Рішення № 70071456, 02.11.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 215/901/17 22-ц/774/1442/К/17

Справа № 215/901/17-ц Головуючий в І інстанції

Провадження 22-ц/774/1442/К/17 ОСОБА_1

Категорія № 26 (ІІІ) Доповідач Бондар Я.М.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Бондар Я.М.,

суддів: Барильської А.П., Зубакової В.П.,

секретар: Видрик А.А.

за участю: представника позивача ОСОБА_2 – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_4 акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 05 травня 2017 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (надалі - ОСОБА_5 «ПівнГЗК») про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров’я.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що в період тривалої роботи на посадах слюсаря з ремонту обладнання та помічника машиніста екскаватора на підприємстві відповідача ОСОБА_5 «ПівнГЗК» підпадав під дію впливу шкідливих факторів на виробництві у зв'язку із чим, отримав професійне захворювання та втратив професійну працездатність у розмірі 40 %. Через професійне захворювання позивач постійно зазнає моральні та фізичні страждання, тому просить суд стягнути з відповідача у відшкодування заподіяної моральної шкоди 921600 грн. у зв’язку з отриманим професійним захворюванням на виробництві, стійкою втратою професійної працездатності.

Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 05 травня 2017 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 «ПівнГЗК» на користь позивача 25000 грн. моральної шкоди без стягнення податків та обов’язкових платежів, а також - на користь держави 640,00 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі відповідач вважає рішення таким, що порушує норми матеріального та процесуального права, тому ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

На думку представника ОСОБА_5 «ПівнГЗК», позивачем не доведено факту спричинення моральної шкоди та протиправність діянь відповідача, тому висновки суду в цій частині ґрунтуються на припущеннях. Судом не враховано, що позивач був обізнаний про шкідливі умови виробництва, та сам обрав роботу протягом тривалого періоду у шкідливих факторах. Також представник відповідача вважає, що визначений судом розмір моральної шкоди не відповідає засадам розумності, виваженості є завищеним. Представник ОСОБА_5 «ПівнГЗК» зазначає, що позивачем не доведено факту спричинення йому моральної шкоди висновками відповідних медичних установ. Крім того представник відповідача посилається на несприятливу фінансову ситуацію підприємства відповідача.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до записів, які містяться в трудовій книжці позивач ОСОБА_2 з 17.11.1975 р. по 15.06.1977 року, з 17.09.1979 р. по 07.04.1981 р., з 01.11.1984 р. по 23.07.1991 р. (9 років 10 місяців), а також з 11.10.2004 р. по 30.09.2009 р. ( 4 роки 11 місяців) працював на ОСОБА_5 «ПівнГЗК» слюсарем черговим та з ремонту устаткування і помічником машиніста екскаватора ( а.с. 24-30).

Згідно акта розслідування хронічного професійного захворювання від 15.08.2016 р., позивачу ОСОБА_2 встановлені хронічні професійні захворювання: радикулопатія попереково-крижова зі стійким больовим синдромом, пері артрозу, остеоартрозу, хронічне обструктивне захворювання легень першої ст.(пиловий бронхіт першої ст., емфізема легень першої ст.) ЛН першого ст., нейросенсорна приглухуватість.( а.с.17-20)

Згідно п. 16 зазначеного акта від 15.08.2016 р., професійне захворювання у позивача виникло за обставин тривалої дії шкідливих факторів виробничого середовища на організм робочого, недосконалість технології, механізмів, робочого інструменту слюсаря з ремонту обладнання при ремонтах в цеху огрудкування та випалювання і помічника машиніста екскаватора при ремонтах екскаваторів у період його трудової діяльності на ПАТ «Північний ГЗК». Згідно п.17 акта причинами виникнення професійного захворювання у позивача стало перевищення гранично допустимого рівня маси вантажу, що постійно ним підіймається та переміщується вручну, запиленості робочої зони та перевищення еквівалентного рівня шуму (а.с.19).

Відповідно до п.19 акту встановлено, що враховуючи тривалу роботу позивача на підприємстві відповідача в умовах впливу шкідливих факторів, конкретних посадових осіб, які відповідальні за виникнення професійних захворювань, встановити неможливо (а.с. 20).

Висновком МСЕК від 01.11.2016 р. позивачу первинно встановлено 40 % втрати професійної працездатності (із яких: 25 %- радикулопатія, 10% - ХОЗЛ, 5% - туговухість) безстроково з 10 жовтня 2016 року (а.с. 21).

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_2 посилався на те, що у зв'язку із отриманим професійним захворюванням та встановленням ступеню втрати професійної працездатності, йому спричинено моральну шкоду, яку має компенсувати відповідач, як такий, що не забезпечив йому безпечних та нешкідливих умов праці, у зв'язку з чим він отримав професійне захворювання.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції керувався вимогами ст. 153, ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України та виходив з обов'язку відповідача відшкодувати на користь позивача спричинену моральну шкоду у зв'язку з отриманим на виробництві професійним захворюванням, з урахуванням часу роботи позивача на підприємстві та дією шкідливих факторів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема: виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Як видно з акту розслідування причин виникнення у ОСОБА_2 хронічного професійного захворювання від 15.08.2016 року, встановлено тривала робота в умовах гранично - допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, а саме: перевищення рівня маси вантажу, що постійно підіймається та переміщується вручну позивачем, запиленості робочої зони та перевищення еквівалентного рівня шуму. (а.с. 17-20).

Статтею 153 КЗпП України, передбачено обов'язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Виходячи з викладеного, доводи ОСОБА_5 «ПівнГЗК» про відсутність обов'язку підприємства відшкодовувати моральну шкоду завдану позивачу, колегія суддів до уваги не приймає. Обов'язок створити безпечні умови праці законодавством покладено на роботодавця ОСОБА_5 «ПівнГЗК».

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги представника відповідача про те, що позивач свідомо обрав роботу протягом тривалого часу із шкідливими умовами та фактором виробничого процесу, оскільки ці обставини не виключають законодавчо закріпленого обов'язку роботодавця, забезпечити безпечні умови виробничого середовища.

Враховуючи викладене й те, що право на відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я професійним захворюванням позивача пов'язано з виконанням трудових обов'язків, виникло у позивача з 01.11.2016 року, тобто з моменту встановлення йому вперше стійкої втрати професійної працездатності, питання про відшкодування працівнику такої шкоди слід вирішувати на загальних підставах, передбачених нормами КЗпП України та Закону України «Про охорону праці».

Також, спростовуються й доводи відповідача ОСОБА_5 «ПівнГЗК» щодо відсутності підстав відшкодування позивачу моральної шкоди, оскільки факт заподіяння такої шкоди, у зв'язку із професійним захворюванням, встановлений медичними довідками та виписними епікризами, про тривалість лікування та перенесений фізичний біль. Позивач відчуває постійний біль в грудній клітці та задуху, біль у суглобах та хребті, обмежений в спілкуванні з оточуючими, вирішенні своїх побутових потреб, що порушує його нормальні життєві зв’язки.

Посилання в апеляційній скарзі на несприятливу фінансову ситуацію підприємства відповідача не знімає відповідальності з ОСОБА_5 «ПівнГЗК» за спричинення позивачу моральної шкоди.

Однак, колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди визначений судом без урахування роз'яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, відповідно до якого, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили. Суд не врахував ступінь фізичних і моральних страждань позивача, їх тривалість і тяжкість, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, а також конкретних обставин по справі, і наслідків, що наступили.

За таких обставин, колегія суддів, беручи до уваги конкретні обставини по справі, характер отриманого позивачем професійного захворювання, і пов'язані з ним фізичні і моральні страждання позивача, інтенсивність і довготривалість фізичних і психічних страждань позивача, істотність вимушених змін у життєвих стосунках, і наслідків, що наступили, вважає за необхідне змінити рішення суду, зменшити розмір стягнутої моральної шкоди з ОСОБА_5 «Північний ГЗК» на користь позивача з 25000 грн. до 20000 грн. В іншій частині рішення суду повинно бути залишено без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» задовольнити частково.

Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 05 травня 2017 року змінити в частині розміру моральної шкоди, стягнутої з ОСОБА_4 акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_2, зменшивши цей розмір з 25000 грн. до 20000 грн.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: