Ухвала суду № 70107099, 08.11.2017, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №290/380/17 Головуючий у 1-й інст. Бабич С. В.

Категорія 53 Доповідач Трояновська Г. С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого – судді Трояновської Г.С.

суддів: Миніч Т.І., Павицької Т.М.

участю секретаря судового засідання Кучерявого О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку

за апеляційною скаргою Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» на рішення Романівського районного суду Житомирської області від 23 серпня 2017 року,

в с т а н о в и л а :

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в обґрунтування вимог якого зазначив, що з жовтня 2012 року працював на посаді техніка-землевпорядника Романівського районного відділу Житомирської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» та 31.03.2016 року був звільнений із займаної посади на підставі п. 1 ч.1 ст. 36 КЗпП України. При звільненні роботодавець не провів з ним повний розрахунок, внаслідок чого він звернувся до Романівського районного суду з позовом про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку. Рішенням вказаного суду від 26.10.2016 року позовні вимоги задоволено частково, стягнуто із ДП «Центр державного земельного кадастру» на користь позивача 3059,83 грн. заборгованості по заробітній платі та 5810,22 грн. середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку. На день звернення до суду із зазначеним позовом відповідач не провів з ним остаточного розрахунку. Виходячи із наведеного, позивач просив стягнути із відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку з часу ухвалення судом рішення, тобто з 20.09.2016 року по 18.05.2017 року у сумі 8193,90 грн.

Ухвалою Романівського районного суду Житомирської області від 23.08.2017 року провадження в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ДП «Центр державного земельного кадастру» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за 20.09.2016 року закрито (а.с. 65).

Рішенням Романівського районного суду Житомирської області від 23 серпня 2017 року позов задоволено. Стягнуто ДП «Центр державного земельного кадастру» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 21.09.2016 року по 18.05.2017 року року в сумі 8144,24 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У поданій апеляційній скарзі Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування обставин по справі, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги, зокрема, зазначає, що судом першої інстанції не було враховано, що під час розгляду даної справи рішенням Романівського районного суду Житомирської області від 26.10.2016 року вирішено позов ОСОБА_1 до ДП «Центр державного земельного кадастру» і стягнуто на його користь заборгованість по заробітній платі та середній заробіток за час затримки розрахунку, яке з 08.02.2017 року перебуває на виконанні у Солом’янському РВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві. 14.07.2017 року головним державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчих дій у зв’язку із повним фактичним виконанням зазначеного рішення. Разом із тим вказує, що суд безпідставно не закрив провадження у справі на підставі ч. 1 ст. 205 ЦПК України. Таким чином, вважає, що задовольняючи вказаний позов, судом двічі притягнуто відповідача до відповідальності за одне і те саме правопорушення, що суперечить положенням ст. 61 Конституції України.

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Згідно зі ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

За наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації провадиться в день звільнення.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач працював у відповідача з жовтня 2012 року по 31 березня 2016 року на посаді техніка-землевпорядника Романівського районного виробничого відділу Житомирської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру». Звільнений з роботи на підставі п.1ч.1 статті 36 КЗпП України.

При звільненні з позивачем не було проведено повний розрахунок.

Рішенням Романівського районного суду Житомирської області від 26 жовтня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» на його користь 3059,83 грн. заборгованості по заробітній платі та 5810,22 грн. середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 1 квітня 2016 року по 20 вересня 2016 року включно (день звернення до суду (а.с. 8-9).

Відповідно до постанови головного державного виконавця Солом’янського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 14 липня 2017 року, виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 290/777/16-ц, виданого Романівським районним судом Житомирської області 25 листопада 2016 року про стягнення з ДП «Центр державного земельного кадастру» на користь ОСОБА_1 боргу по заробітній платі закінчено у зв'язку з повним виконанням рішення суду (а.с. 42).

Станом на день звернення позивача до суду із вказаним позовом – 18.05.2017 року рішення суду від 25.11.2016 року виконано не було.

Встановивши такі обставини, вину відповідача в невиплаті належних позивачеві при звільнення грошових сум, а також те, що виплата вказаних грошових сум була здійснена під час примусового виконання судового рішення, керуючись принципом диспозитивності (ч.1 ст.11 ЦПК України) суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку з 21.09.2016 року по 18.05.2017 року.

При цьому при ухваленні рішення суд першої інстанції обгрунтовано керувався правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 18 січня 2017 року у справі 36-2912цс16, відповідно до якої непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у строки, визначені ст.116 ЦПК України, є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

Визначаючи розмір середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку, який підлягав стягненню з відповідача на користь позивача, суд першої інстанції обгрунтовано врахував положення постанови Кабінету Міністрів України №100 від 8 лютого 1995 року якою затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що позивач уже звертався до суду із аналогічними вимогами про той самий предмет і з тих самих підстав та є рішення суду, яке набрало законної сили, а тому провадження по даній справі підлягає закриттю, є безпідставними, оскільки рішенням Романівського районного суду Житомирської області від 26 жовтня 2016 року стягнуто з відповідача на користь позивача середньомісячний заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.04.2016 року по 20.09.2016 року, а у цій справі позивач просив стягнути середній заробіток за період з 20.09.2016 року по 18.05.2017 року, після постановлення згаданого судового рішення, на стадії його виконання.

Доводи Державного Підприємства «Центр державного земельного кадастру» щодо подвійного притягнення до юридичної відповідальності не заслуговують на увагу, оскільки позивачу гарантовано право на компенсаційні виплати за час затримки розрахунку при звільненні з метою реалізації його права на оплату праці, передбачене ст.117 КЗпП України.

Твердження відповідача про те, що на вказані правовідносини поширюється сфера дії Закону України «Про виконавче провадження» не заслуговують на увагу з огляду на правові висновки Верховного Суду України, висловлені, зокрема, у справі №6-2912цс16, про що зазначено вище.

Посилання відповідача на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ не можуть бути враховані, оскільки наведені в апеляційній скарзі ухвали не стосуються такого ж предмету спору та не є обов’язковими до застосування в контексті положень ст. 360-7 ЦПК України.

Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують та не впливають на правильність його прийняття.

Статтею 308 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 209, 218, 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» відхилити.

Рішення Романівського районного суду Житомирської області від 23 серпня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Судді