Ухвала суду № 70058770, 24.10.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

24 жовтня 2017 рокусправа № 804/15804/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чумака С. Ю.

суддів: Гімона М.М. Юрко І.В.

секретар судового засідання: Федосєєва Ю.В.,

за участі представників позивача Лубенець С.В., Сосни І.Л. та представника відповідача Семенко Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Авто" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року у справі № 804/15804/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Авто" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002022203 від 07.05.2015 року,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002022203 від 07.05.2015 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1947 855 грн., в тому числі за основним платежем - на суму 1 298 570 грн., за штрафними санкціями - на суму 649 285 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, задовольнивши позовні вимоги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила такі обставини.

ТОВ "Гранд Авто" зареєстровано як суб'єкт господарської діяльності виконавчим комітетом Дніпропетровської міської Ради 18.02.2003 року та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області як платник податків, в тому числі, податку на додану вартість (т. 1 а.с. 46).

До видів діяльності даного підприємства належить торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами, технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів (т. 1 а.с. 47).

03.03.2015 року відповідачем на адресу позивача направлено запит за вих. № 2558/10/04-63-22-0418 про надання документів та письмових пояснень по взаємовідносинам з ТОВ "САП Технології" за період липень-грудень 2014 року та ТОВ "Софт-Навігатор" за період січень-березень, травень-липень 2014 року (т. 1 а.с. 32-33).

16.03.2015 року листом за вих. № 56 позивачем направлено на адресу відповідача пояснення по суті запиту та долучено копії відповідних первинних документів (т. 1 а.с. 34-38).

18.03.2015 року керівником ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, п. 78.4 ст. 78 ПК України та обставин, визначених п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, видано наказ № 175 «Про організацію проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Гранд Авто», який вручено під особистий підпис головному бухгалтеру ТОВ "Гранд Авто" (т. 1 а.с. 45).

В період часу з 18 березня по 7 квітня 2015 року посадовими особами відповідача на підставі наказу № 175 від 18.03.2015 року з відома директора та головного бухгалтера ТОВ "Гранд Авто" проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Гранд Авто" з питань дотримання вимог податкового законодавства при документальному підтвердженні господарських відносин з ТОВ «САП Технології» за період з 01.07.2014 по 31.12.2014 року та ТОВ "Софт-Навігатор" за період з 01.01.2014 по 31.03.2014 та з 01.05.2014 по 31.07.2014 року та подальшій реалізації придбаних у вищевказаних підприємств товарів (робіт, послуг), за результатами якої складено акт № 1219/22-04/323499777 від 15.04.2015 р. (т. 1 а.с. 46-52).

Згідно висновків вказаного акту не підтверджено документально реальність здійснення господарських відносин позивача із контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки по ланцюгу постачання: ТОВ «САП Технології», ТОВ «Софт-Навігатор» - ТОВ «Гранд Авто», а також встановлено порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 ПК України, а саме, ТОВ «Гранд Авто» до складу податкового кредиту безпідставно віднесено суми податку на додану вартість по податковим накладним, отриманим від ТОВ «САП Технології», ТОВ «Софт-Навігатор» на загальну суму 1 298 570 грн., що призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на зазначену суму.

23.04.2015 року на вказаний акт перевірки позивачем до відповідача подані заперечення, які податковим органом залишені без задоволення (т. 1 а.с. 39-44).

На підставі висновків, викладених в акті перевірки № 1219/22-04/323499777 від 15.04.2015 року відповідачем на адресу ТОВ "Гранд Авто" винесено податкове повідомлення-рішення № 0002022203 від 07.05.2015 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1 947 855 грн., в тому числі за основним платежем - на суму 1 298 570 грн., за штрафними санкціями - на суму 649 285 грн. (т.1 а.с 12).

Зазначене повідомлення-рішення оскаржено позивачем до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області шляхом подання первинної скарги за вих. № 97 від 04.06.2015 р. (т. 1 а.с. 13-20).

Рішенням Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 24.07.2015 року № 6784/10/04-36-10-07-09 скаргу позивача залишено без задоволення (т. 1 а.с. 27-29).

У зв'язку з відмовою у задоволенні первинної скарги, позивач звернувся до Державної фіскальної служби України із повторною скаргою за вих. № 125 від 20.08.2015 р. (т. 1 а.с. 20-26).

Рішенням ДФС України від 16.10.2015 року № 21825/6/99-99-10-01-01-25 податкове повідомлення-рішення № 0002022203 від 07.05.2015 року, залишено без змін (т. 1 а.с. 30-31).

Не погоджуючись з прийнятим відносно нього податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду.

При вирішенні справи колегія суддів виходить з наступного.

За змістом пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України), органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Положення ст. 78 ПК України передбачають підстави проведення органами державної податкової служби України документальних виїзних позапланових перевірок.

Так, документальна виїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених ст. 78 цього Кодексу, в т.ч. за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно п. 73.3 ст. 73 ПК України, органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про надання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження. Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Пунктом 78.4 статті 78 ПК України визначено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Судом першої інстанції правильно зазначено, що на запит податкового органу за вих. № 2558/10/04-63-22-0418 від 03.03.2015 року про надання документів та письмових пояснень по взаємовідносинам з ТОВ "САП Технології" за липень-грудень 2014 року та ТОВ "Софт-Навігатор" за січень-березень, травень-липень 2014 року, позивачем 16.03.2015 року надано відповідь з долученням копій окремих первинних документів. При цьому, на запит податкового органу позивачем не надано документів, які б в повній мірі підтверджували обставини щодо придбання ТОВ "Гранд Авто" системи програмного забезпечення "Система SAP" та документів щодо використання отриманих від контрагентів-постачальників придбаних послуг із впровадження "Системи SAP" в господарській діяльності підприємства. Також, надані позивачем на адресу податкового органу акти прийняття виконаних робіт не містять перелік наданих ТОВ "САП Технології" та ТОВ "Софт-Навігатор" послуг, конкретні періоди та обсяги виконаних робіт по впровадженню "Системи SAP" та підтримки Інтернет-сайту.

Отже, витребувані за запитом податкового органу документи були надані позивачем не в повному обсязі, у зв'язку з чим у відповідача виникло право на видання наказу про проведення позапланової документальної перевірки.

Представниками позивача при розгляді апеляційної скарги суду надані довідки від 19 грудня 2014 року № 9777/04-63-22-03/32349977 та від 24 грудня 2014 року № 9869/04-63-22-03/32349977 про результати документальних позапланових перевірок позивача з питань взаємовідносин з ТОВ «САП Технології» за серпень і вересень 2014 року, з яких вбачається, що податковим органом підтверджено реальність господарських відносин у вказані місяці. Також зазначено, що при отримання матеріалів, які не підтверджують дані обліку суб'єкта господарювання, який перевіряється, керівником податкового органу можуть бути вжиті заходи щодо проведення документальної невиїзної або позапланової виїзної перевірки.

Разом з тим з 1 січня 2015 року набрав чинності Закон України № 71-VIII від 28.12.2014, яким п. 78.2 статті 78 Податкового кодексу України доповнений абзацом другим наступного змісту: «Контролюючим органам забороняється проводити документальні позапланові перевірки, які передбачені підпунктами 78.1.1, 78.1.4, 78.1.8, 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, у разі, якщо питання, що є предметом такої перевірки, були охоплені під час попередніх перевірок платника податків».

За змістом статей 17, 78, 81 ПК України платник податків має право оскаржити рішення податкового органу про проведення перевірки та не допустити працівників останнього в такому випадку до проведення перевірки.

Колегія суддів з цього приводу зазначає, що порушення податковим органів приписів п. 78.2 статті 78 ПК України може бути підставою для визнання протиправним та скасування наказу про призначення позапланової виїзної документальної перевірки перевірки, проте позивачем наказ про проведення щодо нього такої перевірки не оскаржувався, а працівники податкового органу керівництвом були допущені до проведення такої перевірки з наданням для цього всіх необхідних документів.

Крім того, положення п. 78.2 статті 78 ПК України не зазначались позивачем ні як підстава позову, ні як підстава апеляційної скарги.

З огляду на вказане, враховуючи, що зазначений пункт не містить приписів стосовно безумовного настання певних негативних для податкового органу наслідків у випадку призначення і проведення повторної перевірки платника податків, колегія суддів вважає, що формальне порушення податковим органом приписів п. 78.2 статті 78 ПК України без наявності факту оскарження цих дій та рішень останнього з боку товариства, не є підставою для визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, прийнятого за наслідками такої перевірки. В даному випадку суд повинен перевірити зазначені в акті перевірки факти виявлених порушень і лише після цього прийняти відповідне рішення.

Щодо суті порушень, виявлених під час перевірки по взаємовідносинам позивача з його контрагентами, суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-XIV, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно ст. 3 цього Закону, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 цього Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ст. 2 Положення "Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи. На вимогу контролюючих або судових органів та своїх контрагентів підприємство, установа зобов'язані за свій рахунок зробити копії таких документів на паперовому носії. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Фізичні та юридичні особи, які беруть участь у здійсненні операцій, пов'язаних з прийомом і видачею грошових коштів, цінних паперів, товарно-матеріальних цінностей та інших об'єктів майна, забезпечуються підприємством, установою, що виконує ці операції, копіями первинних документів про таку операцію. Додаткові вимоги до порядку створення первинних документів про касові і банківські операції, рух цінних паперів, товарно-матеріальних цінностей та інших об'єктів майна передбачаються іншими нормативно-правовими актам.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України. Так, згідно з п.138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З огляду на це, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Згідно абз. "а" п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання та виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У відповідності до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Отже, правомірність формування платником податку податкового кредиту визначається фактичним проведенням операцій платником податку зі своїми безпосередніми контрагентами, які оформлені належними документами.

Предметом спірних правовідносини у справі виступає реальність здійснення позивачем господарських операції по придбанню послуг з обслуговування (впровадження та налагоджування) функцій "Система SAP" у контрагентів-постачальників послуг, а саме, ТОВ "САП Технології" та ТОВ "Софт-Навігатор".

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "Гранд Авто" та ТОВ "Софт-Навігатор" укладено договір № 28/10/1-2010 від 28.10.2010 року, згідно з яким, ТОВ "Софт-Навігатор" як виконавець зобов'язується надати інформаційні послуги з впровадження системи SAP, а замовник - прийняти та оплатити ці послуги (т. 1 а.с. 128-134).

Крім того, між ТОВ "Гранд Авто" та ТОВ "Софт-Навігатор" укладено договір № 25/02-2013 від 25.02.2013 року, згідно з яким, ТОВ "Софт-Навігатор" як виконавець зобов'язується надати послуги з інформаційно-консультативної підтримки Інтернет-сайту, а замовник - прийняти та оплатити ці послуги (т. 1 а.с. 135-141).

Суми податку на додану вартість, сплачені у складі вартості послуг, отриманих від ТОВ "Софт-Навігатор" за січень-березень 2014 року, а також за травень-липень 2014 року на загальну суму 2 032 000,02 грн., позивачем віднесено до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів.

На підтвердження здійснення господарських операцій за вказаним договором, позивачем до перевірки надано наступні первинні документи: копії податкових накладних на товар № 4 від 31.01.14, № 6 від 28.02.14, № 2 від 31.03.14, № 4 від 31.05.14, № 2 від 30.06.14, № 5 від 31.07.14, № 7 від 31.01.14, № 2 від 28.02.14, № 6 від 31.03.14, № 1 від 05.05.14, № 3 від 31.05.14, № 4 від 30.06.14, № 8 від 31.07.14, акти прийняття наданих послуг № 4 від 31.01.14, № 13 від 28.02.14, № 17 від 31.03.14, № 27 від 31.05.14, № 27 від 30.06.14, № 38 від 31.07.14, № 7 від 31.01.14, № 9 від 28.02.14, № 21 від 31.03.14, № 24 від 05.05.14, № 26 від 31.05.14, № 31 від 30.06.14, № 41 від 31.07.14, копії інших документів, а саме, платіжних доручень, звітів виконавця та актів виконання послуг (т. 1 а.с. 173-231, 142-208).

Крім того, між ТОВ "Гранд Авто" та ТОВ "САП Технології" укладений договір № 03/06/4 від 03.06.2014 року, згідно з яким, ТОВ "САП Технології" як виконавець зобов'язується надати інформаційні послуги з впровадження системи SAP, а замовник - прийняти та оплатити ці послуги (т. 1 а.с. 212-216).

Також, між ТОВ "Гранд Авто" та ТОВ "САП Технології" укладений договір № 25-08 від 25.07.2014 року, згідно з яким, ТОВ "САП Технології" як виконавець зобов'язується надати послуги з інформаційно-консультативної підтримки Інтернет-сайту, а замовник - прийняти та оплатити ці послуги (т. 1 а.с. 217-221).

Суми податку на додану вартість, сплачені у складі вартості послуг, отриманих від ТОВ "САП Технології" за липень-грудень 2014 року на суму 2 032 000,02 грн., а також за травень-липень 2014 року на загальну суму 5 759 419 грн., позивачем віднесені до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів.

На підтвердження здійснення господарських операцій за вказаним договором, позивачем до перевірки надано наступні первинні документи: копії податкових накладних на товар № 4 від 04.08.14, № 6 від 11.08.14, № 11 від 19.08.14, № 21 від 31.08.14, № 17 від 31.08.14, № 16 від 31.08.14, № 18 від 30.09.14, № 21 від 30.09.14, № 25 від 30.09.14, № 13 від 30.09.14, № 4 від 31.10.14, № 8 від 31.10.14, № 7 від 28.10.14, № 9 від 28.10.14, № 10 від 28.10.14, № 3 від 02.07.14, № 4 від 10.07.14, № 18 від 31.12.14; копії актів прийняття наданих послуг № 29 від 31.08.14, № 22 від 31.08.14, № 20 від 31.08.14, № 34 від 30.09.14, № 40 від 30.09.14, № 43 від 30.09.14, № 45 від 30.09.14, № 50 від 31.10.14, № 54 від 31.10.14, № 62 від 28.11.14, № 64 від 28.11.14, № 65 від 28.11.14, № 7 від 02.07.14, № 11 від 10.07.14, № 82 від 31.12.14, копії інших документів, а саме, платіжних доручень, звітів виконавця та актів виконання послуг (т. 1 а.с. 98-124, 222-250, т. 2 а.с.1-38).

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Гранд Авто" у 2008 році отримано в користування програмне забезпечення "Система SAP" виробництва Німеччини, проте до перевірки не було надано первинних документів (крім акту прийому-передачі), що підтверджують купівлю програмного забезпечення "Система SAP", яке оприбутковано на бухгалтерський рахунок підприємства (т. 1 а.с. 80).

Колегія суддів зазначає, що зазначені вище договори не містять жодних приписів щодо умов та правил формування вартості наданих послуг. Натомість п. 4.1 Договору містить припис, що така вартість визначається в акті про надання інформаційних послуг.

Зі змісту ж наданих позивачем актів наданих послуг встановити, яким чином формувалась вартість останніх неможливо, оскільки вона вказана в абсолютній сумі без зазначення жодних складових. Разом з тим, у звіті виконавця про надання послуг, який додається до акту вказаний перелік послуг без визначення вартості певної послуги, що також перешкоджає встановленню обставин, яким же чином сторонами договору визначалась така вартість. Позивачем не надано ні до перевірки, ні судам обох інстанцій жодних доказів, з яких можна встановити факт перемовин чи переписки між сторонами з метою визначення вартості цих послуг.

Разом з тим, з актів наданих послуг за різні місяці вбачається, що ціна одних і тих же послуг є різною. Так, в акті від 31.01.2014 зазначено, що ТОВ «Софт-Навігатор» надало позивачу консультаційні послуги з впровадження системи SAP, визначення моделей бізнес-процесів для їх реалізації в SAP вартістю 660 тисяч гривень (т. № 1 а.с. 142), тоді як в акті від 28.02.2014 надання таких же послуг коштувало позивачу 300 тисяч гривень (т. № 1 а.с. 148). У зв'язку з чим змінилась вартість послуг і чи була потреба у їх наданні позивачем жодних пояснень та доводів суду не надано. Аналогічна ситуація і по інших актах.

Крім того, як вбачається з аналізу податкової звітності (даних ЄРПН), ТОВ "САП Технології" та ТОВ "Софт-Навігатор" надавали послуги позивачу з обслуговування (впровадження та налагоджування) функцій "Система SAP" не власними силами, а за рахунок посередників - контрагентів-постачальників ТОВ "Баста Трейд", ТОВ "Капрод", ТОВ "Атланта-Пром", ТОВ "Сервіс-Трейд-Груп", ПП "Діслав".

В свою чергу, за даними податкової звітності зазначених контрагентів, останні не мають необхідних основних засобів та трудових ресурсів для надання послуг та виконання робіт по обслуговуванню (впровадженню та налагоджуванню) функцій "Система SAP", основним видом діяльності зазначених контрагентів є неспеціалізована оптова торгівля, що також свідчить про відсутність у них спеціалізації на виконання зазначеного виду послуг.

В наданих позивачем на підтвердження здійснення господарських відносин з ТОВ "САП Технології" та ТОВ "Софт-Навігатор" документах відсутні посилання на фактичне виконання цих робіт іншими суб'єктами господарювання, зокрема, ТОВ "Баста Трейд", ТОВ "Капрод", ТОВ "Атланта-Пром", ТОВ "Сервіс-Трейд-Груп", ПП "Діслав".

Таким чином, надані позивачем акти та звіти складені формально, їх зміст не відображає вид, обсяг та період виконання робіт, кількість задіяних трудових ресурсів, калькуляцію вартості цих послуг. Зміст зазначених актів не співпадає зі змістом наданих до перевірки звітів виконавця про надання послуг, а також відсутні дані щодо надання зазначених послуг безпосередніми контрагентами - виконавцями, а саме, ТОВ "Баста Трейд", ТОВ "Капрод", ТОВ "Атланта-Пром", ТОВ "Сервіс-Трейд-Груп", ПП "Діслав".

Колегія суддів також зазначає, що з липня 2014 року позивачем змінений контрагент, який надає йому інформаційно-консультативні послуги з ТОВ «Софт-Навігатор» на ТОВ «САП Технології», після чого вартість таких послуг значно підвищилась і відповідно до актів надання послуг консультаційні послуги з впровадження системи SAP склали, зокрема, у серпні 2014 року 926100 гривень (т. № 1 а.с. 224), у вересні 1 299 375 гривень (т. № 1 а.с. 232). Жодних пояснень економічної обґрунтованості зміни контрагента та сплати за такі ж послуги вартості, яка більше попередньої у кілька разів, позивачем ні податковому органу, ні судам не надано.

Крім того, з акту перевірки вбачається, що податковим органом під час перевірки головному бухгалтеру ТОВ "Гранд Авто" вручено запит про надання пояснень щодо економічної доцільності використання підприємством програмного забезпечення "система SAP", однак жодних пояснень на адресу відповідача надано не було.

Викладене свідчить про відсутність належного документального підтвердження з боку позивача реальності здійснення господарських операцій з надання послуг контрагентами ТОВ «САП Технології» та ТОВ «Софт-Навігатор».

При цьому, позивач, намагаючись довести реальність здійснення господарських операцій з надання послуг ТОВ "САП Технології" та ТОВ "Софт-Навігатор", надав висновок експерта від 06.08.2015 р. № 40 се, згідно якого, показники, зазначені в податкових деклараціях з податку на додану вартість та податку на прибуток зазначених підприємств відповідають показникам, зазначеним в картках обліку рахунків по податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 2010 по 2014 рік.

Зазначений висновок експерта судом першої інстанції правомірно не прийнято до уваги як доказ у цій справі, оскільки предметом експертного дослідження виступили взаємовідносини ТОВ "САП Технології" та ТОВ "Софт-Навігатор" з ТОВ "Атлант-М Лепсе", ТОВ "Атлант-М Дніпровська Набережна", ТВО "Атлант-М Юг", ТОВ "Атлант-М Гагаріна" та ТОВ "Атлант-М Олексіївка", тобто контрагентами, які не мають жодного відношення до спірних правовідносин, а також, зважаючи на дослідження у цьому висновку періодів господарських відносин, зокрема у 2014 році, які повністю не співпадають з періодами спірних правовідносин у цій справі (т.1 а.с. 80-93).

При цьому, суд не приймає до уваги доводи позивача про те, що висновки податкового органу суперечать положенням ст.ст. 204, 215 ЦК України, якими закріплено принцип презумпції правомірності правочинів та принципу індивідуальної відповідальності платника податків, який не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства з боку його контрагентів, оскільки наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведенння реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Суд зазначає, що сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

В даному випадку, наведені вище обставини у їх сукупності свідчать про встановлення податковим органом юридичних фактів, які прямо вказують на так званий паперовий характер господарських відносин, що виступають предметом спірних правовідносин, у зв'язку із встановленням відсутності фактичого руху активів та зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях позивача як платника податків, у зв'язку з безтоварністю проведених операцій.

За таких обставин, суд дійшов правильного висновку, з яким погоджується судова колегія про правомірність висновку податкового органу щодо необґрунтованого заниження позивачем сум грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 947 855 грн. за рахунок віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ по правочинам, реальність яких перевіркою не підтверджена, що відображено в акті перевірки № 1219/22-04/323499777 від 15.04.2015 року, а відтак підстави для скасування податкового повідомлення-рішення № 0002022203 від 07.05.2015 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1 947 855 грн., в тому числі за основним платежем - на суму 1 298 570 грн., за штрафними санкціями - на суму 649 285 грн. - відсутні.

З огляду на вказане колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята законно та обґрунтовано, апеляційна скарга відповідача, не ґрунтується на законі та не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції має бути залишена без змін.

Повний текст складений 27 жовтня 2017 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Авто" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року у справі № 804/15804/15 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: С.Ю. Чумак

Суддя: М.М.Гімон

Суддя: І.В. Юрко