Ухвала суду № 70122227, 09.11.2017, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/548/16-ц

Провадження № 2/175/844/17

У Х В А Л А

Іменем України

09 листопада 2017 року сел. Слобожанське

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді Новік Л.М.

за участю секретаря – Єльшиної А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у сел. Слобожанське Дніпропетровської області заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, витрачених на утримання сумісного майна, –

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області перебуває цивільна справа №175/548/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, витрачених на утримання сумісного майна.

Позивач звернулася з заявою про забезпечення позову в якій просить забезпечити позов шляхом накладення заборони державним реєстратором та нотаріусами, які мають право здійснювати реєстраційні дії, вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та до Реєстру прав власності записи про припинення права власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 до набрання законної сили рішення у справі №175/548/16-ц та до його повного виконання.

В обґрунтування заяви зазначає, що оскільки за вимогами даного позову у даній цивільній справі йдеться про стягнення примусово з відповідачки ОСОБА_2 грошей у значній сумі (більш ніж 360000 грн.), витрачених особисто нею на утримання належного спільного сумісного майна (будинку), а за своїм статусом відповідачка ОСОБА_2 є пенсіонером, тобто не має стабільного доходу окрім пенсії, отже у разі прийняття рішення на користь позивача ОСОБА_1 стягувати ці гроші буде утруднено або взагалі неможливо, до того ж відповідачка у період розгляду даної цивільної справи не зважаючи на існування арешту будинку який перебуває у спільній сумісній власності, (ухвала суду від 05.11.1999р.) щодо якого здійснюється стягнення грошей на утримання, 24 червня 2016 р. здійснила відчуження своєї частки на користь третіх осіб, що прямо вказує на її наміри створити умови утруднення або взагалі не виконання судового рішення у подальшому якщо воно буде прийнято на користь позивача. Наведене свідчить про недобросовісну поведінку відповідачки та її бажання позбуватися належного їй майна аби недопустити виконання рішення яке буде прийняте.

У судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримала, додала, що дане забезпечення позову необхідне для забезпечення виконання рішення суду, вважає відповідачку такою, яка може позбутися свого майна, як вже позбулася частини будинку, в якому мешкає позивачка.

Представник відповідача ОСОБА_3 заперечувала проти задоволення даної заяви, оскільки, як зазначила сама позивачка, відповідачка є пенсіонером, має тільки цю нерухомість, позивачка не навела жодного ризику знищення або відчуження майна, а найголовніше заявлене забезпечення, як вид забезпечення позовних вимог є необґрунтоване та не співмірне.

Заслухавши сторін, ознайомившись з матеріалами даної заяви та матеріалами цивільної справи, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у звязку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, а також інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується шляхом заборони вчиняти певні дії. Заборона відповідачеві вчиняти певні дії є видом забезпечення позову, яка спрямована проти активних учинків відповідача, що можуть ускладнити виконання рішення суду.

Згідно ч. 3. ст. 152 ЦПК України, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до ч. 1. ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Пленум Верховного Суду України у постанові № 9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову розяснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; зясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов'язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.

Також, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Право кожного на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, при вирішенні спору щодо його прав та обов'язків цивільного характеру передбачено і п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню відповідно до ст. 9 Конституції України та ст. ст.2,8 ЦПК України.

Згідно з ч.1 ст.1 Першого протоколу до цієї Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Окрім національного законодавства, також і прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п.1ст. 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі Жоффре де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року).

Зважаючи на те, що в заяві про забезпечення позову відсутнє належне обґрунтування його необхідності, не зазначено доказів того, що дійсно існує реальна загроза невиконання чи утруднення можливого рішення суду про задоволення позову, а також, беручи до уваги, що накладення заборони на квартиру відповідача є заходом, який призводить до суворих обмежень для власника майна у користуванні його майном та вказані дії можуть призвести до порушень конституційних прав відповідача по справі на володіння та користування належним йому майном, суд не вбачає підстав для задоволення заяви.

Керуючись ст.ст. 151-153 ЦПК України, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні заяви позивача, ОСОБА_1, про забезпечення позову – відмовити.

На ухвалу протягом п’яти днів з дня її проголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області може бути подано апеляційну скаргу на ухвалу суду.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги, ухвала набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом, якщо її не буде скасовано.

Суддя Л.М. Новік