Рішення № 70076111, 06.11.2017, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Справа № 428/9437/17

Провадження №2/428/2365/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2017 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі головуючого судді - Журавель Т.С., при секретарі Андрусишин Н.Т., за участю: позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке обєднання Азот» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке обєднання Азот» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати в сумі 17457,55 грн., вихідної допомоги у розмірі тримісячного середнього заробітку в сумі 20839,29 грн. та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що позивач працював на ПрАТ «Сєвєродонецьке обєднання Азот» на посаді майстра. З січня 2017 року йому перестали виплачувати заробітну плату. У звязку з вказаним порушенням відповідачем трудового законодавства позивач 23.05.2017 року розірвав трудовий договір з відповідачем за власним бажанням з підстав, передбачених ч. 3 ст. 38 КЗпП України. Станом на 23.05.2017 року заборгованість відповідача перед позивачем склала 38296,84, з яких нарахована, але не виплачена заробітна плата - 17457,55 грн. та вихідна допомога у розмірі тримісячної заробітної плати - 20839,29 грн. На даний час заборгованість не сплачена погашена, тому позивач має право на стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. З огляду на викладене позивач звернувся з даним позовом до суду.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, посилаючись при цьому на доводи, викладені у позові.

Представник відповідача в судовому засіданні визнала позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача нарахованої, але не виплаченої заробітної плати в розмірі 17457,55 грн. та вихідної допомоги у розмірі тримісячної заробітної плати - 20839,29 грн. Позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не визнала, посилаючись при цьому на письмові заперечення, у яких зазначено, що обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини), а саме акти тероризму, військові дії на території Луганської області, встановлені висновком Торгово-промислової палати України, про що зазначено у Сертифікаті ТПП № 4978 про форс-мажорні обставини, що був виданий ПрАТ «Сєвєродонецьке обєднання Азот». Вказані обставини свідчать про те, що затримка виплати заробітної плати працівникам та розрахунку при звільненні не є результатом провини роботодавця, а є слідством форс-мажорних обставин, а саме проведенням АТО в регіоні, неналежним постачанням електроенергії, і як наслідок, тривалим простоєм виробничих потужностей і відсутністю фінансових надходжень від продажу продукції, необхідних для своєчасної виплати заробітної плати, та своєчасного розрахунку при звільненні.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку, що дана позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до копії трудової книжки серії АА № 570045 ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, 01.02.2017 року на підставі наказу №0043-КП від 31.01.2017 року був переведений на посаду майстра (по контрольно-вимірювальним приборам та автоматиці) цеху виробництва сечовини.

23.05.2017 року був звільнений за власним бажанням ч. 3 ст. 36 КЗпП України у звязку з невиконанням власником чи уповноваженим ним органом умов колективного договору на підставі наказу № 0191-кп від 23.05.2017 року.

Ухвалою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 14.08.2017 року у справі №428/8652/17 було відмовлено у прийнятті заяви ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке обєднання Азот» нарахованої, але не сплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Згідно довідки ПрАТ «Сєвєродонецьке обєднання Азот» №31969 від 24.05.2017 року середньогодинна заробітна плата ОСОБА_1 складає 42,59 грн., середньомісячна кількість годин 163,1 год., середньомісячна заробітна плата 6946,43 грн.

У довідці-розрахунку сум за час затримки розрахунку при звільненні №3533, виданої ПрАТ «Сєвєродонецьке обєднання Азот» 10.10.2017 року, зазначено, що сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_1 за період з 24.05.2017 року по 12.10.2017 року складає 27078,25 грн.

У відповідності до довідки №3534, виданої ПрАТ «Сєвєродонецьке обєднання Азот» 10.10.2017 року, сума, яка належала до сплати ОСОБА_1 станом на день його звільнення 23.05.2017 року складає 38296,84 грн.

Вирішуючи спір по суті суд виходив з наступного.

Частиною 1 ст.94 КЗпП України передбачено, що заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно ч.1 ст.115 КЗпП України та ст..24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

У відповідності до ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору працівникові виплачується вихідна допомога зокрема внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

Розмір нарахованої, але не виплаченої позивачу заробітної плати та вихідної допомоги, передбаченої ст. 44 КЗпП України, підтверджується довідкою ПрАТ «Сєвєродонецьке обєднання Азот» №3534 від 10.10.2017 року, наявною у матеріалах справи, та визнана в судовому засіданні представником відповідача.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

У відповідності до ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Враховуючи те, що представник відповідача визнав позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача нарахованої, але не виплаченої позивачу заробітної плати та вихідної допомоги, передбаченої ст. 44 КЗпП України, загальною сумою 38296,84 грн., суд доходить висновку, що позовні вимоги у вказаній частині підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд зазначає наступне.

Статтями 47, 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

У відповідності до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24.12.1999 року, встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Таким чином, відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини за невиплату належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.

Судом встановлено, що у день звільнення з позивачем не було проведено розрахунку. На день розгляду справи заборгованість по заробітній платі в сумі 17457,55 грн. позивачу не виплачена.

Верховним Судом України у постанові від 25 травня 2016 року за № 6-948цс16, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів, висловлена правова позиція, яка полягає у тому, що з огляду на неврегульованість трудовим законодавством відносин з приводу відшкодування майнової та моральної шкоди, положення цивільного законодавства можуть поширюватися на ці правовідносини. Вимоги щодо виплати компенсації у звязку з несвоєчасною виплатою належних працівникові сум, тобто свого роду відшкодування завданої майнової шкоди, а також відшкодування моральної шкоди, що регулюється главою 82 ЦК України, застосуванню підлягають положення цивільного законодавства.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Непереборною силою є надзвичайна або невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, і ця подія завдала збитків.

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, визначено Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 2 вересня 2014 року, за змістом ч. 1 ст. 1 якого періодом проведення антитерористичної операції є час між датою набрання чинності Указом Президента України від 14 квітня 2014 року №405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Згідно до ст. 10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобовязань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

У відповідності до ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна загроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо.

Порядок, підстави та строк видачі Сертифікатів про настання форс-мажорних обставин встановлений Регламентом засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 № 44(5).

Згідно до п 6.2 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, податковим та/чи іншим зобов'язанням, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Аналізуючи викладене вбачається, що протягом терміну дії Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, є сертифікат Торгово-промислової палати України, який видається по конкретному договору, контракту, податковим та/чи іншим зобов'язанням, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

На підтвердження відсутності вини ПрАТ «Сєвєродонецьке обєднання Азот» у невиплаті позивачу заробітної плати при звільненні, відповідач послався на настання обставин непереборної сили, що мали місце на території проведення антитерористичної операції, якою є м. Сєвєродонецьк Луганської області.

Відповідачем до суду був наданий сертифікат № 4978 (вих. № 2856/05.0-4 від 02.09.2015 року) Луганської регіональної Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).

Відповідно до вказаного сертифікату № 4978, Торгово-промисловою палатою України засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): акти тероризму, військові дії на території Луганської області ПрАТ «Сєвєродонецьке обєднання Азот» місцезнаходження якого: 93403, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Пивоварова, буд. 5, код ЄДРПОУ 33270581 щодо зобовязань з оплати за поставлений постачальником природний газ, за договором поставки природного газу №06/09-1984 від 22.12.2009 року, укладеного з Дочірньою компанією «Газ України», Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», які унеможливили їх виконання. Період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): дата настання 16.04.2014 року та дата закінчення - тривають на 02.09.2015 року, дату встановити неможливо.

Зазначені вище обставини свідчать про те, що сертифікат засвідчує лише форс-мажорні обставини про неможливість ПрАТ «Сєвєродонецьке обєднання Азот» виконання зобовязань з оплати за поставлений постачальником природний газ, за договором поставки природного газу №06/09-1984 від 22.12.2009 року, укладеного з Дочірньою компанією «Газ України», Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України».

Таким чином, у сертифікаті № 4978 Луганської регіональної Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини не містяться обставини непереборної сили для ПрАТ «Сєвєродонецьке обєднання Азот» під час здійснення господарської діяльності та дотримання законодавства щодо справляння і сплати податків та обов'язкових платежів, виплати заробітної плати, тому він не може вважатися доказом підтвердження дії обставини непереборної сили як підстави для звільнення відповідача щодо невиплати позивачу заробітної плати при звільненні.

Суд звертає увагу на те, що інших сертифікатів про засвідчення форс-мажорних обставин, виданих Торгово-промисловою палатою України, відповідачем до суду не надано.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про ненадання до суду відповідачем належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності його вини в затримці розрахунку при звільненні позивача.

Визначаючи розмір середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку із позивачем, суд враховує, що позивач був звільнений 23.05.2017 року, тобто в день, коли він знаходився на роботі і оплата за який була нарахована йому при звільненні, у звязку із чим розмір середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку із позивачем має обчислюватися з дня, наступного за днем звільнення позивача, що відповідає положенням ст. 116 КЗпП України. Такий висновок суду обґрунтовується тим, що затримка розрахунку при звільненні починається не в день звільнення, а в день, наступний за днем звільнення, оскільки день звільнення є робочим днем і оплачується в загальному порядку.

Таким чином, розмір середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку із позивачем має обчислюватися з 24.05.2017 року по 06.11.2017 року (день ухвалення судом даного рішення).

Здійснення розрахунків середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку визначено в Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100. Так, абзацом третім пункту 2 Порядку встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою повязана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом 8 розділу IV Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку).

Аналогічна позиція щодо розрахунку розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку викладена у постанові Верховного Суду України від 21.01.2015 року по справі № 6-195цс134.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що, оскільки в даному випадку відповідач надав відомості для розрахунку саме виходячи з кількості відпрацьованих годин, суд вважає за доцільне проводити розрахунок середньої заробітної плати шляхом множення середньогодинного заробітку на число робочих годин.

Середньогодинна заробітна плата позивача згідно довідки, наданої відповідачем, складає 42 грн. 59 коп. Середньомісячне число робочих годин позивача складає 163,1 робочих годин.

Затримка розрахунку відповідача перед позивачем за період з 24.05.2017 року по 06.11.2017 року складає пять повних місяців (з 24.05.2017 року по 24.10.2017 року). Тобто, загальне середньомісячне число робочих годин за період невиплати тривалістю 5 повних місяців складає 815,5 середньомісячних робочих годин, до яких має бути додано 64 години (8 робочих днів за період з 25.10.2017 року по 06.11.2017 року). Таким чином, затримка розрахунку відповідача перед позивачем складає 879,5 робочих годин, які обраховані із урахуванням постанови Верховного Суду України від 21.01.2015 року по справі № 6-195цс134. 879,5 робочих годин за час затримки розрахунку відповідача перед позивачем при звільненні слід помножити на середньогодинну заробітну плату позивача в сумі 42,59 грн., що складе 37457,91 грн.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 року справляння та сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обовязком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обовязкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Суд звертає увагу на те, що розрахунок сум виплат за час затримки розрахунку при звільненні, який було зроблено ПрАТ «Сєвєродонецьке обєднання АЗОТ», суд не приймає до уваги, оскільки даний розрахунок проведений без урахування постанови Верховного Суду України від 21.01.2015 року у справі № 6-195цс134.

З огляду на зазначене, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку та необхідність їх задоволення, стягнувши з відповідача на користь позивача середній заробіток за весь час затримки розрахунку по день ухвалення даного судового рішення, визначену без утримання податків й інших обовязкових платежів, в розмірі 37457,91 грн.

Згідно ч. 3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Частиною 2 п. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання до суду позовної заяви позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 757,55 грн. (38296,84 грн. + 37457,91 грн.) х 1%)

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 174, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке обєднання Азот» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке обєднання Азот» на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату в сумі 17457 грн. 55 коп. (сімнадцять тисяч чотириста пятдесят сім гривень пятдесят пять копійок) та вихідну допомогу, передбачену ст. 44 КЗпП України, в розмірі 20839 грн. 29 коп. (двадцять тисяч вісімсот тридцять девять гривень двадцять девять копійок), що загальною сумою складає 38296 грн. 84 коп. (тридцять вісім тисяч двісті девяносто шість гривень вісімдесят чотири копійки).

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке обєднання Азот» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 37457 грн. 91 коп. (тридцять сім тисяч чотириста пятдесят сім гривень девяносто одна копійка), визначений без утримання податку й інших обовязкових платежів.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке обєднання Азот» на користь держави судовий збір в сумі 757 грн. 55 коп. (сімсот пятдесят сім гривень пятдесят пять копійок).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному суді Луганської області через Сєвєродонецький міський суд Луганської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення в повному обсязі складено 07.11.2017 року.

Суддя Т.С.Журавель