Рішення № 70095221, 07.11.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції Великохацька В.В.

№22-ц/796/10832/2017 Доповідач Кравець В.А.

Справа №756/5007/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді Кравець В.А.,

суддів: Кулікової С.В., Мазурик О.Ф.,

за участю секретаря Синявського Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 22 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої залиттям квартири,

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вищезазначеним позовом, в якому просив стягнути з відповідачів солідарно 83 593 грн. та вирішити питання судових витрат.

В мотивування вимог посилався на те, що з вини відповідачів сталося залиття його квартири, що спричинило шкоду.

Заочним рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 22 листопада 2016 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 збитки, спричинені залиттям квартири, у сумі 82793 грн. та 800 грн. витрат, пов'язаних з проведенням оцінки вартості відновлювального ремонту.

Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, посилаючись на те, що суд ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, не з'ясувавши дійсні обставини спору.

Вказує на те, що суд не звернув увагу на ту обставину, що акт обстеження квартири позивача від 02.06.2015 року не відповідає вимогам, визначеним для таких актів Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року №76, так як складений без участі сторін та не містить підпису відповідачів, у ньому не відображено характеру залиття квартири, форми власності житлових помешкань, правовстановлюючих документів та поверху, на якому розташована квартира.

Крім того, суд ухвалив заочне рішення, не перевіривши належним чином те, хто саме є власником квартири АДРЕСА_1.

Позивач ОСОБА_2 не надав суду належних та допустимих доказів про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є співвласниками квартири та саме їх спільними діями були заподіянні збитки його квартирі внаслідок залиття.

ОСОБА_3 має тільки реєстрацію в квартирі, а фактично проживає у дружини за іншою адресою та взагалі не причетний до залиття квартири позивача.

Зазначила, що збитки у вигляді ПДВ виникають виключно при здійсненні ремонтних робіт платником зазначеного податку. При виконанні ремонтних робіт особою, що не є платником ПДВ, збиток у вигляді ПДВ не виникає і тому не може автоматично включатися до складу витрат, пов'язаних із ремонтом, а відтак і до розміру матеріальної шкоди.

Представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 проти апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду у справі залишити без зміни.

Заслухавши доповідь судді Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із того, що шкода, завдана позивачу в результаті пошкодження його майна, є такою, що завдана з вини відповідачів і розмір шкоди становить 82793 грн.00коп., які необхідно понести потерпілим для відновлення їх квартири у зв'язку з її залиттям.

Проте, у повній мірі з таким висновком погодитись неможливо, з огляду на таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 (а.с.7).

27 травня 2015 року відбулось залиття квартири позивача. Факт залиття зафіксовано актом від 02 червня 2015 року, складеним комісією ЖЕК №503 у складі в.о. інженера ОСОБА_6, майстра технічної дільниці ОСОБА_7, слюсаря-сантехніка ОСОБА_8, в якому зазначено, що залиття квартири АДРЕСА_1 трапилось внаслідок пориву гнучкої підводки в кухні під мийкою квартири АДРЕСА_1, власником якої є ОСОБА_1 (а.с.8,89). У результаті залиття в квартирі позивача пошкоджено її внутрішнє оздоблення.

У висновку про вартість проведення відновлювального ремонту квартири АДРЕСА_1 після її залиття від 19 червня 2015 року, складеного оцінювачем ТОВ «Агентство Експертної Оцінки» ОСОБА_9, вказано, що внаслідок залиття належної ОСОБА_2 на праві власності квартири АДРЕСА_1 спричинено збитків у сумі 82793,00 грн. (а.с. 14-22).

Частиною 3 ст. 386 ЦК України передбачено, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно до положень статей 1166 та 1167 ЦК України для покладення відповідальності на заподіювача майнової та моральної шкоди, зокрема в результаті бездіяльності заподіювача, необхідна сукупність таких обов'язкових умов: наявність шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою заподіювача і шкодою, вина в заподіянні шкоди.

Таким чином, деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Згідно з ч. 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Вказана стаття регулює загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов'язань.

Юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення, елементами якого є: шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою, вина. Відсутність хоча б одного з цих же елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Відповідно до п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода , заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Тобто, відповідно до презумпції завдавача шкоди не позивач доводить вину відповідача, а відповідач доводить відсутність своєї вини, на що суд аргументовано звернув увагу та правильно застосував норму права, яка перерозподіляє тягар доказування у цій категорії справ та зазначених правовідносинах.

Отже, визначаючи розмір матеріальної шкоди, суд вірного висновку дійшов, що залиття позивача відбулося з вище розташованої квартири №26, що підтверджується належними та допустимими доказами по справі, оскільки протилежного відповідачами суду не доведено.

Відповідно до ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.

Наразі, вирішуючи питання про відшкодування шкоди, суд не визначився з обсягом відповідальності відповідачів за заподіяну позивачу шкоду, оскільки квартира, з якої відбулося залиття, належить на праві власності лише ОСОБА_1, що підтверджується копією Свідоцтва про право власності на житло від 05.05.2005 року (а.с.128), а тому і відповідальність вона несе самостійно.

Така позиція випливає із здійснення права власності, яка регламентована ст.. 319 ЦК України і передбачає, що власність зобов'язує, у даному випадку, використовувати право власності не на шкоду правам, свободам та гідності громадян.

Посилання у апеляційній скарзі на те, що акт про залиття квартири позивача не відповідає Правилам утримання жилих будинків та прибудинкових територій, колегія суддів відхиляє, оскільки у акті зазначено, які приміщення залиті і які наслідки та причини залиття.

Згідно зі ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкові зобов'язання у особи, яка надає послуги, виникають з дати вчинення замовником та виконавцем послуги певних дій, направлених на отримання послуг.

Проте, позивач ставив питання про відшкодування шкоди завданої залиттям, а не відшкодування реальних збитків, до яких включається ПДВ за роботи та матеріали, які були придбані для здійснення ремонту квартири, що свідчить про безпідставність врахування судом до розміру відшкодування суми податку на додану вартість.

Отже, сума шкоди заявлена у позові підлягає зменшенню на суму ПДВ (82793 грн. - 13 799 грн. (ПДВ) - 8 606,97 грн. (виплаченого страхового відшкодування) - 1 620,50 грн. вартості відновлювального ремонту)= 68 994 грн. 00 коп.

З урахуванням викладеного, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню 68 994 грн. 00 коп. шкоди, завданої внаслідок залиття, та 800 грн. витрат, пов'язаних з проведенням оцінки вартості відновлювального ремонту.

Відповідно до ч.5 ст.88 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Отже, із ОСОБА_1на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір за подання позову у розмірі 689,94 грн.

З позивача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 152 грн. 19 коп.

На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.218, 303,304,307,309, 313-315,317 ЦПК України, колегія суддів -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 22 листопада 2016 року - скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої залиттям квартири - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 68 994 грн. 00 коп. шкоди, завданої внаслідок залиття та 800 грн.витрат, пов'язаних з проведенням оцінки вартості відновлювального ремонту.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 689,94 грн.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 152 грн. 19 коп.

В задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.

Головуючий

Судді