Постанова № 70057441, 31.10.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2017 року Справа № 915/296/17 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Малетича М.М.,

суддів: Плюшка І.А.,

Сибіги О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Торжок" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.07.2017 року у справі № 915/296/17 господарського суду Миколаївської області за позовом Дочірнього підприємства "Торжок" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Первомайськ-Кондитер", третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Нікнівест 2017", про визнання недійсним правочину щодо переходу права власності на об'єкт нерухомого майна,

за участю представників:

Позивача: Єна С.О., адв., дог. від 28.08.2017 року,

Відповідача: Бондаренко О.Ю., адв., дог. від 01.08.2017 року,

Третьої особи: не з'явився.

В с т а н о в и в :

Дочірнє підприємство "Торжок" (далі - ДП "Торжок", Позивач) звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Первомайськ-Кондитер" (далі - ТОВ "Первомайськ-Кондитер", Відповідач) про визнання недійсним правочину щодо переходу права власності на об'єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю будівлю загальною площею 5023,7 кв.м., за адресою: місто Миколаїв, вул. М. Морська, 108, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 163597448101.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 01.06.2017 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача, було залучено: Товариство з обмеженою відповідальністю "Нікнівест 2017" (далі - ТОВ "Нікнівест 2017", Третя особа).

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 15.06.2017 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.07.2017 року, у позові ДП "Торжок", відмовлено.

У поданій касаційній скарзі, ДП "Торжок", посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема, ст. 5 Цивільного кодексу України, ст. 37 Закону України "Про іпотеку", ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, просить скасувати судові рішення у даній справі та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ДП "Торжок" у повному обсязі.

ТОВ "Первомайськ-Кондитер", у своєму письмовому відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на безпідставність доводів та вимог ДП "Торжок", викладених у касаційній скарзі, просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу Позивача - без задоволення.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Статтею 8 Конституції України кожному гарантовано право на звернення до суду для захисту його конституційних прав і свобод безпосередньо на підставі Конституції України.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 16 Цивільного кодексу України також встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Тобто, законом визначено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

При цьому, частиною 2 ст. 16 Цивільного кодексу України встановлено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Крім того, статтею 20 Господарського кодексу України також встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Водночас, статтею 1 Господарського процесуального кодексу України передбачено, зокрема, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів (ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).

Тобто, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, у тому числі, юридичні особи, а господарський суд шляхом порушення провадження у справах та їх розгляду здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

При цьому, встановивши наявність у особи, яка звернулася до суду з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано цей позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

З матеріалів даної справи вбачається, що було встановлено і судами попередніх інстанцій, що ДП "Торжок" звернулось до господарського суду із позовом, в якому, з посиланням на ст.ст. 5, 202, 203, 215, 216 Цивільного кодексу України, ст. 37 Закону України "Про іпотеку", просить саме визнати недійсним правочин щодо переходу права власності на об'єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю будівлю загальною площею 5023,7 кв.м., за адресою: місто Миколаїв, вул. М.Морська, 108, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 163597448101.

При цьому, як видно із змісту позовної заяви, під оспорюваним правочином Позивач розуміє саме здійснення державним реєстратором - Центром надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради на підставі поданих документів: договору іпотеки № 2563 від 19.05.2006 року, договорів про відступлення прав вимоги № 1595 від 13.12.2016 року і № 1594 від 13.12.2016 року, в інтересах Відповідача реєстраційних дій щодо реєстрації за останнім права власності на нежитлову будівлю загальною площею 5023,7 кв.м., за адресою: місто Миколаїв, вул. М. Морська, 108, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 16359744810.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, з посиланням, зокрема, на ст.ст. 15, 16, 215 Цивільного кодексу України, ст.ст. 36 - 38 Закону України "Про іпотеку", умови кредитного договору №19/К-К від 19.05.2006 року та договору іпотеки № 2563 від 19.05.2006 року, та представлені матеріали справи, встановивши при цьому, що останній містить іпотечне застереження (договір про задоволення вимог іпотекодержателя) щодо реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, у зв'язку з невиконанням зобов'язань за кредитним договором, що і було реалізовано Відповідачем, тоді як Позивачем фактично оскаржується правочин, яким, на його думку, є здійснення дій щодо реєстрації права власності на спірне майно за Відповідачем, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення даного позову, відмовивши у його задоволенні.

Вказані висновки судів попередніх інстанцій відповідають фактичним обставинам справи та наявним матеріалам, з дотриманням процесуальних норм.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, про залишення без змін рішення суду першої інстанції, а тому, підстав для зміни чи скасування постанови апеляційного господарського суду у даній справі, не вбачається.

При цьому, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити про наступне.

Відповідно до положень ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Зокрема, конституційний принцип доступності правосуддя реалізується через приписи ст. 1 Господарського процесуального Кодексу України згідно котрих юридичні особи мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

При цьому, має значення лише суб'єктивне уявлення особи про те, що її право чи інтерес потребує захисту. Лише в результаті розгляду спору виявляється чи доведене таке порушення і за відсутності порушення суд повинен відмовити у позові. Звертаючись до суду позивач у позовній заяві викладає предмет і підставу позову. Предмет позову - це конкретна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача. Вже після з'ясування фактичних обставин суд може зробити висновок щодо відповідності заявленої матеріально-правової вимоги способам захисту права і про порушення охоронюваного законом інтересу позивача. Якщо буде встановлено, що заявлені вимоги за своїм змістом не відповідають матеріально-правовим способам захисту права, суд приймає рішення про відмову в такому позові.

Враховуючи те, що даному випадку позовні вимоги ДП "Торжок" зводяться фактично до оскарження дій державного реєстратора - Центру надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради щодо реєстрації за ТОВ "Первомайськ-Кондитер" права власності на нежитлову будівлю загальною площею 5023,7 кв.м., за адресою: місто Миколаїв, вул. М. Морська, 108, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 16359744810, на підставі поданих документів: договору іпотеки № 2563 від 19.05.2006 року, договорів про відступлення прав вимоги № 1595 від 13.12.2016 року і № 1594 від 13.12.2016 року, тобто - вчинених в інтересах Відповідача, що виходить за межі повноважень господарського суду, тоді як встановлення останнім дійсності правочину можливе тільки за наявності та розгляді між сторонами такого правочину спору про право цивільне, що виникає з матеріальних правовідносин, яке в даному випадку фактично відсутнє, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що обраний Позивачем спосіб захисту своїх прав не відповідає способам, встановленим чинним законодавством і, як наслідок цього, не може призвести до поновлення його порушеного права.

У зв'язку з цим, встановивши, що Позивачем обрано невірний спосіб захисту порушеного права та інтересу, суди першої та апеляційної інстанцій у мотивувальних частинах прийнятих у справі судових рішень повинні були зазначити тільки про відмову у задоволенні позову саме із вказаних вище підстав, а не з тих підстав, що договір іпотеки № 19/К-К від 19.05.2006 року мав відповідне застереження про перехід права власності на спірне майно, у зв'язку з невиконанням стороною своїх зобов'язань, тому, колегія суддів касаційної інстанції, залишаючи без змін правильне по суті рішення першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, виключає з їх мотивувальної частини, як підставу для відмови в позові, посилання на ст.ст. 36 - 38 Закону України "Про іпотеку", а також, умови договорів кредиту №19/К-К від 19.05.2006 року та іпотеки № 19/К-К від 19.05.2006 року.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117 - 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Торжок" залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.07.2017 року у справі № 915/296/17 - без змін.

Головуючий - суддя Малетич М.М.

Судді Плюшко І.А.

Сибіга О.М.