Ухвала суду № 70114077, 07.11.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

Справа: № 825/1188/17 Головуючий у 1-й інстанції: Падій В.В. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

07 листопада 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Слєдовського Михайла Станіславовича на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2017 року у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства науково-виробничого об'єднання «Чернігівеліткартопля», третя особа - відділу Держгеокадастру у Городнянському районі Чернігівської області, до приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Слєдовського Михайла Станіславовича, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Білорусь», ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання протиправними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2017 року приватне акціонерне товариство науково-виробниче об'єднання «Чернігівеліткартопля» (далі - Позивач, ПрАТ «НВО «Чернігівеліткартопля»), третя особа - відділ Держгеокадастру у Городянському районі Чернігівської області (далі - Третя особа-1, відділ Держгеокадастру у Городянському районі), звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Слєдовського Михайла Станіславовича (далі - Відповідач, Приватний нотаріус), треті особи - товариство з обмеженою відповідальністю «Білорусь» (далі - Третя особа-2, ТОВ «Білорусь»), ОСОБА_3 (далі - Третя особа-3, ОСОБА_3), ОСОБА_4 (далі - Третя особа-4, ОСОБА_4), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило визнати протиправними та скасувати:

- рішення Приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15.02.2017 року №33861043, а саме - державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1, згідно договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_3 та ТОВ «Білорусь»;

- рішення Приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20.01.2017 року №33497116, а саме - державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_2, згідно договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_4 та ТОВ «Білорусь».

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.09.2017 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що, приймаючи оскаржуване рішення, Відповідач не переконався у наявності чи відсутності зареєстрованих речових прав на спірні земельні ділянки, що спричинило виникнення подвійної державної реєстрації. При цьому суд зазначив, що матеріалами справи, попри відсутність відповідних записів у Поземельній книзі, підтверджується реєстрація прав оренди земельних ділянок за Позивачем у 2008 році, однак через невиконання Відповідачем вимог щодо перевірки вказаної інформації останнім було допущено подвійну реєстрацію речових прав. Крім того, суд зазначив, що зміна власника земельної ділянки не є підставою для розірвання договору її оренди. Поряд з іншим зауважив, що Відповідачем при прийнятті оскаржуваних рішень було застосовано нормативно-правовий акт, який втратив чинність.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю. При цьому посилається на те, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. Наголошує на безпідставності застосування судом до спірних правовідносин положень ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки права на спірні земельні ділянки виникли після 01.01.2013 року, водночас підкреслюючи, що надані Третьою особою-2 документи містили у собі всю необхідну інформацію для державної реєстрації речових прав. Крім того, наголошує на неврахування судом відсутності реєстрації речових прав на спірні земельні ділянки у 2008 році у Поземельній книзі, а також факту подвійної реєстрації прав, адже така реєстрація здійснена за двома різними порядками.

У судовому засіданні представник Апелянта доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд вимоги останньої задовольнити повністю.

Представник Позивача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції - без змін.

Інші сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явились.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, 19.10.2007 року між ОСОБА_5 (Орендодавець) та ЗАТ «НВО «Чернігівеліткартопля» (Орендар) укладено договір оренди землі №б/н (а.с. 14-15), за умовами якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для сільськогосподарського використання, яка знаходиться на території Івашківської сільської ради. Право власності Орендодавця на земельну ділянку, площею 3,12 га, підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 (а.с. 16), зареєстрованому в Книзі записів реєстрації державних актів №01088400002, виданого 10.01.2008 року. Кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1.

Вказаний договір було укладено строком на десять років та зареєстрований у Городянському районному відділі регіональної філії Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 13.02.2008 року за №040884000074 (а.с. 15, зворотній бік).

При цьому зі змісту листа Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 23.08.2017 року №28-25-0.2-12834/2-17, адресованого ПрАТ НВО «Чернігівеліткартопля», вбачається, що на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1, площею 3,12 га було зареєстровано договір оренди між ОСОБА_5 та ЗАТ «Чернігівеліткартопля» в Книзі записів реєстрації 13.02.2008 року з реєстраційним номером 040884000034, термін дії договору - 10 років (а.с. 62-63).

У подальшому на підставі свідоцтва про право на спадщину, посвідченого державним нотаріусом Городнянської районної державної нотаріальної контори Чернігівської області (а.с. 169), право власності на земельну ділянку, що належала померлому ОСОБА_5, зареєстровано за донькою останнього ОСОБА_3 09.02.2017 року, що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 09.02.2017 року №80003423 (а.с. 165).

10.02.2017 року між ОСОБА_3 (Орендодавець) та ТОВ «Білорусь» (Орендар) укладено договір оренди землі №б/н (а.с. 161-162), за умовами якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Івашківської сільської ради Городнянського району Чернігівської області, кадастровий НОМЕР_2, площею 3,1167 га. Договір укладено на десять років.

За результатами розгляду заяви ТОВ «Білорусь» від 17.01.2017 року №20575890 (а.с. 108-109) державним реєстратором прав на нерухоме майно - Приватним нотаріусом на підставі положень ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п. 16 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року №703, прийнято рішення від 20.01.2017 року №33497116 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (а.с. 112). Згідно вказаного рішення за ТОВ «Білорусь» 17.01.2017 року зареєстровано право оренди земельної ділянки НОМЕР_2 на підставі договору оренди землі від 16.01.2017 року №б/н строком до 16.01.2027 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 20.01.2017 року №78496688 (а.с. 113).

Крім того, 29.02.2008 року між ОСОБА_7 (Орендодавець) та ЗАТ «НВО «Чернігівеліткартопля» (Орендар) укладено договір оренди землі №б/н (а.с. 11-12), за умовами якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для сільськогосподарського використання, яка знаходиться на території Івашківської сільської ради. Право власності Орендодавця на земельну ділянку, площею 3,00 га, підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4 (а.с. 13), зареєстрованому в Книзі записів реєстрації державних актів №010884000068, виданого 27.08.2008 року. Кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2.

Вказаний договір було укладено строком на десять років та зареєстрований у Городянському районному відділі регіональної філії Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 12.11.2008 року за №040884000227 (а.с. 12, зворотній бік).

При цьому зі змісту листа Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 23.08.2017 року №28-25-0.2-12834/2-17, адресованого ПрАТ НВО «Чернігівеліткартопля», вбачається, що на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2, площею 3,00 га було зареєстровано договір оренди між ОСОБА_7 та ЗАТ «Чернігівеліткартопля» в Книзі записів реєстрації 12.11.2008 року з реєстраційним номером 040884000227, термін дії договору - 10 років (а.с. 62-63).

У подальшому на підставі свідоцтва про право на спадщину, посвідченого приватним нотаріусом Городнянського районного нотаріального округу (а.с. 136), право власності на земельну ділянку, що належала померлій ОСОБА_7, зареєстровано за племінником останньої ОСОБА_4 11.01.2017 року, що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 11.01.2017 року №77965489 (а.с. 137).

16.01.2017 року між ОСОБА_4 (Орендодавець) та ТОВ «Білорусь» (Орендар) укладено договір оренди землі №б/н (а.с. 128-129), за умовами якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Івашківської сільської ради Городнянського району Чернігівської області, кадастровий НОМЕР_1, площею 3,0000 га. Договір укладено на десять років.

За результатами розгляду заяви ТОВ «Білорусь» від 11.02.2017 року №20935048 (а.с 66-68) державним реєстратором прав на нерухоме майно - Приватним нотаріусом на підставі положень ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п. 16 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року №703, прийнято рішення від 15.02.2017 року №33861043 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (а.с. 71). Згідно вказаного рішення за ТОВ «Білорусь» 11.02.2017 року зареєстровано право оренди земельної ділянки НОМЕР_1 на підставі договору оренди землі від 10.02.2017 року №б/н строком до 10.02.2027 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 15.02.2017 року №80366084 (а.с. 72-73).

На підставі встановлених вище обставин, здійснивши системний аналіз положень ст. 125 Земельного кодексу України, ст. ст. 770, 1218 Цивільного кодексу України, ст. 32 Закону України «Про оренду землі», ст. ст. 2, 3, 10, 12, 18, 24, 29, 32, Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1998 року №2073, Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 18.04.2007 року, а також рішень Європейського суду з прав людини, суд першої інстанції прийшов до висновку, що у Відповідача були відсутні правові підстави для здійснення державної реєстрації прав та їх обтяжень, оскільки станом на січень-лютий 2017 року право оренди земельних ділянок було зареєстровано за іншою особою, термін дії договорів оренди не сплинув, а відтак вказаною реєстраційною дією спричинено існування подвійної державної реєстрації права, що чинним законодавством не допускається.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на таке.

Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав (далі - Закон).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Приписи п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону визначають, що державній реєстрації прав підлягають, зокрема, право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Положеннями ч. 1 ст. 9 Закону передбачено, що до повноважень суб'єктів державної реєстрації прав належить: 1) забезпечення: проведення державної реєстрації прав; ведення Державного реєстру прав; взяття на облік безхазяйного нерухомого майна; формування та ведення реєстраційних справ; 2) здійснення інших повноважень, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 3 статті 10 Закону визначено, що державний реєстратор, зокрема:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;

2) перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;

3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником. Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов'язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі;

4) під час проведення державної реєстрації прав на земельні ділянки використовує відомості Державного земельного кадастру шляхом безпосереднього доступу до нього у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

При цьому, за правилами ч. 1 ст. 11 Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) прийняття документів, що подаються разом із заявою про державну реєстрацію прав, виготовлення їх електронних копій шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та розміщення їх у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв про державну реєстрацію прав, що надійшли на розгляд; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, зупинення державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації; 6) відкриття (закриття) розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав; 7) формування інформації з Державного реєстру прав для подальшого використання заявником; 8) видача документів за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що проведенню державної реєстрації речового права на земельну ділянку, яке виникло до 01.01.2013 року, обов'язково повинні передувати, по-перше, запити державним реєстратором від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, по-друге, використання відомостей Державного земельного кадастру шляхом безпосереднього доступу до нього у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Крім того, Державна реєстраційна служба України у своєму листі від 06.08.2013 року № 2951/05-15-13 надала роз'яснення «Щодо запобігання випадків подвійної реєстрації прав оренди на земельну ділянку за різними набувачами», в яких зазначено, що з метою недопущення одночасного існування державної реєстрації декількох прав оренди на одну земельну ділянку, у випадку проведення державної реєстрації права оренди на земельну ділянку, сформовану у результаті виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв), державному реєстратору слід запитувати інформацію про наявність або відсутність зареєстрованих договорів у органів, що здійснювали таку реєстрацію до 01.01.2013 року, зокрема виконавчих комітетів сільської, селищної, міської ради за місцем розташування земельної частки (паю).

З наведеного випливає необґрунтованість посилання Апелянта на те, що оскільки згідно даних витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НОМЕР_2 від 04.01.2017 року №НВ-7403942162017 (а.с. 138) та про земельну ділянку НОМЕР_1 від 06.01.2017 року №НВ-7403959032017 (а.с. 171) відомості про обмеження у використанні останніх не зареєстровані, у Приватного нотаріуса були відсутні перешкоди для проведення державної реєстрації. Адже, як було зазначено вище, поряд з даними Державного земельного кадастру останній повинен був забезпечити направлення запитів про наявність або відсутність зареєстрованих договорів у органів, що здійснювали таку реєстрацію до 01.01.2013 року, зокрема виконавчих комітетів сільської, селищної, міської ради за місцем розташування земельної частки (паю).

Незабезпечення Приватним нотаріусом перевірки вказаних відомостей під час прийняття рішень від 20.01.2017 року №33497116 та від 15.02.2017 року №33861043 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень й зумовило здійснення реєстрації права оренди на земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_2 та НОМЕР_1 за ТОВ «Білорусь», у той час, як право оренди спірних земельних ділянок станом на дату прийняття Відповідачем рішень було зареєстровано за ЗАТ НВО «Чернігівеліткартопля».

З урахуванням наведеного судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 125 Земельного кодексу України у редакції, що була чинною на момент реєстрації договорів оренди з Позивачем, право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

При цьому, згідно ч. 2 ст. 126 ЗК України право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Приписи ст. 18 Закону України «Про оренду землі» в редакції, що діяла у 2008 році, визначали, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

У статті 202 Земельного кодексу України було закріплено, що державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у складі державного реєстру земель.

Державний реєстр земель складається з двох частин: а) книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок; б) Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку.

Відповідно до п. 1 Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1998 року №2073, який був чинний на момент укладення договорів оренди з ЗАТ НВО «Чернігівеліткартопля» (далі - Порядок №2073), останній визначав єдині умови реєстрації договорів оренди та договорів суборенди земельних ділянок.

Згідно п. 2 Порядку №2073 державна реєстрація договорів оренди є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення або припинення права оренди земельних ділянок.

Приписи п. 3 Порядку №2073 визначали, що державна реєстрація договорів оренди проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної та міської ради, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за місцем розташування земельної ділянки.

Забезпечення реєстрації договорів оренди покладається на відповідні державні органи земельних ресурсів: районні відділи земельних ресурсів; управління (відділи) земельних ресурсів у містах обласного і районного підпорядкування; Київське і Севастопольське міське управління земельних ресурсів. (п. 4 Порядку №2073).

Відповідно до п. 11 Порядку №2073 державний орган земельних ресурсів у 20-денний термін перевіряє подані документи на відповідність чинному законодавству та за результатами перевірки готує висновок про державну реєстрацію або обґрунтований висновок про відмову у такій реєстрації і передає реєстраційну справу відповідно виконавчому комітету сільської, селищної та міської ради, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям за місцем розташування земельної ділянки для засвідчення факту державної реєстрації або відмови у такій реєстрації.

При цьому згідно п. п. 12-14 Порядку №2073 факт державної реєстрації засвідчується у 10-денний термін гербовою печаткою та підписом голови відповідної ради, Київської, Севастопольської міської державної адміністрації або уповноваженої ними посадової особи.

Печатка та підпис ставляться на всіх примірниках договору оренди (суборенди).

Після засвідчення факту державної реєстрації договір оренди реєструється у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі, яка ведеться державним органом земельних ресурсів за формою згідно з додатком.

Книга записів державної реєстрації договорів оренди землі ведеться окремо в розрізі кожної сільської, селищної, міської ради, а також у розрізі Київської, Севастопольської міської державної адміністрації. Книга прошнуровується, засвідчується підписами сільського, селищного, міського голови та начальника районного відділу, міського управління (відділу) земельних ресурсів і скріплюється печатками.

Датою реєстрації договору оренди у Книзі записів є дата засвідчення факту державної реєстрації.

Пунктом 1.2 Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 02.07.2003 року № 174 (далі - Тимчасовий порядок), чинного на момент укладення договорів оренди землі з Позивачем, передбачено, що Книга записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі - це документ суворого обліку, який є складовою частиною державного реєстру земель та містить відомості про зареєстровані державні акти на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою та договори оренди (суборенди) землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок.

Державний реєстр земель - це складова частина державного земельного кадастру, який складається з книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок та Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку і формується за допомогою АС ДЗК.

Оператори державного реєстру земель - це структурні підрозділи Центру ДЗК, що проводять приймання, перевірку та систематизацію реєстраційних карток земельних ділянок, здійснюють видачу та реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди (суборенди) землі, ведуть книгу реєстрації, формують Поземельну книгу та не мають прямого доступу до бази даних АС ДЗК.

Поземельна книга - це документ, який є складовою частиною державного реєстру земель, містить відомості про земельну ділянку, в тому числі кадастровий план, відомості про державний акт на право власності на землю, державний акт на право постійного користування землею, договір оренди землі та власника, користувача, орендаря (суборендаря) земельної ділянки і формується за допомогою АС ДЗК.

Реєстратори державного реєстру земель - це структурні підрозділи Центру ДЗК, які мають доступ та вносять відомості до бази даних АС ДЗК, ведуть Поземельну книгу, здійснюють видачу та реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди (суборенди) землі, а також ведуть книгу реєстрації.

Згідно п. 2.8 Тимчасового порядку Оператор (реєстратор) здійснює видачу та реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою та видачу договорів оренди (суборенди) землі. Видача державного акта на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою та договору оренди (суборенди) землі супроводжується внесенням запису про державну реєстрацію до відповідних розділів книги реєстрації. При цьому оператор (реєстратор) відображає дані державної реєстрації на всіх примірниках державних актів на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди (суборенди) землі.

До реєстраційної картки оператором (реєстратором) вносяться відомості про державну реєстрацію згідно з пунктом 3.4 цього Порядку.

Після внесення відомостей про державну реєстрацію до реєстраційної картки вона засвідчується підписом керівника з зазначенням прізвища та ініціалів і печаткою оператора (реєстратора).

Другий примірник державного акта на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою, примірники договору оренди (суборенди) землі оператор (реєстратор) передає до територіальних органів земельних ресурсів за актом приймання-передавання.

Пунктом 4.3 Тимчасового порядку визначено, що у книзі реєстрації реєструються: державні акти на право власності на земельну ділянку; державні акти на право постійного користування земельною ділянкою; договори оренди землі.

Відповідно до пункту 4.5 Тимчасового порядку державну реєстрацію державного акта на право власності на земельну ділянку, державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, договору оренди землі у книзі реєстрації здійснює оператор (реєстратор), у межах повноважень якого є земельна ділянка.

Приписи п. 4.6 Тимчасового порядку закріплювали, що ведення державного реєстру земель, внесення записів реєстрації до книги реєстрації здійснює особа, яка призначається згідно з наказом оператора (реєстратора).

При цьому, згідно п. 12.4 Тимчасового порядку дані для формування Поземельної книги вносяться до бази даних АС ДЗК після внесення записів до книги реєстрації.

Відповідальність за формування та ведення поземельних книг покладається на осіб, які призначаються наказом оператора (реєстратора).

З урахуванням наведеного судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відсутність відомостей про державну реєстрацію договорів оренди земельної ділянки, укладених між ЗАТ НВО «Чернігівеліткартопля» та ОСОБА_5 і ОСОБА_7, у Поземельній книзі не є свідченням відсутності державної реєстрації таких договорів за умови підтвердження факту їх засвідчення гербовою печаткою та підписом уповноваженої особи та державної реєстрації у Книзі записів, відомості про що підтверджуються як даними договорів оренди від 19.10.2007 року та від 29.02.2008 року, так й інформацією, викладеною у листі ГУ Держгаокадастру у Чернігівській області від 23.08.2017 року №25-25-0.2-12834/2-17.

При цьому суд першої інстанції обґрунтовано підкреслив, що обов'язок щодо внесення відомостей у Поземельну книгу покладався на реєстратора державного реєстру земель, який і повинен нести відповідальність за неналежне виконання своїх обов'язків.

Аналогічна позиція узгоджується з висновками Вищого адміністративного суду України, викладеними, зокрема, в ухвалах від 06.07.2016 року у справі №806/4251/15, від 27.03.2017 року у справі №804/15891/15, від 25.05.2017 року у справі №806/1305/16, від 03.08.2017 року у справі №825/204/17, а також у постановах від 24.05.2017 року у справі №802/1172/16-а, від 22.06.2017 року у справі №802/361/16-а.

Посилання Апелянта на відсутність у нього обов'язку із запитування інформації про наявність або відсутність зареєстрованих договорів у органів, що здійснювали таку реєстрацію до 01.01.2013 року, зокрема виконавчих комітетів сільської, селищної, міської ради за місцем розташування земельної частки (паю), оскільки право власності на спірні земельні ділянки зареєстровані за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у 2017 році, як і права оренди на них, судовою колегією оцінюється критично з огляду на таке.

Як вбачається зі змісту укладених ЗАТ НВО «Чернігівеліткартопля» з ОСОБА_5 та ОСОБА_7 договорів, перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору. Право на орендовану земельну ділянку у разі смерті фізичної особи-орендаря, засудження або обмеження її дієздатності за рішенням суду переходить до спадкоємців або інших осіб, які використовують цю земельну ділянку разом з орендарем (п. 40 договорів).

Відповідно до ч. 4 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Приписи ч. 1 ст. 770 Цивільного кодексу України визначають, що у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.

Стаття 1218 ЦК України визначає, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За таких обставин судова колегія приходить до висновку, що смерть фізичної особи-орендодавця не є підставою для розірвання чи припинення договору оренди земельної ділянки, оскільки поряд з правом власності на неї до спадкодавця переходять й обов'язки щодо неї, у тому числі з виконання договору оренди.

Відтак, оскільки жодних доказів розірвання або припинення договорів оренди земельних ділянок від 19.10.2007 року та від 29.02.2008 року, укладених між ЗАТ НВО «Чернігівеліткартопля» та ОСОБА_5 і ОСОБА_7, або скасування державної реєстрації останніх матеріали справи не містять, Відповідач не врахував, що станом на 01.01.2013 року щодо спірних земельних ділянок було зареєстроване речове право оренди.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону записи, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що Відповідач, як державний реєстратор, при проведенні державної реєстрації інших речових прав, а саме: прав оренди земельних ділянок за договорами оренди землі, укладеними між ТОВ «Білорусь» та ОСОБА_3 і ОСОБА_4, не виконав свого обов'язку щодо встановлення суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та не перевірив належним чином, чи права оренди на спірні земельні ділянки зареєстровані чи ні, станом на січень-лютий 2017 року, внаслідок чого ним здійснено повторну реєстрацію договорів оренди одних і тих же земельних ділянок, що є недопустимим, оскільки зумовлює ситуацію, за якої одні і ті ж земельні ділянки були передані в оренду різним орендарям.

Одночасне існування державної реєстрації кількох прав оренди на одні і ті ж земельні ділянки суперечить вимогам Закону, який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою речових прав та інших прав, які підлягають державній реєстрації, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Частиною 3 статті 3 Закону № визначено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.

За таких обставин, оскільки, державна реєстрація договорів оренди землі від 19.10.2007 року та від 29.02.2008 року, укладених між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 та ЗАТ НВО «Чернігівеліткартопля» відповідно, проведена згідно законодавства, що діяло на момент виникнення договірних відносин, право користування Позивача спірними земельними ділянками, в силу ч. 3 ст. 3 Закону, є дійсним.

Крім того, Верховний Суд України у постанові від 29.09.2015 року у справі №802/37191 висловив правову позицію про те, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно зобов'язаний перевірити інформацію про наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав з метою недопущення одночасного існування їх подвійної державної реєстрації, а реєстрація нових договорів оренди є неможливою до закінчення строку дії попередніх договорів та відповідної реєстрації цього факту.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 24 Закону у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Таким чином, в порушення вимог чинного законодавства Привітний нотаріус при проведенні державної реєстрації договору оренди належним чином не перевірив, чи має місце вже зареєстроване право оренди на спірну земельну ділянку, внаслідок чого неправомірно здійснив повторну реєстрацію договору оренди однієї і тієї ж самої земельної ділянки, тоді як реєстрація договору оренди землі за новим орендарем можлива лише після закінчення строку дії або дострокового розірвання договору оренди землі з попереднім орендарем та відповідної реєстрації цих фактів. Вказане є недопустимим, оскільки зумовлює ситуацію, за якої одну і ту ж земельну ділянку було передано в оренду різним орендарям.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що Відповідач при проведенні державної реєстрації вказаних інших речових прав, не виконав свого обов'язку щодо встановлення суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та не перевірив належним чином, чи було право оренди на таку земельну ділянку зареєстровано до 01.01.2013 року, а отже порушив порядок здійснення державної реєстрації прав на нерухоме майно, регламентований ст.ст. 10, 29 Закону.

Аналогічна правова позиція наведена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 15.12.2016 року у справі №802/324/16, від 24.05.2017 року у справі №802/1172/16-а, а також у постанові Верховного Суду України від 29.09.2015 року у справі № 21-760а15 та від 15.11.2016 року у справі №825/1287/15-а.

Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано зверну увагу на те, що на момент прийняття Приватним нотаріусом оскаржуваних рішень Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року №703, яким керувався Відповідач, втратив чинність ще 11.02.2014 року, у той час як відповідні правовідносини на момент вчинення оскаржуваних реєстраційних дій були врегульовані положеннями Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року №1127.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Слєдовського Михайла Станіславовича - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2017 року у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства науково-виробничого об'єднання «Чернігівеліткартопля», третя особа - відділу Держгеокадастру у Городнянському районі Чернігівської області, до приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Слєдовського Михайла Станіславовича, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Білорусь», ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання протиправними та скасування рішень - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко