Постанова № 70095219, 30.10.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2017 року Справа № 910/14858/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. -головуючого, Корнілової Ж.О., Нєсвєтової Н.М.,розглянувши матеріали касаційноїскаргиприватного акціонерного товариства "Спеціальне науково-реставраційне проектно-будівельно-виробниче акціонерне товариство "Україна-Реставрація"напостанову Київського апеляційного господарського суду від 02.08.17 та рішення господарського суду міста Києва від 06.08.15у справі№910/14858/15 господарського суду міста Києваза позовомзаступника прокурора Подільського району міста Києва в інтересах держави в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)доприватного акціонерного товариства "Спеціальне науково-реставраційне проектно-будівельно-виробниче акціонерне товариство "Україна-Реставрація"простягнення 23229730,00грн.,за участі представників сторін:

від позивача - Глущенко Д.В.,

від інших осіб - не з'явилися,

У С Т А Н О В И В:

15.04.2008 між Головним управлінням економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Акціонерним товариством закритого типу "Спеціальне науково-реставраційне проектно-будівельно-виробниче акціонерне товариство "Україна-Реставрація", відповідно до витягу ЄДРПОУ станом на даний час Приватне акціонерне товариство "Спеціальне науково-реставраційне проектно-будівельно-виробниче акціонерне товариство "Україна-Реставрація", був укладений договір № 211 пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва.

Відповідно до п.1.1. договору його предметом є сплата забудовником пайової участі (внесків) на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва, у зв'язку з будівництвом офісного центру (загальна площа офісів - 4 294,8 кв. м., загальна площа вбудованого відкритого паркінгу - 526,40 кв. м.) з відкритою автостоянкою загальною площею 100,00 кв. м. на вилиці Михайлівській, 18-В у Шевченківському районі м. Києва. Розмір пайового внеску становить 9 283 940,00грн. Пайовий внесок сплачується у строк з квітня 2008 року по грудень 2008 року включно рівними частками щомісячно, але не пізніше 28 числа та бюджетний рахунок цільового фонду спеціального фонду міського бюджету (п.1.2., 3.1. договору).

11.10.2010 рішенням господарського суду міста Києва у справі №32/424 було відстрочено приватному акціонерному товариству "Спеціальне науково-реставраційне проектно-будівельно-виробниче акціонерне товариство "Україна-Реставрація" сплату пайового внеску, визначеного у пункті 1.2. договору, до 01.01.2012 року.

Посилаючись на те, що станом на 04.06.2015 ПАТ "Спеціальне науково-реставраційне проектно-будівельно-виробниче акціонерне товариство "Україна-Реставрація" не виконали узяті на себе за договором зобов'язання, заступник прокурора Подільського району міста Києва в інтересах держави в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) подав до суду позовну заяву про стягнення з товариства 23 229 730,00грн.

06.08.2015 рішенням господарського суду міста Києва (суддя Домнічева І.О.), залишеним без змін 02.08.2017 постановою Київського апеляційного господарського суду (судді Тарасенко К.В., Іоннікова І.А., Гончаров С.А.) позовні вимоги задоволено, стягнуто з ПАТ "Спеціальне науково-реставраційне проектно-будівельно-виробниче акціонерне товариство "Україна-Реставрація" на бюджетний рахунок бюджетного розвитку спеціального фонду міського бюджету в Головному управлінні Державної казначейської служби України у місті Києві 20 725 420,00 грн. боргу та 2 504 310,00 грн. пені.

У касаційній скарзі приватне акціонерне товариство "Спеціальне науково-реставраційне проектно-будівельно-виробниче акціонерне товариство "Україна-Реставрація" з прийнятими судовими актами не погоджувались, посилаючись на порушення господарськими судами ст.ст.261, 266, 267 ЦК України. Також зазначали, що особою, яка оформлювала документи на будівництво є Українська спеціальна науково-реставраційна проектно-будівельно-виробнича корпорація "Укрреставрація", в залученні яких, на їх думку, безпідставно відмовлено судом апеляційної інстанції, оскільки саме це підприємство мало сплачувати пайові внески на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури.

Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення вимог скарги виходячи з наступного.

Перевіряючи дотримання кожною зі сторін своїх зобов'язань, попередні судові інстанції дійшли однакових висновків щодо наявності правових підстав для стягнення відповідної суми боргу та штрафних санкцій за прострочення грошового зобов'язання, з чим погоджується колегія суддів, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч.7 ст.193 ГК України).

За вимогами ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності з приписами ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.611 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди обох інстанцій застосовуючи викладені положення матеріального права, врахувавши умови п.4.1. договору щодо відповідальності забудовника у вигляді сплати пені в розмірі 0,1% від заборгованості пайового внеску, зазначеного у п. 2.1. цього Договору, яка настає у разі порушення строків сплати щомісячних платежів, дійшли обгрунтованого висновку про наявність правових підстав для сплати утвореного станом на 08.06.2015 боргу (з урахуванням індексу інфляції) та пені у заявлених позивачем сумах. При цьому відхилили твердження відповідача щодо пропущення прокурором строку позовної давності з огляду на те, що останній дізнався про порушення інтересів держави лише у 2014 році, про що було зазначено у позовній заяві у вигляді клопотання про відновлення пропущеного строку.

Доводи заявника про те, що він є неналежним відповідачем у справі, були спростовані обгрунтованими висновками апеляційного господарського суду, яким зазначено, що договір, на підставі якого заявлено позов, є чинним, тому відсутні підстави вважати, що зобов'язання за ним було переведено на іншу особу.

Такі висновки судів обох інстанцій грунтуються на умовах договору, положеннях чинного законодавства та установлених фактичних обставинах справи, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваних постанови та рішення, при ухваленні яких здійснено всебічний, повний та об'єктивний розгляд у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, надано належну правову оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам й твердженням сторін, правильно застосовано норми процесуального права.

Аналіз змісту касаційної скарги свідчить також про те, що заявник стверджує факт порушення господарськими судами не лише норм матеріального та процесуального права, а й порушує питання, які стосуються оцінки доказів, проте оцінка доказів, на підставі яких судові інстанції дійшли до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи в силу вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України здійснюється за внутрішнім переконанням суду, а їх переоцінка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

Зважаючи на те, що з'ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі згідно приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про неможливість задоволення касаційної скарги. Таким чином, підстав для зміни чи скасування ухвалених судових рішень не вбачається.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Спеціальне науково-реставраційне проектно-будівельно-виробниче акціонерне товариство "Україна-Реставрація" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.08.2017 та рішення господарського суду міста Києва від 06.08.2015 у справі №910/14858/15 - без змін.

Головуючий суддя В.Я. Карабань

Суддя Ж.О. Корнілова

Суддя Н.М. Нєсвєтова