопотанням представника Відріг Фінанц унд Бетайлігунгc-Акціенгезельшафт (Widrig Finanz & Beteiligungs-Aktiengesellschaft) - ОСОБА_1 про надання дозволу на примусове виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 16 лютого 2017 року в справі за позовом Widrig Finanz & Beteiligungs-Aktiengesellschaft (Князівство Ліхтенштейн) до Малого приватного підприємства "К.О.Т." (Україна) про стягнення заборгованості та витрат, пов'язаних з арбітражним розглядом, за апеляційною скаргою представника Малого приватного підприємства «К.О.Т.» - ОСОБА_2 на ухвалу Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 28 вересня 2017 року,

в с т а н о в и л а:

В травні 2017 року представник Відріг Фінанц унд Бетайлігунгc-Акціенгезельшафт (Widrig Finanz & Beteiligungs-Aktiengesellschaft) ОСОБА_1 звернувся до суду із даним клопотанням, мотивуючи вимоги тим, що рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 16 лютого 2017 року у справі АС №385у/2016 позов Widrig Finanz @ Beteiligungs-Aktiengesellschaft (Князівство Ліхтенштейн) до Малого приватного підприємства «К.О.Т.» (Україна) задоволено повністю та стягнуто з відповідача 106173,38 євро заборгованості за надану позику, 43925 євро боргу за процентами за користування грошовими коштами, 7329,17 євро для відшкодування витрат по сплаті арбітражного збору, а всього 157427,55 євро. У клопотанні заявник також вказує, що у добровільному порядку вказане рішення боржником не виконується, а примусове виконання рішення іноземного суду згідно зіст. 392 ЦПК України здійснюється за місцезнаходженням боржника. На підставі вищенаведеного просив суд задовольнити подане клопотання.

Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 28 вересня 2017 року клопотання ОСОБА_1 - представника «Відріг Фінанц унд Бетайлігунгс-Акціенгезельшафт» про надання дозволу на примусове виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 16 лютого 2017 року задоволено.

Визнано та надано дозвіл на виконання на території України рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 16 лютого 2017 року у справі АС № 385у/2016 за позовом Widrig Finanz @ Beteiligungs-Aktiengesellschaft (Князівство Ліхтенштейн) до Малого приватного підприємства «К.О.Т.» (Україна) про стягнення з Малого приватного підприємства «К.О.Т.» (юридична адреса: 45000, Волинська область, м. Ковель, вул. Кутузова, 11, код ЄДРПОУ: 30707500) на користь Widrig Finanz @ Beteiligungs-Aktiengesellschaft (Відріг Фінанц унд Бетайлігунгс-Акціенгезельшафт), реєстровий номер FL-0001.521.110-5 Zollstrasse 67, Postfach 513, Shaan, Furstentum Liechtenstein) (Цольштрассе 67, а/с 513, м. Шаан, Князівство Ліхтенштейн) 106173,38 євро основного боргу, що станом на 28.09.2017 року за офіційним курсом Національного банку України становить 3299 868 грн.65 коп., 43 925 євро боргу по процентах за користування грошовими коштами, що станом на 28.09.2017 року за офіційним курсом Національного банку України становить 1 365 189 грн., 7329,17 євро для відшкодування витрат по сплаті арбітражного збору, що станом на 28.09.2017 року за офіційним курсом Національного банку України становить 227 790грн. 60 коп., а всього 157427,55 євро, що станом на 28.09.2017 року за офіційним курсом Національного банку України становить 4892848 грн. 25 коп.

Не погоджуючись із даною ухвалою суду, Мале приватне підприємство "К.О.Т." в особі уповноваженого представника ОСОБА_2 подало апеляційну скаргу, в якій покликається на неповноту з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу скасувати, та постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання відмовити.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з огляду на таке.

Згідно із ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

За змістом ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно із ч.4 ст. 15 ЦПК України суди розглядають справи про оскарження рішень третейських судів, про видачу виконавчих листів на примусове виконання рішень третейських судів, про оспорювання рішень міжнародного комерційного арбітражу, а також про визнання та надання дозволу на виконання рішень міжнародного комерційного арбітражу.

Як визначено нормами ч.7 ст.389-7 ЦПК України, надання дозволу на примусове виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, якщо місце арбітражу знаходиться на території України, здійснюється у порядку, передбаченому ст.ст.391-398 цього Кодексу.

Задовольняючи клопотання представника стягувача, суд першої інстанції виходив з того, що рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 16.02.2017 року набрало законної сили, стало обов»язковим для сторін, не було скасоване, його виконання не було призупиненим та відсутні підстави для відмови у задоволенні клопотання, передбачені ст.36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» і ст. 396 ЦПК України.

Висновки суду відповідають зазначеним нормам матеріального і процесуального права, є законними та обґрунтованими.

Як вбачається зі змісту рішення МКАС, 04 листопада 2005 року між сторонами було укладено договір позики № 1/11, за умовами якого Позикодавець (Widrig Finanz & Beteiligungs Aktiengesellschaft) відповідно до умов цього Договору передає Позичальнику (МПП «К.О.Т.») грошові кошти в розмірі 36000 євро, а Позичальник зобовязується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) та сплатити проценти за користування позикою у розмірі 9,8% річних з кінцевим терміном повернення коштів - 31 грудня 2006 року. Крім того сторонами було укладено договір позики № 2/01 від 10 січня 2006 року на таких же умовах на суму 76000 євро (а.с.24-37).

У звязку з невиконанням своїх обовязків за даними договорами та відповідно до п. 8.1 вказаних договорів Позикодавець звернувся до МКАС при ТПП України з позовом для захисту своїх порушених прав.

Рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 16 лютого 2017 року у справі АС №385у/2016 за позовом Widrig Finanz @ Beteiligungs-Aktiengesellschaft (Відріг Фінанц унд Бетайлігунгс-Акціенгезельшафт, реєстровий номер FL-0001.521.110-5 Zollstrasse 67, Postfach 513, Shaan, Furstentum Liechtenstein) (Цольштрассе 67, а/с 513, м. Шаан, Князівство Ліхтенштейн) (Князівство Ліхтенштейн) до Малого приватного підприємства «К.О.Т.» (Україна) (юридична адреса: 45000, Волинська область, м. Ковель, вул. Кутузова, 11, код ЄДРПОУ: 30707500) про стягнення 106173,38 євро основного боргу, 43925 євро боргу за процентами за користування грошовими коштами задоволено, а також стягнуто 7329,17 євро для відшкодування витрат по сплаті арбітражного збору, а всього стягнуто з позичальника 157427,55 євро. Рішення набуло чинності 16 лютого 2017 року та є остаточним і підлягає негайному виконанню.

Згідно зі ст. 390 ЦПК України рішення іноземного суду (суду іноземної держави; інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних та господарських справ; іноземних чи міжнародних арбітражів) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.

За змістом ст. ІІІ Конвенції про визнання та приведення до виконання іноземних арбітражних рішень 1958 року (далі Нью-Йоркська конвенція), кожна Договірна сторона визнає арбітражні рішення обов'язковими та приводить їх до виконання відповідно до процесуальних норм тієї території, де запитується визнання ти приведення до виконання цих рішень на умовах, викладених у цій Конвенції.

У ст.І цієї Конвенції вказано, що її положення застосовуються також до визнання і виконання арбітражних рішень, які не вважаються внутрішніми рішеннями у тій країні, в якій подається клопотання про їх визнання і виконання.

Згідно з положеннями ст.394 ЦПК України до клопотання додаються такі документи: 1) засвідчена в установленому порядку копія рішення суду, про примусове виконання якого подається клопотання; 2) офіційний документ про те, що рішення суду набрало законної сили (якщо це не зазначено в самому рішенні); 3) документ, який засвідчує, що сторона, стосовно якої постановлено рішення суду і яка не брала участі в судовому процесі, була належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи; 4) документ, що визначає, в якій частині чи з якого часу рішення суду підлягає виконанню (якщо воно вже виконувалося раніше); 5) документ, що посвідчує повноваження представника (якщо клопотання подається представником).

У відповідності до вимог ч. 6 ст. 395 ЦПК України суд, розглянувши подані документи та вислухавши пояснення сторін, постановляє ухвалу про надання дозволу на примусове виконання рішення або про відмову у задоволенні клопотання з цього питання.

Підстави для відмови у задоволенні клопотання визначені у ст.396 ЦПК України, а саме: 1) якщо рішення за законодавством держави, на території якої воно постановлено, не набрало законної сили; 2) якщо сторона, стосовно якої постановлено рішення, була позбавлена можливості взяти участь у судовому процесі через те, що їй не було належним чином повідомлено про розгляд справи; 3) якщо рішення ухвалене у справі, розгляд якої належить виключно до компетенції суду або іншого уповноваженого відповідно до закону органу України; 4) якщо ухвалене рішення суду України у спорі між тими самими сторонами, з того ж предмета і на тих же підставах, що набрало законної сили, або якщо у провадженні суду України є справа у спорі між тими самими сторонами, з того ж предмета і на тих же підставах до часу відкриття провадження у справі в іноземному суді; 5) якщо пропущено встановлений міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та цим Законом строк пред'явлення рішення до примусового виконання в Україні; 6) якщо предмет спору за законами України не підлягає судовому розгляду; 7) якщо виконання рішення загрожувало б інтересам України; 8) в інших випадках, встановлених законами України.

Згідно із ст.36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» у визнанні або у виконанні арбітражного рішення, незалежно від того, в якій державі воно було винесено, може бути відмовлено лише: 1) на прохання сторони, проти якої воно спрямоване, якщо ця сторона подасть компетентному суду, у якого просить визнання або виконання, доказ того, що: одна із сторін в арбітражній угоді, зазначеній у статті 7, була якоюсь мірою недієздатною; або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а в разі відсутності такої вказівки, за законом держави, де рішення було винесено; або сторону, проти якої винесено рішення, не було належним чином сповіщено про призначення арбітра чи про арбітражний розгляд або з інших поважних причин вона не могла подати свої пояснення; або рішення винесено щодо спору, не передбаченого арбітражною угодою, або такого, що не підпадає під її умови, або містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди; проте, якщо постанови з питань, охоплених арбітражною угодою, можуть бути відокремлені від тих, які не охоплюються такою угодою, то та частина арбітражного рішення, яка містить постанови з питань, що охоплені арбітражною угодою, може бути визнана і виконана; або склад третейського суду або арбітражна процедура не відповідали угоді між сторонами або, за відсутності такої, не відповідали закону тієї держави, де мав місце арбітраж; або рішення ще не стало обов'язковим для сторін, або було скасовано, або його виконання зупинено судом держави, в якій або згідно із законом якої воно було прийнято; або 2) якщо суд визнає, що: об'єкт спору не може бути предметом арбітражного розгляду за законодавством України; або визнання та виконання цього арбітражного рішення суперечить публічному порядку України.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникають або можуть виникнути між ними в зв'язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди.

Як вбачається зі змісту п.п. 8.1. Розділу 8 «Арбітраж» Договорів позики, сторони погодили, що будь-який спір, що виникає за цим договором або у звязку з ним підлягає передачі на розгляд та остаточне вирішення у Комерційний Арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України. Сторони погодили, що в процесі розгляду та вирішення спору буде застосовуватись Регламент Міжнародного Комерційного Арбітражу при Торгово-промисловій палаті України.

Таким чином, сторонами було надано згоду на розгляд і вирішення спору у відповідності до Регламенту МКАС при ТПП України.

Разом з тим, суд першої інстанції вірно взяв до уваги обставини щодо належного повідомлення представника МПП «К.О.Т.» про дату розгляду справи в арбітражному суді, що підтверджено відповідними доказами.

Згідно з розясненнями, викладеними у п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України» від 24 грудня 1999 року № 12, суд вирішує клопотання про визнання й виконання рішення іноземного суду (арбітражу) мотивованою ухвалою. Виходячи з відповідних міжнародних договорів і чинного законодавства України про валютне регулювання, в резолютивній частині ухвали викладається висновок про відмову в задоволенні клопотання, коли для його позитивного вирішення немає підстав, або про задоволення клопотання і надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (арбітражу) на території України з викладенням змісту цього рішення та визначенням сум, що підлягають стягненню, в зазначеній у рішенні валюті у випадках, коли грошові зобов'язання виникли і мають виконуватись в іноземній валюті відповідно до вимог законодавчих та інших нормативних актів України (при платежах у такій валюті, що здійснюються на виконання зобов'язань у ній, перед нерезидентами щодо оплати продукції, послуг, робіт, прав інтелектуальної власності тощо), а в решті випадків в українській грошовій одиниці за офіційним валютним курсом Національного Банку України.

Суд першої інстанції врахував вищезазначені вимоги законів та правильно виходив із того, що вказане клопотання містить прохання про надання дозволу на примусове виконання арбітражного рішення щодо боржника, який знаходиться на території України. У той же час суд мав не визначати, а лише перевіряти зміст того документа, який наданий стягувачем на підтвердження заборгованості боржника і на обґрунтування тієї частини рішення, що є невиконаним, що і було зроблено судом. При цьому відомостей про виконання вказаного рішення представником боржника не було надано. Також, керуючись положеннями ч. 8 ст. 395 ЦПК України, суд вірно визначив суму в національній валюті за курсом Національного банку України на день постановлення ухвали.

Таким чином, колегія суддів вважає, що постановляючи ухвалу про задоволення клопотання, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для надання дозволу на примусове виконання зазначеного рішення з урахуванням того, що боржником не надано доказів, які б могли бути підставою для відмови у задоволенні клопотання , та беручи до уваги, що вказане рішення міжнародного суду набрало законної сили і є обов»язковим для виконання.

Інші доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеними обставинами справи та дослідженими судом доказами. Оскаржувана ухвала постановлена з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Отже, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржувану ухвалу залишити без змін як таку, що постановлена з додержанням вимог закону.

Керуючись ст.ст. 307, 312, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника Малого приватного підприємства «К.О.Т.» - ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 28 вересня 2017 року у даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді