Постанова № 70072480, 08.11.2017, Лугинський районний суд Житомирської області

Лугинський районний суд Житомирської області

Справа № 281/865/17

Провадження по справі № 2-а/281/254/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2017 року смт Лугини

Суддя Лугинського районного суду Житомирської області Свинченко Г.Д. розглянувши у порядку письмового провадження в смт Лугини справу за адміністративним позовом Управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м. Житомира до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Житомирській області про визнання незаконним рішення державного виконавця та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження,-

В С Т А Н О В И В :

Начальник УПСЗН Богунської районної ради м. Житомира (надалі - позивач) в жовтні 2017 року звернувся до суду з позовом до УДВС ГТУЮ у Житомирській області (надалі - відповідач), в якому просить зупинити примусове виконання постанови Лугинського районного суду Житомирської області від 27.01.2015, що здійснюється на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження від 12.10.2017 у виконавчому провадженні № 54886374; визнати незаконними дії державного виконавця Черняхівського районного відділу ДВС ГТУЮ в Житомирській області ОСОБА_1 (надалі державний виконавець); скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 12.10.2017 № 54886374.

Вимоги позову мотивує тим, що позивачем 17.10.2017 отримано постанову про відкриття виконавчого провадження від 12.10.2017 винесену державним виконавцем при примусовому виконанні виконавчого листа № 281/3533/14-а, виданого Лугинським районним судом Житомирської області від 07.08.2015. Позивач вважає, що постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження винесена із порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки у позивача відсутні відкриті асигнування та кошторисні призначення для таких виплат.

Сторони в судове засідання не з'явилися. Представник позивача у поданому адміністративному позові, а представник відповідача у наданих запереченнях, просили розгляд справи провести без їхньої участі. При цьому представник позивача позов підтримала та просила його задовольнити, а представник відповідача заперечив проти задоволення позову .

У зв’язку із неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання не здійснювалося відповідно до ч.1 ст.41 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

27.01.2015 Лугинським районним судом Житомирської області у справі № 281/3533/14-а за адміністративним позовом ОСОБА_2 до УПСЗН Богунської районної ради м. Житомира, ТУ в Житомирській області Державної судової адміністрації України, УПСЗН Лугинської РДА Житомирської області про визнання дій відповідачів неправомірним і зобов’язанням перерахувати та виплатити доплату до заробітної плати задоволено позов, яким зобов’язано позивача виплатити ОСОБА_2 доплату до заробітної плати, передбаченої ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі двох мінімальних заробітних плат щомісячно, відповідно до відпрацьованого часу, із застосуванням відповідної мінімальної заробітної плати згідно ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" за період з 01.06.2014 по 31.07.2014 з урахуванням фактично виплачених коштів та відповідно до розрахунку, поданого ТУ в Житомирській області Державної судової адміністрації України.

За наведеною постановою, щодо вказаного зобов’язання УПСЗН Богунської районної ради м. Житомира було видано 07.08.2015 виконавчий лист № 281/3533/14-а. На час розгляду справи, як зазначено самим позивачем у позові, виплати за постановою від 07.08.2015 у справі № 281/3533/14-а не здійснено.

Як вбачається з матеріалів справи, державним виконавцем 12.10.2017 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 281/3533/14-а, виданого 07.08.2015 Лугинським районним судом Житомирської області.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це, відповідно до ч. 1 ст. Закон України «Про виконавче провадження» , сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Положеннями ч.1 ст. 18 Закон України «Про виконавче провадження» на виконавця покладено обов’язок ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Початок примусового виконання рішення врегульовано ст. 26 Закон України «Про виконавче провадження», зокрема, ч.5 даної статті, передбачає, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Частиною 5 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» визначені випадки, коли виконавчий збір не стягується, окрім іншого таким випадком є виконання рішення за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Суб’єктами щодо, яких держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов’язання вчинити певні дії щодо майна, ч 1 ст. 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", зокрема, визначає державний орган яким є позивач.

У силу положень ст. 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів здійснюється виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган. Саме рішення про стягнення коштів з державного органу, за умов, встановлених наведеною статтею, виконуються за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

З метою реалізації пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» постановою КМ України № 440 від 03.09.2014 затверджено Порядок погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою.

Положеннями абз. 8 п. 2 «Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду», рішеннями, які виконуються згідно цього Порядку визначено виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» суб’єкти, які видані або ухвалені до 01.01.2013. Виконання даних рішень п. 20 «Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду», також, передбачено за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

27.01.2015 Лугинським районним судом Житомирської області у справі № 281/3533/14-а зобов’язано позивача вчинити певні дії, а не стягнути з останнього кошти.

Як передбачено ст. 7 Закону України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень” виконання рішень суду про зобов’язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є, в т.ч., державний орган здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Таким чином, діюче законодавство, в тому числі Закон України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень” не передбачає виконання за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, постанови суду про зобов‘язаня державного органу вчинити певні дії.

Також, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що Конституцією України в ст. 129-1 встановлено обов’язковість виконання судового рішення.

При розгляді справ суди, у силу положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» мають застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод в п. 1 ст. 6 встановлює для кожного право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків. Але, як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні, винесеному у справі "Ромашов проти України", таке право було б ілюзорним, якби правова система договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, звертає увагу Європейський суд з прав людини, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "суду".

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював у своїх рішеннях, що відсутність коштів не є виправданням для держав у разі невиконання рішення суду або в разі значних затримок у виконанні такого рішення. (рішення у справах "Абрамов проти України", "Жовнер проти України", "Бурдов проти Росії").

За змістом ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідачем, у даному випадку, доведено правомірність своїх дій й рішень.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог і відсутність підстав для їх задоволення.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про виконавче провадження» 2, 8-11, 71, 94, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову Управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м. Житомира до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Житомирській області про визнання незаконним рішення державного виконавця та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження – відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена сторонами до Житомирського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Лугинський районний суд Житомирської області протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Г.Д. Свинченко