Постанова № 7005340, 08.12.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.12.2009                                                                                           № 05-5-31/30075

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Ропій Л.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -Великий В.А. – в.о. директора;

Андріяк П.І. – представник, дов. № 120 від 09.11.2009р.

від відповідача - не з’явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в особі Трипільської філії

на рішення Господарського суду м.Києва від 06.10.2009

у справі № 05-5-31/30075 (суддя

за позовом                               ВАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в особі Трипільської філії

до                                                   Державне територіально-галузеве об"єднання "Південно-Західна залізниця"

про                                                   стягнення 1339662,84 грн.

ВСТАНОВИВ:

05 жовтня 2009 року до Господарського суду міста Києва було подано позовну заяву Відкритого акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство залізничного транспорту» (далі – позивач) до Державного територіально - галузевого об’єднання «Південно-Західна залізниця» (далі – відповідач) про стягнення 1339662,84 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2009 року у справі № 05-5-31/30075, на підставі пунктів 4 та 6 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України, ВАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство залізничного транспорту» повернуто позовну заяву без розгляду.

ВАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство залізничного транспорту», не погоджуючись із прийнятою місцевим господарським судом ухвалою у даній справі, звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник стверджує, що при прийнятті оскаржуваної ухвали місцевим господарським судом порушено норми процесуального права, а саме: судом безпідставно повернуто позовну заяву на підставі пунктів 4 та 6 статті 63 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, апелянт зазначає про те, що ним було сплачено державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за реквізитами, які ідентичні реквізитам вказаним в оскаржуваній ухвалі Господарського суду міста Києва від 06.10.2009р. При цьому, платіжне доручення № 778 про сплату державного мита відповідає вимогам п. 14 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита. Також, позивач наголошує на тому, що ним до позовної заяви додано копію фіскального чеку від 02.10.2009 року № 9403, що являється належним доказом надсилання відповідачеві копії позовної заяви із розрахунком суми позову. При цьому, посилаючись на приписи статті 56 Господарського процесуального кодексу України, зазначає про те, що всі додатки додані до позовної заяви є наявними у відповідача.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2009року апеляційну скаргу ВАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство залізничного транспорту» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.10.2009 року у справі № 05-5-31/30075 було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 08.12.2009 року.

У судовому засіданні 08.12.2009 року присутній представник позивача усно підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, відзиву на апеляційну скаргу не надіслав, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Згідно статті 106 Господарського процесуального кодексу України, ухвали місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку у випадках, передбачених цим Кодексом та Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2009 року позовну заяву ВАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство залізничного транспорту» до Державного територіально - галузевого об’єднання «Південно-Західна залізниця» (далі – відповідач) про стягнення 1339662,84 грн., повернуто без розгляду на підставі п. 4 та п. 6 ч. 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала Господарського суду міста Києва мотивована тим, що позивачем в порушення п. 14 Інструкції „Про порядок обчислення та справляння державного мита” та статті 6 Декрету Кабінету Міністрів «Про державне мито», до позовної заяви не додано доказів сплати державного мита у встановленому порядку та розмірі, а також тим, що позивачем не надано належного доказу направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу, а саме: опис вкладення в поштовий конверт та документ, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).

Наведені обставини визнані судом першої інстанції у якості підстави для повернення позовної заяви згідно вимог п. 4 та п. 6 ч. 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України.

Апеляційна інстанція не погоджується з такими висновками місцевого господарського суду, виходячи з наступного:

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати державного мита у встановленому порядку та розмірі.

Приписами статті 57 Господарського процесуального кодексу України визначено перелік документів, які додаються до позовної заяви, зокрема: п. 3 ч. 1 статті 57 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі.

Відповідно до ч. 1 статті 46 Господарського процесуального кодексу України державне мито сплачується чи стягується до державного бюджету України в порядку і розмірі, передбаченому законодавством України.

З залученого до позовної заяви оригіналу платіжного доручення про сплату держмита № 788 від 02.09.2009р. вбачається, що на зворотній стороні останнього міститься напис: “Державне мито в сумі 13 397,00 грн. зараховано до державного бюджету України 02.09.2009 року”, скріплений круглою печаткою установи банку та підписами посадових осіб.

Крім того, із зазначеного платіжного доручення про сплату держмита № 788 від 02.09.2009р. вбачається, що позивачем державне мито сплачене в УДК у Шевченківському районі міста Києва, рахунок 31110095700011, МФО 820019, код 26077968 (як це передбачено статтею 6 Декрету Кабінету Міністрів «Про державне мито»).

Згідно ч. 5 п. 3.3 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 у разі виникнення сумнівів щодо надходження і зарахування державного мита до Державного бюджету України, суди мають право згідно з пунктом 4 статті 65 Господарського процесуального кодексу витребувати від позивача чи кредитора відповідне підтвердження територіального органу Державного казначейства України.

З огляду на викладене, висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не надано доказів сплати державного мита у встановленому порядку та розмірі, апеляційною колегією визнається безпідставним.

Відповідно до вимог п. 6 ч. 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Приписами статті 57 Господарського процесуального кодексу України визначено перелік документів, які додаються до позовної заяви, зокрема: п. 2 ч. 1 статті 57 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Як вбачається з позовних матеріалів, місцезнаходженням відповідача є адреса: 01034, м. Київ, вул. Лисенка, 6. Позивачем на згадану адресу направлено копію позовної заяви з доданими до неї документами, що підтверджується копією фіскального чеку від 02.10.2009 року № 9403.

Статтею 56 Господарського процесуального кодексу України не передбачено конкретний вид поштового відправлення копії позовної заяви відповідачу.

Відповідно до ч. 6 п. 3.3 Роз‘яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 розрахунковий документ, виданий відправникові поштового відправлення відповідно до пункту 36 Правил надання послуг поштового зв‘язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002р. № 1155, може вважатися належним доказом надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів. Відсутність опису вкладення до листа не тягне за собою наслідків у вигляді повернення позовної заяви, оскільки згідно з пунктом 78 названих Правил листи, бандеролі і посилки приймаються з таким описом лише за бажанням відправника, і у господарського суду відсутні правові підстави спонукати відправників до оформлення описів вкладення.

Отже, копія фіскального чеку від 02.10.2009 року № 9403 є належним доказом надсилання копії позовної заяви і доданих до неї документів відповідачу.

При цьому, відповідно до ч. 1 статті 38 Господарського процесуального кодексу, суд першої інстанції, маючи сумніви щодо направлення копії позовної заяви з доданими до неї документами відповідачу, міг витребувати від позивача відповідне підтвердження надсилання згаданих позовних матеріалів і не повертати їх.

За наведених обставин, апеляційна інстанція визнає помилковим висновок суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для повернення позовних матеріалів ВАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство залізничного транспорту» без розгляду, згідно пунктів 4, 6 ч. 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене, апеляційна колегія дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд неправильно застосував норми процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, що є підставою для її скасування.

Відповідно до статті 106 Господарського процесуального кодексу України, у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвали про повернення позовної заяви без розгляду справа передається на розгляд місцевого господарського суду.

На підставі викладеного, керуючись статтями 101 – 106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство залізничного транспорту» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.10.2009 року у справі № 05-5-31/30075 задовольнити.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.10.2009 року у справі № 05-5-31/30075 скасувати.

Справу № 05-5-31/30075 передати на розгляд до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

10.12.09 (відправлено)