Постанова № 70095587, 06.11.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2017 року Справа № 910/23706/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівКролевець О.А., Малетича М.М., Попікової О.В.,розглянувши касаційну скаргу Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації на рішенняГосподарського суду міста Києва від 30.03.2017та постановуКиївського апеляційного господарського суду від 10.07.2017у справі№910/23706/16 Господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Інкомрайс"доУправління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністраціїпростягнення 364 391,41 грн.за участю представників:від позивача:не з'явився, від відповідача:не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інкомрайс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про стягнення заборгованості за договором на закупівлю товарів за державні кошти.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.03.2017 у справі №910/23706/16 (суддя Головіна К.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2017 (колегія суддів у складі: Сітайно Л.Г., Пашкіна С.А., Баранець О.М.), позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкомрайс" суму основного боргу в розмірі 199 800,00 грн., інфляційну складову боргу в сумі 148 251,60 грн., 3 % річних у сумі 16 339,81 грн.

Не погодившись з вказаними судовими актами, Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Учасники судового процесу згідно з приписами ст. 1114 ГПК України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак не скористались передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових актах, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 24.12.2013 між Управлінням освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (замовник) та ТОВ "Інкомрайс" (постачальник) укладено договір № 136 на закупівлю товарів за державні кошти, відповідно до якого постачальник зобов'язується у грудні 2013 року поставити замовнику товар: код 28.21.1 за ДКПП ДК 016-2010 - печі та пічні пальники, частини до них (Жарочна шафа ШЖЕ-3 трисекційна, 380В), а замовник - прийняти і оплатити його.

Згідно з п. 3.1 договору сума договору становить 199 800,00 грн., у тому числі ПДВ - 33 300,00 грн.

Відповідно до п. 5.1 договору термін поставки товарів: грудень 2013 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що у відповідача наявна заборгованості за товар перед ТОВ "Інкомрайс" за договором на закупівлю товарів за державні кошти.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає передчасними вказані висновки судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У п. 4.2. договору сторони дійшли згоди про те, що оплата здійснюється на умовах відтермінування платежу за поставлений товар на строк до 90 (дев'яносто) календарних днів, після пред'явлення постачальником рахунку на оплату товару та видаткової накладної, підписаної уповноваженою особою замовника.

Згідно з ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції чинній на момент спірних правовідносин) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/70 (в редакції чинній на момент спірних правовідносин), визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вказаний перелік обов'язкових реквізитів кореспондується з пунктом 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, згідно з яким первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складається документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції (у натуральному та/або у вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що отримання відповідачем товару підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною № 54 від 27.12.2013.

Водночас судами не було надано належного обґрунтування вказаним висновкам з урахування зазначених вище положень законодавства, зокрема, не надано оцінки тому, чи відповідає вказана видаткова накладна вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а отже чи може вважатись належним доказом факту отримання товару, з урахуванням того, що графа "отримав" містить підпис, який не дає можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у господарській операції, а довіреність на отримання товару відсутня.

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Крім того, у п.п. 4.4., 4.5. договору сторони дійшли згоди про те, що замовник здійснює оплату за фактично поставлений товар в межах бюджетного фінансування на 2013 рік з відстрочкою платежу за поставлений товар. У разі затримки бюджетного фінансування видатків за цим договором, розрахунок за фактично надані (поставлені) товари здійснюється протягом 3-х банківських днів з дати отримання замовником бюджетного призначення на фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок, при цьому нарахування штрафних санкцій за прострочення розрахунків не допускається.

Відповідно до ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно зі ст. 48 Бюджетного кодексу України в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України: операцій з коштами державного бюджету; розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів; контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів; бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання державного бюджету.

Відповідно до ст. 49 Бюджетного кодексу України розпорядник бюджетних коштів після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов'язання приймає рішення про їх оплату та надає доручення на здійснення платежу органу Казначейства України, якщо інше не передбачено бюджетним законодавством, визначеним пунктом 5 частини першої статті 4 цього Кодексу. Казначейство України здійснює платежі за дорученнями розпорядників бюджетних коштів у разі: 1) наявності відповідного бюджетного зобов'язання для платежу у бухгалтерському обліку виконання бюджету; 2) наявності затвердженого в установленому порядку паспорта бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі); 3) наявності у розпорядників бюджетних коштів відповідних бюджетних асигнувань.

Отже, залучення Головного Управління Державного казначейства України у м. Києві до участі у даній справі пов'язане з необхідністю достовірного встановлення наявності чи відсутності факту одержання відповідачем бюджетних коштів з метою оплати товару, тобто настання умов, передбачених п. 4.5 договору.

Враховуючи зазначене, суди попередніх інстанцій безпідставно не залучили до розгляду справи Головне Управління Державного казначейства України у м. Києві, що свідчить про недотримання ними вимог процесуального права, зокрема, ст.ст. 27, 43, 65 ГПК України.

Підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (ч. 1 ст. 111-10 ГПК України).

Під час нового розгляду господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін, і, залежно від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2017 у справі №910/23706/16 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий суддя О. Кролевець

Судді М. Малетич

О. Попікова