Постанова № 70094458, 02.11.2017, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2017 року м. ПолтаваСправа № 816/1840/17

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Слободянюк Н.І.,

за участю:

секретаря судового засідання Дубінчина О.М.,

позивача - ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області про скасування рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну, -

В С Т А Н О В И В:

18 жовтня 2017 року ОСОБА_1 ОСОБА_5 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області про скасування рішення Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області про скасування дозволу на імміграцію в Україну від 31 травня 2017 року № 35.

В обґрунтування позовної вимоги позивач посилався на відсутність у відповідача законних підстав для прийняття стосовно нього рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну з огляду на те, що він не порушував законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства , а також не вчиняв жодних дій, які б становили загрозу національній безпеці України та громадському порядку. Також позивач зауважував, що з прийняттям оскаржуваного рішення він буде змушений повернутися на свою батьківщину, а відтак розлучитися зі своєю дружиною і дитиною, а забрати з собою свою сімю також не вбачається можливим через воєнні дії, які тривають в ОСОБА_6, та з причини іншого віросповідання у його дружини /а.с. 4/.

У письмових запереченнях проти позову відповідач посилався на встановлену Берегівським районним судом Закарпатської області у справі № 297/3069/16-п обставину спроби незаконного перетинання позивачем державного кордону України з Угорщиною, що, на думку відповідача, є свідченням загрози з боку позивача національній безпеці України та громадського порядку і підставою для прийняття відповідачем рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну/а.с. 23/.

Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні просила суд у задоволенні позову відмовити з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову.

Дослідивши матеріали адміністративної справи та заслухавши пояснення позивача, його представника та представника відповідача, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини і дійшов таких висновків.

Судом встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином ОСОБА_6 /а.с. 8/.

31 серпня 2012 року йому видано посвідку на тимчасове проживання в Україні серії ПЛ № 107/2012 /а.с. 45/.

25 липня 2014 року між громадянином ОСОБА_6 ОСОБА_5 ОСОБА_2 ОСОБА_5 та громадянкою України ОСОБА_7 зареєстровано шлюб, про що у Книзі реєстрації шлюбів 25 липня 2014 року зроблено актовий запис за № 968 /а.с. 10, 73/.

Відповідно до свідоцтва про народження серії І-КЕ № 220056 ОСОБА_1 ОСОБА_5 є батьком громадянки України ОСОБА_8 ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 /а.с. 11/.

11 березня 2016 року Управлінням державної міграційної служби України в Полтавській області прийнято рішення про надання дозволу на імміграцію в Україну громадянину ОСОБА_9 ОСОБА_1 ОСОБА_5 /а.с. 57/.

Дозвіл на імміграцію в Україну виданий позивачу 16 березня 2016 року строком до 11 березня 2017 року /а.с. 58/.

04 квітня 2016 року позивач отримав посвідку на постійне проживання в Україні серії ІН № 102033, /а.с. 9, 72/.

31 травня 2017 року Управлінням Державної міграційної служби України в Полтавській області прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянина ОСОБА_9 ОСОБА_1 ОСОБА_5 за № 35 на підставі пунктів 3 та 5 частини 1 статті 12 Закону України «Про імміграцію»/а.с. 80, 87/.

Дізнавшись про це рішення 06 жовтня 2017 року , позивач оскаржив його до суду.

Згідно частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони:

1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2)з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3)обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4)безсторонньо;

5)добросовісно;

6)розсудливо;

7)з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9)з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10)своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши відповідність рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну від 31.05.2017 № 35 вимогам частини 3 статті 2 КАС України, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем несвоєчасно; без участі у процесі прийняття рішення позивача; не пропорційно; з порушенням закону та без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначено Законом України "Про імміграцію".

Відповідно до статті 1 цього Закону дозвіл на імміграцію - рішення, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.

Статтею 12 цього ж Закону встановлено, що дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо:

1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність;

2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили;

3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні;

4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України;

5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства;

6) в інших випадках, передбачених законами України.

Процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну, поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, а також компетенцію центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію врегульовано Порядком провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 року № 1983 (далі за текстом постанова КМУ № 1983).

Відповідно до пунктів 21-25 постанови КМУ № 1983 дозвіл на імміграцію скасовується органом, який прийняв рішення про надання такого дозволу /пункт 21/.

Питання щодо скасування дозволу мають право порушувати ДМС, її територіальні органи та територіальні підрозділи, МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ, Робочий апарат Укрбюро Інтерполу та Держприкордонслужба або органи, які у межах наданих повноважень забезпечують виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію /пункт 22/.

Для прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію у разі, коли ініціатором такого скасування є ДМС, її територіальні органи або територіальні підрозділи, ними складається обґрунтований висновок із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України «Про імміграцію», що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

У разі коли ініціатором скасування дозволу на імміграцію є інший орган, зазначений в абзаці другому пункту 21 цього Порядку, для прийняття відповідного рішення цим органом складається обґрунтоване подання із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України «Про імміграцію», що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу /пункт 22/.

ДМС, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення.

Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію та іммігранти /пункт 23/.

Рішення про скасування дозволу на імміграцію надсилається протягом тижня органом, що його прийняв, до територіального підрозділу за місцем проживання для вилучення посвідки на постійне проживання в іммігранта та вжиття заходів відповідно до статті 13 Закону України «Про імміграцію». Копія рішення надсилається Держприкордонслужбі /пункт 24/.

Рішення ДМС, територіальних органів і підрозділів, інших органів виконавчої влади, які в межах своєї компетенції зобов'язані забезпечувати провадження у справах з питань імміграції, а також дії чи бездіяльність їх посадових та службових осіб можуть бути оскаржені відповідно до законодавства. У цьому разі провадження у справах з питань імміграції припиняється до прийняття відповідного рішення /пункт 25/.

Отже, процедура скасування дозволу на імміграцію передбачає суворо визначений алгоритм дій органів ДМС.

Судом встановлено, що оскаржуване рішення про скасування ОСОБА_5 ОСОБА_2 ОСОБА_5 дозволу на імміграцію в Україну від 31 травня 2017 року № 35 прийняте Управлінням ДМС України у Полтавській області на підставі клопотання про скасування посвідок на проживання Мукачівського прикордонного загону Західного регіонального управління Прикордонної служби України від 25 січня 2017 року № 27/-1025 /а.с 81/.

За змістом цього клопотання 26 червня 2016 року громадянин ОСОБА_9 ОСОБА_1 ОСОБА_5 намагався незаконним шляхом перетнути кордон України з Угорщиною, за що був притягнутий до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення на підставі постанови Берегівського районного суду Закарпатської області від 05 грудня 2016 року у справі № 297/3069/16-п /а.с 83/.

Оскільки дії ОСОБА_5 ОСОБА_2 ОСОБА_5, на думку органу прикордонної служби, свідчили про відсутність у нього наміру жити в Україні та з метою припинення зловживань правовим статусом іноземця, а також, враховуючи те, що нелегальна міграція є однією з потенційних загроз національним інтересам і безпеці державного кордону України, Мукачівський прикордонний загін просив Управління ДМС в Полтавській області розглянути питання щодо скасування посвідки на проживання ОСОБА_5 ОСОБА_2 ОСОБА_5.

Вказане клопотання розцінене відповідачем як подання, складання якого передбачено пунктом 22 Постанови КМУ № 1983.

10 лютого 2017 року Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області звернулося до Управління Служби безпеки України у Полтавській області за інформацією щодо можливості застосування до громадянина ОСОБА_6 ОСОБА_5 ОСОБА_5 положення статті 7 Закону України «Про основи національної безпеки України» /а.с. 86/.

Листом від 04.04.2017 за № 66/2/7-3233 Управління СБУ в Полтавській області повідомило Управління ДМС України в Полтавській області про доцільність розгляду питання про скасування посвідки на постійне проживання громадянину ОСОБА_10 ОСОБА_2 ОСОБА_10 /а.с. 82/.

Дослідивши зміст клопотання про скасування посвідок на проживання Мукачівського прикордонного загону Західного регіонального управління Прикордонної служби України від 25 січня 2017 року № 27/-1025, суд дійшов висновку, що це клопотання не містить належного обґрунтування та відомостей про наявність обставин, з настанням яких Закон України «Про імміграцію» повязує можливість скасування дозволу на імміграцію.

Посилання у клопотанні на нелегальну міграцію як на загрозу національній безпеці України згідно статті 7 Закону України «Про основи національної безпеки України» судом визнається неспроможним, оскільки спроба позивача порушити правила перетину кордону України з Угорщиною становить загрозу національній безпеці Угорщини, а не України, на території якої позивач перебував на законних підставах.

До того ж за спробу перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України передбачена адміністративна відповідальність, яку позивач поніс шляхом сплати штрафу у сумі 3400,00 грн.

Будь-яких фактів, які б свідчили про допущення позивачем дій, які мають ознаки загрози національній безпеці України, громадському порядку в Україні або допущення іммігрантом порушення законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, клопотання не містить.

За таких обставин клопотання Мукачівського прикордонного загону Західного регіонального управління Прикордонної служби України від 25 січня 2017 року № 27/-1025 не можна було вважати відповідачем обґрунтованим поданням для порушення питання про скасування позивачу дозволу на імміграцію в Україну.

У тексті оскаржуваного рішення підставою для скасування дозволу на імміграцію в Україну, окрім дій іммігранта, які становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні /пункт 3 частини 1 статті 12 Закону України «Про імміграцію»/, зазначено також порушення іммігрантом законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства /пункт 5 зазначеної статті/.

У судовому засіданні представник відповідача посилалася на порушення позивачем саме статті 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», відповідно до якої іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Судом визнається хибним посилання представника відповідача на встановлений районним судом факт допущення позивачем адміністративного правопорушення у системному звязку із положеннями статті 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» як на достатню підставу для констатації факту недодержання позивачем приписів законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства та для скасування дозволу на імміграцію в Україну на цій підставі.

Суд вважає, що положення статті 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» носять відсилочний характер до усього масиву законодавства України і безпосередньо не регулюють ані правила перетину державного кордону України, які позивач, дійсно, порушив, ані інші правила і обовязки іноземців та осіб без громадянства.

Статтею 23 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» встановлено, що нелегальні мігранти та інші іноземці та особи без громадянства, які вчинили злочин, адміністративні або інші правопорушення, несуть відповідальність відповідно до закону.

Як зазначалося вище, постановою Берегівського районного суду Закарпатської області від 05 грудня 2016 року у справі № 297/3069/16-п ОСОБА_10 ОСОБА_2 ОСОБА_10 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400,00 грн.

Судом зясовано , що постанова суду у справі № 297/3069/16-п виконана позивачем повністю, а відтак ОСОБА_1 ОСОБА_5 вже поніс відповідальність за вчинене ним порушення .

Таким чином, заслухавши пояснення позивача та його представника, а також представника відповідача, дослідивши матеріали особової справи № 41624, проаналізувавши зміст постанови Берегівського районного суду Закарпатської області від 05 грудня 2016 року у справі № 297/3069/16-п, суд не вбачає в діях ОСОБА_5 ОСОБА_2 ОСОБА_5 ознак дій, що становлять загрозу національній безпеці України і громадському порядку в Україні, та порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства.

Окремо слід зауважити, що оскаржуваним рішенням від 31 травня 2017 року № 35 відповідач скасував дозвіл на імміграцію в Україну від 11.03.2016, дія якого закінчилася ще 11 березня 2017 року, тобто відповідач прийняв рішення про скасування документа, який не мав юридичної сили.

Також слід зазначити, що в оскаржуваному рішенні відповідача неправильно зазначена дата видачі дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_5 ОСОБА_2 ОСОБА_5, а саме: замість 16.03.2016 зазначено 11.03.2016 /а.с. 58,87/.

Крім того, постановою КМУ № 1983 органам ДМС надано місячний термін для всебічного вивчення подання щодо скасування дозволу на імміграцію, проте матеріали справи свідчать про порушення відповідачем вказаного строку.

Так, згідно відомостей про дату реєстрації вхідної кореспонденції клопотання про скасування посвідок на проживання Мукачівського прикордонного загону від 25 січня 2017 року № 27/-1025 отримано відповідачем 06 лютого 2017 року, лист Управління СБУ в Полтавській області від 04.04.2017 № 66/2/7-3233 (на який посилалась у судовому засіданні представник відповідача в обґрунтування причин несвоєчасного прийняття оскаржуваного рішення ) отримано - 05 квітня 2017 року, тоді як рішення про скасування ОСОБА_5 ОСОБА_2 ОСОБА_5 дозволу на імміграцію в Україну № 35 прийняте відповідачем лише 31 травня 2017 року, тобто з пропущенням встановленого місячного терміну без будь-яких поважних причин.

Постановою КМУ № 1983 на відповідача покладено обовязок щодо запрошення іммігрантів, стосовно яких розглядається питання про скасування дозволу на імміграцію в Україну, для надання пояснень.

Судом встановлено, а матеріалами справи не спростовано, що Управлінням ДМС України у Полтавській області не забезпечено належне повідомлення позивача про порушення процедури про скасування дозволу на імміграцію в Україну, а також не доведено до відома ОСОБА_5 ОСОБА_2 ОСОБА_5 необхідність зявитись до органу міграційної служби для надання пояснень.

На підтвердження вчинення відповідачем заходів щодо запрошення позивача для надання пояснень заступником начальника Шевченківського РВ у м. Полтаві УДМС України в Полтавській області складено доповідну записку від 13 квітня 2017 року на імя начальника УДМС України в Полтавській області про те, що Шевченківським РВ у м. Полтаві здійснився вихід на адресу реєстрації ОСОБА_5 ОСОБА_2 ОСОБА_5 (АДРЕСА_1), проте повідомити іммігранта про необхідність надання пояснень не виявилось за можливе через його відсутність за цією адресою та відсутність телефонного звязку із ним /а.с. 85/.

Дослідивши вказаний документ, суд звертає увагу, що доповідна записка не містить:

-ознак реєстрації вихідної кореспонденції;

-відомостей щодо ідентифікації осіб, якими вчинялись заходи щодо повідомлення позивача про необхідність зявитись до органу міграційної служби для надання пояснень;

-інформації щодо кількості виходів за адресою позивача;

-інформації щодо номеру телефону, за яким здійснювався зв'язок з ОСОБА_5 ОСОБА_2 ОСОБА_5.

Інших доказів вчинення відповідачем дій з метою запрошення позивача для надання пояснень матеріали особової справи ОСОБА_5 ОСОБА_2 ОСОБА_5 не містять. З пояснень представника відповідача, наданих у судовому засіданні, встановлено, що засобами поштового звязку запрошення позивачу не надсилалось.

Більше того, відомостями посвідки ОСОБА_5 ОСОБА_2 ОСОБА_5 на постійне проживання в Україні підтверджено, що останній знятий з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 (на яку здійснювався вихід представниками Шевченківського РВ у м. Полтаві) - 20 квітня 2016 року. Натомість, у посвідці на постійне проживання позивача в Україні міститься штамп виконавчого комітету Полтавської міської ради, згідно якого з 20 квітня 2016 року місцем реєстрації ОСОБА_5 ОСОБА_2 ОСОБА_5 є: АДРЕСА_2. Копія цієї посвідки на постійне місце проживання ОСОБА_5 ОСОБА_2 ОСОБА_5 із зазначеними відмітками була наявна у матеріалах особової справи позивача № 41624, а відтак відома відповідачу на момент вчинення дій, викладених у доповідній записці від 13 квітня 2017 року /а.с. 72/

Отже, представниками Шевченківського РВ у м. Полтаві здійснювався вихід на неактуальну адресу іноземця.

Зважаючи на викладене, суд не вважає доповідну записку заступника начальника Шевченківського РВ у м. Полтаві УДМС України в Полтавській області від 13 квітня 2017 року належним і достатнім доказом на підтвердження виконання органом міграційної служби припису абзацу 1 пункту 23 Постанови КМУ № 1983.

Не містять матеріали судової справи і належного доказу направлення позивачу рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну від 31.05.2017 № 5/13725 у тижневий строк, як того вимагає припис абзацу 2 пункту 23 Постанови КМУ № 1983.

Статтею 13 Закону України «Про імміграцію» встановлено, що особа, стосовно якої прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію, повинна виїхати з України протягом місяця з дня отримання копії цього рішення. Якщо за цей час особа не виїхала з України, вона підлягає видворенню в порядку, передбаченому законодавством України.

При винесенні оскаржуваного рішення відповідач знехтував обовязком щодо урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а саме: відповідачем не враховано, що позивач є батьком, законним представником і годувальником малолітньої дитини ОСОБА_8 ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка народилася та проживає в Україні.

Діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили /стаття 14 Закону України «Про охорону дитинства»/.

Отже, при прийнятті відповідачем оскаржуваного рішення мало місце неправомірне втручання органу державної влади у сімейне життя позивача та порушення законного права дитини позивача на проживання разом з батьком.

Європейський Суд з прав людини у справі Khristov v. Ukraine (заява № 24465/04), судова практика якого повинна враховуватися адміністративним судом у силу статті 8 КАС України, наголошував на необхідності підтримання "справедливої рівноваги" між загальним інтересом суспільства та захистом основних прав конкретної особи. Необхідну рівновагу не буде забезпечено, якщо відповідна особа несе "особистий і надмірний тягар" (рішення у справі Brumarescu v. Romania).

Баланс між несприятливими наслідками для позивача і метою, на досягнення якого було спрямоване оскаржуване рішення, відповідачем не дотримано.

На підставі викладеного суд доходить висновку про задоволення позову.

Оскільки рішення Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області про скасування дозволу на імміграцію в Україну від 31 травня 2017 року № 35 є правовим актом індивідуальної дії та згідно з частиною 2 статті 162 КАС України у разі його неправомірності визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне у силу частини 2 статті 11 вказаного Кодексу вийти за межі позовної вимоги про скасування цього рішення, і визнати протиправним та скасувати рішення Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області про скасування дозволу на імміграцію в Україну від 31 травня 2017 року № 35.

Частиною 1 статті 94 КАС України передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, понесені позивачем витрати у вигляді сплати судового збору у сумі 640 грн, які згідно зі статтею 87 вказаного Кодексу відносяться до судових витрат, підлягають стягненню на його користь.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7 - 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_8 ОСОБА_2 ОСОБА_8 до Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області про скасування рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області про скасування дозволу на імміграцію в Україну від 31 травня 2017 року № 35.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області (ідентифікаційний код 37829297, м. Полтава, вул. Пушкіна, 63) на користь ОСОБА_8 ОСОБА_2 ОСОБА_8 (ІНФОРМАЦІЯ_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору у сумі 640 (шістсот сорок) гривень 00 коп.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 07 листопада 2017 року.

СуддяН.І. Слободянюк