Ухвала суду № 70091299, 02.11.2017, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

02 листопада 2017 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Загорського О.О.

суддів - Ходоровський М. В., Щавурська Н. Б.,

секретар судового засідання - Панькевич Т.І.

з участю - представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельні матеріали і конструкції" — ОСОБА_1, представника Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" — ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельні матеріали і конструкції" на ухвалу Бережанського районного суду Тернопільської області від 05 вересня 2017 року за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельні матеріали і конструкції" про перегляд заочного рішення Бережанського районного суду від 06 березня 2014 року за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельні матеріали і конструкції", ОСОБА_3, третя особа на стороні відповідача - ОСОБА_4, про звернення стягнення на предмет іпотеки,

ВСТАНОВИЛА:

22.05.2017 року ТзОВ “БМІК” звернулося до суду з заявою про перегляд заочного рішення Бережанського районного суду від 06 березня 2014 року.

В обґрунтування вимог заявник вказує, що 18.04.2017 року ТзОВ “БМІК” отримало заочне рішення Бережанського районного суду від 06.03.2014 року, про існування якого товариству раніше відомо не було. Просить поновити пропущений строк для подання заяви про перегляд заочного рішення і скасувати його та призначити справу до розгляду в загальному порядку.

Ухвалою Бережанського районного суду Тернопільської області від 05.09.2017 року відмовлено в задоволенні клопотання ТзОВ “БМІК” про поновлення пропущеного строку для подачі заяви про перегляд заочного рішення Бережанського районного суду Тернопільської області від 06.03.2014 року а заяву ТзОВ “БМІК” про перегляд заочного рішення залишено без розгляду.

В апеляційній скарзі ТзОВ “БМІК” просить скасувати ухвалу суду першої інстанції і постановити нову, якою поновити строк для подання заяви про перегляд заочного рішення, скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду у загальному порядку посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права.

Вказує, що товариству не відомо хто отримав заочне рішення суду від 06.03.2014 року і замість директора товариства - ОСОБА_4 розписався в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, що товариству не було відомо про проведення розгляду справи, оскільки ним не отримувались повідомлення про час і місце розгляду справи.

Суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, оскільки гривневий еквівалент боргу за рішенням суду зріс у порівнянні з вимогами позовної заяви, судом не надано можливості надати товариству пояснень щодо істотних обставин справи, а у резолютивній частині рішення суду не зазначено порядок перегляду заочного рішення.

В судовому засіданні представник ТзОВ “БМІК” апеляційну скаргу підтримав і навів доводи аналогічні викладеним в апеляційній скарзі.

Представник "Укрсоцбанк" апеляційну скаргу заперечив і навів доводи аналогічні вказаним в запереченні на апеляційну скаргу, пояснив, що суд не вийшов за межі позовних вимог і гривневий еквівалент боргу, вказаний судом це сума кредиту і пені, які зазначив суд.

ОСОБА_3 і ОСОБА_4, будучи належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи в судове засідання не з'явились.

Судові повістки направлялися ОСОБА_4 на відому суду адресу, однак поштові відправлення повернулися на адресу суду з відміткою — за закінченням встановленого строку зберігання.

Згідно положень ч. 5 ст.74 ЦПК України судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод (995_004), ратифікованої Законом від 17.07.97 N 475/97-ВР ( 475/97-ВР ), гарантує кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної справи, в якій вона є стороною.

Враховуючи вказане, відсутність доказів поважності причин через які учасники цивільного процесу не можуть прибути в судове засідання, обов'язок суду розглянути скаргу на ухвалу суду протягом п'ятнадцяти днів, колегія суддів не вбачає правових підстав для відкладення розгляду справи і вважає за можливе провести розгляд справи у відсутності, належно повідомлених учасників процесу.

Заслухавши доповідь головуючого, пояснення, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Постановляючи ухвалу про відмову в задоволенні клопотання про поновлення пропущеного строку для подачі заяви про перегляд заочного рішення і залишення заяви про перегляд заочного рішення без розгляду суд першої інстанції виходив з того, що товариством пропущено строк подання заяви про перегляд заочного рішення.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки висновок суду не ґрунтується на матеріалах справи.

Судом встановлено, що заочним рішенням Бережанського районного суду Тернопільської області від 06.03.2014 року позов ПАТ “Укрсоцбанк” до ТзОВ “БМІК”, ОСОБА_3, третя особа на стороні відповідача - ОСОБА_4, про звернення стягнення на предмет іпотеки - задоволено і звернено стягнення на нежитлову будівлю -799.9 кв.м, за планом літера “А” по вул. Привокзальна 2 “А” в м. Бережани Тернопільської області, яка належить ТзОВ “БМІК” (а.с. 104-108 т.1).

Рішення надіслане сторонам у справі листами з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Поштові відправлення направлені відповідачу ОСОБА_3 і третій особі - ОСОБА_4 повернулись на адресу суду з відмітками за закінченням терміну зберігання (а.с. 112-115 т.1).

Поштове відправлення адресоване ТзОВ “БМІК” отримане 13.03.2014 року - ОСОБА_3(а.с. 111 т.1).

18.04.2017 року директор ТзОВ “БМІК” звернулась з заявою про видачу копії рішення Бережанського районного суду Тернопільської області від 06.03.2014 року, яке нею одержане 21.04.2017 року, що підтверджується відповідними штампами і відмітками на заяві (а.с. 127 т.1).

28.04.2017 року директор ТзОВ “БМІК” направила в суд заяву про перегляд заочного рішення суду від 06.03.2014 року — штамп відділення поштового зв'язку на конверті датований 28.04.2017 року, яка зареєстрована судом 10.05.2017 року, що підтверджується судовим штампом вхідної кореспонденції (а.с. 129-135 т.1)

Ухвалою Бережанського районного суду Тернопільської області від 11.05.2017 року заяву ТзОВ “БМІК” залишено без розгляду. Ухвала мотивована тим, що рішення суду було отримано товариством 13.03.2014 року, що свідчить про пропуск строку подання заяви про перегляд заочного рішення і товариством не подане клопотання про поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення (а.с. 137 т.2).

22.05.2017 року ТзОВ “БМІК” повторно подало заяву про перегляд заочного рішення, яка містить обгрунтоване клопотання про поновлення строку для подання заяви про перегляд заочного рішення, а додатком до заяви подані докази на підтвердження доводів заявника про причини пропуску строку (а.с. 143-161 т.1).

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців від 27.12.2013 року, особою яка має право вчиняти дії від імені ТзОВ “БМІК” без довіреності є директор товариства ОСОБА_4 (а.с. 62-64 т.1)

За штатним розписом ТзОВ “БМІК” за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року в товаристві працював лише директор — ОСОБА_4 (а.с. 205 т.1).

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців від 18.10.2016 року, особою яка має право вчиняти дії від імені ТзОВ “БМІК” без довіреності з 07.04.2016 року є ОСОБА_5 (а.с. 154-160 т.1).

Згідно ч.1 ст. 73 ЦПК України суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин.

Відповідно до ч.2 ст. 72 ЦПК України документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, якщо суд за клопотанням особи, що їх подала, не знайде підстав для поновлення або продовження строку.

Згідно ч. 2 ст. 228 ЦПК України заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суд першої інстанції постановляючи ухвалу про відмову в задоволенні клопотання про поновлення строку подання заяви про перегляд заочного рішення і залишення заяви без розгляду виходив з того, що директор товариства ОСОБА_5 дізнавшись у жовтні 2016 року про наявність рішення суду від 06.03.2014 року звернулась в суд за його отриманням — 18.04.2017 року і цим недобросовісно здійснила своє право на подання заяви про перегляд заочного рішення.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Вказаний висновок суду першої інстанції зроблено зокрема і на основі копії виконавчого провадження №562/5 по виконанню рішення Бережанського районного суду від 06.03.2014 року.

Колегія суддів дослідила наявне в матеріалах справи виконавче провадження №562/5 по виконанню рішення Бережанського районного суду від 06.03.2014 року і вважає за необхідне зазначити наступні факти.

Згідно ч.2 ст. 368 ЦПК України за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено видається один виконавчий лист.

Відповідно ч.1 ст. 3 Закону України “Про виконавче провадження” підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів.

Ч.1 ст. 26 вказаного Закону передбачає, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

В матеріалах справи знаходиться виконавчий лист Бережанського районного суду від 06.03.2014 року виданий на підставі заочного рішення Бережанського районного суду Тернопільської області від 06.03.2014 року.

Вказаний виконавчий лист не містить відомостей про те, що рішення на підставі якого він виданий є заочним, не містить відомостей про порядок і строки перегляду заочного рішення.

Директор ТзОВ “БМІК” - ОСОБА_5, яка призначена на посаду 07.04.2016 року знайомлячись з виконавчим провадженням і оскаржуючи дії виконавців, проведені в ході здійснення виконавчого провадження, не могла знати, що рішення є заочним.

Сам по собі факт оскарження директором ТзОВ “БМІК” - ОСОБА_5 виконавчих дій не може свідчити, що їй було відомо про своє право подати заяву про перегляд заочного рішення, оскільки виконавчий лист не містить такої інформації, виконавче провадження не містить рішення суду від 06.03.2014 року та відсутні докази про те, що директора ТзОВ “БМІК” - ОСОБА_5 ознайомлювали з змістом вказаного рішення в ході здійснення виконавчого провадження.

Згідно ч. 2 ст. 228 ЦПК України заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Вказана норма ЦПК України пов'язує початок перебігу строку на подання заяви про перегляд заочного рішення саме з моментом отримання рішення суду.

Суд першої інстанції зазначає у рішенні, що товариство недобросовісно здійснило своє право і звернулось за отриманням рішення суду тільки 18.04.2017 року, але такий висновок суду повинен грунтуватися на аналізі перебігу процесуальних строків, однак такий аналіз не відображений судом у рішенні.

Суд першої інстанції зазначає, що раз товариство оскаржувало хід проведення виконавчого провадження то воно знало що рішення є заочним і порядок перегляду заочного рішення, однак такий висновок суду є припущенням, оскільки не підкріплений доказами.

Суд у рішенні вказує, що ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що вона дізналась про рішення суду в грудні 2016 року, однак суд не вказує чи вона знала про ухвалення заочного рішення і про порядок та строки його перегляду.

Крім того, ОСОБА_5 стала директором 07.04.2016 року, а рішення ухвалене 06.03.2014 року, до розгляду справи раніше не залучалась, відповідно знати про можливе ухвалення заочного рішення не могла.

Згідно ч.4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд першої інстанції помилково на підставі тільки доводів заперечень представника банку не підтверджених доказами, поставив під сумнів докази подані товариством і поклав такі доводи в основу свого рішення.

Щодо початку перебігу строку на подання заяви про перегляд заочного рішення колегія суддів зазначає наступне.

В матеріалах справи знаходиться рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення ОСОБА_5 -13.03.2017 року (а.с. 111 т.1), що на думку суду першої інстанції підтверджує вручення заочного рішення товариству 13.03.2014 року.

Судом першої інстанції в рішенні вказано, що поштове відправлення з копією заочного рішення суду від 06.03.2014 року вручене товариству 13.03.2014 року і отримане представником товариства за довіреністю.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно п.2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 р. № 270 (далі Правила) реєстроване поштове відправлення - поштове відправлення, яке приймається для пересилання з видачею розрахункового документа, пересилається з приписуванням до супровідних документів та вручається одержувачу під розписку. Рекомендоване поштове відправлення - реєстрований лист, який приймаються для пересилання без оцінки відправником вартості його вкладення.

Згідно вказаних правил поштові відправлення вручаються представникам юридичних осіб (закладів), уповноваженим на одержання пошти, якщо інше не передбачено договором, укладеним цими юридичними особами (закладами) з оператором поштового зв'язку за місцем обслуговування.

Згідно п. 106 Правил під час вручення фізичній особі реєстрованого поштового відправлення з повідомленням про вручення працівник поштового зв'язку на підставі пред'явленого одержувачем документа, що посвідчує особу, зазначає на бланку повідомлення про вручення його прізвище.

У вказаному повідомленні про вручення поштового відправлення від 13.03.2014 року (а.с. 111 т.1), в супереч вказаному судом першої інстанції в рішенні, що копія рішення суду вручена за довіреністю, відмітка стоїть про вручення уповноваженій особі - ОСОБА_5.

Відмітка у вигляді латинської букви “V” своїм початком стоїть навпроти поля “уповноваженому”.

Прізвище особи, яка отримала відправлення вказано ОСОБА_5.

Враховуючи те, що на момент вручення поштового відправлення директором товариства був ОСОБА_4, який як уже зазначалося був єдиним працівником товариства за штатним розписом, то відповідно вказані докази свідчать, що товариство не отримало копію заочного рішення суду від 06.03.2014 року — 13.03.2014 року.

Доказів про те, що будь-хто інший був уповноваженим на отримання кореспонденції товариства, чи була видана відповідна довіреність, матеріали справи не містять.

Колегія суддів зауважує, що у листі адресованому ПАТ “Укрсоцбанк” (а.с. 215 т.1) зазначається, що ОСОБА_4 відсутній в Україні. Питання з якого часу ОСОБА_4 відсутній в України і чи не був він відсутній в період вручення вищевказаного поштового відправлення, отримання якого зараз заперечується товариством, судом першої інстанції не встановлювалось.

Враховуючи вказане, колегія суддів вважає що доводи апеляційної скарги знаходять своє підтвердження в матеріалах справи і не спростовані запереченням на апеляційну скаргу.

Товариство крім скасування ухвали суду першої інстанції просить в апеляційній скарзі поновити строк для подання заяви про перегляд заочного рішення, скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду у загальному порядку, але оскільки ці питання віднесені до повноважень суду першої інстанції то колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи вказане, ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, що згідно вимог ст. 311 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 311, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельні матеріали і конструкції" задовольнити частково.

Ухвалу Бережанського районного суду Тернопільської області від 05 вересня 2017 року - скасувати, а справу повернути в суд першої інстанції для вирішення питання щодо прийняття заяви про перегляд заочного рішення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді