Постанова № 70057771, 02.11.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2017 року Справа № 922/6287/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Вовк І.В. (головуючий, доповідач), Грек Б.М., Студенець В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного підприємства "Торгово-комерційна фірма "Дана" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.07.2017 року у справі № 922/6287/15 за позовом приватного підприємства "Торгово-комерційна фірма "Дана" до товариства з обмеженою відповідальністю "Салтівський м'ясокомбінат", третя особа: фізична особа ОСОБА_4, про припинення права власності, витребування майна із чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2015 року позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача про скасування права власності ТОВ "Салтівський м'ясокомбінат" на нежитлову будівлю літ. "Ж", по АДРЕСА_1, та витребування з ТОВ "Салтівський м'ясокомбінат" на користь ПП "ТКФ "Дана" зазначеної нежитлової будівлі шляхом зобов'язання звільнити таку будівлю.

Позовні вимоги, з посиланням на ст.ст. 321, 386, 387 Цивільного Кодексу України, обгрунтовано тим, що відповідач придбав у власність вказане нерухоме майно, яке незаконно вибуло з володіння позивача на підставі додаткового рішення Московського районного суду м. Харкова від 31.08.2012 року у справі №2027/10520/2012, скасованого рішенням апеляційного суду Харківської області від 17.11.2015 року.

До початку розгляду справи по суті позивач подав заяву "про зміну предмета позову" від 12.01.2016 року, в якій він просив витребувати з ТОВ "Салтівський м'ясокомбінат" на користь ПП "ТКФ "Дана" нежитлову будівлю в літ. "Ж" по АДРЕСА_1, а також припинити право власності ТОВ "Салтівський м'ясокомбінат" на нежитлову будівлю літ. "Ж", по АДРЕСА_1, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу від 18.03.2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Остапенком Є.М., зареєстрованого за №749, та договору купівлі-продажу від 18.03.2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Остапенком Є.М., зареєстрованого за №747, та яке було зареєстроване на підставі рішення №20092258 від 18.03.2015 року про державну реєстрацію права власності на 1/2 частину нежитлової будівлі літ. "Ж" по АДРЕСА_1 (номер запису про право власності 9087475) та рішення №20095236 від 18.03.2015 року про державну реєстрацію права власності на 1/2 частину нежитлової будівлі літ. "Ж" по АДРЕСА_1 (номер запису про право власності 9088948), прийнятих приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Остапенком Є.М., шляхом скасування запису про право власності №9088948 та запису про право власності №9087475.

Після початку розгляду справи по суті позивачем подано заяву про зміну предмета позову від 22.01.2016 року, в якій він просив:

- витребувати з ТОВ "Салтівський м'ясокомбінат" на користь ПП "ТКФ "Дана" нежитлові приміщення №№ 83, 84, загальною площею 26,4 кв.м., цокольного поверху в літ. "А-5" по АДРЕСА_1, які зареєстровані за ТОВ "Салтівський м'ясокомбінат" як нежитлова будівля в літ. "Ж", по АДРЕСА_1;

- припинити право власності ТОВ "Салтівський м'ясокомбінат" на нежитлову будівлю літ. "Ж", по АДРЕСА_1, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу від 18.03.2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Остапенком Є.М., зареєстрованого за №749, та договору купівлі-продажу від 18.03.2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Остапенком Є.М., зареєстрованого за №747, та яке було зареєстроване на підставі рішення №20092258 від 18.03.2015 року про державну реєстрацію права власності на 1/2 частину нежитлової будівлі літ. "Ж" по АДРЕСА_1 (номер запису про право власності 9087475) та рішення №20095236 від 18.03.2015 року про державну реєстрацію права власності на 1/2 частину нежитлової будівлі літ. "Ж" по АДРЕСА_1 (номер запису про право власності 9088948), прийнятих приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Остапенком Є.М., шляхом скасування запису про право власності №9088948 та запису про право власності №9087475.

Рішенням господарського суду Харківської області від 23.05.2017 року (суддя Калантай М.В.) в позові відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.07.2017 року (судді: Істоміна О.А., Пелипенко Н.М., Пушай В.І.) рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі позивач вважає, що судами попередніх інстанцій порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними рішення скасувати, та позов задовольнити.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач вважає, що судові рішення у справі є законними та просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Відзив на касаційну скаргу від третьої особи до суду не надходив.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи та прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що 22.03.1997 року між Представництвом Фонду державного майна України в м. Харкові (продавець) та ТОВ "ТКФ "Дана" (покупець) укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення №1079-В-С, за умовами якого покупцем придбано нежитлові приміщення (літ. А-5), цегляні, загальною площею 453,1 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до Технічного паспорту на житловий будинок державного, громадського житлового фонду житлово-будівельних кооперативів, складеного Харківським міським бюро технічної інвентаризації станом на 18.10.1994 року, до складу цього нерухомого майна входили нежитлові приміщення 1-39, загальною площею 453,1 кв.м.

06.10.1997 року між сторонами вказаного договору складено акт №1079-В-С прийому-передачі майна нежитлового приміщення (літ. "А-5") №1-39, загальною площею 453,1 кв.м.

Згідно з реєстраційним посвідчення від 09.10.1997 року Харківське міське бюро технічної інвентаризації нежитлові приміщення №1-39 загальною площею 453,1 кв.м. по АДРЕСА_1 зареєстровані за ТОВ "Торгово-комерційна фірма "Дана" та зареєстровані за реєстровим номером №1922 від 09.10.1997 року.

За актом №3383 прийому-передачі нежитлового приміщення (літ. "А-5") №1-39, цегляного, загальною площею 453,1 кв.м., складеним між Управлінням комунального майна та приватизації Харківської міської ради (продавець) та Приватним підприємством "Торгово-комерційна фірма "Дана", яка є правонаступником ТОВ "Торгово-комерційна фірма "Дана" (покупець), продавець передає, а покупець приймає зазначене нежитлове приміщення продане 22.03.1997 року шляхом викупу.

Відповідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №8701751 від 20.10.2005 року нежитлові приміщення №1-39 в літ. "А-5" загальною площею 453,1 кв.м. по АДРЕСА_1 зареєстровані на праві приватної власності за ПП "Торгово-комерційна фірма "Дана".

Згідно з декларацією про початок виконання будівельних робіт від 30.01.2015 року позивачем розпочато реконструкцію нежитлових приміщень по АДРЕСА_1. В даній декларації зазначено, що загальна площа будівлі відповідно до проектної документації складатиме 607,8 кв.м.

КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" станом на 20.02.2015 року складено Технічний паспорт на нежитлові приміщення цокольного поверху 1-4, 4а, 5-22, 26-31, 33, 35, 39, 73-88 житлового будинку АДРЕСА_1 (інвентаризаційний номер 61540, реєстровий номер 1922).

31.03.2015 року в Департаменті ДАБІ у Харківській області зареєстровано декларацію позивача про готовність об'єкта "Реконструкція нежитлових приміщень по АДРЕСА_1 під магазин продовольчих та непродовольчих товарів" до експлуатації.

28.05.2015 року позивачу видано свідоцтво про право власності на нежитлові приміщення цокольного поверху №1-22, 4а, 26-31, 33, 35, 39, 73-88 загальною площею 607,8 кв.м в літ. "А-5" по АДРЕСА_1.

Відомості про набуття позивачем права власності на вказані нежитлові приміщення були внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (номер запису про право власності №9825925), що підтверджується витягом з даного реєстру №38256328 від 28.05.2015 року.

При цьому, рішенням Московського районного суду м. Харкова від 13.07.2012 року у справі №2027/10520/12 за позовом ОСОБА_4 до Харківської міської ради про визнання права власності, позовні вимоги задоволено та визнано за ОСОБА_4 право приватної власності на нежитлові будівлі, які розташовані по АДРЕСА_2.

Додатковим рішенням Московського районного суду м. Харкова від 31.08.2012 року у справі №2027/10520/12 за ОСОБА_4 визнано право власності на нежитлову будівлю в літ. "Ж" загальною площею 28,4 кв.м. по АДРЕСА_1.

Харківським міським бюро технічної інвентаризації станом на 26.07.2012 року складено технічний паспорт на громадський будинок нежитлову будівлю літ. "Ж" по АДРЕСА_1, інвентаризаційний номер №91619, реєстровий номер 1922.

03.09.2012 року між ОСОБА_4, як орендодавцем, та ТОВ "Салтівський м'ясокомбінат", як орендарем, укладено договір оренди нежитлового приміщення, за умовами якого відповідач прийняв у строкове платне користування нежитлову будівлю літ. "Ж" загальною площею 28,4 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1.

18.03.2015 року між ОСОБА_4, як продавцем, та ТОВ "Салтівський м'ясокомбінат", як покупцем, укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Остапенко Є.М., зареєстрований в реєстрі за №747, за умовами якого ОСОБА_4 продав, а ТОВ "Салтівський м'ясокомбінат" купив 1/2 частину нежитлової будівлі літ. "Ж" загальною площею 28,4 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

18.03.2015 року між ОСОБА_4, як продавцем, та ТОВ "Салтівський м'ясокомбінат", як покупцем, укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Остапенко Є.М., зареєстрований в реєстрі за №749, за умовами якого ОСОБА_4 продав, а ТОВ "Салтівський м'ясокомбінат" купив 1/2 частину нежитлової будівлі літ. "Ж" загальною площею 28,4 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

На підставі вказаних договорів відомості про набуття відповідачем права власності на нежитлову будівлю літ. "Ж" загальною площею 28,4 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, були внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (номери записів про право власності №9087475 та №9088948), що підтверджується витягами з даного реєстру №35094534 та 35100144 від 18.03.2015 року.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 17.11.2015 року додаткове рішення Московського районного суду м. Харкова від 31.08.2012 року у справі №2027/10520/12 скасовано і ухвалено в цій частині нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Харківської міської ради про визнання права власності на нежитлову будівлю в літ. "Ж" загальною площею 28,4 кв.м по АДРЕСА_1.

Відповідно до висновку судової будівeльно-технічної експертизи №7152 від 31.03.2017 року:

- нежитлова будівля літ. "Ж", загальною площею 28,4 кв.м. (згідно з технічним паспортом КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації", реєстровий номер №1922, інвентаризаційна справа №91619 від 26.07.2012 року по АДРЕСА_1);

- нежитлові приміщення №№83, 84 загальною площею 28,4 кв.м. в цокольному поверсі будівлі літ. "А-5" (згідно технічним паспортом КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" реєстровий номер №1922, інвентаризаційна справа №61540 від 20.02.2015 року по АДРЕСА_1);

- громадський будинок літера "Ж-1", загальною площею 26,1 кв.м (згідно з технічним паспортом КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації", інвентаризаційна справа №91619 від 22.01.2016 року по АДРЕСА_1) є тотожними.

Предметом даного судового розгляду є вимога особи, яка вважає себе власником нерухомого майна, до набувача про витребування такого майна, придбаного у особи, яка не мала права його відчужувати, а також вимога про припинення права власності на спірне майно.

Висновок судів попередніх інстанцій про відмову в позові про витребування нерухомого майна з володіння відповідача обгрунтовано недоведеністю обставин створення спірного майна внаслідок здійсненого саме позивачем будівництва (реконструкції); перебуванням спірного майна у володінні позивача, починаючи з 2012 року та до завершення реконструкції у 2015 році; перебування у власності позивача цього майна на момент прийняття додаткового рішення Московським районним судом м. Харкова від 31.08.2012 року у справі №2027/10520/12 та на момент придбання даного майна відповідачем за договорами купівлі-продажу від 18.03.2015 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

У п. 3.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу.

Заяви про зміну предмета або підстави позову, які відповідають вимогам статей 54 і 57 ГПК, проте подані після початку розгляду господарським судом справи по суті, залишаються без розгляду і приєднуються до матеріалів справи, про що суд зазначає в описовій частині рішення, прийнятого по суті спору (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи).

Початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після завершення підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК), відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, тобто до з'ясування у передбаченому ГПК порядку обставин справи та здійснення їх правової оцінки, про що зазначається в протоколі судового засідання. При цьому неявка у судове засідання сторін або однієї з сторін, за умови, що їх належним чином повідомлено про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

У разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку.

Проте, судом першої інстанції не було з'ясовано чи позивачем при поданні заяви "про зміну предмету позову" від 12.01.2016 року не було одночасно змінено й підставу позову та не наведено такій заяві процесуально-правової оцінки.

Крім того, незважаючи на вимоги ст. 22 ГПК України, суд першої інстанції прийняв і розглянув по суті вимоги заяви "про зміну предмета позову" від 22.01.2016 року, поданої після початку розгляду справи, що підтверджується протоколом судового засідання та ухвалою про відкладення розгляду справи від 12.01.2016 року.

Як зазначено в ухвалі господарського суду Харківської області від 12.01.2016 року про відкладення розгляду справи та протоколі судового засідання від 12.01.2016 року у даній справі, господарський суд розпочав розгляд справи по суті, оскільки після роз'яснення представникам позивача їх прав та обов'язків і розгляду клопотань та заяв, перейшов до розгляду позовних вимог, заслухавши пояснення представників позивача по суті позовних вимог.

Проте, 26.01.2016 року позивачем було подано, а судом прийнято до розгляду, заяву про зміну предмета позову про витребування з відповідача на свою користь нежитлові приміщення №№ 83, 84, загальною площею 26,4 кв.м., цокольного поверху в літ. "А-5" по АДРЕСА_1, які зареєстровані за ТОВ "Салтівський м'ясокомбінат" як нежитлова будівля в літ. "Ж", по АДРЕСА_1, а також припинення права власності ТОВ "Салтівський м'ясокомбінат" на нежитлову будівлю літ. "Ж", по АДРЕСА_1, яке виникло на підставі договорів купівлі-продажу від 18.03.2015 року, посвідчених приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Остапенком Є.М., зареєстрованих за №749 та №747, та яке було зареєстроване на підставі рішень №20092258 і №20095236 від 18.03.2015 року про державну реєстрацію права власності на 1/2 частину нежитлової будівлі літ. "Ж" по АДРЕСА_1, шляхом скасування запису про право власності №9088948 та запису про право власності №9087475.

Таким чином, прийнявши після початку розгляду справи по суті заяву про зміну предмета позову без процесуально-правового обгрунтування, господарський суд першої інстанції не визначився, які ж позовні вимоги мали бути предметом розгляду в даній справі.

В свою чергу, апеляційний господарський суд переглядаючи рішення в апеляційному порядку, на зазначені порушення місцевим господарським судом вимог ст. 22 ГПК України уваги не звернув, і погодившись з рішенням суду першої інстанції, припустився тих же порушень норм процесуального права.

Разом з тим, відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Водночас, згідно зі ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

За ч. 1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Добросовісність набуття в розумінні ст. 388 ЦК України полягає в тому, що майно придбавається не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права його відчужувати.

Одним із випадків, коли майно можливо витребувати від добросовісного набувача, є вибуття такого майна поза волею власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі (п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України). За змістом зазначеної норми майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, слід вважати таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.

Такий правовий висновок наведено у постановах Верховного Суду України від 24.06.2015 року у справі № 6-251цс15, від 18.01.2017 року у справі № 6-2776цс16.

Однак, відмовляючи в позові про витребування майна з посиланням на ст.ст. 321, 328, 331, 334, 388 ЦК України, у зв'язку з недоведеністю наявності у позивача права власності на спірні приміщення, суди попередніх інстанцій не з'ясували правових підстав, з яких було заявлено позов, а звідси - сукупності фактичних обставин, які входять до предмету доказування в такому спорі.

Зокрема, вказавши у прийнятих рішеннях про те, що позивачем не надано доказів на підтвердження факту права власності на спірне нерухоме майно на момент прийняття додаткового рішення суду в цивільній справі № 2027/10520/12 (31.08.2012 року), суди не з'ясували та не навели оцінки у сукупності, з урахуванням вимог ст. 43 ГПК України, обставинам щодо власника такого майна.

Так, суди обох інстанцій не приділили належної уваги змісту рішення апеляційного суду Харківської області від 17.11.2015 року у справі № 2027/10520/12 про відмову ОСОБА_4 у позові про визнання права власності на майно, що є предметом спору в даній справі, та не навели цьому рішенню правової оцінки з огляду на положення ч. 3 ст. 35 ГПК України щодо преюдиціальності встановлених ним обставин, тоді як, за вказаним рішенням суду нежитлова будівля літ. "Ж", фактично площею 26,4 кв.м., знаходиться у складі нежитлових приміщень цокольного поверху літ. "А-5", що належать ПП "Торгово-комерційна фірма "Дана", а саме приміщення №№ 83, 84.

У будь-якому випадку судам слід було встановити дійсного власника спірного нерухомого майна, а також наявність у особи, в якої відповідачем придбано це майно, права на його відчуження.

Крім того, прийнявши до розгляду заяву про зміну предмета позову від 22.01.2016 року, суди залишили без дослідження та оцінки вимоги позивача про припинення права власності відповідача на спірні приміщення.

Таким чином, судами попередніх інстанцій не тільки неправильно застосовано норми ст. 22 ГПК України, але й порушено вимоги ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

За таких обставин, оскаржені судові рішення не можна визнати законними й обгрунтованими, і тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати наведене і вирішити спір з дотриманням вимог закону.

З огляду наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу приватного підприємства "Торгово-комерційна фірма "Дана" задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.07.2017 року та рішення господарського суду Харківської області від 23.05.2017 року скасувати, і справу № 922/6287/15 передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

Головуючий суддя І.Вовк

Судді Б.Грек

В.Студенець