Рішення № 70066113, 01.11.2017, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - ОСОБА_1

Доповідач - Дронська І.О.

Справа № 420/242/16-ц

Провадження № 22ц/782/311/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопад 2017 року. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого - судді Дронської І.О.

суддів: Авалян Н.М., Яреська А.В.,

за участю секретаря Єгорової О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду в місті Сєвєродонецьку Луганської області справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 28 березня 2017 року за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», яке є правонаступником Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості

В С Т А Н О В И Л А:

ПАТ «Універсал Банк» звернулося до Новопсковського районного суду Луганської області з позовом до відповідачів, в якому, посилаючись на те, що 02.04.2008 року між банком та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № СL 30818 за умовами якого ОСОБА_2 отримала від Банку кредит у сумі 15000 доларів США та зобов’язалась повертати кредит та сплачувати 24% річних за користування кредитними коштами у розмірі та терміни, вказані у Додатку 1 до ОСОБА_4 та графіку щомісячних платежів, визначених у Додатку 2 до ОСОБА_4 до дати сплати останнього платежу- 05.03.2015 року. У забезпечення виконання зобов’язань між банком та ОСОБА_3 був укладений договір поруки № СL 30818 від 02.04.2008 року, відповідно до якого ОСОБА_3, як Поручитель, зобов’язався відповідати за невиконання Позичальником усіх його зобов’язань перед Кредитором, що виникли з ОСОБА_4, укладеного між Банком та Позичальником, в повному обсязі як існуючих на теперішній час, так і тих, що можуть виникнути у майбутньому. Свої зобов’язання за ОСОБА_4 виконав у повному обсязі і в порядку, передбаченому ОСОБА_4 та 02.04.2008 року надав ОСОБА_2 кредитні кошти в сумі 15000 доларів США, однак, у порушення умов ОСОБА_4 відповідач ОСОБА_2 належним чином не виконує взяті на себе зобов’язання не повертає чергові суми отриманого кредиту, не сплачує відсотки за користування кредитними коштами, відповідно до встановленого графіку та станом на 19.11.2015 року має заборгованість за кредитним договором в сумі 3607,36 доларів, з яких прострочена заборгованість по кредиту- 3281,70 доларів США, відсотки-325,66 доларів США. Просив зазначену заборгованість за кредитним договором № СL 30818 від 02.04.2008 року стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на користь Банку, а також покласти на відповідачів судові витрати позивача в сумі 1288,22 грн.

Рішенням Новопсковського районного суду Луганської області від 28 березня 2017 року позовні вимоги ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задоволені повністю. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором № СL 30818 від 02.04.2008 року у сумі 3607,36 доларів США, з яких: прострочена заборгованість по кредиту 3281,70 доларів США, відсотки 325,66 доларів США; стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Універсал Банк» по 644,11 грн. з кожного в рахунок відшкодування судових витрат.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням відповідачем ОСОБА_2І подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не в повній мірі з’ясування судом першої інстанції дійсних обставин справи, апелянт просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ПАТ «Універсал Банк» у повному обсязі та здійснити перерозподіл судових витрат у справі.

Відповідач ОСОБА_3, якого було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, відповідно до ч.5 ст.74 ЦПК України, в судове засідання не з’явився, причини неявки суду не повідомив, заяв щодо відкладення розгляду справи від останного не надійшло.

Від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника.

Справу розглянуто на підставі ч.2 ст.305 ЦПК України без участі представника позивача та відповідача ОСОБА_3, за участю апелянта-відповідача ОСОБА_2

Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 27.09.2017 року за клопотанням ТОВ Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» замінено позивача ПАТ «Універсал Банк» правонаступником ТОВ Фінансова Компанія «Кредит Капітал».

Заслухавши доповідача, пояснення апелянта ОСОБА_2, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, але апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічного з’ясування обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції у повній мірі не відповідає.

Так, судом першої інстанції встановлено, що між позивачем ПАТ «Універсал Банк», що є правонаступником всіх прав та обовязків ВАТ «Банк Універсальний», та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № СL 30818 від 02.04.2008 року.

Відповідно до Додатку 1 до ОСОБА_4 процентна ставка станом на день укладання договору становить 24% річних, а підвищена процентна ставка- 72% річних, дата сплати щомісячного платежу- кожне п’яте число місяця, дата сплати останнього платежу-05.03.2015 року.

Згідно з графіком щомісячних платежів, супутних витрат позичальника, що є Додатком 2 до кредитного договору сума щомісячного платежу має складати 366,78 доларів США, сума останнього платежу- 366,70 доларів США.

У якості забезпечення повернення кредиту між позивачем (кредитор) та відповідачем ОСОБА_3 (поручитель) укладено договір поруки № СL 30818 від 02.04.2008 року, за умовами якого поручитель відповідає перед кредитором за невиконання ОСОБА_2 усіх зобов’язань за кредитним договором № СL 30818 від 02.04.2008року в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи повернення основної суми боргу, сплату процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами основного ОСОБА_4.

Кредит у сумі 15000 доларів США відповідач ОСОБА_2 отримала, що підтверджується меморіальним ордером №0570004USD002237 від 02.04.2008 року та випискою з особового рахунку за 02.04.2008 року, однак у строк, передбачений договором, ОСОБА_2 не повернула суму заборгованості, чим порушила умови кредитування, що призвело до виникнення простроченої заборгованості, порушення прав та законних інтересів позивача.

Згідно наданого банком розрахунку боргу, з яким погоджується суд та який сторонами в ході розгляду справи не оспорювався, станом на 19.11.2015 року заборгованість позичальника за кредитним договором № СL 30818 від 02.04.2008 року, укладеним між ПАТ «Універсал Банк» та клієнтом ОСОБА_2 складає 3607,36 доларів США, з яких: прострочена заборгованість по кредиту- 3281,70 доларів США, відсотки- 325,66 доларів США.

На підставі вищевикладеного, з врахуванням умов кредитного договору та договору поруки, та як вважав суд першої інстанції, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки ці вимоги законні та обґрунтовані, відповідають умовам укладених за участю сторін договорів, згідно зі ст. 628 ЦК України, визначених на розсуд сторін і погоджених ними, при цьому суд першої інстанції вважав, що підстави для висновку про припинення поруки відсутні, оскільки зобов’язання з повернення кредиту у термін до 05.03.2015 року, встановлений умовами кредитного договору, ОСОБА_2 не виконані, а відповідно до п. 2.6 ОСОБА_4 поруки, моментом повного виконання поручителем своїх зобов’язань перед кредитором є момент зарахування на рахунок кредитора коштів, спрямованих на погашення заборгованості поручителя перед таким кредитором та пунктом 4.2. ОСОБА_4 поруки передбачено, що порука припиняється із припиненням всіх зобов’язань боржника за основним договором, що забезпечуються такою порукою, яка припиняється припиненням зобов’язання.

Проаналізував наявні дані, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно не дослідив і не оцінив обставини по справі та надані сторонами, в їх сукупності, всі докази, відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України, щодо наданого позивачем розрахунку заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором та не надав цьому розрахунку відповідної оцінки, а також щодо вимоги позивача про наявність підстав для стягнення з відповідачів заборгованості у солідарному порядку, що призвело до неправильного вирішення справи в частині порядку стягнення заборгованості.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст.ст.10,60 ЦПК України).

Так, колегією суддів встановлено, що, відповідно до Анкети-Заяви ОСОБА_2 на отримання кредиту в сумі 15000 доларів США, а.с.34, т.1, 02.04.2008 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № СL 30818, за умовами п.1.1. Кредитор зобов’язався надати Позичальнику кредитні кошти у сумі та на умовах, визначених у цьому ОСОБА_4, Додатку 1 та Додатку 2, а позичальник зобов’язується погасити Кредит, сплатити проценти за користування ним на умовах та в порядку, визначених ОСОБА_4, Додатком 1 та Додатком 2.

Також, кредитним договором № СL 30818 від 02.04.2008 року перебачено, що: проценти на кредит обчислюються, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та році, що складається з 360 днів (фактична кількість- 360), включаючи дату надання кредиту, в яку вони починають нараховуватися, але не включаючи дату фактичного повного погашення кредиту. Проценти нараховуються на щомісячній основі на суму несплаченого щоденного залишку кредиту (п.п.2.1, 2.2); кредит надається позичальнику шляхом банківського переказу коштів на поточний рахунок позичальника, зазначений в Додатку №1 до ОСОБА_4 і відкритий у кредитора. Дата зарахування кредитором на поточний рахунок позичальника коштів кредиту вважається датою надання кредиту, (п.3.1); погашення основної суми кредиту та сплата процентів здійснюється у формі ануїтетних платежів у строки та сумах, встановлених для сплати таких ануїтетних платежів (далі «щомісячні платежі»),( п.5.1.); позичальник зобов’язується щомісячно в дату сплати щомісячних платежів здійснювати погашення щомісячних платежів, шляхом зарахування включно до такої дати відповідних сум коштів на поточний рахунок позичальника, вказаний у п. 3.1 ОСОБА_4. Позичальник доручає кредитору самостійно направляти кошти на погашення заборгованості позичальника у порядку та черговості, визначених п. 5.5. ОСОБА_4 та іншими умовами ОСОБА_4. При цьому, під терміном «дата сплати щомісячних платежів» сторони розуміють останній робочий день, що передує даті сплати щомісячного платежу, (п.5.3.); позичальник сплачує останній щомісячний платіж, повністю погашає кредит та нараховані проценти не пізніше дати сплати останнього платежу, зазначеної у Додатку № 1 до ОСОБА_4, (п.5.3.), .а.с. 5,6 т.1.

Як вбачається з Додатку 1 до кредитного договору № СL 30818 від 02.04.2008 року основна сума Кредиту складає 15000 доларів США; процентна ставка– 24% річних; підвищена процентна ставка (в разі прострочення платежу)– 72% річних; кількість щомісячних платежів– 84; сума щомісячного платежу- 366,78 доларів США; дата сплати останнього платежу – 05.03.2015 року; сума останнього платежу – 366,70 доларів; поточний рахунок Позичальника у банку «Універсал Банк»- № 2609000158480, а.с.11 т.1.

Також, колегією суддів встановлено, що 02.04.2008 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки № СL 30818, а.с.15-17 т.1.

Як вбачається з апеляційної скарги апелянт ОСОБА_2 зазначає, що судом вірно встановлено, що 02.04.2008 року ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № СL 30818, відповідно до умов якого Позичальник надав ОСОБА_2 кредит в іноземній валюті та остання зобов’язалась повернути наданий кредит у повному обсязі не пізніше 05.03.2015 року та сплачувати проценти за користування кредитом, а також 02.04.2008 року ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_3, з метою забезпечення своєчасного і повного виконання ОСОБА_2 зобов’язань за кредитним договором, укладено договір поруки № СL 30818, відповідно до умов якого ОСОБА_3 зобов’язався відповідати у повному обсязі за виконання ОСОБА_2 усіх зобов’язань, що виникли з кредитного договору, а.с.64 т.2.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 не отримала від позивача повну інформацію щодо умов кредитування та сукупної вартості кредиту та звертає увагу апелянта на те, що підтверджуючи факт укладення кредитного договору та підписуючи зазначений договір без будь-яких зауважень, ОСОБА_2 підтверджено, що підписанням договору остання підтверджує, що до підписання ОСОБА_4 отримала від кредитора у письмовій формі інформацію про умови кредитування, а також орієнтовану сукупну вартість кредиту, як це вимагає законодавство про захист прав споживачів, про що зазначено у пункті 1.4. кредитного договору.

За доводами позовної заяви позивач посилається на те, що ОСОБА_6 за кредитним договором було отримано кредитні кошти в сумі 15000 доларів США, строком до 05.03.2015 року за умови щомісячного погашення заборгованості та сплатою 24% річних за користування кредитними коштами, але у порушення умов ОСОБА_4 відповідач ОСОБА_2 належним чином не виконує взяті на себе зобов’язання та не повертає чергові суми отриманого кредиту, не сплачує відсотки за користування кредитними коштами, відповідно до встановленого графіку та станом на 19.11.2015 року має заборгованість за кредитним договором в сумі 3607,36 доларів, з яких прострочена заборгованість по кредиту -3281,70 доларів США, відсотки- 325,66 доларів США.

Обґрунтовуючи позовні вимоги щодо наявності заборгованості за кредитним договором позивачем надано витяг з особового рахунку № 2609000158480 на видачу 02.04.2008 року ОСОБА_2 готівки, а.с.21 т.1, меморіальний ордер від 02.04.2008 року із зазначенням призначення платежу- надання кредиту згідно договору на рахунок № 2609000158480 від 02.04.2008 року на суму кредиту 15000 грн., у грн. еквіваленті: 75750,00 грн., а.с.22 т.1, графік щомісячних платежів (Додаток 2), а.с.12-14 т.1, розрахунок заборгованості, а.с.19,20 т.1.

Заперечуючи проти позовних вимог апелянт ОСОБА_2 посилається на те, що вона повністю повернула кредитні кошти, оскільки сплачувала більші суми, ніж передбачено договором, крім того вона не отримувала 15000 доларів США, оскільки відповідно до наданої позивачем виписки за особовим рахунком відповідач отримала 13883 доларів США, також не відповідає дійсності і наданий позивачем розрахунок заборгованості, оскільки зазначений в розрахунку розмір сум заборгованості, призначений до сплати, не відповідає умовам договору щодо розміру щомісячного ануїтетного платежу- 366,78 доларів США.

Обґрунтовуючи заперечення проти вимог позивача ОСОБА_2 надані квитанції та заяви на переказ готівки на поточний рахунок за 2009-2014 роки та розрахунок сум сплачених коштів за квитанціями на суму 36709,34 доларів США, та після уточнення– на суму 22381,02 грн.

Аналізуючи доводи позивача та апелянта колегія суддів приходить до наступного.

Як було зазначено вище, відповідно до меморіального ордера № 057004USD002237 від 02.04.2008 року на рахунок № 26209000158480 перераховано 15000 доларів США, одержувач ОСОБА_2, призначення платежу: надання кредиту згідно дог. № 26209000158480 від 02.04.2008 року на суму кредиту, а.с.22 т.1.

Відповідно до індивідуальних умов надання та погашення Кредиту, Додаток 1 до Кредитного договору № СL 30818 від 02.04.2008 року поточний рахунок ОСОБА_2 у банку «Універсал Банк» - № 26209000158480.

Як вбачається з виписки/особовий рахунок за 02.04.2008 року, рахунок № 26209000158480 USD, клієнт ОСОБА_2 кредит 15000,00, що еквівалентно 75750,00 грн. ( курс НБУ на 02.04.2008 = 505,0000 за 100 USD; Дебет – 13883,00, що еквівалентно 70109,15 та 750,00, що еквівалентно 3787,50; призначення надання кредиту на суму кредиту 15000,00 ( 75750,00); проводок 3 – Дебет 14633,00 (73896,65); Кредит 15000,00 ( 75750,00); Вихідний 367,00 ( 1853,35), а.с.21.

Колегія суддів не погоджується з доводом апелянта ОСОБА_2 про те, що остання не отримувала саме 15000 доларів США, оскільки, як зазначає апелянт, у виписці по рахунку зазначено суму 13883,00.

Колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що Дебет за поточним рахунком ОСОБА_2 зараховувався проводками з сумами 13883,00 та 750,00, що складає разом 14633,00 доларів США.

Різниця в сумі 367,00 доларів США, про що зазначено у графі Виписки «Вихідний 02.04.2008» складає 367,00 доларів США, які, відповідно до розрахунку заборгованості розраховані до сплати 336,78 доларів за Кредитом, та 30,00 доларів – за Відсотками за період з 02.04.2008 по 04.04.2008, що в загальній сумі складає 366,78 доларів США із 367,00 доларів «Вихідний 02.04.2008», при цьому прострочення заборгованості за кредитом та процентами за період 02.04.2008 - 04.04.2008 розрахунок заборгованості не містить, а.а.с.21, 18, т.1.

Різниця в сумі 0,22 доларів США є незначною та не може бути підставою для висновку про те, що відповідач ОСОБА_2 не отримала кредит в сумі 15000 доларв США.

Колегія суддів вважає таким, що не заслуговує на увагу довід апелянта про те, що з наданих позивачем ОСОБА_7 ордеру та Виписки з особового рахунку не вбачається валюта кредиту.

Як було зазначено вище, і ОСОБА_7 ордер, і Виписка з особового рахунку містить зазначення суми 15000,00 у еквіваленті гривні за курсом НБУ станом на 02.04.2008 року- 75750,00, а також зазначення валюти «USD» - міжнародний код для позначення долару США (United States dollar, що у перекладі означає «долар сполучених штатів») у міжнародному стандарті ДСТУ ІS3166 держав світу, цифровий код 840.

На підставі зазначеного, колегія суддів вважає доведеним позивачем факту отримання кредиту ОСОБА_2 саме в сумі 15000,00 доларів США.

Щодо розрахунку заборгованості.

Колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що складові розрахунку заборгованості за кредитним договором «Кредит. Розраховано до сплати» та «Відсотки. Розраховано до сплати» у більшості зазначених позивачем розрахункових періодах не відповідає умовам кредитного договору №СL 30818 від 02.04.2008 року щодо погашення основної суми Кредиту та сплати процентів у формі щомісячних ануїтетних платежів (п.5.1.) сума якого, відповідно до Додатку 1 визначена у розмірі 366,78 доларів США.

Між тим, колегія суддів, враховуючи, що позивачем заборгованість за кредитом та відсотками нарахована тільки за період з 05.06.2014 року по 04.03.2015 року, станом на 19.11.2015 року, вважає, що позивачем доведена наявність заборгованості за кредитом в сумі 3281,70 доларів США та відсотків в сумі 325,66 доларів США, а саме: 05.06.2014– 04.07.2014 кредит -306,44 дол.США, відсотки – 59,67 дол. США, що складає 366,11 дол. США (при щомісячному ануїтетному платежі 366,78 доларів США); 05.07.2014– 04.08.2014 кредит- 310,79 дол.США, відсотки– 55,32 дол.США, що складає 366,11 дол. США (при щомісячному ануїтетному платежі 366,78 доларів США); 05.08.2014– 04.09.2014 кредит- 317,21 дол. США, відсотки– 48,90 дол. США, що складає 366,11 дол. США (при щомісячному ануїтетному платежі 366,78 доларів США); 05.09.2014– 04.10.2014 кредит- 325,13 дол. США, відсотки– 40,98 дол. США, що складає 366,11 дол. США (при щомісячному ануїтетному платежі 366,78 доларів США); 05.10.2014– 04.11.2014 кредит -330,48 дол. США, відсотки – 35,63 дол. США, що складає 366,11 дол. США (при щомісячному ануїтетному платежі 366,78 доларів США); 05.11.2014– 04.12.2014 кредит- 338,24 дол. США, відсотки– 27,87 дол. США, що складає 366,11 дол. США (при щомісячному ануїтетному платежі 366,78 доларів США); ); 05.12.2015– 04.01.2015 кредит -344,30 дол. США, відсотки– 21,81 дол. США, що складає 366,11 дол. США (при щомісячному ануїтетному платежі 366,78 доларів США); 05.01.2015– 04.02.2015 кредит- 351,42 дол. США, відсотки– 14,69 дол. США, що складає 366,11 дол. США (при щомісячному ануїтетному платежі 366,78 доларів США); 05.02.2015– 04.03.2015 кредит -359,40 дол. США, відсотки– 06,71 дол. США, що складає 366,11 дол. США (при щомісячному ануїтетному платежі 366,78 доларів США).

Невідповідність нарахованих позивачем сум до сплати у розрахунку заборгованості та графіку щомісячних платежів колегія суддів вважає такою, що не впливає на висновок про доведеність позивачем розміру заборгованості за тілом кредиту та відсоткам, оскільки, відповідно до графіку щомісячних платежів за період з 05.06.2014 року по 04.03.2015 року ОСОБА_2 повинна була сплатити: за тілом кредиту– 3287,65 дол. США, по відсоткам– 380,07 доларів США, а.с. 13 т.1, при тому, що позивач просив за цей період, відповідно до позовних вимог, стягнути з відповідача менші суми, а саме: за тілом кредиту– 3281,70 дол. США, що на 05,95 доларів менше передбаченої графіком до сплати суми, за відсотками– 325,66 дол. США, що на 54,41 дол. США менше передбаченої графіком до сплати суми, а всього за позовними вимогами суму, яка є меншою на 60,36 доларів США суми, передбаченої умовами договору.

Щодо повного погашення заборгованості за кредитним договором за доводами ОСОБА_2, то колегія суддів приходить до наступного.

З пояснень ОСОБА_2 у судовому засіданні апеляційного суду вбачається, що ОСОБА_2 своєчасно та в більших сумах, ніж передбачено договором, сплачувала тіло кредиту та відсотки за користування кредитом до 15.05.2014 року (останній платіж), та з об’єктивних причин, не мала можливості отримати довідку про повне погашення кредиту, який вона вважає повністю сплаченим.

У якості доказів повного погашення кредиту ОСОБА_2 надані копії квитанцій про сплату кредиту, які, як зазначає апелянт, у неї зберіглися, на загальну суму 36709,34 дол. США, а після уточнення– на суму 22381,02 дол. США.

Оригінали квитанцій, оглянутих колегією суддів у судовому засіданні, повністю відповідають наданим апелянтом копіям, долученим до матеріалів справи.

Між тим, колегія суддів вважає, що ОСОБА_2 не доведено повне погашення заборгованості за кредитним договором та відсутність заборгованості у зазначеній позивачем сумі.

Так, відповідно до наданого апелянтом переліку сум до сплати, на загальну суму 22381,02 дол. США (після уточнення), вбачається, що апелянтом щомісячні платежі сплачувались із порушенням передбачених договором строків, а саме– кожне 5-те число місяця, Додаток 1, а.с. 11 т.1, крім того, надана квитанція від 02.03.2009 року на суму 3323,00 не стосується спірного кредиту, оскільки ця сума у гривнях перерахована ОСОБА_2 на поточний рахунок № 26206000157622, а не на валютний рахунок № 26209000158480, відкритий за кредитним договором, а тому, загальна сума сплачених ОСОБА_2 платежів не 22381,02 доларів США, як зазначає апелянт, а 19058,02 доларів США, які сплачувались з порушенням строків за період з: 05.05.2009 року по 28.05.2009 року; 05.01.2010 року по 11.01.2010 року; 05.04.2010 року по 08.04.2011 року; 05.06.2011 року по 07.07.2011 року; 05.11.2011 року по 08.11.2011 року; 05.04.2013 року по 30.04.2013 року; 05.05.2013 року по 20.05.2013 року; 05.06.2013 року по 10.06.2013 року; 05.05.2014 року по 15.05.2014 року.

Переплата щомісячних платежів у приблизній сумі 33,22 доларів щомісяця (400,00-366,78) не свідчить про таке дострокове погашення кредиту, що дає підстави для висновку про правомірність внесення чергового щомісячного платежу з порушенням строку, крім того, за період з 05.02.2014 року по 05.05.2014 року (4 платежі) ОСОБА_2 сплачено 1050 дол. США, замість 1467,12 дол. США та, з порушенням строку 15.05.2014 року- 400 доларів.

Також колегія суддів не приймає до уваги надані ОСОБА_2 квитанції про здійснення валютно-обмінної операції, а саме продаж ОСОБА_2 іноземної валюти: 03.04.2009р., 28.05.2009р., 06.08.2009р., 26.08.2009р., 06.10.2009р., 05.11.2009р., 11.01.2010р., 02.02.2010р., 06.04.2010р., 05.05.2010р., 27.05.2010р., 27.05.2010р., 05.07.2010р., 03.08.2010р., 05.09.2010р., 05.01.2011р., 27.05.2011р., 05.10.2012р., 28.02.2013р., 20.05.2013р., 10.06.2013р, 02.08.2013р., 02.08.2013р., 04.11.2013р., 05.02.2014р., 02.04.2014р. та 02.04.2014р.– збір 0,5% з купівлі валюти, оскільки суми, зазначені у цих квитанціях стосуються тільки покупки валюти, яка зараховувалась на поточний кредитний рахунок за іншими банківськими проводками, відповідно до квитанцій, які враховані ОСОБА_2 при підрахунку загальної суми, сплаченою за кредитним договором.

Колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що 370 дол. США були внесені на кредитний рахунок за квитанцією не від 05.09.2010 року, як зазначає ОСОБА_2, а 05.03.2010 року. У вересні 2010 року відбулося зарахування грошових коштів на кредитний рахунок 02.09.2010 року та 21.09.2010 року.

Відповідно до графіку щомісячних платежів, Додаток 2 до кредитного договору, кількість щомісячних платежів за кредитним договором становить 84 місяці, до сплати передбачено 83 х 366,78 дол. США + 1 місяць х 366,70 дол. США, ( останій платіж 05.03.2015року), що разом складає 30809,44 дол. США.

Як вбачається з наданих апелянтом квитанцій, розрахунок сплачених сум починається з дати 02.03.2009 року та за період з 05.04.2008 року по 02.03.2009 року квитанцій не надано, але, враховуючи, що позивачем за зазначений період заборгованість не нарахована, колегія суддів вважає за можливе виключити необхідність доказування сплати ОСОБА_2 за цей період, що складає 11 платежів, кредиту та відсотків за користування кредитом.

Таким чином спірний період складає 84 платежа – 11 платежів = 73 платежа на суму: 72 х 366,78 + 1 х 366,70 = 26774,86 доларів США, з яких ОСОБА_2 сплачено, відповідно до наданих останньою квитанцій - 19058,02 доларів США та недоведена сума сплати тіла кредиту та процентів за користування кредитом складає: 26774,86 – 19058,02 = 7716,84 доларів США.

На підставі зазначеного, колегія суддів вважає, що відповідачем- апелянтом ОСОБА_2 не спростовані доводи позивача про наявність заборгованості за кредитним договором за період з 05.06.2014 року по 05.03.2015 року, станом на 19.11.2015 року, у загальній сумі 3607,36 дол. США, в тому числі: заборгованості за тілом кредиту в сумі 3281,70 дол. США, заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами в сумі 325,66 дол. США, при цьому позовні вимоги щодо стягнення підвищених відсотків в разі прострочення платежу, винагороди банку, штрафів або пені, позивачем не заявлялись.

ОСОБА_2 правильність розрахунку заборгованості за період з 05.06.2014 року по 05.03.2015 року не спростована, іншого розрахунку заборгованості не надано.

Клопотання про призначення судово-економічної експертизи для вирішення питання щодо суми отриманих коштів та суми заборгованості за кредитним договором, на що посилається апелянт у апеляційній скарзі, ОСОБА_2 у судах не заявлялось та на адресу як суду першої інстанції так і апеляційної інстанції не надходило. З власної ініціативи, без наявності клопотання сторін, суд позбавлений можливості призначити судово-економічну експертизу.

Щодо інших доводів апеляційної скарги.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта про неможливість ПАТ «Універсал Банк» здійснювати кредитування в іноземній валюті.

Відповідно до ст.192 ЦК України в Україні може використовуватися іноземна валюта у випадках і в порядку, встановлених законом.

Основним законодавчим актом, на час виникнення спірних правовідносин, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання та валютного контролю, є Декрет КМУ від 19.02.1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Відповідно до ст.5 цього Декрету за відсутності нормативних умов для застосування режиму індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій достатньою правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті є наявність у банка генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої в установленому порядку, тобто отримання дозволу НБУ на операції, пов’язані з іноземною валютою. Надання кредитів у валюті за наявності в банку відповідної генеральної ліцензії (дозволу НБУ на здійснення кредитних операцій у валюті) не суперечить вимогам чинного законодавства України.

Чинним законодавством не установлено і межі термінів і сумм надання або одержання кредитів в іноземній валюті.

Як встановлено Постановою Верховного Суду України від 21 березня 2011 року за відсутності нормативних умов для застосування режиму індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій достатньою правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами ст.5 Декрету КМУ є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої в установленому порядку, тобто отримання письмового дозволу НБУ на операції, повязані з іноземною валютою.

Порядок надання дозволу НБУ на банківські операції та генеральних ліцензій встановлюється також Положенням про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затверджених постановою Правління НБУ від 17.07.2001 року № 275, у п.5.3 зазначено, що письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями, що перераховані в зазначеному Положенні, є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом КМУ від 19.02.1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Колегією суддів перевірена наявність Генеральної ліцензії у ПАТ «Універсал Банк», як фінансової установи, на право здійснення валютних операцій, а.с.63 т.3, а тому застосування індивідуального ліцензування щодо кредитування в іноземній валюті не вимагається. ПАТ «Універсал Банк» мав право на укладення кредитного договору з ОСОБА_2 про надання кредитних коштів у іноземній валюті.

Крім того, колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта про те, що ПАТ «Універсал Банк» не попередив ОСОБА_2 про валютні ризики.

Як вбачається з п.12.7. Кредитного договору позичальник ОСОБА_2 підтверджує, що розуміє наслідки настання валютних ризиків за кредитом в іноземній валюті, та їй повідомлена інформація щодо методики визначення курсів і комісій, пов’язаних з конвертацією валюти, а.с.9.

Щодо відсутності первинних бухгалтерських документів за доводами апеляційної скарги, то колегія суддів приходить до наступного.

Як вбачається з апеляційної скарги, апелянт вважає, що позивачем не надано доказів щодо підтвердження факту видачі кредитних коштів, наданий позивачем меморіальний ордер не містить підпису відповідача ОСОБА_2, а також не недоведено розмір заборгованості за кредитним договором, оскільки банком не були надані суду первинні документи розрахунку боргу, які повинні бути виключно документами первинної бухгалтерської документації, оформленої відповідно до норм ст.9 Закону України «Про бухгалтерському обліку та фінансової звітності», що фіксують факти здійснення господарської діяльності та є підставою для бухгалтерського обліку господарської операції.

Колегія суддів не погоджується із зазначеними доводами.

Відповідно до ч.3 ст.6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в банках встановлюється Національним банком України відповідно до цього Закону та міжнародних стандартів фінансової звітності.

Бухгалтерський облік кредитних операцій в банках регулюється Інструкцією з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України, затвердженою Постановою Правління Національного банку України від 27 грудня 2007 року N 481, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 22 січня 2008 р. за N 48/14739, зі змінами і доповненнями, внесеними постановами Правління НБУ (на час спірних правовідносин) від 23.03.2009 року №159, якою не передбачено оформлення розрахунку заборгованості за кредитним договором, документами первісної бухгалтерської документації.

Первинні документи фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо- безпосередньо після її закінчення. ( ст.9).

Не може бути оформлена первинними документами банківська операція, яка не відбулася (неоплата позичальником кредитних коштів та відсотків за користування кредитними коштами).

Між тим, апелянтом не надано будь-яких доказів у заперечення позовних вимог позивача щодо наявної заборгованості, у т.ч. і первинних бухгалтерських документів про проведення платежів за кредитним договором за період з 05.06.2014 року по 05.03.2015 року.

Колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що відповідно до умов кредитного договору, відповідач ОСОБА_2 з квітня 2008 року по 15 травня 2014 року сплачувала грошові кошти за кредитним договором, що ще раз підтверджує отримання останньою кредиту.

Щодо відсутності підпису ОСОБА_2 на меморіальному ордері № 0570004USD02237 від 02.04.2008 року, а.с.22, то меморіальний ордер, відповідно до п.4.7. Інструкції №254, затвердженої Правлінням НБУ від 18.06.2003 року, є розрахунковим документом, яким оформлюється внутрішньобанківська операція, яка не пов’язана з виконанням доручень клієнтів.( п.1.10 Інструкції) та здійснюється банком самостійно, на підтвердження здійснення такої операції, що є підставою для висновку про те, що наявність підпису клієнта на меморіальному ордері не передбачена.

Щодо доводів апелянта про припинення поруки за договором поруки № СL 30818 від 02.04.2008 року, то колегія суддів вважає, що апелянтом доведено порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в частині стягнення заборгованості за кредитним договором у солідарному порядку з позичальника та поручителя.

Відповідно до ч. 4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Відповідно до п. 2.6 договору поруки № СL 30818 від 02.04.2008 року, укладеного між ПАТ «Універсал Банк» та відповідачем ОСОБА_3 моментом повного виконання поручителем своїх зобовязань перед кредитором є момент зарахування на рахунок кредитора коштів, спрямованих на погашення заборгованості поручителя перед таким кредитором.

Відповідно до п. 4.2. договору поруки порука припиняється із припиненням всіх зобов’язань боржника за основним договором, що забезпечуються такою порукою.

Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що з договору поруки вбачається, що в ньому не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору поруки про його дію до повного припинення усіх зобов'язань боржника за основним договором, (п.4.2.), не вважається встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить ч.1 ст. 251 ЦК України та ч.1 ст.252 ЦК України, тому, в цьому разі підлягають застосуванню норми ч.4 ст.559 цього Кодексу про припинення поруки, та з урахуванням того, що вимогу до поручителя про повернення боргових сум позивач пред’явив більш ніж через шість місяців після настання строку виконання основного зобов'язання, а саме 13.01.2016 року, (поштове відправлення, а.с.38), тоді як боржник ОСОБА_2 зобов’язана була здійснити черговий платіж 05.06.2014 року (відповідно до розрахунку заборгованості від 19.11.2015 року), а повне погашення кредиту повинно було відбутися 05.03.2015 року, колегія суддів вважає, що порука за договором поруки № СL 30818 від 02.04.2008 року, укладеним між ПАТ «Універсал Банк» та поручителем ОСОБА_3 є припиненою, а тому позовні вимоги про стягнення заборгованості з відповідача ОСОБА_3 К.М. задоволенню не підлягають.

Також, колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта ОСОБА_2, у судовому засіданні апеляційного суду про те, що правонаступник ПАТ «Універсал Банк» - ТОВ Фінансова Компанія «Кредит –Капітал» не має право вимоги до ОСОБА_2 за укладеним між нею та ПАТ «Універсал Банк» кредитним договором.

Відповідно до ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Як було встановлено колегією суддів 14.03.2017 року між ПАТ «Універсал Банк» та ТОВ Фінансова Компанія «Кредит– Капітал» було укладено договір відступлення права вимоги № UB- ОР/17- 017, відповідно до п.1.1. якого ПАТ «Універсал Банк» передає (відступає) ТОВ Фінансова Компанія «Кредит– Капітал» належне йому Право Вимоги до Боржників за Кредитними договорами, а.с.3-11 т.3.

Відповідно до витягу з Додатку №2 до ОСОБА_4 відступлення права вимоги № UB – ОР/17- 017 від 14.03.2017 року за актом приймання-передачі Реєстру боргових зобов’язань від 14.03.2017 року до ОСОБА_4 відступлення права вимоги № UB – ОР/17- 017 від 14.03.2017 року ПАТ «Універсал Банк» було відступлено право вимоги за договором № СL 30818 від 02.04.2008 року, ОСОБА_2, а.с.12 т.3.

Договір відступлення права вимоги № UB – ОР/17- 017 від 14.03.2017 року є дійсним.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язаннях в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що ТОВ Фінансова Компанія «Кредит– Капітал», як правонаступник ПАТ «Універсал Банк» має право вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором № СL 30818 від 02.04.2008 року.

Між тим, як вбачається з витягу з акту приймання-передачі Реєстру боргових зобов’язань від 14.03.2017 року до ОСОБА_4 відступлення права вимоги № UB – ОР/17- 017 від 14.03.2017 року ПАТ «Універсал Банк» відступив право вимоги ТОВ Фінансова Компанія «Кредит– Капітал» за кредитним договором № СL 30818 від 02.04.2008 року, укладеним між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 у гривневому еквіваленті, а саме: заборгованість по тілу кредиту в сумі 88259,90 грн., заборгованість по відсоткам в сумі 870,81 грн., пеня в сумі 191753,87 грн., а всього- 288794,58 грн., а.с.12 т.3.

А тому, стягненню з відповідача ОСОБА_2 підлягає заборгованість за кредитним договором у гривневому еквіваленті.

Колегією суддів перевірена відповідність суми заборгованості, зазначеної у гривневому еквіваленті до суми заборгованості за кредитним договором у іноземній валюті, а саме, доларах США, та, з урахування офіційного курсу валют на час укладення договору відступлення права вимоги ( 26,8946 на 14.03.2017р.), встановлено, що сума заборгованості за кредитним договором у іноземній валюті повністю співмірна сумі заборгованості у національній валюті України.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що інших вимог щодо стягнення з відповідача ОСОБА_2 підвищених відсотків в разі прострочення платежу, винагороди банку, штрафів або пені, позивачем не заявлялись, а тому колегія суддів не приймає до уваги на зазначення у витягу з акту приймання-передачі Реєстру боргових зобов’язань від 14.03.2017 року до ОСОБА_4 відступлення права вимоги № UB – ОР/17- 017 від 14.03.2017 року за кредитним договором № СL 30818 від 02.04.2008 року, укладеним між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 у гривневому еквіваленті пені в сумі 191753,87 грн.

Також колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта щодо розгляду судом першої інстанції справи без участі відповідача ОСОБА_3, оскільки колегія суддів повністю погоджується з висновком суду про можливість розгляду справи без участі відповідача ОСОБА_3 з мотивів, зазначених судом першої інстанції у оскаржуваному рішенні.

Крім того, у свою чергу, Апеляційним судом Луганської області також вживалися усі можливі заходи щодо повідомлення відповідача ОСОБА_3 про час та місце розгляду справи шляхом надсилання судових викликів та повідомлень рекомендованими поштовими відправленнями, за усіма адресами, що були наявні у матеріалах справи, а саме: за місцем постійної реєстрації: АДРЕСА_1, а також за адресами його перебування: м.Київ, пров.Задорожній, 5/1, кв.42 та АДРЕСА_2, які поверталися на адресу суду із зазначенням про непроживання ОСОБА_3 за адресою реєстрації та неотримання останнім поштових повідомлень за адресами у м.Києві за закінченням встановлених строків зберігання. Іншої адреси місця проживання чи місця перебування відповідачем ОСОБА_3 апеляційному суду не надано, не надано інших адрес місця проживання ОСОБА_3 і ОСОБА_2, яка, як зазначено у Анкеті-заяві, а.с. 34 т.1, є матір’ю ОСОБА_3

Щодо розгляду справи судом першої інстанції без участі ОСОБА_2 при наявності клопотання останньої про відкладення розгляду справи, то колегією суддів, для забезпечення об'єктивного розгляду справи, виходячи з положення частини 2ст.303 ЦПК України, досліджені нові докази, представлені обома сторонами під час апеляційного розгляду справи. Тим самим дотримано справедливий баланс у праві надання доказів кожною із сторін.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:

1) неповне з’ясування судом обставин, що мають значення по справі;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягає застосуванню.

Колегія суддів вважає, відповідно до ст. 309 ЦПК України, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а тому апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, оскільки підстав для відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, а саме за тілом кредиту та відсоткам за користування кредитними коштами, колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, колегія суддів вважає за потрібне понесені позивачем судові витрати стягнути з відповідача ОСОБА_2 пропорційно до розміру задоволених позовних вимог позивача.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, п.2 ч.1 ст.307, ст.ст.309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 28 березня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», яке є правонаступникомПублічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», яке є правонаступникомПублічного акціонерного товариства «Універсал Банк», заборгованість за кредитним договором № СL 30818 від 02.04.2008 року, що утворилась станом на 19 листопада 2015 року в сумі 97040,71 грн. з яких: прострочена заборгованість по кредиту 88259,90 грн., прострочена заборгованість по відсотках– 8780,81 грн., а також судові витрати в сумі 1288,22 грн.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, відмовити.

Рішення Апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подання касаційної скарги.

Головуючий

Судді