Постанова № 70058777, 18.10.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі

апеляційну скаргу Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя

на постанову Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 07 серпня 2017 року

у справі № 331/4954/17(2-а/331/180/2017)

за позовом ОСОБА_1

до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя

про зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя, в якому просила визнати протиправним дії відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з дня звільнення у відставку та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 з включенням суми матеріальної допомоги на оздоровлення, починаючи з моменту звернення за отримання довічного грошового утримання, а саме з 16.09.2016 відповідно до довідок від 03.05.2017.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що щомісячне довічне грошове утримання призначене позивачу 16.09.2016 у меншому розмірі, оскільки помилково не враховано 1/12 матеріальної допомоги на оздоровлення. При цьому, матеріальна допомога на оздоровлення входить до системи оплати праці, є складовою заробітної плати, з неї нараховується та сплачується страховий внесок або розмір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а тому її розмір враховується в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, а вданому випадку щомісячного грошового утримання. Отже, відмова відповідача у здійсненні перерахунку та виплаті довічного грошового утримання з включенням суми матеріальної допомоги на оздоровлення є протиправним.

Постановою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 07 серпня 2017 року позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтуванням вимог апеляційної скарги відповідач вказує на те, що посилання суду першої інстанції на те, що матеріальна допомога на оздоровлення повинна включатись до суддівської винагороди є безпідставним, оскільки як зазначено у нормі спеціального Закону (ст. 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»), суддівська винагорода не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Тому, відмова відповідача у здійсненні перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з дня звільнення у відставку з включенням суми матеріальної допомоги на оздоровлення є правомірною. Крім того, при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат судом першої інстанції не врахував, що з 01.01.2017 Пенсійний фонд України та його органи звільнені від сплати судового збору в усіх судових інстанціях.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції змінити з наступних підстав.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, Постановою Верховної Ради України від 08 вересня 2016 року № 1514-VIII у зв'язку з поданням заяви про відставку та відповідно до пунктів 2 та 9 ч. 5 ст. 126 Конституції України ОСОБА_1 звільнено з посади судді Апеляційного суду Запорізької області, а наказом голови Апеляційного суду Запорізької області від 15 вересня 2016 року № 67-к відраховано зі штату Апеляційного суду Запорізької області.

З 15 вересня 2016 року позивач перебуває на обліку в Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м Запоріжжя як суддя у відставці Апеляційного суду Запорізької області та отримує довічне грошове утримання у розмірі 86 % суддівської винагороди.

Щомісячне довічне грошове утримання призначено позивачеві на підставі поданої нею заяви, до якої для обчислення щомісячного довічного грошового утримання позивачем було надано довідку, відповідно до якої суму матеріальної допомоги не відображено.

У довідці від 15.09.2016 Апеляційного суду Запорізької області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (Додаток 2 до порядку надання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці органами Пенсійного фонду), помилково не враховано 1/12 матеріальної допомоги на оздоровлення, що потягло призначення і виплату йому органами Пенсійного фонду щомісячного довічного грошового утримання у меншому розмірі.

03.05.2017 Апеляційним судом Запорізької області для перерахунку позивачу призначеного довічного грошового утримання надано уточнені довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді: станом на 01.05.2016 - за 07/50/53 та станом на 01.12.2016 - № 07-50/54, в яких враховано 1/12 матеріальної допомоги на оздоровлення (а.с. 10-12). Вказані довідки були подані до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м Запоріжжя.

Листом від 27.06.2017 № 1223/07 відповідач відмовив у перерахунку призначеного позивачу довічного грошового утримання судді з включенням суми матеріальної допомоги на оздоровлення, починаючи з моменту звернення за отриманням довічного грошового утримання, а саме: з 16.09.2016.

Відмова мотивована тим, що законних підстав для включення одноразової виплати (матеріальної допомоги) при обчисленні позивачу довічного грошового утримання судді немає.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач відмовляючи у проведенні перерахунку довічного грошового утримання з урахуванням матеріальної допомоги діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачений Законами України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про судоустрій і статус суддів», «Про пенсійне забезпечення».

Виходячи з фактичних обставин справи, норм законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції.

Спірним в межах даної справи є питання врахуванням суми матеріальної допомоги при визначенні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

В п 3.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 Конституційний Суд зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, яка виражається у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що забезпечує їх належне матеріальне утримання. Особливість щомісячного довічного грошового утримання полягає у правовому регулюванні, а також у джерелах його фінансування, які визначені Конституцією України та Законом України «Про статус суддів». Згідно з ч.1 ст. 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів. Це положення передбачає і фінансування щомісячного довічного грошового утримання суддів за рахунок коштів Державного бюджету України, а не Пенсійного фонду України (абзац восьмий пункту 7 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 у справі про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання).

Особливий порядок фінансування судів і діяльності суддів є однією з конституційних гарантій їх незалежності, що закріплюється у статті 126 Конституції України, і спрямований на забезпечення належних умов для здійснення незалежного правосуддя.

Згідно з ст. 6.4. Європейської хартії про статус суддів - суддя, що досяг встановленого законом віку для виходу у відставку з суддівської посади, яку займав протягом певного часу, повинен отримувати пенсію по виходу у відставку, рівень якої повинен бути як можна ближче до рівня останньої заробітної плати в якості судді.

Розмір щомісячного довічного грошового утримання позивачеві як судді у відставці, призначеного 16.09.2016, має обчислюватися відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VІ.

За правилами ч.3 ст. 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VІ (з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 №1-8/2016) щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Статтею 133 вказаного Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VІ «Суддівська винагорода» визначено, що суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Крім того, ст.134 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VІ передбачено надання суддям щорічної оплачуваної відпустки з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу.

Виплата допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу передбачено і ст. 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VІ (IX розділ), тобто виплата допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу передбачена спеціальним законом, яким регулюється забезпечення судді, і вона носить систематичний характер.

З урахуванням викладеного, матеріальна допомога на оздоровлення є складовою матеріального забезпечення судді і, як вірно зазначено судом першої інстанції, є складовою системи оплати праці судді.

З цього приводу апеляційний суд також погоджується із застосуванням судом першої інстанції положень Закону України «Про оплату праці», статтею 2 якого визначено структуру заробітної плати, до якої входить основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.

При цьому, відповідно до пп. 2.3.3 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату від 13.01.2004 № 5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за № 114/8713, допомога, що має систематичний характер, надана всім або більшості працівників, належить до інших заохочувальних і компенсаційних виплат та входить до складу фонду оплати праці.

Судом першої інстанції вірно встановлено, відповідачем не спростовано, що виплата сум грошової допомоги на оздоровлення здійснювалась позивачу систематично та включена в його оподатковуваний дохід.

Виплачувана позивачу матеріальна допомогу віднесена до фонду оплати праці, є складовою заробітної плати, про що свідчать копії наведених вище Довідок Апеляційного суду Запорізької області, що містяться в матеріалах справи, від 03.05.2017 №№ 07-50/53, 07-50/54.

Також з довідок Апеляційного суду Запорізької області про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці вбачається, що з матеріальної допомоги на оздоровлення, отриманої позивачем, утримувався єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

А згідно зі ст.66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» і ст. 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких фактично були нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії навіть незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

Також згідно з врахованими судом першої інстанції згідно ст.244-2 КАС України висновками Верховного Суду України, викладеними, зокрема, в постанові від 6 листопада 2013 року у справі 21-350а13, матеріальна допомога на оздоровлення входить до системи оплати праці, є складовою заробітної плати, з неї нараховується та сплачується страховий внесок або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а тому її розмір враховується в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії (в даному випадку, щомісячного грошового утримання).

З огляду на викладене, приймаючи до уваги, що передбачена спеціальним Законом України «Про судоустрій і статус суддів» матеріальна допомога на оздоровлення має систематичний характер, виплачується всім суддям, які використовують право на відпустку, тобто належить до інших заохочувальних і компенсаційних виплат, та відповідно входить до структури заробітної плати, а також враховуючи, що за приписами ч. 3 ст. 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VІ розмір щомісячного довічного грошового утримання, що виплачуться судді, визначається у відсотковому відношенні від грошового утримання судді, а не тільки суддівської винагороди, означена допомога на оздоровлення повинна враховуватися при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

За таких обставин, апеляційний суд вважає вірним висновок суду першої інстанції, що матеріальна допомога на оздоровлення, яка виплачувалася позивачу і з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, відноситься до складу грошового утримання судді і має враховуватись при визначенні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, саме починаючи з моменту звернення за отриманням довічного грошового утримання з 16.09.2016, оскільки позивач мала право на обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням 1/12 матеріальної допомоги на оздоровлення при призначенні грошового утримання у вересні 2016 року.

Наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду першої інстанції з цього приводу не спростовують.

Суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають значення для справи, дав їм правильну юридичну оцінку, застосував до правовідносин, як виникли між сторонами по справі норми права, які регулюють саме ці правовідносини, прийняв законне та обґрунтоване рішення по суті пред'явлених вимог.

Що стосується розподілу судом першої інстанції судових витрат колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.87 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно Закону України «Про судовий збір», яким визначені правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, позивача не віднесено до кола суб'єктів, які звільняються від сплати судового збору за подання адміністративного позову, а визначений ним позов - до об'єктів, за подання яких судовий збір не справляється.

Відповідно до квитанції, яка міститься в матеріалах справи, позивачем сплачено 640,00 грн. судового збору на рахунок Державного бюджету Олександрівського району м. Запоріжжя в особі Управління ДКСУ в Олександрівському районі міста Запоріжжі Запорізької області (а.с. 2).

Правила розподілу судом судових витрат між сторонами за результатами розгляду справи встановлено статтею 94 КАС України, відповідно до частини першої якої якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

З наведеного випливає, що здійснені позивачем документально підтверджені судові витрати підлягають стягненню з відповідача, за рахунок його бюджетних асигнувань, при цьому незалежно від того, звільнений відповідач від сплати судового збору в установленому порядку, чи ні.

Вказана норма за своєю правовою суттю має компенсаційний характер, передбачає стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень.

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції помилково стягнуто з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 640 грн., а тому постанова суду в цій частині підлягає скасуванню.

Судові витрати позивача підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя, а не із Державного бюджету України, як помилково вирішив суд першої інстанції.

Таким чином, суд першої інстанції вірно вирішив справу по суті, але помилково застосував норми процесуального права в частині вирішення питання розподілу судових витрат, що відповідно до ст.201 КАС України є підставою для зміни постанови суду.

Керуючись ст.ст. 197, 198, 201, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя залишити без задоволення.

Постанову Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 07 серпня 2017 року по справі № 331/4954/17(2-а/331/180/2017) - змінити.

В абзаці четвертому резолютивної частини постанови суду словосполучення «із Державного бюджету України» замінити на словосполучення «за рахунок бюджетних асигнувань Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя».

В іншій частині постанову Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 07 серпня 2017 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до касаційного суду в порядку, встановленому ст.212 КАС України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко