Постанова № 70129820, 07.11.2017, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2017 р. Справа № 907/277/14

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Костів Т.С.

суддів Марко Р.І.

ОСОБА_1

при секретарі Кобзар О.В.

розглянувши апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області в особі начальника відділу ОСОБА_2, м. Ужгород, вх.№ 01-05/5052/17 від 26.10.2017 року

на ухвалу господарського суду Закарпатської області від 12.09.2017 року

у справі №907/277/14

за позовом: публічного акціонерного товариства „Кредобанк”, м. Львів

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю „Домен Україна”, смт. Вилок Виноградівський район

про: стягнення суми 107778 грн. 49 коп., в т.ч. 89999 грн. 91 коп. заборгованості за договором № 60/13-о про надання овердрафту від 04.03.2013 року, 17565 грн. 97 коп. простроченої заборгованості по відсотках, 35 грн. простроченої комісії, 177 грн. 61 коп. пені за простроченими відсотками

За участю представників сторін:

від апелянта: не з’явився;

від позивача: ОСОБА_3-представник на підставі довіреності № 748 від 06.11.2017 року;

від відповідача: не з’явився;

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови

В С Т А Н О В И В :

ухвалою господарського суду Закарпатської області від 12.09.2017 року у справі №907/277/14 (суддя Мокану В.В.) скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „ІДЕА КАПІТАЛ”, на дії Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, м. Ужгород задоволено.

Не погоджуючись з ухвалою господарського суду Закарпатської області від 12.09.2017 р. у справі №907/277/14, відділ примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Закарпатськії області – подав апеляційну скаргу.

Зокрема, скаржник у поданій апеляційній скарзі посилається на те, що суд приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції не з’ясував належно обставин справи.

Як роз’яснив Пленум Вищого адміністративного суду України в п. 11 своєї постанови від 13.12.2010 р. № 3 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби", судам необхідно мати на увазі, що в цій категорії справ (з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби) відповідачами можуть бути лише перераховані органи державної виконавчої служби у зв'язку з тим, що їх структурні підрозділи, якими є відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, відділи примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, - не визначені Законом України "Про державну виконавчу службу" як самостійні органи державної виконавчої служби, що виключає можливість їхньої участі як відповідачів у таких справах. Враховуючи те, що наведений перелік органів державної виконавчої служби є вичерпним, судам, у разі подання позовної заяви до державних виконавців або інших посадових осіб органів державної виконавчої служби чи до відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, необхідно за правилами статті 52 КАС України здійснювати заміну первинного відповідача на належного - відповідно Державну виконавчу службу України, управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головного управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, або. у разі наявності заперечень позивача, залучати вказаний орган як другого відповідача.

Оскільки в порушення зазначених вимог, дана справа розглянута з участю відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, який не є належним відповідачем, визнати ухвалу законною і обґрунтованою, на думку апелянта, не можливо. Державним виконавцем Виноградівського районного відділу ДВС ГТУЮ у Закарпатській області описано 09.09.2016 р. лише певне майно, оскільки у боржника інше майно, на яке можна звернути стягнення відсутнє. При попередньому виконанні виконавчого документа аналогічно було проведено опис лише лікувально- профілактичного закладу загальною пл. 390,8 кв.м.; розважального комплексу та вбиральні, загальною пл. 477,0 кв.м.; готель-ресторану, загальною пл. 429,0 кв.м., що знаходяться за адресою: смт. Вілок, вул. Ф.Ракоці, 57, Виноградівського району, яке належать ТОВ «Домен Україна». Оскільки під час перевірки державним виконавцем майнового стану та банківських рахунків будь-якого майна та коштів на арештованих рахунках у боржника не виявлено, керуючись п. 3 ст. 37 ЗУ "Про виконавче провадження", начальником відділу ПВР УДВС Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області ОСОБА_2. винесено постанову від 30.06.2017 року, про повернення виконавчого документа стягувачу.

На підставі викладеного апелянт просить скасувати ухвалу господарського суду Закарпатської області від 12.09.2017 р. у справі № 907/277/14 та відмовити у задоволенні скарги.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.10.2017р. справу №907/277/14 призначено судді-доповідачу ОСОБА_4 та іншим суддям: Марку Р.І. та Желіку М.Б..

Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 30.10.2017 р. поновлено пропущений строк на оскарження ухвали в апеляційному порядку, подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 07.11.2017 р..

Ухвалою суду від 01.11.2017 року в клопотанні ТзОВ Фінансової компанії ,,Ідеа Капітал'' вих. № 25153/2017/И від 31.10.2017 року про здійснення судового засідання по справі № 907/277/14 в режимі відеоконференцзв’язку відмовлено з мотивів, наведених у ній.

Представнику сторони роз’яснено його права та обов’язки згідно ст.22 ГПК України.

В судове засідання 07.11.2017 року з’явився представник позивача, проти апеляційної скарги заперечив, з мотивів наведених у поданому письмовому відзиві на неї, надав усні пояснення по суті спору.

Представники апелянта та відповідача в судове засідання 07.11.2017 року не з’явились, причин неявки суду не довели.

Згідно із п.3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року ,,Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції’’, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Окрім того, враховуючи, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов’язковою, а також достатність матеріалів справи для розгляду апеляційної скарги по суті та з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків відповідно до вимог ст. 102 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача в судовому засіданні, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне:

рішенням господарського суду Закарпатської області від 06.06.2014 р. у справі № 907/277/14 позов публічного акціонерного товариства „Кредобанк” до ТзОВ „Домен Україна”, задоволено повністю. Присуджено до стягнення з ТзОВ „Домен Україна” на користь публічного акціонерного товариства „Кредобанк” 107778,49 грн., в т.ч. 89999,91 грн. заборгованості за договором № 60/13-о про надання овердрафту від 04.03.2013 р., 17565,97 грн. простроченої заборгованості по відсотках, 35 грн. простроченої комісії, 177,61 грн. пені за простроченими відсотками, а також суму 2155,56 грн. судового збору. На примусове виконання рішення від 06.06.2014 року по справі № 907/277/14 господарським судом Закарпатської області 27.06.2014 року видано наказ.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 27.11.2014 року було замінено особу стягувача публічного акціонерного товариства „Кредобанк” у виконавчому провадженні з примусового виконання наказу господарського суду Закарпатської області від 27.06.2014 року по справі № 907/277/14 на його правонаступника – товариство з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „ІДЕА КАПІТАЛ”.

При вирішенні спору суд першої інстанції підставно виходив з того, що відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України “Про виконавче провадження” рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Згідно з ч. 1 ст. 1212 ГПК України, скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.

У ч. 2 ст. 19 Конституції України проголошено, що органи державної влади та органе місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 37 Закону України “Про виконавче провадження” виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на який можливо звернути стягнення. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 48 Закону України “Про виконавче провадження” звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виніс постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов’язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.

Згідно ч. 5 ст. 52 Закону України “Про виконавче провадження” у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів в обсязі, необхідному для покриття заборговані, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з цивільні обороту, або обмежено оборотноздатного майна, майна, на яке не може бути звернено стягнення), незалежно від того, хто фактично використовує таке майно.

Частиною 2 ст. 36 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходів боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням. Відповідно до ч. 8 ст. 48 Закону України “Про виконавче провадження” виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Як вбачається із поданої апеляційної скарги на порушення вищезазначених норм апелянт не посилався.

Відповідно до ч. 2 ст. 1212 ГПК України скарги на рішення, дії та бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач. боржник, прокурор та орган державної виконавчої служби, приватний виконавець. Неявка боржника, стягувана, прокурора чи представника органу державної виконавчої служби, приватного виконавця в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги. Беручи до уваги вищенаведене посилання апелянта на необхідність залучення до участі у справі в якості належного відповідача органу ДВС, наділеного статусом юридичної особи є безпідставним. Адже у даній категорії справ не розглядається позов, тим більше, у порядку, визначеному КАС України, як зазначає апелянт, а скарга на дії безпосередньо того органу, який вчинив відповідні дії у порядку, визначеному ГПК України.

Матеріали справи не містять, а державним виконавцем не надано належних та допустимих доказів здійснення заходів щодо розшуку майна боржника у виконавчому провадженні № 51832768, а саме: не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника. Матеріали виконавчого провадження № 51832768 або пояснення посадових осіб Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області не містять відомостей про те, що державний виконавець зобов’язував ТОВ “Домен Україна” подати декларацію про доходи та майно, як того вимагає п. 3 ч. 5 ст. 19, ч. 5 ст. 26 Закону України “Про виконавче провадження”.

Також не свідчить про належне дотримання державним виконавцем вимог Закону України “Про виконавче провадження” факт внесення подання щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон керівника ТОВ “Домен України”, оскільки таке внесене 30.06.2017 року одночасно з рішенням повернути виконавчий документ стягувачу.

Таким чином, посилання апелянта на відсутність майна у боржника колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду розцінює як припущення органу ДВС, зроблене без належно вжитих заходів щодо розшуку такого майна.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ч. 1 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Однак, у встановленому законом порядку підстави, передбачені у ст. 104 ГПК України для скасування або зміни судового рішення не були доведені суду належними доказами.

Відтак, беручи до уваги наведене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала господарського суду Закарпатської області від 12.09.2017 року у справі №907/277/14 прийнята на підставі матеріалів справи, у відповідності до норм матеріального та процесуального права, посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, висновків господарського суду Закарпатської області не спростовують, а відтак, не визнаються такими, що можуть бути підставою для її скасування.

Керуючись ст.ст. 1, 21, 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105, 106 Львівський апеляційний господарський суд , -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області в особі начальника відділу ОСОБА_2, м. Ужгород, вх.№ 01-05/5052/17 від 26.10.2017 року- залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Закарпатської області від 12.09.2017 року у справі № 907/277/14 без змін.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

3.Матеріали справи скеровуються до господарського суду Закарпатської області.

Повний текст постанови суду оформлено і підписано відповідно до вимог статті 105 ГПК України 09.11.2017 року.

Головуючий-суддя Костів Т.С.

Суддя Марко Р.І.

Суддя Желік М.Б.