Рішення № 70100712, 08.11.2017, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 243/829/15-ц Номер провадження 22-ц/775/1637/2017

Головуючий у 1 інстанції: Пронін С.Г. Єдиний унікальний номер 243/829/15-ц

Суддя – доповідач: Краснощокова Н.С. Номер провадження 22-ц/775/1637/2017

Категорія: 27

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2017 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Краснощокової Н.С.,

суддів: Агєєва О.В., Новосядлої В.М.,

за участю секретаря Кіпрік Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Бахмуті Донецької області апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на рішення Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 26 липня 2017 року у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» про визнання договору поруки припиненим,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2015 року ПАТ «УкрСиббанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач посилався на те, що 01.07.2008 року між ним та ОСОБА_1 був укладений договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11364391000, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу ОСОБА_1 кредит у сумі 24 140, 81 доларів США, а відповідач зобов’язався погашати кредит та сплачувати проценти шляхом сплати ануїтетного платежу у розмірі 450,00 доларів США 01 числа кожного місяця, але у будь-якому випадку повернути кредит у повному обсязі не пізніше 01 липня 2015 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, що передбачено п. 1.1, 1.2 кредитного договору. За користування кредитними коштами відповідач ОСОБА_1 зобов’язалася сплатити проценти у розмірі 13,50% річних кожного місяця, а за користування кредитом понад встановлений договором строк – у подвійному розмірі. В забезпечення виконання кредитних зобов’язань позичальника прийнята порука відповідача по первісному позову ОСОБА_2 згідно договору поруки № 214816 від 01 липня 2008 року. В порушення умов договору ОСОБА_1 не здійснює своєчасних платежів у повному обсязі для погашення суми заборгованості по кредиту та процентах протягом тривалого часу, у зв’язку з чим виникла заборгованість. Позивач 04 листопада 2014 року направив відповідачам вимоги про необхідність усунення порушень кредитного договору, проте відповідачі вказані вимоги не виконали. Тому позивач просив стягнути з відповідачів солідарно на його користь заборгованість за вказаним кредитним договором по кредиту та процентах у розмірі 39 110,01 доларів США, що станом на 09 січня 2015 року за курсом НБУ еквівалентно 615 966,51 грн. та по пені у розмірі 14 866,35 грн., а також судові витрати у розмірі 3 654,60 грн. у рівних частках з кожного з відповідачів, тобто по 1 827 грн..

ОСОБА_2 звернулась із зустрічним позовом про визнання договору поруки припиненим. Посилалась на те, що ОСОБА_1 не сплатила черговий платіж за кредитним договором 01.02.2010 року, після цього порушення нею грошового зобов’язання носило тривалий систематичний характер, порука припинилась через 6 місяців, тобто 01.08.2010 року, позов пред’явлено до неї, як співвідповідача, лише 02 лютого 2015 року.

Ухвалою Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 31 травня 2017 року до участі у справі залучено правонаступника позивача – ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія».

Рішенням Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 26 липня 2017 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано припиненою поруку за договором поруки № 214816 від 01 липня 2008 року, укладеним між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_2. Стягнуто з ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на користь ОСОБА_2 судовий збір у сумі 640 гривень.

У апеляційній скарзі позивач просить рішення змінити та частково задовольнити його позовні вимоги, а саме стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитом у загальній сумі 702 748, 24 грн.. Посилається на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права та грубе порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Зокрема, зазначає, що судом не враховано, що погашення кредиту та процентів за користування кредитом повинно здійснюватись позичальником щомісячно і перебіг позовної давності для стягнення цих платежів обчислюється з моменту невиконання кожного із цих зобов’язань. Позивач звернувся до суду з даним позовом шляхом відправлення позовної заяви поштою 27 січня 2015 року, отже позов підлягає задоволенню частково, а саме за період з січня 2012 року по січень 2015 року.

В засіданні апеляційного суду представник відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 зазначила, що у скарзі не ставиться питання про скасування рішення відносно ОСОБА_2, тому просила ухвалити рішення на розсуд суду.

Представник позивача в засідання апеляційного суду не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений, що підтверджено отриманням представником ОСОБА_4 телефонограми про час та місце розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 в засідання апеляційного суду не з’явилась, у зв’язку із неможливістю вручити їй судову повістку за відомою у справі адресою у м. Горлівка, на територію якого поштові відправлення не доставляються, оголошення про час та місце розгляду справи розміщено на офіційному сайті суду.

Відповідач ОСОБА_2 в засідання апеляційного суду не з’явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена, що підтверджено отриманням телефонограми із зазначенням часу та місця розгляду справи її представником ОСОБА_3

Відповідно до ч.2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника відповідачки ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом та процентами з ухваленням нового рішення про часткове задоволення вказаних позовних вимог до ОСОБА_1 з наступних підстав.

Із справи вбачається, що 01 липня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 був укладений договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11364391000, відповідно до якого остання отримала від банку кредитні кошти (кредит) в сумі 24 140, 81 дол. США, що еквівалентно 117 056, 37 грн. за курсом Національного банку України на день укладення договору, та зобов’язалася сплатити плату за кредит в порядку і на умовах, зазначених договором. Зокрема, договором передбачено, що позичальник зобов’язаний повернути кредит у повному обсязі не пізніше 01 липня 2015 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту відповідно до умов договору; позичальник зобов’язується повертати суму кредиту та сплачувати проценти шляхом ануїтетних платежів у розмірі 450 доларів США в день сплати ануїтетних платежів; за користування кредитними коштами встановлена процентна ставка у розмірі 13,50 % річних; за користування кредитними коштами понад встановлений термін банк нараховує проценти на прострочену суму основного боргу за процентною ставкою у розмірі, збільшеному вдвічі від ставки, вказаної у пункті 1.3.1; строк сплати кредиту та нарахованих процентів 01 числа кожного місяця, наступного за тим, за який було видано кредит. Згідно з п.9.8 договору строк його дії встановлюється з дати укладення до повного повернення банку всієї суми кредиту за договором та повного погашення плати за кредит і неустойки, у разі її нарахування.

01 липня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_2 був укладений договір поруки, за яким остання зобов’язалась відповідати перед кредитором за невиконання ОСОБА_1 зобов’язань, що виникають із вказаного кредитного договору.

У позовній заяві позивач, посилаючись на невиконання ОСОБА_1 умов договору, просив стягнути з відповідачів заборгованість за вказаним кредитним договором у розмірі 39 110,01 доларів США, що станом на 09.01.2015 року за курсом НБУ еквівалентно 615 966, 51 грн. та по пені у розмірі 14 866,35 грн., з яких 21 003,97 доларів США, що еквівалентно 330 803,85 грн. – заборгованість за кредитом, у тому числі 18 957,36 доларів США – прострочена заборгованість; 18 106,04 доларів США, що еквівалентно 285 162,65 грн. – заборгованість за процентами, у тому числі 17 661,38 доларів США – прострочена заборгованість; 7 734,31 грн. – пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом за строк з 09 січня 2014 року по 13 квітня 2014 року; 7 132,04 грн. – пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентам за строк з 09 січня 2014 року по 13 квітня 2014 року.

Відповідачем ОСОБА_2 було подано заяву про застосування наслідків пропуску строку позовної давності та зустрічний позов про визнання поруки припиненою.

Відмовляючи у задоволенні первісного позову суд виходив із того, що останній платіж в рахунок погашення заборгованості за кредитом сплачено 26 березня 2010 року, останній платіж в рахунок погашення заборгованості за процентами здійснено 21 грудня 2010 року, наступний платіж мав бути здійснений 05 січня 2011 року, отже з 06 січня 2011 року позивачу стало відомо про порушення відповідачем ОСОБА_1 умов кредитного договору, тому строк позовної давності щодо погашення заборгованості за кредитом та заборгованості по процентам за користування кредитом сплинув 06 січня 2014 року. Зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги про стягнення неустойки. Вимога про усунення порушень кредитного договору була направлена відповідачу ОСОБА_1 лише 04 листопада 2014 року, тобто після спливу строків позовної давності. До суду з даним позовом позивач звернувся лише 27 січня 2015 року.

Задовольняючи зустрічний позов та визнаючи поруку припиненою суд виходив з того, що строк дії поруки у договорі поруки не встановлений, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред’явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу. Позивачу стало відомо про порушення відповідачем ОСОБА_1 умов кредитного договору з 06 січня 2011 року, строк звернення до поручителя – відповідача ОСОБА_2 сплинув через шість місяців з цієї дати, а саме: 06 липня 2011 року, тобто до звернення позивача з даним позовом.

Рішення в частині задоволення зустрічного позову про визнання поруки припиненою та в частині відмови у задоволенні первісного позову до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором не оскаржене.

Згідно з ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

З висновком суду про відмову у задоволенні позову про стягнення заборгованості за кредитом та процентами з ОСОБА_1 погодитись у повному обсязі неможливо, оскільки суд дійшов його з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Згідно із частинами першою і другою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 1049 ЦК України).

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.

При цьому початок перебігу позовної давності пов’язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредиту, погашення якого відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Такі правові позиції висловлені Верховним Судом України у постановах №6-522 цс17 від 05 квітня 2017 року, №6-2462 цс16 від 14 грудня 2016 року, № 6-154 цс15 від 30 вересня 2015 року, № 6-31цс15 від 03 червня 2015 року, №6-14 цс14 від 19.03.2014 року.

Відповідно до ч.1 ст. 360-7 ЦПК України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Судом не враховані вказані положення закону та висновки щодо застосування норм права, викладені у вказаних постановах Верховного Суду України, внаслідок чого ухвалене неправильне рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитом та процентами за користування кредитом за період трьох років до дня звернення позивача з даним позовом.

Умовами договору визначено обов’язок відповідача ОСОБА_1 щомісячно повертати сум кредиту та сплачувати проценти шляхом сплати ануїтетих платежів у розмірі 450 доларів США 01 числа кожного місяця, наступного за тим, за який було видано кредит.

Строк повернення кредиту у повному обсязі до 01 липня 2015 року.

Позивач звернувся до суду з даним позовом 27 січня 2015 року шляхом направлення позову поштою.

Отже, за період трьох років до звернення позивача з даним позовом, тобто за період з січня 2012 року по січень 2015 року строк позовної давності не пропущено.

Із розрахунку заборгованості за кредитом вбачається, що станом на 01.02.2012 року залишок заборгованості за кредитом становить 14 343,25 доларів США.

Із розрахунку заборгованості за процентами вбачається, що станом на 31.01.2012 року заборгованість за процентами становить 4 724,27 доларів США, на 06 січня 2015 року заборгованість за процентами становить 18 106,04 долари США, отже в межах трьохрічного строку позовної давності за період з січня 2012 року по січень 2015 року заборгованість за процентами становить 13 381,77 доларів США (18 106,04 долари США-4 724,27 доларів США). Однак, позивач у апеляційній скарзі зазначив, що заборгованість за процентами за цей період становить 13 075,08 доларів США, суд не може вийти за межі апеляційної скарги.

Отже стягненню підлягає заборгованість за кредитом та процентами за період з 01 лютого 2012 року по січень 2015 року у загальній сумі 27 418,33 доларів США (14 343,25 доларів США+13 075,08 доларів США), що за курсом НБУ на 15 серпня 2017 року 25,6306 грн. (в межах доводів апеляційної скарги) становить 702 748, 24 гривні.

Позивачем при подачі позову сплачено судовий збір в сумі 3 654 грн. ( а.с.1 т.1), та за подачу апеляційної скарги 4 019,40 грн. (а.с.35 т.2), всього 7 673,40 грн..

Відповідно до вимог частин 1, 5 ст. 88 ЦПК України слід стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених вимог у розмірі 5 379,05 грн..

Згідно п. п.3, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права є підставою для скасування рішення і ухвалення нового рішення.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 316 ЦПК України, апеляційний суд,

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» задовольнити.

Рішення Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 26 липня 2017 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом та процентами.

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом та процентами задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» заборгованість за кредитним договором №11364391000 від 01 липня 2008 року за період з 01.02.2012 року по 27 січня 2015 року в сумі 14 343,25 доларів США - заборгованість за кредитом, в сумі 13 075,08 доларів США - заборгованість за процентами за користування кредитом, всього 27 418,33 доларів США (двадцять сім тисяч чотириста вісімнадцять доларів США тридцять три цента), що за курсом НБУ на 15 серпня 2017 року становить 702 748, 24 гривні ( сімсот дві тисячі сімсот сорок вісім гривень двадцять чотири копійки).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 5 379,05 грн. (п’ять тисяч триста сімдесят дев’ять гривень п’ять копійок).

У іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: Н.С. Краснощокова

Судді: О.В. Агєєв

ОСОБА_5