Ухвала суду № 70059448, 31.10.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

31 жовтня 2017 рокусправа № 77

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.

за участю представників:

позивача: - Масенко А.О. дов від 08.04.2015

відповідача: - не з'явився

третьої особи: - Штефан Д.Ю, дов від 30.10.2017

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі

апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Дніпропетровської області Соскова Р.

на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2017 року

у справі № 804/6168/17

за позовом Першого заступника прокурора Дніпропетровської області Соскова Р.

до Дніпропетровської обласної ради

третя особа приватне підприємство «Фрюлинг»

про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник прокурора Дніпропетровської області Сосков Р. звернувся до суду з позовом до Дніпропетровської обласної ради, за участю третьої особи приватного підприємства «Фрюлинг», в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Дніпропетровської обласної ради №186-8/VII від 24.03.2017 «Про надання гірничого відводу приватному підприємству «Фрюлинг на розробку Карнаухівського родовища будівельних пісків».

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.09.2017 адміністративний позов повернуто відповідно до п.4 ч.3 ст.108 КАС України.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, заступник прокурора подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В апеляційній скарзі зазначає, що чинним законодавством не визначено орган виконавчої влади або місцевого самоврядування, до повноважень якого віднесено здійснення нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства при здійсненні органами місцевого самоврядування регулювання відносин у сфері використання надр, отже орган уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах відсутній. Тому позивач вважає, що згідно ст.. 23 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 60 КАС України прокурор правомірно та обґрунтовано звернувся до суду з позовом в інтересах держави як позивач.

Представник прокуратури Дніпропетровської області в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання відповідач повідомлений судом належним чином.

Представник третьої особи проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає помилковим твердження прокуратури про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, а саме: щодо надання підприємству гірничого відводу.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню внаслідок наступного.

Відповідно до п.4 ч.3 ст.108 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позовну заяву від імені позивача подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

Повертаючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що Перший заступник прокурора Дніпропетровської області звернувся до суду з даним позовом в інтересах держави, проте, не зазначив в особі якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкту владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Доказів повідомлення відповідного суб'єкта владних повноважень про представництво його інтересів в суді також не надано.

Також, прокурором не обґрунтовано правову підставу для звернення до суду з даним адміністративним позовом, що, в свою чергу, унеможливлює підтвердження судом наявності підстав для представництва та виключає можливість прокурора користування процесуальними повноваженнями позивача як сторони процесу.

Виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність у прокурора повноважень на представництво в суді інтересів держави і прокурором не обґрунтовано наявність підстав для такого представництва.

Апеляційний суд вважає помилковим застосування судом першої інстанції за вказаних обставин приписів п.4 ч.3ст.108 КАС України.

Застосовуючи вказану норму, суд першої інстанції виходив з відсутності у прокурора повноважень на представництво в суді інтересів держави як встановленого факту, проте з цим не можна погодитись.

Відповідно до ч.2 ст.60 КАС України, з метою представництва інтересів громадянина або держави в адміністративному суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з адміністративним позовом (поданням), бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження в якій відкрито за адміністративним позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом України, про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами для представництва інтересів громадянина або держави.

Прокурор, який звертається до адміністративного суду в інтересах держави, в позовній заяві (поданні) самостійно визначає, в чому саме полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до адміністративного суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Прокурор, який звертається до адміністративного суду з метою представництва інтересів громадянина або держави в адміністративному суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво), повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених ч.ч.2, 3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру».

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть бути залучені судом до участі у справі як законні представники або вступити у справу за своєю ініціативою з метою виконання покладених на них повноважень (ч.3 ст.60 КАС України).

Частиною 3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Згідно ч.4 ст.23 вказаного Закону наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб'єктом владних повноважень.

За правилами ч.6 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження, зокрема, звертатися до суду з позовом (заявою, поданням).

Як вбачається з матеріалів справи, прокурор звернувся до суду з позовом, в якому оскаржує правомірність прийняття Дніпропетровською обласною радою рішення від 24.03.2017 №186-8/VII «Про надання гірничого відводу приватному підприємству «Фрюлинг на розробку Карнаухівського родовища будівельних пісків».

Таке звернення до суду обґрунтовано відсутністю органу виконавчої влади або місцевого самоврядування, до повноважень якого віднесено здійснення нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства при здійсненні органами місцевого самоврядування регулювання відносин у сфері використання надр, тобто відсутністю органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах.

Отже, звертаючись з даним позовом до суду, прокурором наведено певні обставини на підтвердження підстав для представництва інтересів держави в адміністративному суді.

Втім, суд першої інстанції фактично вказаних обставин, що мають значення для правильного вирішення питання щодо процесуального статусу прокурора в даній справі, не з'ясував, не дослідив наведених прокурором доводів щодо відсутності органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, внаслідок чого прокурор, як ним зазначено, набув статусу позивача.

Тому висновок суду, що позовну заяву від імені позивача подано особою, яка не має повноважень на ведення справи, не є обґрунтованим і вірним.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до наведеної вище норми ч.2 ст.60 КАС України, застосованої судом першої інстанції, невиконання прокурором вимог щодо надання адміністративному суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в адміністративному суді має наслідком застосування положень, передбачених статтею 108 цього Кодексу.

Застосовуючи положення статті 108 КАС України, суд першої інстанції не врахував, що наведена норма визначає не тільки підстави для повернення позовної заяви позивачеві (частина 3 статті 108 КАС України), а і підстави для залишення позовної заяви без руху, а саме: встановлення судом, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу (частина 1 статті 108 КАС України).

В свою чергу, стаття 106 КАС України, містить вимоги до позовної заяви, згідно яким у позовній заяві зазначаються, зокрема, зміст позовних вимог згідно з частинами четвертою і п'ятою статті 105 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази, а в разі неможливості - зазначає докази, які не може самостійно надати, із зазначенням причин неможливості подання таких доказів.

З огляду на вищевикладене, апеляційний суд вважає відсутніми підстави для застосування п.4 ч.3 ст.108 Кодексу адміністративного судочинства України і, відповідно, для повернення позовної заяви.

Суд першої інстанції, приймаючи оскаржувану ухвалу, не в повному обсязі з'ясував обставини, що мають значення для справи, зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, що відповідно до ст.204 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст.199, 204, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Першого заступника прокурора дніпропетровської області Соскова Р. задовольнити.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2017 року у справі №804/6168/17 скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко