Рішення № 70116335, 03.11.2017, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/21890/16-ц

Провадження № 2/127/4866/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.2017 Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Сичука М.М.,

при секретарі Конецул О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного агентства автомобільних доріг України про визнання незаконними та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в жовтні 2016 року звернувся до суду з позовом до Державного агентства автомобільних доріг України. Згідно позовних вимог просив визнати незаконним та скасувати наказ № 520-К від 10.10.2016 року «Про звільнення ОСОБА_1М.», поновити на посаді начальника Служби автомобільних доріг у Вінницькій області ОСОБА_1

Позовні вимоги мотивовано тим, що 10.10.2016 року Державним агентством автомобільних доріг України видано наказ 520-К про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Служби автомобільних доріг у Вінницькій області з 10.10.2016 року на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України.

Позивач вважає оскаржуваний наказ незаконним, необґрунтованим, прийнятий з грубим порушенням норм діючого трудового законодавства України, отже, таким, що підлягає скасуванню. Позивач вказує, що при його звільненні відповідач не зажадав від нього надання письмових пояснень, не повідомив, у чому саме полягає порушення трудових обов’язків, не ознайомив зі службовою запискою від 10 жовтня 2016 року, що зазначена як підстава для прийняття оскаржуваного наказу. Крім цього, його було звільнено в період тимчасової непрацездатності та без погодження з органом місцевої влади.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 20.12.2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 22.02.2017 року, позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ Державного агентства автомобільних доріг України від 10.10.2016 року № 520-К «Про звільнення ОСОБА_1М.»; поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Служби автомобільних доріг у Вінницькій області з 11.10.2016 року; стягнуто з Державного агентства автомобільних доріг України на користь держави 551,20 грн. судового збору; рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Служби автомобільних доріг у Вінницькій області з 11.10.2016 року допущено до негайного виконання.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.06.2017 року касаційну скаргу Державного агентства автомобільних доріг України задоволено частково. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20.12.2016 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 22.02.2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Позивач ОСОБА_1 та його представники в ході судового розгляду позов підтримали та просили його задовольнити.

Представник Державного агентства автомобільних доріг України ОСОБА_2 в судовому засіданні в задоволенні позову просила відмовити, надавши суду письмові заперечення.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши докази в їх сукупності та взаємозв’язку встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, врегульовані нормами трудового законодавства.

Позивач ОСОБА_1 працював на посаді начальника Служби автомобільних доріг у Вінницькій області та наказом Державного агентства автомобільних доріг України від 10.10.2016 року № 520-к його було звільнено з роботи на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України (том 2, а.с. 3).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Виходячи зі змісту даної правової норми для звільнення працівника за систематичне порушення трудової дисципліни необхідно, щоб він вчинив конкретний дисциплінарний проступок, тобто допустив невиконання або неналежне виконання трудових обов'язків, щоб це невиконання або неналежне виконання трудових обов'язків було протиправним та винним і носило систематичний характер, а за попередні порушення трудової дисципліни (одне чи декілька) до працівника застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення з додержанням порядку їх застосування, але вони не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.

Систематичним порушенням трудової дисципліни вважається порушення, вчинене працівником, який і раніше порушував трудову дисципліну, за що притягувався по дисциплінарної відповідальності та порушив її знову.

Заходи дисциплінарного стягнення передбачені ст. 147 КЗпП України, до них належать догана та звільнення. Диспозиція наведеної норми дозволяє застосовувати до окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення, передбачені законодавством, статутами та положеннями про дисципліну.

Пленум Верховного суду України у п. 23 постанови № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз’яснив, що за передбаченими п. 3 ст. 40 КЗпП підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (ст. 151 КЗпП), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або

статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минулого не більше одного року.

Як слідує зі змісту наказу підставами для його звільнення є накази Державного агентства автомобільних доріг України від 10.12.2015 року № 330, від 21.06.2016 року № 176, від 18.07.2016 року № 199 та службова записка від 10.10.2016 року.

Наказом Державного агентства автомобільних доріг України від 10.12.2015 року № 330 до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани за допущені грубі порушення фінансової та виробничої дисципліни при організації виконання робіт з поточного середнього ремонту автомобільних доріг загального користування у Вінницькій області, що призвело до збільшення боргових зобов'язань Укравтодору перед підрядником, поставило під загрозу підготовку до експлуатації у зимовий період мережі доріг загального користування у Вінницькій області.

Наказом Державного агентства автомобільних доріг України від 21.06.2016 року № 176 за невиконання вимог плану-заходів, затвердженого наказом Укравтодору від 14 квітня 2015 року № 100 та п. 5 вказаного наказу до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани за відсутність контролю за виконанням директивних документів Укравтодору.

