Постанова № 70107620, 24.10.2017, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/7462/17

Провадження № 2-а/369/234/17

ПОСТАНОВА

іменем України

24.10.2017 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі

головуючої судді Дубас Т.В.,

при секретарі Остролуцька Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку письмового провадження, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Києво-Святошинського обєднаного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області в порядку адміністративного судочинства з даним позовом, мотивуючи його тим, що 19 червня 2017 року він звернувся до Києво-Святошинського обєднаного ОСОБА_2 Пенсійного фонду України Київської області з Заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

На його заяву про призначення пенсії за вислугою років ОСОБА_2 від 26.06.2017 № 71/3-01 повідомило, що відповідно до Розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213, у разі неприйняття до 01.06.2015 року закону щодо призначення пенсій, в тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного Кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України. У звязку з викладеним, з 01.06.2015 пенсії в :прядку та на умовах, визначених, зокрема, Законом України «Про прокуратуру» не призначаються, а раніше призначені пенсії не перераховуються.

Прийняте Києво-Святошинським обєднаним ОСОБА_2 Пенсійного фонду України Київської області рішення є незаконним і таким, шо порушує право на пенсійне забезпечення з наступних підстав.

З 01.09.1993року по 30.06.1998року позивач навчався у Волинському державному університеті імені ОСОБА_3 та отримав повну вищу освіту за спеціальністю Правознавство та здобув кваліфікацію юриста.

Почавши з 20.07.1998 року працювати в органах прокуратури, враховуючи екстремальні умови праці, пов'язані з ризиком для життя і здоров'я, жорсткі вимоги то дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей, певні обмеження конституційних прав і свобод (зокрема обмеження щодо зайняття підприємницької діяльністю, тощо), ненормований робочий час, підвищений розмір збору на обов'язкове державне пенсійне страхування держава передбачила комплекс організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту, як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Передбачені Законом України Про прокуратуру комплексні заходи є не пільгами, а гарантіями та іншими засобами забезпечення професійної діяльності, ефективного функціонування органів прокуратури.

Так, частиною першою статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру (в редакції від 26.07.2001, яка була чинна понад 10 років до 01.10.2011) встановлено, що прокурори зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Таким чином, позивач був впевнений у своїх законних очікуваннях, що набуте ним на підставі чинного законодавства право на пенсію за вислугу 20 років та розмірі 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку мною буде реалізовано, і воно (право на пенсію) відповідно до вимог ст. 22 Конституції України не буде скасовано, зменшено або звужено.

З урахуванням викладеного позивач вважав, що у нього є всі законні підстави для призначення мені пенсії за вислугу років.

З урахуванням пункту 5 Закону країни № 213-УІІІ від 02.03.2015, змін до Закону України «Про прокуратуру» звужено соціальні гаранти, а саме: гарантоване Конституцією право на пенсійне забезпечення при наявності стажу роботи понад 20 років, у тому числі на посадах прокурорів - понад 10 років, зменшено відсотки розміру пенсії від розміру заробітної плати та порядку її розрахунку, а своїми діями та рішеннями Києво- Святошинське обєднане ОСОБА_2 Пенсійного фонду України Київської області порушило права позивача.

За правилами статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України надалі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Нормою статті 5 КАС України передбачено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Оскільки постійно постійно сплачував та на даний час продовжує сплачувати передбачені чинним законодавством страхові внески до пенсійного фонду, тому дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії є втручанням у право на на володіння майном - пенсією.

Крім того, ч. 1 ст.7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІУ передбачає рівноправність зарахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов'язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Варто також підкреслити, що починаючи з 2000 року державні службовці та прирівняні до них категорії (у тому числі прокурорсько-слідчі працівники) мусили платити зі своєї зарплати вищий збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, оскільки для них було встановлено прогресивну ставку внеску залежно від бази нарахування: від 1% для доходу менш як 150 грн. до 5% для доходу понад 501 грн.

Оскільки вже з 2004 року рівень зарплат прокурорських працівників, які дають право на спеціальну пенсію, перевищував 500 грн., для них фактично застосовувалася єдина ставка 5%, тоді як звичайні працівники сплачували не більше як 2%. Прийнятий у 2010 році Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" збільшив цю різницю: для державних службовців і прирівняних категорій ставка єдиного внеску становить 6,1%, для решти найманих працівників 2,6%.

Вважав, що скасування відповідно до пункту 5 Закону України № 213-УІІІ від 02.03.2015 мого права на отримання пенсії за вислугу років та змін до Закону України "Про прокуратуру" призвело до ситуації, в якій я, доопрацювавши до досягнення встановленої законом вислуги років та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, виявився позбавленим права на пенсію за вислугу років, лише на тій підставі, що до відповідного законодавства

На день звернення до Києво-Святошинського обєднаного ОСОБА_2 Пенсійного фонду України Київської області, тобто на 19.06.2017, стаж роботи позивача становив 21 рік 3 місяці 29 дніє, у тому числі на посадах прокурорів -18 років 10 місяців 29 днів.

Зазначений стаж роботи підтверджується копіями диплома спеціаліста ВС № 1611430 від 01.07.1998 та трудової книжки АС № 741954.

Відповідно до частини 1 статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної заробітної тенти, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку. До 20- річного стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років, зараховується час роботи на прокурорських посадах, перелічених у статті 56 цього Закону, в тому числі у військовій прокуратурі, стажистами в органах прокуратури, слідчими, суддями, на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, офіцерських посадах Служби безпеки України, посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою, в науково - навчальних закладах Генеральної прокуратури України, яким присвоєно класні чини, на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, що мають запасні чини, були направлені туди, а потім повернулися в прокуратуру, строкова військова служба, а також половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах.

Тому, позивач вважав що необхідно провести обчислення пенсії за вислугою років згідно з ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» з 19.06.2016, виходячи із розрахунку 90 % від суми місячного (чинного) заробітку, обчисленого за останні 2 роки роботи.

Тому позивач просив визнати протиправним та скасувати рішення субєкта владних повноважень від 26.06.2017 р. про відмову у призначенні пенсії за вислугу років та зобовязати Києво-Святошинське обєднане ОСОБА_2 Пенсійного фонду України Київської області призначити та виплачувати пенсію за вислугу років згідно зі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», з дати звернення 19.06.2017, виходячи із розрахунку 90 % від суми місячного (чинного) заробітку, обчисленого за останні 2 роки місяців роботи.

В подальшому позивач уточнив позовні вимоги та просив визнати протиправними дії (рішення) Києво-Святошинського обєднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" та зобовязати Києво-Святошинське обєднане управління Пенсійного фонду України Київської області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років згідно зі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», з дати звернення - 19.06.2017 року, виходячи із розрахунку 90 відсотків суми щомісячного заробітку.

Позивач направив до суду заяву про розгляд справи у його відсутності та просив позов задоволити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти вимог позову заперечував та просив в позові відмовити, подав до суду письмові заперечення проти вимог позову.

За згодою сторін провадження по справі було переведено у письмове провадження.

Суд, заслухавши пояснення сторін по справі, перевіривши матеріали справи та зібрані ній докази, приходить до висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 в червні 2017 року звернувся до Києво-Святошинського обєднаного ОСОБА_2 Пенсійного фонду України Київської області з Заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

На його заяву про призначення пенсії за вислугою років ОСОБА_2 від 26.06.2017 № 71/3-01 повідомило, що відповідно до Розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213, у разі неприйняття до 01.06.2015 року закону щодо призначення пенсій, в тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного Кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України. У звязку з викладеним, з 01.06.2015 пенсії в :прядку та на умовах, визначених, зокрема, Законом України «Про прокуратуру» не призначаються, а раніше призначені пенсії не перераховуються.

Пенсійне забезпечення прокурорів та слідчих прокуратури, до яких законодавцем віднесено позивача, встановлено положеннями ст. 50-1Закону України «Про прокуратуру», відповідно до якої прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за останні 24 календарні місяці роботи, яка дає право на даний вид пенсії, підряд перед зверненням за пенсією, або за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією, незалежно від наявності перерв протягом всього періоду на даній роботі.

Відповідно до ч. 12 ст. 50-1Закону України «Про прокуратуру»обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Відповідно до п. 5 Прикінцевих положень ЗаконуУкраїни від 02.03.2015р. № 213-VІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення»у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно дозаконів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", "Про статус народного депутата України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про судову експертизу", "Про Національний банк України", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Згідно зст. 22 Конституції Українизакріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ч. 1ст. 58 Конституції Українизакони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Застаттею 17 Конституції Українизахист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі.

Відповідно до п. 3 рішення Конституційного Суду України №1-15/2002 від 20.03.2002 положенняст. 17 Конституції Українипоширюються і на службу в Збройних Силах України, Військово-Морських Силах України, в органах Служби безпеки України, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, ОСОБА_2 державної охорони України, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо. Норми, що регулюють суспільні відносини у цих сферах, враховують екстремальні умови праці, пов'язані з постійним ризиком для життя і здоров'я, жорсткі вимоги до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватись наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення. Конституційний Суд України зазначає, що багато таких «пільг», встановленихЗаконами України «Про міліцію», «;Про прокуратуру»тощо, є не пільгами, а гарантіями та іншими засобами забезпечення професійної діяльності окремих категорій громадян, ефективного функціонування відповідних органів.

Крім того, у цьому ж рішенні у абз. 4 п. 6 вказано, що оскільки для значної кількості громадян України пільги, компенсації і гарантії, право на які передбачене чинним законодавством, є додатком до основних джерел існування,необхідною складовою конституційного права на забезпечення життєвого рівня (стаття 48 Конституції України), який принаймні не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом (частина третястатті 46 Конституції України), то звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22Конституції Українине допускається.

Водночас відповідно до п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 у справі №1-29/2007 утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до ч. 2 ст.6, ч. 2 ст.19, ч. 1 ст.68 Конституції Українивони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.

Рішенням Конституційного Суду України № 4-рп/2007 від 18.06.2007 рокувстановлено, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якоюКонституціята закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України підкреслюється, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22Конституції Українине допускається (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 року № 8- рп/99, від 20.03.2002 року № 5-рп/2002, від 17.03.2004 року № 7-рп/2004, від 01.12.2004 року № 20-рп/2004).

Виходячи із викладеного, зміст та обсяг соціальних гарантій зокрема, працівників правоохоронних органів, не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Така ж правова позиція міститься у постановах Верховного Суду України від 17.12.2013 (справа № 21-445а13), від 10.12.2013 (справа № 21- 348а13).

Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 до Конвенції»(пункт 1) України визнала обов'язковою юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції. Європейський суд з прав людини розкриває принцип верховенства права через формулювання вимог, які він виводить з цього принципу.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Пічкур проти України» від 07.11.2013 року, яке набрало статусу остаточного 07.02.2014 року зазначається, щостаттею 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція), користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Пунктом 40 вказаногорішенняЄСПЛ встановлено, що заборона дискримінації за статтею 14 Конвенції поширюється за межі використання прав та свобод, гарантування яких кожною державою вимагається Конвенцією та протоколами до неї. Вона також застосовується до тих додаткових прав, що входять до загальної сфери застосування будь-якої статті Конвенції, які держави добровільно вирішили гарантувати (див. ухвалу щодо прийнятності у справі "Стек та інші проти Сполученого Королівства" (Stee and Others v. The United Kingdom) [ВП], заяви № № 65731/01 та 65900/01, п. 40, ECHR 2005-Х).

Відповідно до п. 42 рішення ЄСПЛ у справах, щодо скарги за ст. 14 Конвенції у поєднанні зі ст. 1 Першого протоколу на те, що заявника частково або повністю позбавили певної матеріальної допомоги на дискримінаційній підставі, що охоплюється ст. 14 Конвенції, відповідним методом перевірки є з'ясування, чи він або вона мали б право на отримання відповідної матеріальної допомоги за національним законодавством за умови існування права, щодо якого скаржиться заявник. Хоча Перший протокол не включає в себе право на отримання будь-яких видів виплат з соціального страхування, якщо держава вирішує створити механізм соціальних виплат, вона повинна зробити це у спосіб, що відповідає ст. 14.

У постанові Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 09.05.2015 року зазначається, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов'язковими для виконання ОСОБА_3 відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов'язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі й рішення у справі «Пічкур проти України», як джерело права відповідно достатті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Отже, вказані положенняЗакону України від 02.03.2015р. № 213-VІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення»застосовується до осіб, які звернулись до пенсійних органів із заявами про призначення їм пенсії відповідно до перелічених законів з 1 червня 2016 року.

Тому, відмова відповідача у призначенні позивачу пенсії за вислугу років призвела до звуження прав позивача на отримання пенсії відповідно до положень Закону Укаїни «Про прокуратуру».

Відповідно достатті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення»документом, що посвідчує стаж роботи є трудова книжка.

На день звернення до Києво-Святошинського обєднаного ОСОБА_2 Пенсійного фонду України Київської області, тобто на 19.06.2017, стаж роботи позивача становив 21 рік 3 місяці 29 дніє, у тому числі на посадах прокурорів - 18 років 10 місяців 29 днів.

Зазначений стаж роботи підтверджується копіями диплома спеціаліста ВС № 1611430 від 01.07.1998 та трудової книжки АС № 741954.

Відповідно до частини 1 статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної заробітної тенти, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку. До 20- річного стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років, зараховується час роботи на прокурорських посадах, перелічених у статті 56 цього Закону, в тому числі у військовій прокуратурі, стажистами в органах прокуратури, слідчими, суддями, на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, офіцерських посадах Служби безпеки України, посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою, в науково - навчальних закладах Генеральної прокуратури України, яким присвоєно класні чини, на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, що мають запасні чини, були направлені туди, а потім повернулися в прокуратуру, строкова військова служба, а також половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, ОСОБА_2 державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Надані докази були оцінені судом, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, судом було оціненоналежність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогамст. 86 КАС України.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про неправомірність дій відповідача та необхідності задоволення вимог позову.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 6, 9-12, 71, 158, 128, 160-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними дії (рішення) Києво-Святошинського обєднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" та зобовязати Києво-Святошинське обєднане управління Пенсійного фонду України Київської області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років згідно зі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», з дати звернення - 19.06.2017 року, виходячи із розрахунку 90 відсотків суми щомісячного заробітку.

Стягнути з Києво-Святошинського обєднаного управління Пенсійного фонду України Київській області (код ЄДРПОУ 41248571) на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 640 грн.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: Дубас Т.В.