Ухвала суду № 70123893, 07.11.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Демченко Е.Л.

суддів - Куценко Т.Р., Максюта Ж.І.

при секретарі – Кругман А.М.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 квітня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до комунального підприємства «Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Павлоградської міської ради, третя особа – ОСОБА_3, про захист прав споживача, -

в с т а н о в и л а:

У березні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до КП «Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Павлоградської міської ради про захист прав споживача.

13 квітня 2017 року відповідач звернувся до суду з клопотанням про зупинення провадження у даній справі до вирішення спору про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості по оплаті послуг з водопостачання та водовідведення.

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 квітня 2017 року клопотання задоволено, провадження по справі зупинено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 квітня 2017 року скасувати, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Зупиняючи провадження по справі, суд першої інстанції керувався п.4 ч.1 ст.201 ЦПК України та прийшов до висновку про неможливість розгляду даної справи.

Проте погодитись з такими висновками не можна.

Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи,поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Згідно з п.4 ст.201 ЦПК України суд зобов’язаний зупинити провадження у справі у разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства.

Зупинення провадження у справі – це тимчасове припинення судом учинення процесуальних дій під час судового розгляду з визначених у законі об’єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і передбачити усунення яких неможливо.

Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи.

Згідно роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України в п.33 постанови "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" від 12 червня 2009 року №2, визначаючи наявність передбачених статтею 201 ЦПК підстав, за яких провадження у справі підлягає обов'язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, як зазначено у пункті 4 частини першої цієї статті - неможливість розгляду цивільної справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства, застосовується у тому разі, коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

Зупиняючи провадження, суд першої інстанції посилався на те, що розгляд даної справи не може бути здійснений до вирішення справи про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості по оплаті послуг з водопостачання та водовідведення.

Колегія суддів не може погодить з таким висновком суду першої інстанції у зв’язку з тим, що стягнення заборгованості не залежить від вирішення питання про захист прав споживача договір.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст.303,307,311,313,314,315,317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 квітня 2017 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: Демченко Е.Л.

Судді: Куценко Т.Р.

ОСОБА_4