Рішення № 7004621, 09.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 36/455 09.12.09

За позовом Державного підприємства «Київпассервіс» до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Регіональне відділення Фонду державного майна України по

Київській області

про стягнення 29 285 грн. 65 коп.

Суддя Трофименко Т.Ю

Представники:

Від позивача Чечуза О.А. по дов. №1/06-14/1842 від 08.12.2009р.

Савостіяненко Н.В.- по дов. №1/06-15/1838 від 07.12.2009р.

Від відповідача не зявився

Від третьої особи

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Державного підприємства «Київпассервіс»про стягнення з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 29 285 грн. 65 коп., із яких: 24662 грн. 79 коп. заборгованість по орендній платі з урахуванням індексу інфляції, 2292 грн. 50 коп. пеня за проточку платежу, 2330 грн. 36 коп. штраф.

В судовому засіданні представником позивача позовні вимоги підтримані в повному обсязі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов договору оренди №54/08 від 24.11.2008р. не сплатив позивачу орендну плату в повному обсязі за період з лютого по вересень 2009 року у звязку з чим виник борг.

Відповідач письмовий відзив на позов не надав, представника в судове засідання не направив, не виконав вимог суду викладених в ухвалах суду від 13.11.2009 року.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, що підтверджується повідомленням про вручення поштового рекомендованого відправлення. Таким чином відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобовязує й сторону у справі, зокрема позивача, зясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Представник третьої особи письмових пояснень на позов не надав, представника в судове засідання не направив.

Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обовязків. Цивільні права і обовязки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. До зобовязань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобовязань.

24.11.2008 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (далі відповідач ) був укладений договір №54/08 оренди індивідуально визначеного ( нерухомого або іншого) майна, що належить до держаної власності.

Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець передає, а орендар (відповідач) приймає в строкове платне користування державне індивідуально визначене майно асфальтовий майданчик, площею 50,0 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул.. Нижній Вал, 15 А, що перебуває на балансі ДП «Київпассервіс».

Майно передавалось в орендну з метою розташування закусочної, що здійснює продаж товарів підакцизної групи (п.1.2 договору).

27 січня 2009 року між орендодавцем , відповідачем та ДП «Київпассервіс»(далі позивач) був підписаний акт прийому передачі державного майна, відповідно до якого відповідач прийняв в оренду асфальтовий майданчик, площею 50,0 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул.. Нижній Вал, 15 А. Стан майна задовільний.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Строк дії даного договору сторони визначили строком на 1 рік з 24.11.2008р. по 24.11.2009р. (п. 10.1 договору).

Відповідно до п.5.2. договору №1360 відповідач зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату. Перерахування здійснюються відповідачем самостійно до 10 числа місяця, наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції таким чином: 50% орендної плати перераховується відповідачем до державного бюджету; 50% орендної плати перераховується відповідачем на розрахунковий рахунок балансоутримувача (позивача по даній справі) (п. 3.3 договору).

Нарахування відповідачу орендної плати здійснюється відповідно до п.3.1. договору №54/08, яка визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України від 10.95р. №786 і становить без ПДВ за перший місяць оренди 9000грн.

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначену чинним законодавством (п. 3.2 договору).

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.3 )

Відповідно до п. 3.6 договору орендна плата перераховується щомісячно, не пізніше 15 числа наступного місяця з врахуванням індексу інфляції:

70% орендної плати перераховується до державного бюджету України;

30% орендної плати Балансоутримувачу (позивачу по справі).

При розгляді справи судом встановлено, що відповідач не виконує належним чином умови договору, а саме: п.п.3.6, 5.3, Договору №54/08.

За період з лютого 2009р. по серпень 2009 р. у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за оренду приміщення, яка становить 23303 грн. 67 коп., відповідно до наданого позивачем і неоспореного відповідачем розрахунку.

При розгляді справи судом встановлено, що відповідач, не зважаючи на взяті на себе зобов'язання, з лютого місяця 2009 року по серпень 2009р. належним чином не виконує, не здійснює в повному обсязі платежі за оренду приміщення. Відповідачем за період з лютого 2009р. по серпень 2009р. було сплачено 1560 грн.

Основні засади господарювання в Україні і регулювання господарських відносин, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання, визначаються Господарським кодексом України.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Загальні умови виконання господарських зобов'язань визначаються у статті 193 Господарського кодексу України, в якій зокрема зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (абз.2.ч.1. ст. 193 Господарського кодексу України)

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України).

Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання (ч. З ст. 193 Господарського кодексу України).

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст.193Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються також відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Цивільним кодексом України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату та на певний строк.

Відповідно до частин 1, 2 та 5 статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін, у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. З ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і в повному обсязі.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендної плати у розмірі 23 303 грн. 67 коп. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням ст.. 625 Цивільного кодексу України з відповідача підлягає стягненню заборгованість по орендній платі з урахуванням індексу інфляції, що в загальному становить 24662 грн. 79 коп.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В п. 3.7 договору сторони передбачили, що у випадку порушення строків оплати з відповідача сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, за кожний день прострочення, уключаючи день оплати.

Оскільки відповідач припустився прострочки по орендним платежам з нього на підставі п. 3.7 договору та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»підлягає стягненню пеня в сумі 2292 грн. 50 коп., відповідно до наданого позивачем і неоспореного відповідачем розрахунку суми пені.

П. 3.8 договору встановлено, що у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

З урахуванням п. 3.8 договору з відповідача підлягає стягненню на користь позивача штраф в сумі 2330 грн. 36 коп.

Витрати понесені позивачем по сплаті державного мита та витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача в сумі 292 грн. 86 коп. та 236 грн. 00 коп. відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Надлишково сплачене позивачем державне мито в сумі 94 грн. 42 коп. та витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу в сумі 79 грн. підлягає поверненню позивачу відповідно до ст.. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».

Керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Державного підприємства «Київпасстранс» (м. Київ, вул.. Нижній Вал, 15 А, код 33348385,

р/рахунок №26009301471 Філія - Подільське відділення, 5393, ВАТ «Ощадбанку», МФО 32038252) 24 662 грн. 79 коп. заборгованості по орендній платі з урахуванням індексу інфляції, 2292 грн. 50 коп. пені за простроку платежу, 2330 грн. 36 коп. штраф. 292 грн. 86 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Повернути Державному підприємству «Київпасстранс» (м. Київ, вул.. Нижній Вал, 15 А, код 33348385, р/рахунок №26009301471 Філія - Подільське відділення, 5393, ВАТ «Ощадбанку», МФО 32038252) із Державного бюджету України надлишково сплачене платіжним дорученням №2013 від 02.09. 2009р. державне мито в сумі 94 (дев»яносто чотири ) грн. 42 коп., та 79 (сімдесят дев»ять) грн.. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу, сплачені платіжним дорученням № 2014 від 01.09.2009р.

Платіжні доручення №2013 від 02.09.2009р., № 2014 від 01.09.2009р. залишити в матеріалах справи №36/455.

Суддя Т.Ю. Трофименко