Наказом Державного агентства автомобільних доріг України від 18.07.2016 року № 199 за невиконання вимог п. 2.1, 2.2 наказу Укравтодору від 04 квітня 2016 року № 89 «Про забезпечення координації ремонтно-будівельних робіт на автомобільних дорогах загального користування у 2016 році», п. 3.1 наказу Укравтодору від 17 червня 2016 року № 174 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», п. 2.1 Окремого доручення від 01 квітня 2016 року № 69 щодо забезпечення належного інформування, до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі від 07.06.2017 року звернув увагу, що дійшовши висновку про те, що викладені у доповідній записці обставини не становлять систему порушень ОСОБА_1 трудових обов'язків, суди не дослідили обсяг його службових обов'язків та не встановили, чи не є вказані в службовій записці порушення наслідком невиконання ОСОБА_1 цих обов'язків.

Посадові обов’язки начальника Служби автомобільних доріг у Вінницькій області визначені в положенні «Про службу автомобільних доріг у Вінницькій області», затвердженого наказом Державного агентства автомобільних доріг України від 12.09.2016 року № 261 (далі - Положення).

Відповідно до п. 4.2 Положення начальник служби: несе відповідальність за стан та розвиток мережі автомобільних доріг загального користування в регіоні, мобілізацію коштів та фінансування дорожні робіт; відповідає за прогнозування та реалізацію державної політики стосовно розвиту та утримання існуючої мережі автомобільних доріг загального користування в регіоні в межах фінансових ресурсів, що направляються на дорожнє господарство згідно із законодавством; відповідає за ефективне та цільове використання коштів, що надходять на фінансування дорожнього господарства згідно із законодавством; відповідає за ефективне та цільове використання коштів, що надходять на фінансування дорожнього господарства згідно із законодавством; відповідає за збереження державної власності, що знаходиться на балансі Служби; здійснює керівництво діяльністю Служби, несе персональну відповідальність за виконання покладених на Службу завдань, визначає ступінь відповідальності заступників начальника Служби і керівників структурних підрозділів; укладає угоди від імені Служби; видає довіреності на представлення інтересів та здійснення дій від імені та в інтересах Служби в межах наданих повноважень; видає у межах своєї компетенції накази, організовує і контролює їх виконання; затверджує положення про структурні підрозділи і відділи Служби, функціональні обов’язки її працівників; розпоряджається коштами в межах затвердженого Укравтодором кошторису витрат на утримання апарату Служби; призначає на посади і звільняє з посад працівників Служби, застосовує до них заходи заохочення або дисциплінарного стягнення; затверджує структуру та штатний розпис Служби в межах кошторису, затвердженого Укравтодором; забезпечує своєчасне подання статистичної, фінансової та іншої звітності відповідним органам на місцях та Укравтодору.

Як вбачається з доповідної начальника відділу внутрішнього аудиту та аналізу ОСОБА_3 від 10.10.2016 року за № 11-11-66 у 2016 році відділом внутрішнього аудиту та аналізу було проведено ряд внутрішніх аудитів в Службах автомобільних доріг. Аудитами встановлено ряд суттєвих порушень та недоліків в їх діяльності. За результатами аудитів Службам надано рекомендації щодо відшкодування порушень та покращення фінансово-господарської діяльності підприємства. Встановлено, що станом на 06 жовтня 2016 року окремими Службами не враховано надані рекомендації та не відшкодовано виявлені порушення. Так, Службою автомобільних доріг у Вінницькій області не відшкодовано порушення на загальну суму 4820,6 тис. грн., яке виникло внаслідок завищення вартості робіт ДП «Вінницький автодор».

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що факти викладені у вищезазначеному листі, входять до обов’язків ОСОБА_4, так як згідно Положення начальник служби несе персональну відповідальність за невиконання покладених на Службу завдань.

Як зазначив також Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі від 07.06.2017 року, посилаючись як на підставу поновлення ОСОБА_1 на роботі, суди зазначили, що роботодавець не зажадав від нього попередніх пояснень, що є порушенням ст. 149 КЗпП України.

З постанови Верховного суду України від 19.10.2016 року у справі № 6-2801цс15 вбачається, що відповідно до статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. Пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантії, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення. Разом з тим правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з’ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника. Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов’язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами.

Факт направлення відповідачем на адресу Служби автомобільних доріг у Вінницькій області оскаржуваного наказу підтверджується копією сторінок з Журналу вихідної кореспонденції Укравтодору про направлення наказу від 10.10.2016 № 520-К. Також вищевказані обставини підтверджуються Протоколом загальних зборів трудового колективу Служби автомобільних доріг у Вінницькій області від 12.10.2016, який надійшов до Укравтодору листом №1366 від 13.10.2016, та в якому висловлене прохання залишити начальником Служби автомобільних доріг у Вінницькій області ОСОБА_1 Отже, зазначений лист та Протокол свідчать про те, що Службою автомобільних доріг у Вінницькій області було отримано наказ про звільнення ОСОБА_1. У вказаному листі чітко зазначено, що Служба автомобільних доріг у Вінницькій області отримала факсом оспорюваний наказ саме 10.10.2016 року. Після надходження наказу Укравтодору від 10.10.2016 № 520-К «Про звільнення» даний наказ мав бути переданий на розгляд керівнику Служби.

