Рішення № 7004772, 08.12.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.12.09 Справа № 8/248

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віна Лівадії», м. Ялта Автономної республіки Крим,

до Фізичної особипідприємця ОСОБА_1, м. Алчевськ Луганської області, -

про стягнення 4007 грн. 40 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Скоковій К.Л.,

в присутності представників сторін:

від позивача Горбатих Ю.А. - представник за довіреністю № 4 від 01.09.09 року;

від відповідача представник не зявився, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача:

заборгованості за поставлений товар у сумі 3158,37 грн., пені у сумі 290,02 грн., інфляційних нарахувань у сумі 178,67 грн., штрафу у сумі 315,84 грн. та 3% річних у сумі 64,50 грн., нарахованих позивачем у звязку з неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки товару № 143/6, укладеного між сторонами 15.12.08 року;

судових витрат.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 20 листопада до 08 грудня 2009 року у звязку з неявкою відповідача.

До початку судового засідання, призначеного на 08.12.09 року, представником позивача заявлено клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст.ст.4-4,22 та 81-1 ГПК України, а тому його судом задоволено.

У судовому засіданні він позов підтримав у повному обсязі.

Відповідач відзив на позов та витребувані судом документи не надав, до судового засідання не зявився, участь у ньому свого повноважного представника не забезпечив, про причини неявки до суду не повідомив, заяву про розгляд спору по суті за його відсутності до суду не спрямував, хоча належним чином був поставлений до відома про дату, час та місце проведення судового засідання, що підтверджується матеріалами справи.

Так, 03.11.09 року за вих. №1009 та 23.11.09 року за вих. №1094 судом на адресу відповідача (м. Алчевськ, вул. Волгоградська, 199/8 Луганської області) спрямовано ухвали про призначення справи до слухання.

Оператором поштового звязку перше поштове відправлення повернуто до суду з доданням довідки «за закінченням терміну зберігання».

За таких обставин суд вважає, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання.

Представник позивача не заперечив проти розгляду спору по суті у цьому судовому засіданні за відсутності відповідача.

З урахуванням викладеного, обставин справи та думки представника позивача, суд, керуючись ст.ст.22,43 та 75 ГПК України, вважає за можливе здійснити розгляд спору по суті у цьому судовому засіданні за відсутності відповідача, на підставі наявних у справі доказів.

І.Заслухавши представника позивача, дослідивши наявні докази, суд встанови наступні фактичні обставини справи.

15.12.08 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір №143/6 поставки товару (алкогольних виробів), відповідно до якого протягом дії цього договору постачальник зобовязується систематично поставляти і передавати у власність (повне господарське відання) покупцю товар, а покупець зобовязується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору (п.п.1.1-1.2).

Ціни на товар вказуються у накладних, що є невідємною частиною цього договору (п.4.1).Постачальник залишає за собою право змінювати ціни залежно від конюнктури ринку (п.4.2).

Покупець зобовязується оплатити поставлений товар по ціні, що визначена у товарно-транспортних накладних шляхом перерахунку коштів у безготівковому порядку на розрахунковий рахунок постачальника або іншим не забороненим чинним законодавством способом з розстрочкою платежу на протязі 7-ми календарних днів з моменту отримання товару (п.5.10. Покупець у разі несвоєчасної оплати товару повинен оплатити постачальнику штраф у розмірі 10% від суми заборгованості та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу (п.5.2).

У випадку порушення своїх зобовязань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором (п.5.2) та чинним законодавством (п.7.1).

Виникнення фінансових ускладнень у покупця не розглядається як форс-мажорні обставини (п.8.4).

Договір набирає чинності з моменту його підписання стороною та діє до 31.12.09 року (п.10.1).

Позивач на підтвердження факту виконання договору надав до справи документальні докази про відпуск товару на користь відповідача на суму 9278,37 грн., а саме видаткові накладні:

№РН-0000338 від 30.12.08 року на суму 6300,00 грн.;

№РН-0001133 від 27.-01.09 року на суму 644,37 грн.;

№РН-0001134 від 27.01.09 року на суму 2334,00 грн.

Кожна з них містить доказ отримання товару уповноваженою особо відповідача.

Позивач стверджує, що відповідач, отримавши товар, частково вжив заходів до сплати його вартості, з огляду на що станом на 06.08.09 року залишок боргу становив 3258,37 грн., що підтверджується актом взаємозвірки, підписаним сторонами.

13.08.09 року позивач спрямував на адресу відповідача претензію №39, якою запропонував сплатити основний борг у сумі 3258,37 грн., пеню у сумі 324,71 грн., інфляційні нарахування у сумі 186,97 грн., 3% річних у сумі 52,03 грн. та штраф у сумі 325,84 грн., - а всього 4147,92 грн.

З наявних у справі доказів (витяги з даних банківського рахунку позивача про рух коштів) вбачається, що станом на 30.09.09 року залишок основного боргу становить 3158,37 грн.

Відповідач ці доводи не спростував.

Керуючись укладеним між сторонами договором та чинним законодавством, позивач на основний борг нарахував наступні суми:

пеню за період з 07.01.09 року по 07.07.09 року - у сумі 290,02 грн.;

3% річних у сумі 64,50 грн.;

інфляційні нарахування у сумі 178,67 грн.;

передбачений договором штраф у сумі 315,84 грн., - які, разом з основним боргом, просить стягнути з відповідача.

ІІ.Заслухавши представника позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

1. Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ).

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

Закон ст.525 ЦКУ не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань.

Згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобовязанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Правовідносини, які існують між сторонами за цим спором, належать до купівлі-продажу.

Тобто відповідач, отримавши від позивача товар на вищезгадану суму, повинен був у визначений договором строк оплатити їх вартість, однак зробив це не у повному обсязі.

Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.ст. 662 та 663 ЦКУ, - тобто передав відповідачу обумовлену договором кількість товару.

Відповідач припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору.

Так, статтею 691 ЦКУ встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Якщо ціну встановлено залежно від ваги товару, вона визначається за вагою нетто, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу.

Якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару.

Якщо продавець прострочив виконання обов'язку щодо передання товару, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на день передання товару, встановлений у договорі, а якщо такий день не встановлений договором, - на день, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Положення цієї частини про визначення ціни товару застосовуються, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання.

Отримавши від позивача товар, відповідач повинен був дотримуватися як вимог вищецитованої статті, так і умов договору.

Такий його обовязок передбачено частинами 1 та 2 ст. 692 ЦКУ, якими встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, - а також договором.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

З огляду на те, що відповідач не вчинив таких дій, позивач цілком правомірно скористався правилом частини 3 ст. 692 ЦКУ, в якій сказано, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Отже, з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобовязань).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки.

Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою.

Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

Згідно частинам 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як встановлено ч.6 ст. 232 ГКУ, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З матеріалів справи вбачається, що позивач при визначенні пені дотримався вимог чинного законодавства.

Що стосується вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань, то при вирішенні питання про їх стягнення суд керується ст. 625 ЦКУ, згідно якій боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, оцінивши доводи позивача та наявні у справі докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Керуючись ст.ст.44,47-1 та 49 ГПК України, суд покладає судові витрати на відповідача як на сторону, яка порушила умови договору та вимоги чинного законодавства.

На підставі викладеного, ст.ст. 11, 525, 526, 530, 560, 610-612, 614, 623, 655, 691 та 692 Цивільного кодексу України, ст.232 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 4-3,22,32-34, 43,44, 47-1, частиною 2 ст. 49 та ст.ст.75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1, - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Віна Лівадії», ідентифікаційний код 32362063, яке знаходиться за адресою: місто Ялта, вул. Жовтнева, 8, кв. 32 Автономної республіки Крим, - основний борг у сумі 3158 (три тисячі сто пятдесят вісім) грн. 37 коп., 3% річних у сумі 64 (шістдесят чотири) грн. 50 коп., інфляційні нарахування у сумі 178 (сто сімдесят вісім) грн. 67 коп., пеню у сумі 290 (двісті девяносто) грн. 02 коп., штраф у сумі 315 (триста пятнадцять) грн. 84 коп., а також витрати по сплаті державного мита у сумі 102 (сто дві) грн. 00 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 08.12.09 року за згодою представника позивача оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду у 10-денний термін з дня підписання.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 10 грудня 2009 року.

Суддя А.П.Середа