Рішення № 70099173, 08.11.2017, Здолбунівський районний суд Рівненської області

Справа № 562/2883/17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" листопада 2017 р. Здолбунівський районний суд Рівненської області в складі: головуючого судді Чорного І.А., секретаря судового засідання Парфенюк Т.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Здолбунів справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні майном шляхом виселення,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2, просила ухвалити рішення, яким усунути перешкоди у користуванні квартирою, що належить їй на праві приватної власності за адресою м. Здолбунів, вул. Заводська, 2А/13 шляхом виселення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Обгрунтовуючи вимоги, позивач зазначила, що вона є власником квартири АДРЕСА_1. ОСОБА_2 являється її колишнім чоловіком, у даній квартирі він не зареєстрований та відношення до вищевказаної квартири не має, попросив пожити у її квартирі два тижні, поки винайме житло, однак по даний час не звільняє житло. Відповідач часто перебуває у стані алкогольного сп’яніння, може замикатися у належній їй квартирі, чим перешкоджає користуватися майном яке належить їй на праві приватної власності.

Сторони в судове засідання не з'явилися. Представник позивача ОСОБА_3 подала клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, позовні вимоги підтримала, проти заочного розгляду справи не заперечувала. Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення, причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи те, що у справі є достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін, зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи у відсутності відповідача та представника позивача, що відповідає положенню ст. 224 та ч. 2 ст. 158 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1, що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав, копією технічного паспорту та договором купівлі продажу від 29.11.2012 року.

Також судом встановлено, що 10.10.1989 року шлюб між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 розірвано, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу від 23.06.1992 року, актовий запис №640.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є не порушним.

За статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами статей 16, 386, 391 ЦК України.

Стаття 391 ЦК України визначає, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Відповідно до статей 379 - 382 ЦК України об'єктом власності особи може бути, зокрема, житло - жилий будинок, садиба, квартира.

Права власника житла - квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Обмеження чи втручання у право власника можливе лише на підставах, передбачених законом.

За змістом ст. 156 ЖК України право користування жилим будинком (квартирою) належить членам сім'ї власника житлового будинку (квартири).

Згідно ч. 1 ст. 116 ЖК України, якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.

У пункті 33 постанови № 5 від 07.02.2014 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз'яснив, що «відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння».

В постанові від 16 листопада 2016 року у справі № 6-709цс16 Верховний Суд України також зазначив, що згідно з положеннями статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Таким чином, підставою для задоволення позову про усунення перешкод в користуванні власністю є встановлення сукупності певних обставини, а саме: наявність у позивача права власності на майно та наявність перешкод у можливості користування своєю власністю.

Отже, враховуючи ту обставину, що відповідач порушує права ОСОБА_1 як власника, яка позбавлена можливості володіти, користуватись, розпоряджатись своїм майном на власний розсуд, та те, що відповідач не є членом сім'ї, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити та усунути перешкоди позивачу у користуванні належної їй на праві приватної власності квартири АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_2

На підставі ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 640 грн. 00 коп.

Керуючись ст. ст.10, 11, 58, 60, 213-215, 224-226 ЦПК України, ст.ст. 317, 316, 321, 379, 383, 391 ЦК України, ст.ст. 109, 116, 150, 156 ЖК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Усунути перешкоди у здійсненні права на користування належного на праві приватної власності ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 з квартири АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 640 грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто Здолбунівським районним судом Рівненської області за письмовою заявою, яка може бути подана відповідачем протягом десяти днів з дня отримання ним копії цього рішення.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Рівненської області через Здолбунівський районний суд протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: І.А. Чорний