Ухвала суду № 70128830, 08.11.2017, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 12/24/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

08.11.2017 Справа № 908/601/15-г

Господарський суд Запорізької області у складі колегії суддів: головуючий суддя Смірнов О.Г., судді Сушко Л.М., Черкаський В.І.,

За участю секретаря судового засідання Бамбизова М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен ОСОБА_1» про зміну способу виконання рішення

у справі № 908/601/15-г

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен ОСОБА_1»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «Альтком»

про витребування з чужого незаконного володіння майна

за участю представників:

від стягувача ОСОБА_2, довіреність № 19-12/16-20 від 19.12.2016 року

від боржника не з'явився

від Приморського відділу державної виконавчої служби м. Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області не зявився

СУТЬ ПИТАННЯ: Стягувач у справі Товариство з обмеженою відповідальністю «Райффайзен ОСОБА_1» звернувся до Господарського суду Запорізької області зі заявою в порядку ст. 121 ГПК України, в якій просить постановити ухвалу у справі № 908/601/15-г, якою витребувати з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «Альтком» та передати Товариству з обмеженою відповідальністю «Райффайзен ОСОБА_1» наступне майно: вантажний автомобіль MAN 26413, № кузова/шасі WMANН23ZZZ3W049663, державний номер АА 0363 СТ.

08.11.2017 року на електронну адресу суду від Приморського відділу державної виконавчої служби м. Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області надійшли заперечення на заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен ОСОБА_1», в яких відділ державної виконавчої служби просить відмовити у задоволенні заяви стягувача та розглянути заяву без участі представника відділу державної виконавчої служби.

Умовами п. 1.5.6. Інструкції з діловодства в господарських судах України визначено, що надсилання офіційного листа електронною поштою здійснюється за умови реєстрації документа та запису вихідного реєстраційного номера і дати документа у файл, що відповідає конкретному документу. Електронний лист є офіційним, якщо містить вкладення з текстом офіційного документа у вигляді файлу, скріпленого електронним цифровим підписом. Для офіційного електронного листа обов'язково заповнюється поле «Тема» таким чином: «дата реєстрації листа у форматі «ДДММРРРР», реєстраційний номер листа, короткий зміст (за потреби)». Наприклад: 23102012 №10-6521/2012 відповідь на лист ДСА України від 15102012 №19-1550/2012. Для офіційного електронного листа інформація про приєднані файли вказується в тексті такого листа.

Відповідно до п. 1.5.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України документи, отримані електронною поштою без електронного цифрового підпису або каналами факсимільного зв'язку, не належать до офіційних. У разі надсилання електронних документів без електронного цифрового підпису та факсограм необхідно надсилати також оригінал документа в паперовій формі.

Однак, заперечення, які надійшли на електронну адресу суду 08.11.2017 року від Приморського відділу державної виконавчої служби м. Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області не містить електронного цифрового підпису про що господарським судом складений відповідні акт від 08.11.2017 року.

Таким чином, з урахуванням положень Інструкції з діловодства в господарських судах України суд позбавлений можливості прийняти вказані заперечення державної виконавчої служби в якості офіційного документу.

Безпосередньо в судовому засіданні 08.11.2017 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен ОСОБА_1» надав суду уточнення до заяви про зміну способу виконання рішення, в яких у звязку із допущенням технічної описки при виготовленні заяви, просить суд прохальну частину заяви читати наступним чином: постановити ухвалу у справі № 908/601/15-г, якою змінити спосіб виконання рішення у справі № 908/601/15-г із зобовязання повернути предмет лізингу на витребувати з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «Альтком» предмет лізингу у справі № 908/61/15-г та передати його Товариству з обмеженою відповідальністю «Райффайзен ОСОБА_1».

Представник стягувача в судовому засіданні 08.11.2017 року підтримав вимоги заяви та наполягав на її задоволенні.

Представники боржника та Приморського відділу державної виконавчої служби м. Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області в судове засідання 08.11.2017 року не зявилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Учасників виконавчого провадження було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 42, 43 ГПК України створені всі необхідні умови для розгляду заяви на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом. Тому не зявлення до судового засідання представників боржника та Приморського відділу державної виконавчої служби м. Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області не перешкоджає розгляду заяви по суті, у звязку з чим вона розглядається за наявними в ній матеріалами згідно вимог ст. 121 ГПК України.

Зясувавши фактичні обставини, надавши правову кваліфікацію відносинам учасників судового процесу, суд встановив:

Рішенням Господарського суду Запорізької області 05.11.2015 року у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен ОСОБА_1» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «Альтком» про витребування з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «Альтком» та передачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Райффайзен ОСОБА_1» наступного майна: вантажний автомобіль MAN 26413, № кузова/шасі WMAN23ZZZ3W049663 відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 09.12.2015 року рішення Господарського суду Запорізької області у справі № 908/601/15-г від 05.11.2015 року скасовано, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен ОСОБА_1» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «Альтком» задоволено, зокрема зобовязано Товариство з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «Альтком» повернути протягом тридцяти днів Товариству з обмеженою відповідальністю «Райффайзен ОСОБА_1» Вантажний автомобіль MAN 26413 (№ кузова/шасі № WMAH23ZZZ3W049663, державний номер AA 0363 CT) з моменту прийняття цієї постанови. Разом з тим вказаною постановою також вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «Альтком» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен ОСОБА_1» суму судового збору за подання позовної заяви у розмірі 4073,25 грн. та за подання апеляційної скарги у сумі 4480,58 грн.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 18.03.2016 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «Альтком» на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 09.12.2015 року у справі № 908/601/15-г повернуто без розгляду.

На виконання постанови Донецького апеляційного господарського суду від 09.12.2015 року господарським судом був виданий наказ від 29.02.2016 року про зобовязання Товариство з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «Альтком» повернути протягом тридцяти днів Товариству з обмеженою відповідальністю «Райффайзен ОСОБА_1» - Вантажний автомобіль MAN 26413 (№ кузова/шасі № WMAH23ZZZ3W049663, державний номер AA 0363 CT) з моменту прийняття цієї постанови.

Вказаний наказ Господарського суду Запорізької області був переданий на виконання до Приморського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції, яким 12.05.2016 року була прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження № ВП 51046601, копія якої міститься в матеріалах справи (том 2, а.с. 63).

В подальшому 07.07.2017 року Приморським відділом державної виконавчої служби м. Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження ВП № 51046601 на підставі п. 11 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» у звязку з тим, що державним виконавцем вжито всі заходи, передбачені ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження», але рішення не може бути виконане без участі боржника.

Стягувач у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю «Райффайзен ОСОБА_1» з вказаною постановою не погодилося, та звернулося до господарського суду із скаргою на дії Приморського відділу державної виконавчої служби м. Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, в якій просив суд:

- визнати дії заступника начальника Приморського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції ОСОБА_3 неправомірними;

- скасувати постанову заступника начальника Приморського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції ОСОБА_3 про закінчення виконавчого провадження від 07.07.2017 року за № 51046601.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 18.10.2017 року доводи Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен ОСОБА_1», викладені у скарзі, визнані неправомірними та відхилено скаргу стягувача у справі - Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен ОСОБА_1» на дії Приморського відділу державної виконавчої служби м. Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження № 51046601 від 07.07.2017 року у справі № 908/601/15-г.

Дослідивши матеріали справи, спосіб та порядок виконання рішення суду у даній справі, суд вважає заяву стягувача обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню, виходячи із наступного:

Стаття 129 Конституції України та стаття 115 ГПК України передбачає, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обовязковими на усій території України і виконуються у порядку, встановленим Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Умовами ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець зобовязаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Статтею 10 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, обєкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у т.ч. коштами, або встановлення боржнику обовязку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 09.12.2015 року у справі № 908/601/15-г передбачає такий спосіб виконання рішення, як зобовязання Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «Альтком» повернути протягом тридцяти днів Товариству з обмеженою відповідальністю «Райффайзен ОСОБА_1» Вантажний автомобіль MAN 26413 (№ кузова/шасі № WMAH23ZZZ3W049663, державний номер AA 0363 CT) з моменту прийняття цієї постанови. При цьому, визначений у постанові суду спосіб захисту порушеного права передбачений нормами цивільного законодавства України.

Отже на стадії виконання рішення суду про зобовязання повернути майно, останнє, реалізуються в порядку визначеному розділом VIII «Виконання рішень немайнового характеру» Закону України «Про виконавче провадження» та пунктами 1, 2 розділу 9 «Виконання рішень немайнового характеру» Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5, далі Інструкція № 512/5.

Так, пунктами 1, 2 розділу 9 «Виконання рішень немайнового характеру» Інструкції № 512/5 передбачено, що виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, здійснюється в порядку, визначеному статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження». У разі невиконання боржником рішення у встановлений виконавцем строк на боржника накладається штраф відповідно до статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» та застосовуються інші заходи, передбачені Законом.

Статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що за рішеннями, за якими боржник зобовязаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного ч. 6 ст. 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом 3 робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобовязаний, зокрема здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Визначений в постанові Донецького апеляційного господарського суду від 09.12.2015 року у справі № 908/601/15-г спосіб виконання постанови передбачає добровільне його виконання за участі боржника шляхом повернення протягом тридцяти днів з моменту прийняття постанови суду. Як вбачається із матеріалів виконавчого провадження № 51046601 що містяться у матеріалах справи, добровільно постанова суду божником не виконується.

Разом з тим, статтею 10 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, один з таких заходів примусового виконання рішень як: вилучення в боржника і передача стягувачу предметів.

Статтею 60 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено такий захід примусового виконання рішення, як передача стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі.

Так, згідно із ч. 1 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження», під час виконання рішень про передачу стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, виконавець вилучає такі предмети у боржника і передає їх стягувачу, про що складає акт передачі. У разі знищення предмета, що мав бути переданий стягувачу в натурі, виконавець складає акт про неможливість виконання рішення, що є підставою для закінчення виконавчого провадження, а в разі встановлення факту відсутності предмета, що мав бути переданий стягувачу, повертає виконавчий документ стягувачу.

Відповідно до п.п. 23, 24 Розділу VIII Інструкції № 512/5, виконавець в присутності понятих вилучає у боржника предмети, зазначені у виконавчому документі і передає їх стягувачу або його представнику, про що складає акт передачі. Акт складається у трьох примірниках. Один примірник акта залишається у виконавчому провадженні, інші - вручаються стягувачу та боржникові або їх представникам під підпис. В акті зазначаються реквізити виконавчого документа та номер виконавчого провадження, прізвища, імена та по батькові виконавця, сторін виконавчого провадження та інших осіб, які беруть участь у передачі майна, короткий опис майна. Акт підписуються виконавцем та сторонами виконавчого провадження, а також іншими особами, які беруть участь у передачі майна. У разі відмови сторін виконавчого провадження від підпису про це зазначається в акті. У разі відсутності боржника та якщо рішення може бути виконано без його участі, виконання рішення проводиться за участю стягувача або його представника та двох понятих.

Судом враховано, що спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту встановленого ст. 16 Цивільного кодексу України.

Так, п. 4 ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України передбачено таких спосіб захисту, як відновлення становища, яке існувало до порушення. Зокрема, до вказаного способу захисту належить витребування майна (повернення майна, як рухомого так і нерухомого) з чужого незаконного володіння, яким керувався суд задовольняючи позов про витребування майна від боржника на користь стягувача.

Приписами ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про встановлення або заміну способу і порядку виконання рішення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони виконавчого провадження або за власною ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови. За наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд за власною ініціативою, за заявою сторони виконавчого провадження, за заявою виконавця, поданою на підставі заяви сторони виконавчого провадження, або за заявою державного виконавця, поданою з власної ініціативи, у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», суд, який видав виконавчий документ, може змінити спосіб та порядок виконання рішення, ухвали, постанови у порядку, передбаченому частиною першою цієї статті.

У пункті 7.1.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України, зазначено, що під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленим. Наприклад, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання, тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 09.12.2015 року у справі № 908/601/15-г визначено порядок добровільного виконання рішення, який не дозволяє державному виконавцю належним чином виконати рішення за відсутності боржника, що не призводить до відновлення порушених прав стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен ОСОБА_1», як власника транспортного засобу - вантажного автомобіля MAN 26413 (№ кузова/шасі № WMAH23ZZZ3W049663, державний номер AA 0363 CT), що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, копія якого міститься в матеріалах справи (том 1, а.с. 124).

Разом з тим, постанова Донецького апеляційного господарського суду може бути виконана в інший порядок з урахуванням положень статей 10, 60 Закону України «Про виконавче провадження», пунктів 23, 24 Розділу VIII Інструкції № 512/5, тобто без участі боржника.

Так, як вже зазначалося, згідно з приписами ст. 129 Конституції України обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства.

Конституційний Суд України у п.2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 року №18-рп/2012 зазначив, що виконання судового рішення є невідємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

У пункті 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 року у справі №11-рп/2012 зазначено, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Згідно з приписами ст.9 Конституції України, ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України» і ст.4 ГПК України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами міжнародних договорів, ратифікованих законами України.

Статтею 17 Закону України «Про виконання та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У зв'язку з ратифікацією Конвенції, протоколів до неї та прийняттям Верховною Радою України Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» господарським судам у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, слід застосовувати судові рішення та ухвали Суду з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні (абз.3 п.2 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 року «Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини»).

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 20.06.2004 року у справі «Півень проти України» суд вказав, що право на судовий розгляд, гарантований ст.6 Концепції, захищає також виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 року по справі «Шмалько проти України» (заява №60750/00) зазначено, що для цілей ст.6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невідємна частина «судового розгляду».

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» Європейський суд наголосив, що «відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».

Європейський суд з прав людини у рішенні від 17.05.2005 року по справі «Чіжов проти України» (заява №6962/02) зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії § 1 ст.6 Конвенції. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п. 1 ст. 6 Конвенції. Cама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення у справі "Comi№gersoll S. A." проти Португалії", заява № 35382/97, п. 23, ECHR 2000-IV).

Затримка у виконанні рішення може бути виправдана за виняткових обставин. Але затримка не повинна бути такою, що позбавляє сутності право, яке захищається п.1 ст.6 Конвенції («ОСОБА_4 проти Італії», заява №22774/93, § 74, ЄСПЛ 1999-V).

Також, суд звертає увагу, виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 р. N 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 р. N 11-рп/2012).

З огляду на вищезазначене, обовязковість виконання судових рішень, конституційний принцип доступності до правосуддя всіх осіб, незалежно від міста їх реєстрації (знаходження), практику Європейського суду з прав людини щодо недопустимості ухилення від виконання судових рішень, суд вважає за необхідне заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен ОСОБА_1» задовольнити, змінити порядок виконання постанови Донецького апеляційного господарського суду від 09.12.2015 року у справі № 908/601/15-г з зобовязати Товариство з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «Альтком» повернути протягом тридцяти днів Товариству з обмеженою відповідальністю «Райффайзен ОСОБА_1» - Вантажний автомобіль MAN 26413 (№ кузова/шасі № WMAH23ZZZ3W049663, державний номер AA 0363 CT) з моменту прийняття цієї постанови, на інший порядок виконання рішення суду, а саме: витребувати з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «Альтком» та передати Товариству з обмеженою відповідальністю «Райффайзен ОСОБА_1» вантажний автомобіль MAN 26413 (№ кузова/шасі № WMAH23ZZZ3W049663, державний номер AA 0363 CT).

При застосуванні приписів ст. 121 ГПК України в даному випадку суд виходить з того, що вказана стаття не ставить такі дії від наявності або відсутності відкритого виконавчого провадження. При цьому судом враховано, що фактично виконання рішення у даній справі полягає у передачі спірного рухомого майна на користь стягувача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен ОСОБА_1».

Оригінал заперечень державної виконавчої служби на заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен ОСОБА_1» до суду не надходив.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 86, 121 ГПК України, суд

У Х В А Л И В:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен ОСОБА_1» про зміну способу виконання рішення задовольнити.

2. Змінити спосіб виконання постанови Донецького апеляційного господарського суду від 09.12.2015 року у справі № 908/601/15-г, а саме:

Витребувати з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «Альтком», 87525, м. Маріуполь Донецької області, вул. Бахчиванджи, буд. 2, код ЄДРПОУ 32794511, предмет лізингу, а саме: вантажний автомобіль MAN 26413 (№ кузова/шасі № WMAH23ZZZ3W049663, державний номер AA 0363 CT) та передати його Товариству з обмеженою відповідальністю «Райффайзен ОСОБА_1», 04073, м. Київ, проспект Московський, буд. 9, корпус 5, офіс 101, код ЄДРПОУ 34480657.

3. Дана ухвала є виконавчим документом та набирає чинності з моменту її винесення 08.11.2017 року. Ухвала може бути предявлена до виконання протягом трьох років з дня її винесення до 08.11.2020 року.

Головуючий суддя О.Г. Смірнов

Судді Л.М. Сушко

ОСОБА_5