Ухвала суду № 70097464, 07.11.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/1398/17 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

У Х В А Л А

Іменем України

07 листопада 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменка В.О.,

суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,

за участю секретаря Лебедєвої Ю.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 серпня 2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбуд Інвест» до Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрбуд Інвест» (далі - ТОВ «Укрбуд Інвест») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративними позовом до Головного управління ДФС у місті Києві, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 04 листопада 2016 року №5482615141, №5492615141 та №5502615141.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 серпня 2017 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій останній просить постанову суду першої інстанції скасувати та постановити по справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права та не в повній мірі з'ясовано обставини справи, оскільки.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ГУ ДФС у м. Києві було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Укрбуд Інвест» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 08.12.2014 по 30.06.2016, за результатами якої складено акт від 19.10.016 №323/26-14-01-04/39534785 (далі - акт перевірки).

Перевіркою було встановлено порушення ТОВ «Укрбуд Інвест» вимог пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200, пунктів 201.1, 201.2, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України. У результаті чого занижено податок на додану вартість (далі - ПДВ) на 12 706 168,00 грн. та завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 2 680 964,00 грн.; підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, підпункту 134.1.1. пункту 134.1 статті 134, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200, пунктів 201.1, 201.2, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 4 041 842,00 грн.

Такий висновок податкового органу ґрунтується на тому, що позивачем неправомірно сформовано дані податкового обліку за безтоварними операціями з придбання підрядних робіт у рамках господарських відносин з ТОВ «Тревіс Груп», ТОВ «Опт Торг Спешл», ТОВ «Вікторі Прайм», ТОВ «Максвел-Торг» та ТОВ «Демос-Буд» і безпідставним включенням до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість, у зв'язку із не підтвердженням реальності господарських операцій, виходячи з відсутності у контрагентів достатньої матеріальної бази та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення спірних операцій; аналізом податкових накладних по ланцюгу постачання встановлено невідповідність по номенклатурі придбаного та реалізованого товару в розрізі асортименту; встановлено маніпулювання податковою звітністю внаслідок декларування нереальних поставок товарно-матеріальних цінностей та внесення неправдивих даних до звітності з податку на додану вартість; формування контрагентами сумнівного податкового кредиту; ненаданням до перевірки первинних документів у повному обсязі; наявність кримінального провадження та показів посадових осіб контрагентів щодо відсутності відношення до діяльності підприємств тощо. При цьому, як зазначено в акті перевірки, перерахування позивачем коштів по операціям з будівельно-монтажних робіт, які визнані нереальними, повинні кваліфікуватися не як оплата за надані послуги, а як безповоротна фінансова допомога, надана контрагентам позивача та підлягає відображенню у складі витрат, у зв'язку з чим дані операції не призвели до зменшення фінансового результату до оподаткування.

На підставі висновків акта перевірки ГУ ДФС у м. Києві були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- від 04 листопада 2016 року №5482615141 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 15 882 710,00 грн., в тому числі на 12 706 168,00 грн. за основним платежем та на 176 542,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- від 04 листопада 2016 року №5492615141 про збільшення суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 5 052 302,50 грн., в тому числі на 4 041 842,00 грн. за основним платежем та на 1 010 460,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- від 04 листопада 2016 року №5502615141 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2016 року на 2 680 964,00 грн.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач правомірно формував дані податкового обліку за перевірений період та правомірно відніс до складу податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Тревіс Груп», ТОВ «Опт Торг Спешл», ТОВ «Вікторі Прайм», ТОВ «Максвел-Торг» та ТОВ «Демос-Буд».

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, позивачем укладено ряд договорів підряду з ТОВ «Тревіс Груп», ТОВ «Максвел-Торг», ТОВ «Демос-Буд», ТОВ «Вікторі Прайм», ТОВ «Опт Торг Спешл», перелік яких наведено в акті перевірки та постанові суду першої інстанції (том № 9. а.с. 177-179).

Також, позивачем були укладені із ТОВ «Тревіс Груп» та ТОВ «Опт Торг Спешл» договори поставки від 11 березня 2016 року №11/03 П, від 04 квітня 2016 року №04/04, відповідно до яких ТОВ «Тревіс Груп» та ТОВ «Опт Торг Спешл» зобов'язувалися поставити позивачу будівельні матеріали, перелік яких зазначається у заявках.

В якості підтвердженням виконання поставки до матеріалів справи залучено товарно-транспортні накладні, накладні переміщення відносно товару та сертифікати якості/відповідності на товар.

Згідно з договірними цінами, довідками про вартість виконаних будівельних робіт за формою КБ-3, актами приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в, підсумковими відомостями ресурсів, видатковими накладними ТОВ "Тревіс Груп" виконало обумовлені договорами роботи та поставило товар.

Протягом березня-квітня 2016 року ТОВ «Тревіс Груп», ТОВ «Максвел-Торг», ТОВ «Демос-Буд», ТОВ «Вікторі Прайм», ТОВ «Опт Торг Спешл» виписало на адресу позивача податкові накладні на загальну суму 32 161 750,92 грн., у тому числі податок на додану вартість - 6 432 350,00 грн.; на загальну суму 32 127 184,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 6 425 437,00 грн.; на загальну суму 4 579 268,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 915 854,00грн.; на загальну суму 3 333 333,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 666 667,00 грн.; на загальну суму 4 734 117,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 946 824,00 грн. відповідно.

Розрахунки між позивачем та наведеними вище контрагентами проведені у безготівковій формі, що встановлено в акті перевірки та визнається сторонами.

Згідно з ст. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІУ (далі - Закон № 996) дія цього Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно - правових форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог пункту 2 статті 3 цього ж Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону №996 встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документи; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На платників податків покладаються такі обов'язки, як вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансову - господарську діяльність, так і забезпечувати її зберігання в терміни, встановлені законами (лише дійсно проведених господарських операцій).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, складання первинних документів здійснюється з врахуванням сутності господарської операції (відносин); відповідності змісту операції, що зафіксовані в документах, реальним обставинам; прийняття до обліку та виконання лише документів на операції, що не суперечать нормативно - правовим актам, не завдають шкоди державі, підписаних уповноваженими на те особами; ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності з обов'язковим врахуванням вимог, встановлених відповідними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Відповідно до підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Так, пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 Податкового кодексу України з урахуванням положень цього Кодексу.

У випадку якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: - зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); - збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Статтями 138 - 140 Податкового кодексу України встановлений перелік різниць, на які коригується фінансовий результат до оподаткування. Зазначений перелік не містить різниць, які б передбачали коригування фінансового результату до оподаткування на витрати за операціями, що не пов'язані з господарською діяльністю платника податків або операціями, що мають ознаки нереальності.

У свою чергу, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Водночас, слід зазначити, що обґрунтування порушень податкового законодавства неможливе без дослідження реальності здійснення господарських операцій, а саме: даних про існування активу (чи вироблявся, ким і коли), про його рух на шляху до платника податків - набувача (як транспортувався, де зберігався, ким приймався, у тому числі встановлення посадових осіб постачальника і покупця, задіяних у такому процесі), як використовувався в наступному, чи справді актив отриманий від указаного в первинних документах контрагента тощо.

Крім того, можливі недоліки форми первинних документів, не зумовлюють для них втрату доказової сили в розумінні ст. 9 Закону №996 та не виключають можливість їх використання платником при відображенні та (або) підтвердженні показників податкової звітності згідно статті 44 Податкового кодексу України.

Також, окремі недоліки в оформленні первинних документів (видаткових накладних) не перешкоджають ідентифікувати учасників спірних операцій, а тому не можуть бути підставою для висновку про необґрунтованість податкової вигоди платника.

Водночас, слід зазначити, що висновок про нереальність (відсутність в дійсності господарської операції) може ґрунтуватися на доказах, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Зазначена позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11 та постановах Верховного Суду України від 22.03.2016 №810/6201/14 та від 03.11.2015 №826/3477/13-а.

Першочергове значення у даному випадку має збір контролюючим органом доказів щодо існування конкретної господарської операції та відповідності її змісту оформленим первинним та/або податковим документам.

Водночас, сам факт посилання на відсутність у ТОВ «Тревіс Груп», ТОВ «Максвел-Торг», ТОВ «Демос-Буд», ТОВ «Вікторі Прайм», ТОВ «Опт Торг Спешл» основних фондів, кваліфікованого персоналу, необхідних для вчинення спірних господарських операцій не є належними, допустимими та достатніми доказами нереальності господарських операцій з ТОВ «Укрбуд Інвест».

Крім того, в акті перевірки контролюючим органом не заперечується факт надання зазначеними контрагентами послуг та поставки товарів, а також їх придбання у контрагентів постачальників по ланцюгах (стор. 15, 21 акта перевірки).

Також, Акт перевірки не містить жодної інформації про проведення контролюючим органом зустрічних звірок/перевірок ТОВ «Тревіс Груп», ТОВ «Максвел-Торг», ТОВ «Демос-Буд», ТОВ «Вікторі Прайм», ТОВ «Опт Торг Спешл»та не підтвердження за їх результатами операцій з ТОВ «Укрбуд Інвест».

Крім цього, слід зазначити, що факт відсутності у постачальника матеріальних та трудових ресурсів також не виключає можливості виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу), а основні та транспортні засоби можуть перебувати у контрагента на праві оренди або лізингу.

Варто також наголосити і на тому, що як в апеляційній скарзі, так і під час судового засідання, представник податкового органу наголошував на тому, що керівник контрагента позивача, ТОВ «Максвел-Торг», заперечує свою причетність до господарської діяльності товариства.

Колегія суддів, проаналізувавши наведене, зауважує наступне.

Межі прояву належної обачливості визначаються, у тому числі, доступністю відомостей, які можуть бути отримані платником про своїх контрагентів. Використання платником офіційних джерел інформації, які характеризують діяльність контрагента, є проявом розумної обережності при виборі останнього.

Так, час виконання спірних операцій усі названі постачальники були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців і перебували на податковому обліку. Відомості про осіб, якими підписано спірні документи від імені розглядуваних контрагентів, відповідають даним про їх керівників в їх реєстраційних документах; вказані у первинних облікових документах адреси продавців співпадають з інформацією з ЄДР. Законом не закріплений обов'язок платника перевіряти свого контрагента за місцем реєстрації.

Заперечення ж керівником своєї причетності до здійснення фінансово-господарської діяльності створеної та керованої ним юридичної особи не є достатньо об'єктивною та достовірною інформацією, позаяк відповідні пояснення можуть бути надані з метою можливого уникнення для себе негативних кримінально-правових наслідків. Крім того, слід враховувати, що за звичаями ділового обороту укладення договорів не вимагає обов'язкової присутності директорів обох контрагентів, достатнім є обмін екземплярами документів поштою або через представника (кур'єра).

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 05 серпня 2015 року К/800/4060/14.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову.

Колегія суддів зазначає, що доводи органу державної податкової служби не свідчать про наявність обставин, які унеможливлюють підтвердження права на формування податкових зобов'язань з податку на додану вартість позивачу, у зв'язку з чим, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийняте податковим органом без достатніх на те підстав.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Підсумовуючи наведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята відповідно до норм матеріального та процесуального права, враховано всі обставини справи, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції немає.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві - залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 серпня 2017 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

А.Ю. Кучма