Постанова № 70094803, 02.11.2017, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2017 року справа № 823/997/17

м. Черкаси

10год. 45хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гараня С.М.,

секретаря Гордієнка Ю.П.,

за участю:

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 (за довіреністю),

представника відповідача ОСОБА_3 управління Національної поліції в Черкаській області ОСОБА_4 (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 управління Національної поліції в Черкаській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернувся ОСОБА_1, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ ОСОБА_3 управління Національної поліції в Черкаській області від 25.05.2017 № 1388 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Лисянського відділення поліції Звенигородського відділу поліції ГУНП»;

- визнати протиправним та скасувати наказ ОСОБА_3 управління Національної поліції в Черкаській області від 26.05.2017 № 141 о/с «Про звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1В.»;

-поновити його на службі в поліції на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції № 2 Лисянського відділення поліції Звенигородського відділу поліції ГУНП;

- стягнути з ОСОБА_3 управління Національної поліції в Черкаській області середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 27.05.2017 і до моменту фактичного поновлення на службі.

В обґрунтування позовних вимог позивач та його представник зазначили, що наказом ГУНП в Черкаській області від 26.05.2017 № 141 о/с ОСОБА_1 був притягнутий до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з поліції за порушення службової дисципліни. Оскаржуваний наказ вважає протиправним та таким, що прийнятий на основі службового розслідування, яке проведено упереджено та неякісно, адже не були детально досліджені всі обставини справи, а сам висновок службового розслідування не містить посилання на докази вчинення ОСОБА_1 інкримінованих дисциплінарних проступків (на час прийняття спірного рішення було відсутнє рішення суду, яке набрало законної сили про визнання позивача винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.368 КК України).

В судовому засіданні позивач та його представник вимоги позовної заяви підтримали та просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 заперечила в повному обсязі, з підстав викладених в запереченні та просила суд залишити їх без задоволення, наголосивши, що ГУНП в Черкаській області при винесенні рішення про накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з поліції, за порушення дисципліни, в повній мірі було дотримано встановленого порядку призначення та проведення службового розслідування, висновками якого дійсно встановлено, що ОСОБА_1 вчинив грубе порушення службової дисципліни, яке призвело до застосування даного виду дисциплінарного стягнення. Крім цього, зазначив представник відповідача, у позовній заяві, а також в ході розгляду справи позивач не навів жодних доказів, які б свідчили, що службове розслідування за фактом вчиненого ним порушення службової дисципліни проведено неповно чи не обєктивно, а встановлені ним обставини не відповідають дійсності.

З огляду на вказані обставини, представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Матеріалами справи встановлено, що наказом ГУНП в Черкаській області від 09.12.2016 № 237 о/с старшого майора поліції ОСОБА_1 призначено інспектором сектору реагування патрульної поліції № 2 Лисянського відділення поліції Звенигородського відділу поліції ГУНП в Черкаській області.

Наказом ГУНП в Черкаській області від 12.05.2017 № 1273 «Про призначення та проведення службового розслідування» призначено службове розслідування у звязку з реєстрацією в Єдиному державному реєстрі досудових розслідувань відомостей про скоєння службовими особами Лисянського відділення поліції Звенигородського відділу поліції ГУНП в Черкаській області кримінального правопорушення.

Висновком службового розслідування від 25.05.2017, копія якого міститься в матеріалах справи, встановлено, що 07-08.05.2017 ОСОБА_1 спільно із дільничним офіцером поліції сектору превенції цього ж відділення поліції лейтенантом поліції ОСОБА_5 на службовому автомобілі ВАЗ-2199 р.н.24 0052 ніс службу в добовому наряді по здійсненню контролю за дотримання Правил дорожнього руху України його учасниками на території Лисянського району та реагуванню на виклики громадян.

07.05.2017, близько 16.00 год., до Лисянського відділення поліції надійшло повідомлення гр. ОСОБА_6 з приводу вчинення хуліганських дій її сусідами.

Вказане повідомлення одразу було зареєстровано до Журналу ЄО Лисянського відділення поліції за № 987, а на місце пригоди направлено майора поліції ОСОБА_1 та лейтенанта поліції ОСОБА_5

Рухаючись на місце виклику по вул. О.Коваля в смт. Лисянка, поруч із перехрестям із вул. Тракторною вказані особи помітили скутер «Вайпер» р.н. 2113, водій якого мав ознаки алкогольного спяніння. У звязку із чим, майор поліції ОСОБА_1, зупинивши службовий автомобіль, підійшов до водія вище вказаного скутера, який також зупинився на перехресті. Після встановлення особи водія, яким виявився гр. ОСОБА_7, останнього було запрошено до службового автомобіля, та поліцейські разом з ним продовжили рух на місце виклику. Прибувши за місцем проживання гр. ОСОБА_6, лейтенант поліції ОСОБА_5 вийшов з автомобіля та попрямував до гр. ОСОБА_8 для збирання відповідних матеріалів, а майор поліції ОСОБА_1 разом із ОСОБА_7 повернулися до залишеного скутера.

У подальшому, ОСОБА_1 за порушення вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України, що виразилось у відмові від проходження в установленому порядку медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного спяніння, в присутності двох свідків відносно ОСОБА_7 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Згідно п.п.4 та 5 п.1 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 07.11.2015 № 1395, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, якщо воно вчинене особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Таким чином, ОСОБА_1 в порушення вимог ст.ст. 8, 36 КУпАП, ст.ст. 18, 23 ЗУ «Про Національну поліцію», п.п.4 та 5 п.1 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395, не виніс постанову у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_7 за вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Після закінчення добового чергування ОСОБА_1 всупереч своїх функціональних обовязків та вимог п.6.4 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України від 06.11.2015 № 1376, про складення відносно ОСОБА_7 протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП своєму керівництву не доповів, а натомість зберігав зазначений протокол за місцем свого проживання, тобто скрив його від обліку (вказівкою заступника голови Національної поліції України підполковника поліції ОСОБА_9 від 20.02.2017 № 1784/04/20 2017 доручено забезпечити внесення до інтегрованої інформаційно-пошукової системи відомостей про адміністративні матеріали у сфері безпеки дорожнього руху до 12.00 год. наступної доби стосовно моменту складання адміністративного матеріалу). Лише 15.05.2017 протокол, разом із поясненнями двох свідків, тестем ОСОБА_1 гр. ОСОБА_10, були передані до Лисянського відділення поліції. Цього ж дня, відомості по вищевказаних адміністративних матеріалів були внесені до інтегрованої інформаційно-пошукової системи ОВС.

Крім цього, в ході службового розслідування було встановлено, що 09.08.2016 до Лисянського відділення поліції надійшла заява адвоката ОСОБА_11 в інтересах гр. ОСОБА_12 з приводу вчинення необхідних дій з метою належного оформлення протоколу про адміністративне правопорушення відносно гр. ОСОБА_12 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, матеріали якого 02.11.2015 Васильківським міськрайонним судом Київської області було повернуто для належного оформлення.

Розгляд вище вказаної заяви 12.08.2016 було доручено ОСОБА_1, який жодної перевірки за вказаним зверненням не провів, відповіді заявнику не надав, чим порушив вимоги ст.ст. 15, 19 та 20 Закону України «Про звернення громадян».

За результатами проведеного службового розслідування, наказом ГУНП в Черкаській області від 25.05.2017 № 1388 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських Лисянського відділення поліції Звенигородського відділу поліції ГУНП», за грубе порушення службової дисципліни, порушення вимог ст.ст. 1, 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, функціональних обовязків, вимог ст.ст. 8, 36 КУпАП, ЗУ «Про Національну поліцію» і ст.ст. 15, 19 та 20 Закону України «Про звернення громадян», п.п. 1.4, 1.5 та 13.4 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395, що виразилось у не винесенні постанови в справі про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 126 КУпАП відносно ОСОБА_7, внаслідок чого останній уник адміністративної відповідальності; не повідомленні і не здачі керівництву з метою реєстрації в установленому порядку, протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_7 за вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130, а зберігання зазначеного протоколу за місцем свого проживання, тобто укриття його від обліку, а також не розгляді заяви адвоката ОСОБА_11, тобто вчинення проступків, які не сумісні з перебуванням на службі.

На підставі цього, ГУНП в Черкаській області прийнято наказ від 26.05.2017 № 141 о/с «Про звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1В.» за п.6 ч.1 ст.77 (у звязку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту ОВС України) Закону України «Про Національну поліцію».

Вважаючи вищевказаний наказ неправомірним та таким, що був прийнятий на підставі неперевірених та поверхнево зібраних відомостей, позивач звернувся з відповідним позовом до суду за захистом прав та інтересі зі сторони субєкта владних повноважень.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Законом, який визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України є Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (надалі Закон № 580-VIII).

Статтею 19 Закону № 580-VIII передбачено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Пунктом 9 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 23.12.2015 № 901-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у звязку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що до набрання чинності Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції» поширено на поліцейських дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» від 22.02.2006 № 3460-ІV (із наступними змінами) (надалі Закон № 3460-ІV).

Відповідно до ст.1 Закону № 3460-ІV, службова дисципліна це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Згідно з ст.7 даного Закону, службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку. У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.

В свою чергу, ст.2 Закону № 3460-ІV дано визначення поняттю дисциплінарний проступок, як невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

За вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом, що прямо передбачено абз.1 ст.5 цього Закону.

Статтею 12 цього Закону передбачено, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення, як передбачено ст.14 Закону № 3460-ІV мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. У разі вчинення незначного порушення службової дисципліни начальник може обмежитись усним попередженням особи рядового або начальницького складу щодо необхідності суворого додержання службової дисципліни. У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб рядового і начальницького складу, які мають дисциплінарне стягнення і знову допустили порушення службової дисципліни, дисциплінарне стягнення, що накладається, має бути більш суворим, ніж попереднє. У разі повторного вчинення особою рядового або начальницького складу незначного проступку з урахуванням його нетяжкості, сумлінного ставлення цієї особи до виконання службових обов'язків, нетривалого перебування на посаді (до шести місяців) та з інших поважних причин начальник може обмежитися раніше накладеним на таку особу дисциплінарним стягненням. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

З метою зясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування (абз.1 ст.14 Закону № 3460-ІV).

Наказом МВС України від 12.03.2013 № 230 затверджено Інструкцію про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України (надалі Інструкція).

Пунктом 2.1 Інструкції передбачено, що підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.

У відповідності до п.8.1 Інструкції, підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин.

Згідно з п.8.7 цієї ж Інструкції, висновок службового розслідування затверджується начальником, який призначив службове розслідування, або вищим прямим начальником та відповідно до п.5.3 службове розслідування цим днем вважається завершеним.

Згідно з п.8.3 Інструкції в описовій частині висновку службового розслідування викладаються, зокрема, встановлені при проведенні службового розслідування відомості про обставини, за яких особа (особи) РНС (особи рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України) скоїла (и) дисциплінарний проступок або які стали підставою для призначення службового розслідування, а також те, чи мали вони місце взагалі, вимоги законодавства або посадові обовязки, які було порушено, наявність вини особи (осіб) РНС, обставини, що помякшують чи обтяжують ступінь відповідальності, а також ставлення до скоєного, та ін.

Як передбачено п.5.4 Інструкції особа РНС, стосовно якої проводилось службове розслідування, має право оскаржити рішення щодо накладення на нього дисциплінарного стягнення у порядку, визначеному законодавством України.

Отже, виходячи з аналізу вищевказаних положень суд дійшов висновку, що звільнення з поліції є одним з видів дисциплінарного стягнення, яке може бути застосоване до особи рядового і начальницького складу національної поліції саме у випадку недотримання службової дисципліни, що підтверджено висновком службового розслідування. При цьому, суд звертає увагу, що звільнення осіб рядового і начальницького складу з поліції, як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

З аналізу норм чинного законодавства та обставин справи, суд дійшов висновку, що в даному випадку дійсно мало місце порушення позивачем службової дисципліни, що проявилося у: - не винесенні постанови в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_7, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП; - не повідомленні і не здачі керівництву з метою реєстрації в установленому порядку протоколу про адміністративне правопорушення вчинене ОСОБА_7 за ч.1 ст.130 КУпАП; - не розгляді заяви адвоката ОСОБА_11

Вищевказане свідчить про порушення позивачем присяги працівника поліції, нехтування принципом законності під час здійснення своєї професійної діяльності, ігнорування та недотримання вимог Дисциплінарного статуту, Закону України «Про Національну поліцію», а також свідчить про безвідповідальне відношення до своїх функціональних обовязків.

Суд також встановив, що позивач, як посадова особа органів внутрішніх справ, а в подальшому поліції за неодноразове вчинення дисциплінарних проступків притягувався до дисциплінарної відповідальності, у вигляді: догани, суворої догани та попередження про неповну службову відповідність, що підтверджується послужним списком ОСОБА_1, копія якого міститься в матеріалах справи. Під час проходження служби позивачу також неодноразово затримувалось присвоєння чергового спеціального звання за незадовільну здачу заліків.

Тобто, суд переконаний, що сукупність встановлених вище обставин стали передумовою для застосування до ОСОБА_1 крайнього заходу дисциплінарного впливу у вигляді звільнення з органів поліції, в звязку з чим оскаржуваний наказ є законним, обґрунтованим та таким, що прийнятий у відповідності до вимог Законів України «Про Національну поліцію» та «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України».

В даному випадку суд погоджується з доводами представника відповідача відносно того, що позивач ні в позовній заяві ні під час розгляду справ не навів жодних доказів, які б свідчили, що службове розслідування за фактом вчиненого ним порушення службової дисципліни проведено неповно чи не обєктивно, а встановлені ним обставини не відповідають дійсності.

Окрім того, суд зазначає, що відповідно до вимог ст.64 Закону № 580-VIII, особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові.

Відповідно до Присяги працівника поліції, обов'язком останнього є дотримуватись Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обовязки.

Відповідно до цього, суд дійшов висновку, що наведені вище дії позивача є такими, що суперечать нормативним актам, дотримуватись яких він був зобов'язаний під час проходження служби, такі дії дискредитують звання працівника поліції та є несумісними із перебуванням на службі у вказаних органах.

В судовому засіданні представник позивача наголосив, що жодним нормативно-правовим актом не передбачено, що протокол про адміністративне правопорушення необхідно у визначені терміни реєструвати в інтегрованій інформаційно-пошуковій системі, що свідчить про безпідставність інкримінованого порушення, яке лягло в основу висновку службового розслідування.

Вказане твердження суд розцінює критично та зазначає, що у відповідності до ч.9 п.1 ст.22 Закону № 580-VIII, керівник поліції у межах повноважень надає доручення, обовязкові для виконання поліцейськими, державними службовцями і працівниками поліції.

Так, суд встановив, що вказівкою заступника голови Національної поліції України від 20.02.2017 № 1784/04/20-2017, з метою формування обєктивної статистичної звітності щодо виявлення адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху, аналізу стану застосування адміністративного законодавства та на виконання рішення наради керівництва Національної поліції від 09.02.2017 доручено начальникам територіальних відділів та відділень ГУНП в Черкаській області забезпечити внесення до інтегрованої інформаційно-пошукової системи відомостей про адміністративні матеріали у сфері безпеки дорожнього руху до 12 год. наступної доби відносно моменту складання адміністративних матеріалів.

Суд критично оцінює доводи представника позивача в тій частині, що оскільки, на його думку, кримінальне провадження № 42017250020000070 від 11.05.2017 (в якому фігурантом виступає позивач) не завершено і відсутнє судове рішення, то оскаржуваний наказ є незаконним та підлягає скасуванню та зазначає, що позивача звільнено не у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності, а за порушення службової дисципліни. Суд наголошує, що ст.5 Закон № 3460-ІV передбачено можливість притягнення особи рядового і начальницького складу поряд із адміністративною, кримінальною чи матеріальною відповідальністю, також і до дисциплінарної відповідальності. Відсутність у діях позивача складу злочину не свідчить про те, що він не вчиняв порушень службової дисципліни.

Вказане узгоджується з позицією, яку висловив Вищий адміністративний суд Україні в ухвалі від 23.03.2017 у справі № К/800/8808/17.

Таким чином, оскільки в ході розгляду справи не знайшли свого підтвердження доводи ОСОБА_1 щодо неправомірності спірного наказу відповідача про його звільнення з поліції, що є підставою для відмови в задоволенні позову в цій частині, то суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення решти вимог позивача, які є похідними від первинної вимоги позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 та 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач довів, що під час вчинення дій з приводу яких подано позов, він діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, а тому вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 159 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги яка подається до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя С.М. Гарань

Повний текст постанови виготовлено 07.11.2017