З урахуванням наведених фактичних обставин справи, Укравтодором було вжито всіх можливих заходів, спрямованих на своєчасне доведення до начальника Служби автомобільних доріг у Вінницькій області ОСОБА_1 наказу про звільнення.

Згідно абзацу третього п. 3 Порядку погодження з ОСОБА_5 міністрів Автономної Республіки Крим, головами місцевих державних адміністрацій призначення на посади та звільнення з посад керівників підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженою Постановою Кабінетом Міністрів України від 09.10.2013 року № 818 (далі – Порядок), у пропозиції щодо погодження звільнення з посади керівника підприємства зазначаються прізвище, ім’я та по батькові, дата народження, громадянство, найменування займаної посади на час подання документів, підстава для звільнення.

Відповідно до п. 4 Порядку пропозиція щодо погодження призначення на посаду та звільнення з посади керівника підприємства, яке зареєстроване на території міста обласного і республіканського Автономної Республіки Крим значення, - погоджується відповідно з ОСОБА_5 міністрів Автономної Республіки Крим, головою облдержадміністрації.

Пунктом 5 Порядку врегульовано процедуру погодження звільнення керівника підприємства (установи, організації) і, зокрема, відповідно до абз.3 вказаного пункту пропозиції апарату ОСОБА_5 міністрів Автономної Республіки Крим, галузевого структурного підрозділу місцевої держадміністрації та висновок ОСОБА_5 міністрів Автономної Республіки Крим, голови місцевої держадміністрації про результати проведеної співбесіди зазначаються у картці погодження (вмотивованої відмови) призначення на посаду або звільнення з посади керівника підприємства, яка складається за формою згідно з додатком. Пунктом 6 Порядку визначено, що повідомлення про погодження або вмотивовану відмову у погодженні призначення на посаду або звільнення з посади керівника підприємства разом з карткою погодження (вмотивованої відмови) призначення на посаду або звільнення з посади керівника підприємства не пізніше 5 днів після її надходження надсилається керівникові центрального органу виконавчої влади, які додаються до особової справи кандидата на посаду за місцем роботи.

Разом з тим, п .7 Порядку (та подальші пункти) містять лише правове регулювання випадку, коли голова обласної державної адміністрації відмовляє у погодженні пропозиції щодо призначення на посаду керівника підприємства, а також відповідні правові наслідки такого управлінського акту (зокрема, повторне подання пропозиції та подальше звернення керівника відповідного органу виконавчої влади до Кабінету Міністрів України з відповідним поданням про призначення керівника підвідомчої установи).

Однак Порядок не містить жодних норм, які б регулювали правові наслідки непогодження пропозиції щодо звільнення керівника підприємства, а тим більше – правові наслідки відсутності звернення центрального органу виконавчої влади до голови відповідної облдержадміністрації щодо погодження звільнення керівника державної установи (підприємства, організації), яка перебуває у віданні відповідного органу.

Крім того, згідно листа першого заступника голови Вінницької обласної державної адміністрації № 01.01.-46/6730 від 11.10.2016 року погоджено кандидатуру ОСОБА_6 для призначення на посаду начальника Служби автомобільних доріг у Вінницькій області (том 1, а.с. 42-44).

З приводу мотивів щодо неправомірного звільнення позивача в період тимчасової непрацездатності суд звертає увагу, що згідно листа Вінницького обласного клінічного високоспеціалізованого ендокринологічного центру № 1675 від 09.12.2016 року (том 1, ас. 65)ОСОБА_1 був госпіталізований 10.10.2015 року о 19:15 год., доставлений в заклад машиною швидкої медичної допомоги підстанції № 2 Вінницької станції швидкої медичної допомоги, згідно інформації супровідного листа, виклик № 45772 було прийнято о 18:24. Тобто позивач звернувся за медичною допомогою по завершенню робочого часу.

Виходячи з вищевикладеного, оскаржуваний наказ № 520-К від 10.10.2016 року «Про звільнення ОСОБА_1М.» є правомірним, складений у відповідності до чинного законодавства, а отже не підлягає до скасування, в зв’язку з чим в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 40, 147-149, 231-233, 235 КЗпП України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного агентства автомобільних доріг України про визнання незаконними та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Вінницької області протягом десяти днів з дня проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: