Постанова № 70113540, 01.11.2017, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

01 листопада 2017 р.Р і в н е 817/1398/1710год. 25хв.

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д.П. за участю секретаря судового засідання Минько Н.З. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1,

відповідача: представник не прибув, третьої особи відповідача: представник не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "ВЕСТКОНД" до Приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_3 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТОВ "Поларт - Інвест" про зобов'язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "ВЕСТКОНД" (далі позивач, ТОВ "ВЕСТКОНД") звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_3 (далі відповідач, приватний нотаріус ОСОБА_3А.), в якому просило суд зобовязати відповідача, який уповноважений на виконання функцій державного реєстратора, відновити розгляд заяв про державну реєстрацію права власності, поданих 06.04.2017 року ТОВ "ВЕСТКОНД" та зареєстрованих за № 21771643, № 21772297, № 21770918, № 21770636, № 21770269, № 21769804, № 21771095, № 21771292, № 21771445, № 21771786, № 21771927, № 21772070, № 21772153, № 21772212, шляхом прийняття рішення про відновлення реєстраційних дій, та зобовязати прийняти рішення за результатами розгляду заяв про державну реєстрацію прав власності, поданих 06.04.2017 року ТОВ "ВЕСТКОНД" та зареєстрованих за № 21771643, № 21772297, № 21770918, № 21770636, № 21770269, № 21769804, № 21771095, № 21771292, № 21771445, № 21771786, № 21771927, № 21772070, № 21772153, № 21772212, у відповідності до приписів статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", та без врахування заяви про заборону вчинення реєстраційних дій щодо власного обєкта нерухомого майна за №21705046 від 03.04.2017 року та всіх наступних заяв.

Ухвалою суду від 11.10.2017 року залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "ПОЛАРТ-ІНВЕСТ".

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю з підстав, викладених в позовній заяві (а.с.3-14). В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що рішення державного реєстратора про відновлення реєстраційних дій за наявності в Державному реєстрі прав більше одної заяви власника обєкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій, є правомірним за умови, що від дати реєстрації першої заяви минуло більше десяти робочих днів, і при цьому заявником не подано рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили. Також, представник зазначив, що розгляд заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності), поданих позивачем, та заяв ТОВ «ПОЛАРТ-ІНВЕСТ» про заборону вчинення реєстраційних дій щодо власного обєкта нерухомого майна, необхідно здійснювати в порядку черговості їх реєстрації у базі даних заяв у відповідності з ст. 18 Закону України №1952 від 01.07.2004 року. Однак, відповідачем порушено вимоги норм законодавства, та безпідставно зупинялася державна реєстрація прав власності. Така ситуація призвела до звуження змісту та обсягу прав іпотекодержателя та порушення прав інших осіб та їх законних очікувань, що прямо суперечить ст. 22 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії. З підстав наведених в позовній заяві, представник позивача просив суд позов задовольнити повністю.

Відповідач заперечень на адміністративний позов не подав, в судове засідання не прибув. 03.10.2017 року на адресу суд надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутності (а.с.89).

Представник ТОВ "ПОЛАРТ-ІНВЕСТ" в судове засідання не прибув. На адресу суду надійшло клопотання ТОВ "ПОЛАРТ-ІНВЕСТ" про відкладення розгляду справи, оскільки ним лише отримано ухвалу суду від 11.10.2017 року про залучення його в якості третьої особи на стороні відповідача, проте не надходило позовної заяви та доданих матеріалів.

Вказане клопотання відхилене судом, оскільки відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 3300114589173, 24.10.2017 року ТОВ "ПОЛАРТ-ІНВЕСТ" отримано відправлення, в якому поряд із копією ухвали, що відповідно до клопотання отримана третьою особою, була наявна позовна заява та додані до неї документи. Вказані обставини також підтверджуються супровідним листом від 12.10.2017 року № 817/1398/17-13817/17 (а.с.102, 103). Таким чином, третя особа на стороні відповідача мала можливість підготовити обґрунтовані пояснення по суті справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у разі не прибуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Судом не визнавалася обов'язковою участь відповідача та третьої особи на стороні відповідача в судовому засіданні. За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу без їхньої участі, на підставі наявних доказів.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника позивача, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що поданий позов необхідно задовольнити частково, з огляду на наступне.

Відповідно до копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 07.09.2016 року здійснено державну реєстрацію юридичної особи - ТОВ "ВЕСТКОНД" (код ЄДРПОУ 40815627) за номером запису 1 608 102 0000 012861(а.с.26-35).

27.01.2006 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (Іпотекодержателем) та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційною фірмою "Луцьккондитер" (Іпотекодавецем) укладено Договір іпотеки(а.с.15-19).

Відповідно до п.1.2. Договору іпотеки, предметом іпотеки є нерухоме майно, яке розташоване за адресою: м. Луцьк, вул. Володимирська, 57-а, та належить іпотекодавцю на праві власності, а саме:

1)будівля цукеркового і карамельного цеху (літер М-2), загальною площею 3887,4 кв.м.;

2)спецобєкт (адмінкорпус) /літер А-3/, загальною площею 1432,5кв.м.;

3)будівля центрального складу (літер Н-1), загальною площею 825,2 кв.м.;

4)будівля роздрібного цеху (літер Д-1), загальною площею 748,2 кв.м.;

5)вагова (літер Р-1), загальною площею 83,7 кв.м.;

6)газорозподільний пункт ГРП (літер И-1), загальною площею 21,1 кв.м.;

7)будівля гаража (літер К-1), загальною площею 65,7 кв.м.;

8)будівля бісквітного цеху (літер И 2-1), загальною площею 457,5 кв.м.;

9)будівля складу сировини (літер В-1), загальною площею 303,8 кв.м.;

10)гараж (літер д), загальною площею 42,2 кв.м.;

11)будівля механічної майстерні (літер И 1-1), загальною площею 443,9 кв.м.,

12)будівля трансформаторної (літер Л-1), загальною площею 52,2 кв.м.;

13)будівля компресорної (повітр.), (літер С-1), загальною площею 252,0 кв.м.;

14)будівля складу сировини (літер м-2), загальною площею 331,6 кв.м.

15)будівля котельні (літер Б-2), загальною площею 570,9 кв.м.;

16)будівля нового бісквітного цеху (літер Б-2), загальною площею 2474 кв.м.

Згідно з п. 1.1 Договору іпотеки від 27.01.2006 року цей Договір забезпечує вимогу Іпотекодержателя, що випливає з Кредитного договору про відкриття мультивалютної кредитної лінії № 4-4 від 27.01.2006 року, а також усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку дії кредитного договору. У відповідності до даного Договору Іпотекодержатель має право у випадку невиконання зобовязань за кредитним договором отримати задоволення за рахунок майна, переданого в іпотеку.

Відповідно до п. 5.4 Договору іпотеки від 27.01.2006 року звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється: за рішенням суду; у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса; згідно з договором про задоволення вимог Іпотекодержателя.

Згідно з п. 5.5.1 Договору іпотеки від 27.01.2006 року, задоволення вимог Іпотекодержателя здійснюється на вибір Іпотекодержателя будь-яким із зазначених способів, в тому числі шляхом прийняття предмету іпотеки у власність Іпотекодержателем. При цьому сторони договору встановили, що таке положення у договорі є застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя згідно Закону України «Про іпотеку» та вважається договором про задоволення вимог Іпотекодержателя.

Судом встановлено, що 04.11.2016 року між ТОВ "ВЕСТКОНД" та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія ОСОБА_4" укладено Договір відступлення права вимоги за іпотечним договором №24-3, у звязку із укладенням між ТОВ "ВЕСТКОНД" (Новим Іпотекодержателем) та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія ОСОБА_4" (Первісним Іпотекодержателем) Договору відступленням права вимоги №24 від 04.11.2016 року за Основним договором(а.с.21-22, 23-25).

Відповідно до Договору про відступлення права вимоги від 04.11.2016 року, на підставі заяв ТОВ "ВЕСТКОНД", приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, прийнято рішення про внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, та зазначено позивача - ТОВ "ВЕСТКОНД" іпотекодержателем майна, що знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Володимирська, 57-а(а.с.36-63).

На підставі цього, позивачем - ТОВ "ВЕСТКОНД" 06.04.2017 року подано державному реєстратору прав на нерухоме майно приватному нотаріусу ОСОБА_3 заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності), які були зареєстровані в базі даних заяв та запитів за № 21771643, № 21772297, № 21770918, № 21770636, № 21770269, № 21769804, № 21771095, № 21771292, № 21771445, № 21771786, № 21771927, № 21772070, № 21772153, № 21772212, на ряд обєктів нерухомості, які розміщенні за адресою: м. Луцьк, вул. Володимирська, 57-а.

Разом з тим, як зазначено у відповіді відповідача від 10.08.2017 року №453/01-16 на запит позивача від 08.08.2017 року, 11.04.2017 року за результатом пошуку у базі даних заяв та запитів Державного реєстру, ідентифікатор пошуку 84824427, відповідачем було встановлено наявність заяви власника обєкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій щодо власного обєкта нерухомого майна за №21705046, подану ТОВ "ПОЛАРТ-ІНВЕСТ" та зареєстровану приватним нотаріусом ОСОБА_6 03.04.2017 року.

Крім того, у вказаній відповіді зазначено, що станом на 10.08.2017 року відповідачем не відновлені реєстраційні дії щодо 14 заяв, які подані ТОВ «ВЕСТКОНД», внаслідок подання та реєстрації ТОВ «ПОЛАРТ-ІНВЕСТ» заяв власника обєкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій щодо власного обєкта нерухомого майна від 12.04.2017, 22.04.2017, 13.05.2017, 23.05.2017, 01.06.2017, 09.06.2017, 19.06.2017, 29.06.2017, 07.07.2017, 17.07.2017, 26.07.2017, 04.08.2017, які зареєстровані приватними нотаріусами Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8

На підставі цього, приватним нотаріусом ОСОБА_3 прийнято рішення про зупинення державної реєстрації прав від 11.04.2017 №34735149, №34735095, №34735039, №34734975, № 34734917, № 34734815, №34734728, №34734638, № 34734489, № 34734389, №34734202, №34734062, №34733949, №34733753, №34733417 та від 13.05.2017 №35159678(а.с.64-77, 122-123).

Таким чином, судом встановлено, що на момент звернення до суду, відповідачем не відновлені реєстраційні дії щодо заяв, які подані ТОВ "ВЕСТКОНД" за № 21771643, № 21772297, № 21770918, № 21770636, № 21770269, № 21769804, № 21771095, № 21771292, № 21771445, № 21771786, № 21771927, № 21772070, № 21772153, № 21772212, на ряд обєктів нерухомості, які розміщенні за адресою: м. Луцьк, вул. Володимирська, 57-а.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями приватного нотаріуса ОСОБА_3 як державного реєстратора, позивач звернувся із позовом до адміністративного суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

Закон України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень №1952-IV від 01.07.2004 року в редакції на момент виникнення спірних правовідносин (далі Закон України №1952 від 01.07.2004 року), регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (п.1 ч.1 ст.2 Закону №1952 від 01.07.2004).

У відповідності з п. 9 ч. 1 ст. 2 цього Закону, реєстраційна дія державна реєстрація прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, скасування державної реєстрації прав, а також інші дії, що здійснюються в Державному реєстрі прав, крім надання інформації з Державного реєстру прав.

У відповідності до п.2 ч.3 ст.10 цього Закону, державний реєстратор, перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення

Згідно із ч.1 ст. 12 цього Закону, державний реєстр прав містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій.

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України №1952 від 01.07.2004 року, державна реєстрація прав проводиться в такому порядку:

1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв;

2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав;

3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв;

4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;

5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав);

6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав;

7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником;

8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Крім того, у ч.8 ст. 18 Закону України №1952 від 01.07.2004 року зазначено, що у разі якщо під час розгляду заяви про державну реєстрацію прав на нерухоме майно державним реєстратором встановлено наявність зареєстрованих у Державному реєстрі прав інших заяв про державну реєстрацію прав на це саме майно, заяви розглядаються в порядку черговості їх надходження.

Наступна заява розглядається тільки після прийняття державним реєстратором рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації щодо заяви, зареєстрованої в Державному реєстрі прав раніше.

Черговість розгляду заяв щодо одного обєкта нерухомого майна застосовується як під час розгляду заяв про державну реєстрацію права власності та інших речових прав, так і під час розгляду заяв про державну реєстрацію обтяжень таких прав.

Відповідно до ч.9 цієї статті, датою і часом державної реєстрації прав вважається дата і час реєстрації відповідної заяви, за результатом розгляду якої державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав.

Суд звертає увагу, що порядок та підстави для зупинення державної реєстрації прав визначені в ст.25 Закону України №1952 від 01.07.2004 року.

Так, згідно із ч.1 цієї статті, проведення реєстраційних дій зупиняється на підставі рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили, або на підставі заяви власника об'єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій щодо власного об'єкта нерухомого майна.

Про зупинення реєстраційних дій на підставі рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій державний реєстратор невідкладно повідомляє власника об'єкта нерухомого майна.

У разі наявності зареєстрованих заяв на проведення реєстраційних дій державний реєстратор, який здійснює розгляд таких заяв, невідкладно повідомляє про зупинення реєстраційних дій відповідних заявників.

Відповідно до ч.2 цієї статті, рішення суду або заява власника об'єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій реєструється у Державному реєстрі прав.

Державний реєстратор приймає рішення про відновлення реєстраційних дій на підставі рішення суду про скасування рішення суду, що було підставою для прийняття рішення про зупинення проведення реєстраційних дій, або на підставі заяви власника об'єкта нерухомого майна про відкликання власної заяви про заборону вчинення реєстраційних дій, зареєстрованих у Державному реєстрі прав.

Державний реєстратор також приймає рішення про відновлення реєстраційних дій, якщо власником об'єкта нерухомого майна, яким подано заяву про заборону вчинення реєстраційних дій, у строк, що не перевищує десяти робочих днів, не подано рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили (ч.3 ст.25 Закону України №1952 від 01.07.2004 року).

Також, відповідно до ч.4 вищевказаної статті, про відновлення реєстраційних дій (крім відновлення реєстраційних дій на підставі заяви власника об'єкта нерухомого майна про відкликання власної заяви про заборону вчинення реєстраційних дій) державний реєстратор невідкладно повідомляє власника об'єкта нерухомого майна.

У разі наявності зареєстрованих заяв на проведення реєстраційних дій після прийняття рішення про відновлення реєстраційних дій загальний строк розгляду відповідних заяв продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Пунктом 17 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», встановлено, що у разі надходження до субєкта державної реєстрації прав або нотаріуса рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили, або заяви власника обєкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій щодо власного обєкта нерухомого майна державний реєстратор, уповноважена особа невідкладно реєструє таке рішення чи заяву в базі даних заяв.

У разі коли під час розгляду заяви державним реєстратором встановлено наявність зареєстрованого рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій або заяви власника обєкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій щодо цього самого майна державний реєстратор невідкладно за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав зупиняє державну реєстрацію прав з обовязковим посиланням на зареєстроване у базі даних заяв рішення суду чи заяву власника обєкта нерухомого майна.

Про зупинення реєстраційних дій на підставі рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій державний реєстратор невідкладно повідомляє власника обєкта нерухомого майна шляхом надсилання повідомлення на електронну адресу, зазначену в Державному реєстрі прав як адресу для зворотного звязку.

Відомості про зупинення реєстраційних дій за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав також розміщуються на веб-порталі Мінюсту для доступу до них заявника з метою їх перегляду, завантаження та друку відповідного рішення суду чи заяви власника обєкта нерухомого майна.

У разі надходження до субєкта державної реєстрації прав або нотаріуса рішення суду про скасування рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили, або заяви власника обєкта нерухомого майна про відкликання власної заяви про заборону вчинення реєстраційних дій державний реєстратор, уповноважена особа невідкладно реєструє таке рішення чи заяву у базі даних заяв.

Державний реєстратор за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав невідкладно відновлює державну реєстрацію прав з обовязковим посиланням на зареєстроване у базі даних заяв рішення суду чи заяву.

Державний реєстратор також невідкладно відновлює державну реєстрацію прав, якщо власником обєкта нерухомого майна, яким подано заяву про заборону вчинення реєстраційних дій, у строк, що не перевищує десяти робочих днів, не подано рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили.

Відомості про відновлення реєстраційних дій за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав розміщуються на веб-порталі Мінюсту для доступу до них заявника з метою їх перегляду, завантаження та друку відповідного рішення суду чи заяви власника обєкта нерухомого майна.

Із системного аналізу наведених норм права судом встановлено, що можливість подання власником заяви про заборону вчинення реєстраційних дій надається для того, щоб протягом встановленого законом строку (10 робочих днів) він надав державному реєстратору рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій.

Такий строк обумовлений певним періодом часу, який необхідний для надання державному реєстратору рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій, і щоб протягом цього періоду часу запобігти порушенню прав на нерухоме майно. Власник також має право в цей же строк відкликати свою заяву.

Повторні і надалі наступні подання заяви про заборону вчинення реєстраційних дій без відповідного рішення суду і якщо при цьому порушуються права інших осіб можуть свідчити про зловживанням правом, передбаченим ч. 1 ст. 25 Закону України №1952 від 01.07.2004 року.

Суд також зазначає, що за приписами ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель має переважне право відносно прав інших осіб на те ж саме нерухоме майно.

Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Як зазначив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод це зменшення кола субєктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики (абз. 6 п. 4 мотивувальної частини рішення).

Таким чином, рішення державного реєстратора про відновлення реєстраційних дій за наявності в Державному реєстрі прав більше одної заяви власника обєкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій, є правомірним за умови, що від дати реєстрації першої заяви минуло більше десяти робочих днів, і при цьому заявником не подано рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили.

У протилежному випадку, в разі невідновлення державним реєстратором реєстраційних дій, коли в Державному реєстрі прав зареєстровано більше однієї заяви власника обєкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій, така ситуація призвела б до звуження змісту та обсягу прав іпотекодержателя та порушення прав інших осіб та їх законних очікувань, що прямо суперечить ст. 22 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії.

Отже, законодавством передбачений обовязок державного реєстратора невідкладно відновити розгляд заяви та провести відповідні реєстраційні дії у разі відсутності подальших підстав для зупинення, що і дає змогу реалізувати заявлене право заявником в порядку та на умовах визначених законом.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні рішення державного реєстратора про відновлення розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності).

Виходячи з аналізу вказаних норм закону суд приходить до висновку, що розгляд заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності), поданих позивачем, та заяв ТОВ «ПОЛАРТ-ІНВЕСТ» про заборону вчинення реєстраційних дій щодо власного обєкта нерухомого майна, необхідно здійснювати в порядку черговості їх реєстрації у базі даних заяв у відповідності з ст. 18 Закону України №1952 від 01.07.2004 року.

Водночас, відповідачем, в супереч вимогам ст.18 та ст.25 Закону України №1952 від 01.07.2004 року, прийнято рішення про зупинення державної реєстрації прав від 11.04.2017 № 34735149, № 34735095, № 34735039, № 34734975, № 34734917, № 34734815, № 34734728, № 34734638, № 34734489, № 34734389, № 34734202, № 34734062, № 34733949, № 34733753, № 34733417 та від 13.05.2017 № 35159678, та безпідставно не розглянуто заяви ТОВ "ВЕСТКОНД" про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) від 06.04.2017 № 21771643, № 21772297, № 21770918, № 21770636, № 21770269, № 21769804, № 21771095, № 21771292, № 21771445, № 21771786, № 21771927, № 21772070, № 21772153, № 21772212 у порядку черговості їх надходження відповідно до вимог статті 18 Закону України №1952 від 01.07.2004 року.

Вирішуючи по суті позовні вимоги позивача про зобовязання відповідача відновити розгляд заяв про державну реєстрацію права власності, поданих позивачем, шляхом прийняття рішень про відновлення реєстраційних дій та зобовязання відповідача прийняти рішення про державну реєстрацію за результатом розгляду заяв, суд виходить з наступного.

Згідно частини 1, 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про:

1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення;

2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії;

3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій;

4) стягнення з відповідача коштів;

5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян;

6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян;

7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України;

8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Поряд з цим, необхідно зазначити, що статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Цими приписами Основного Закону України втілено загальновідому формулу обмеження дискреційних повноважень органів державної влади (дозволено лише те, що передбачено законом), тобто органи одних гілок державної влади не вправі перебирати на себе функції і повноваження інших гілок влади.

Зважаючи на вказаний конституційний принцип, суд не може підміняти державний орган, приймаючи замість нього рішення та давати вказівки, які свідчили б про вирішення питань, які належить до компетенції такого субєкта владних повноважень.

Тобто, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.3 ст.2 КАС України критеріям, суд не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Також, як встановлено ст. 11 Закону України №1952-IV, державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх обєднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

З аналізу наведених норм вбачається, що адміністративний суд не має повноважень щодо зобов'язання відповідача прийняти певне рішення, отже в частині позовних вимог про зобов'язання відповідача відновити розгляд заяв про державну реєстрацію права власності, поданих позивачем, шляхом прийняття рішень про відновлення реєстраційних дій та зобовязання відповідача прийняти рішення про державну реєстрацію за результатом розгляду заяв суду слід відмовити.

Разом з тим, враховуючи вказані вище мотиви суду, позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача розглянути заяви позивача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) від 06.04.2017 № 21771643, № 21772297, № 21770918, № 21770636, № 21770269, № 21769804, № 21771095, № 21771292, № 21771445, № 21771786, № 21771927, № 21772070, № 21772153, № 21772212 у порядку черговості їх надходження відповідно до вимог статті 18 Закону України №1952-IV підлягають до задоволення.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Таким чином, з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправними та скасувати рішення Приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_3 про зупинення державної реєстрації прав від 11.04.2017 № 34735149, № 34735095, № 34735039, № 34734975, № 34734917, № 34734815, № 34734728, № 34734638, № 34734489, № 34734389, № 34734202, № 34734062, № 34733949, № 34733753, № 34733417 та від 13.05.2017 № 35159678.

Частиною 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, а суд згідно ст. 86 зазначеного Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, у ході судового засідання позивач частково довів суду обґрунтованість позовних вимог. Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатні та беззаперечні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його рішення, і не довів правомірність його дій.

Оскільки факт наявності у позивача порушеного права знайшов своє часткове підтвердження у ході розгляду справи, то поданий позов необхідно задовольнити частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Оскільки у Приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_3 відсутні бюджетні асигнування, то позивачу слід присудити з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. сплаченого згідно платіжного доручення № 62 від 19.09. 2017 (а.с. 2).

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_3 про зупинення державної реєстрації прав від 11.04.2017 № 34735149, № 34735095, № 34735039, № 34734975, № 34734917, № 34734815, № 34734728, № 34734638, № 34734489, № 34734389, № 34734202, № 34734062, № 34733949, № 34733753, № 34733417 та від 13.05.2017 № 35159678.

Зобов'язати Приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_3 розглянути заяви ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "ВЕСТКОНД" про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) від 06.04.2017 № 21771643, № 21772297, № 21770918, № 21770636, № 21770269, № 21769804, № 21771095, № 21771292, № 21771445, № 21771786, № 21771927, № 21772070, № 21772153, № 21772212 у порядку черговості їх надходження відповідно до вимог статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити на користь ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "ВЕСТКОНД" із Державного бюджету України судові витрати у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зозуля Д.П.