Ухвала суду № 70094807, 03.11.2017, Черкаський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

м. Черкаси

03 листопада 2017 року справа № 823/1594/17

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гараня С.М.,

секретаря Гордієнка Ю.П.,

за участю:

представника позивача СТОВ Нива ОСОБА_1 (за довіреністю),

представника відповідача ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Черкаській області ОСОБА_3 (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду клопотання представника ГУ Держгеокадастру у Черкаській області про закриття провадження в адміністративній справі № 823/1594/17 за позовом СТОВ Нива до ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Черкаській області про визнання протиправною відмову та зобовязання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

СТОВ Нива звернулось в Черкаський окружний адміністративний суд з позовом до ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Черкаській області, в якому просить:

- визнати протиправною відмову ГУ Держгеокадастру у Черкаській області, яка викладена в листах від 24.07.2017 № 6701/2-17 та від 10.10.2017 № 8908/2-17 щодо поновлення договору оренди землі, укладеного між СТОВ Нива та Золотоніською РДА 29.08.2007, зареєстрованого 29.11.2007 за № 040778400487;

- зобовязати ГУ Держгеокадастру у Черкаській області вчинити дії щодо укладення додаткової угоди до договору оренди землі, укладеного між СТОВ Нива та Золотоніською РДА 29.08.2007, зареєстрованого 29.11.2007 за № 040778400487 (про укладення вказаного договору оренди землі на новий строк).

02.11.2017 від представника відповідача надійшло письмове клопотання про закриття провадження у справі в звязку з тим, що правовідносини, які склались між сторонами є такими, що витікають з виконання господарського договору. Таким чином, даний позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, а слід розглядати в порядку господарського судочинства, що є підставою для закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.157 КАС України.

В судовому засіданні представник відповідача заявлене клопотання підтримав та просив його задовольнити.

Представник позивача проти задоволення вищевказаного клопотання заперечив в повному обсязі та просив суд відмовити в його задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно та обєктивно дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що провадження в адміністративній справі № 823/1594/17 підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.157 КАС України, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією України чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Поняття суб'єкта владних повноважень визначено у п.7 ч.1 КАС України, згідно із яким суб'єкт владних повноважень це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За приписами п.1 ч.2 ст.17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, компетенція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності перелічених органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських повноважень.

Верховний Суд України у своїй практиці неодноразово висловлював такі правові позиції, викладені у постановах від 11.11.2014 у справі № 21-493а14 (номер в ЄДРСР 42010800) та у справі № 21-405а14 (номер в ЄДРСР 42202870), від 14.02.2012 у справі № 21-1041во10 (номер в ЄДРСР 21839966) та у справі № 21-1042во10 (номер в ЄДРСР 22204809), які в силу положень ст.2442 КАС України є обов'язковими для врахування судами нижчих інстанцій.

Для визначення ознак публічно-правового спору суд повинен також встановити, зокрема, наявність матеріально-правових відносин між учасниками спору. Публічно правовий спір може виникати із конституційних, адміністративних, фінансових та інших правовідносин, зміст яких складає, з одного боку, обов'язок органу публічної адміністрації вчинити певний акт на користь особи і з іншого право особи вимагати виконання цього обов'язку від органу публічної адміністрації як від носія владних повноважень. Більш того, особа повинна бути переконана у тому, що такі відносини перебувають у стані порушення норми або права.

Спираючись на норми Конституції, як норми прямої дії, якими визначено зміст прав та свобод, особа має можливість вимагати від держави в особі органів публічної адміністрації належної організації та безпосереднього виконання кореспондуючих обов'язків.

При цьому не будь-яке порушення суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків кореспондує право особи вимагати його припинення. Право на захист (задоволення позову) у особи позивача в межах публічного охоронного відношення виникне за двох умов. По-перше, суд має встановити обов'язок органу влади вчинити певну дію (прийняти рішення). По-друге, має бути доведено правову заінтересованість особи у виконанні цього обов'язку саме на її користь. Закон у вигляді так званої «захисної норми» має гарантувати особі право вимагати від органу публічної адміністрації виконання певного обов'язку на свою користь.

Згідно з частинами 1, 2 ст.2 Земельного кодексу України, земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Статтею 80 Земельного кодексу України встановлено, що суб'єктами права власності на землю є, зокрема, держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Відповідно до ст.84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Земельні відносини поділяються на публічні та приватні. Відповідно і спори в таких відносинах можуть бути як публічно-правовими, так і приватноправовими (цивільними, господарськими).

Згідно з частинами 1 та 2 ст.2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є: фізичні та юридичні особи, держава Україна, ОСОБА_4 Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.

Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Реалізуючи право розпорядження земельними ділянками відповідач має рівні права з громадянами та юридичними особами, з якими він вступає у відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Тобто, при здійсненні повноважень власника землі відповідач є рівноправним суб'єктом земельних відносин, дії якого спрямовані на реалізацію права розпоряджатися землею.

У відносинах, які склалися між сторонами, відповідач як власник землі вільний у виборі субєкта щодо надання йому права оренди земельної ділянки в порядку, встановленому законом, при цьому він не здійснював владних управлінських функцій.

В разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передання земельних ділянок у власність чи оренду подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної ділянки має вирішуватися в порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне (див. постанову Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 11.11.2014 у справі №21-493а14, номер в ЄДРСР 42010800).

Отже за висновками Верховного Суду України у таких справах наявний «спір про право», який не належить до юрисдикції адміністративних судів.

З тексту постанови ВСУ від 11.11.2014 у справі № 21-405а14 (номер в ЄДРСР 42202870) вбачається, що по суті всі спори про захист порушеного права, які виникають із права на земельну ділянку (власності, оренди тощо), зокрема ті, в правову основу яких покладено питання незаконності акта індивідуальної дії, є спорами про захист цивільних прав. Отже, адміністративна юрисдикція на них не поширюється.

В цілому ж позиція Верховного Суду України щодо того, що позов, предметом якого є перевірка правильності формування волі однієї зі сторін стосовно розпорядження землею та передання відповідних прав на неї, не може бути розглянутий за правилами, встановленими Кодексом адміністративного судочинства, є загальновідомою та сталою (див. постанову Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 14.02.2012 у справі №21-1041во10, номер в ЄДРСР 21839966).

Приймаючи до уваги вищенаведене, а також виходячи із того, що спірні правовідносини у даній справі виникли між сторонами саме із обставин укладення на новий строк договору оренди землі, то суд погоджується із вищевикладеними правовими позиціями Верховного Суду України та не знаходить правових підстав для обґрунтованого відступлення від цих позицій.

Доводи представника позивача про те, що у заявленому позові ними сформульовано позовні вимоги саме про оскарження бездіяльності відповідача, а не про продовження раніше укладених договорів оренди земельних ділянок, судом оцінюються критично, оскільки підлаштування формулювань позовних вимог під ознаки публічно - правового спору не змінює суті правовідносин, що насправді виникли між сторонами.

Захист заявленого позивачем порушеного права - права на переважне укладення договору оренди землі на новий строк, виходячи із суб'єктного складу правовідносин, має здійснюватися в порядку господарського судочинства.

Згідно із п.6 ч.1 ст.12 Господарського процесуального кодексу України, господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.157 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

У зв'язку з чим суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у даній справі.

Керуючись ст. 157, ст. ст. 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Клопотання представника ГУ Держгеокадастру у Черкаській області про закриття провадження в адміністративній справі № 823/1594/17 задовольнити.

Закрити провадження в адміністративній справі № 823/1594/17 за позовом СТОВ Нива до ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Черкаській області про визнання протиправною відмову та зобовязання вчинити дії.

Розяснити позивачу, що заявлений спір має розглядатись в порядку господарського судочинства.

Додатково роз'яснити, що повторне звернення тієї ж самої особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про закриття провадження в адміністративній справі, не допускається.

Ухвала набирає законної сили в порядку передбаченому ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом пяти днів з дня проголошення ухвали в порядку і строки, встановлені ст.ст.185-187 КАС України.

Суддя С.М. Гарань

Повний текст ухвали виготовлено 08.11.2017