Постанова № 70095057, 31.10.2017, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2017 року м. ЧернігівСправа № 825/908/16

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіСоломко І.І.,

за участю секретаряПархомчука Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу № 825/908/16 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини А1783 та Військової частини А2622, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Командування Сухопутних військ Збройних Сил України про визнання протиправним та скасування наказу, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А1783 та Військової частини А2622, третя особа на строні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Командування Сухопутних військ Збройних сил України про визнання протиправним та скасування наказу Військової частини А1783 від 27.10.2014 № 210 (а.с. 25).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.04.2014 у справі № 826/5536/15 скасовано наказ від 20.10.2014 № 667 про звільнення позивача з військової служби, який був підставою для прийняття спірного наказу. Рішення суду набрало законної сили. За таких обставин, позивач вважає, що наказ від 27.10.2014 № 210 також є протиправним та підлягає скасуванню.

Позивач на судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлений. До початку судового засідання надав заяву про розгляд справи без його участі.

Представники відповідача та представник третьої особи на судове засідання не зявились про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлені.

Відповідно до частини другої статті 128 КАС України неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.

За частиною четвертою статті 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до частини першої статті 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши подані документи і матеріали, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

На час виникнення спірних правовідносин капітан ОСОБА_1 проходив військову службу на посаді заступника командира Військової частини А1783 по роботі з особовим складом.

Наказом тимчасово виконуючого обов'язки начальника Генерального штабу Збройних Сил України - Головнокомандувача Збройних Сил України від 27.08.2014 №217 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» за порушення норм абз. 4 та 6 ст. 11, абз. 2 ст. 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України щодо обов'язку військовослужбовця берегти державне майно, виконувати відданий йому наказ, абз. 2 ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних сил України щодо неухильного виконання вимог військових статутів та наказів командирів, абз. 5 щодо виконання своїх функціональних обов'язків, затверджених командиром військової частини А1783 від 15.12.2013, щодо обов'язку заступника командира військової частини організовувати належну роботу щодо формування в особового складу військової частини А1783 високих морально-психологічних якостей, готовності до свідомого виконання положень Конституції України і законів України, Військової присяги, вимог військових статутів Збройних Сил України, інших нормативно-правових і наказів командирів (начальників) на ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді «позбавлення військового звання» (п. 2 наказу).

Пунктом 1 наказу Командування Сухопутних військ Збройних Сил України від 20.10.2014 №667 «По особовому складу» ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за п. «в» (у зв'язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку) та виключено зі списків особового складу Збройних Сил України.

27.10.2014 наказом командира Військової частини А 1783 (по стройовій частині) № 210 позивача виключено зі списків особового складу Збройних Сил України та знято з всіх видів забезпечення (а.с.25).

Не погоджуючись з наказом від 27.10.2014 № 210, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи даний адміністративний спір суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу», Законом «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України»; Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, Бойовим статутом Сухопутних військ Збройних Сил України, Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України.

Відповідно до статті 2 Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються цим Законом, іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з п. «в» частини восьмої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» під час дії особливого періоду з військової служби звільняються військовослужбовці у зв'язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку.

Відповідно до пункту 230 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153 військовослужбовці, які померли, загинули, а також особи, позбавлені військового звання, виключаються зі списків особового складу Збройних Сил України наказами по особовому складу командирів (начальників), яким надано право видавати накази по особовому складу, і вище незалежно від номенклатури призначення.

Судом встановлено, що підставою звільнення позивача з військової служби та виключення його зі списків особового складу Збройних Сил України є наказ Генерального штабу Збройних Сил України №217 від 27.08.2014 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності».

У той же час, матеріалами справи підтверджується, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2014 у справі №826/15337/14 за позовом ОСОБА_1 до начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України, Генерального штабу Збройних Сил України про визнання протиправним та скасування наказу в частині, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано п. 2 наказу тимчасово виконуючого обов'язки начальника Генерального штабу Збройних Сил України - Головнокомандувача Збройних Сил України від 27.08.2014 №217 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності».

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2016 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2014 залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.07.2016 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2016 залишено без змін.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.04.2017 у справі № 826/5536/15 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А2622, Командування Сухопутних військ Збройних Сил України про визнання протиправним та скасування п. 1 наказу від 20.10.2014 № 667 позов задоволено частково. Скасовано наказ Командування Сухопутних військ Збройних Сил України від 20.10.2014 № 667 «По особовому складу» в частині пункту 1, згідно якого капітана ОСОБА_1 заступника начальника 121 окремого маневреного центру радіоелектронної розвідки по роботі з особовим складом звільнено з військової служби у запас з п. «в» (у звязку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку та виключено зі списків особового складу Збройних Сил України.; поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника 121 окремого маневреного центру радіоелектронної розвідки по роботі з особовим складом військової частини А 1783 з 20.10.2014 року та зобовязано Командування Сухопутних військ Збройних Сил України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотримане проіндексоване грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 20.10.2014 по 13.04.2017. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2017 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.04.2017 у справі № 826/5536/15 залишено без змін.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Наведеною нормою КАС України встановлені преюдиційні обставини, тобто ті обставини, що встановлені в судовому рішенні, яке набрало законної сили. Зазначені преюдиційні обставини є підставами для звільнення від доказування.

Так, звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене частиною першою статті 72 КАС України, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов'язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

Отже, за змістом частини першої статті 72 КАС України учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.

Таким чином, обставини, встановлені судовими рішеннями в адміністративних справах №826/5536/15 та №826/15337/14 мають преюдиційне значення по даній справі.

Враховуючи те, що наказ Генерального штабу Збройних Сил України від 27.08.2014 №217 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» та наказ Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 20.10.2014 № 667, який слугував підставою для видачі командиром Військової частини А 1783 (по стройовій частині) наказу від 27.10.2014 № 210, скасовано в судовому порядку, то останній також є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі вищевикладеного позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України на користь позивача присуджуються судові витрати.

Керуючись статтями 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ тимчасово виконуючого обовязки командира Військової частини А1783 № 210 (по стройовій частині) від 27.10.2014.

Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини А2622 (код ЄДРПОУ 08076304) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати в загальному розмірі 1102 (одна тисяча сто дві) грн. 42 коп.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

СуддяІ.І. Соломко