Рішення № 7004619, 09.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 36/42809.12.09 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гриф Девелопмент Інвестмент»

до Закритого акціонерного товариства фінансова група «Страхові

традиції»

про стягнення 14 178 грн. 15 коп.

          Суддя Трофименко Т.Ю

Представники:

Від позивача Мурга В.М. –по дов. № вих. 27/10 від 27.10.2009р.

Від відповідача не з»явився

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Гриф Девелопмент Інвестмент»про стягнення з Закритого акціонерного товариства фінансова група «Страхові традиції»14 178 грн. 15 коп., із яких: 13 260 грн. 00 коп. заборгованість по орендній платі, 595 грн. 18 коп. заборгованості по комунальним послугам, 322 грн. 97 коп. пені за прострочку платежу.

В судовому засіданні представником позивача позовні вимоги підтримані в повному обсязі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов договору №50/с від 01.06.2009р. не сплатив позивачу орендну плату та комунальні послуги за червень та липень 2009 року.

Відповідач письмовий відзив на позов не надав, представника в судове засідання не направив, не виконав вимог суду викладених в ухвалах суду від 03.11.2009 року та 26.11.2009 року.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, що підтверджується повідомленням про вручення поштового рекомендованого відправлення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд –

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків. Цивільні права і обов’язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. До зобов’язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов’язань.

01.06.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гриф Девелопмент Інвестмент»(далі позивач) та Закритим акціонерним товариством фінансова група «Страхові традиції» (далі відповідач) був укладений договір №50/С оренди.

Відповідно до розділу 1 договору позивач передає, а відповідач приймає нежилі приміщення, загальною площею 65,0 кв.м., що розташоване за адресою: м. Київ, провулок Червоноармійський, 14, корпус 2 , поверх перший.

Приміщення надавалось для розміщення офісу (п.2.1 договору).

На виконання умов договору позивач передав відповідачу обумовлене договором оренди приміщення, що підтверджується актом прийому –передачі приміщення від 01 червня 2009 року.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Строк дії даного договору сторони визначили з моменту його підписання і діє до 31 травня 2010 року.

Згідно з частиною 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Розмір орендної плати за офісні приміщення становить 102 грн. за один кв.м. на місяць, в тому числі ПДВ 17 грн. (п.5.1 договору).

Відповідно до п. 5.2 договору орендна плата сплачується орендарем до 5-го числа поточного місяця згідно виставленого рахунку орендодавцем (позивачем).

Сторони в п. 5.3 договору передбачили, що сума орендної плати не включає в себе комунальні платежі (водопостачання, опалення) та розрахунки за використану відповідачем електроенергію. Компенсацію за використану електроенергію та комунальні послуги здійснюються орендарем (відповідачем) протягом 10 днів з моменту пред’явлення рахунку орендодавцем (позивачем).

В. 5.5 договору сторони погодили, що оренда (відповідач) зобов’язаний протягом 5 днів з моменту прийняття об’єкта, який визначається датою підписання акта приймання –передачі об’єкта, що орендується, перерахувати орендну плату за один місяць авансом.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов”язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, одностороння відмова від виконання зобов”язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач в порушення покладеного на нього законом та договором обов”язку по сплаті платежів за оренду приміщення за червень та липень 2009 року не виконав. Заборгованість відповідача перед позивачем по орендній платі червень та липень 2009 року на день пред»явлення позову та розгляду справи становить 13 260 грн. 00 коп. Крім того, при розгляді справи встановлено, що відповідачем не сплачена позивачу комунальні платежі (водопостачання, опалення) за червень, липень 2009 року, у зв»язку з чим виник борг в сумі 595 грн. 18 коп.

На виконання умов договору, а сааме п.п. 5.2, 5.3, позивач направив 29.07.2009р. на адресу відповідача акти здачі –прийняття робіт №ОУ-0000074 від 30.06.2009р. на суму 6630 грн., №ОУ-0000114 від 31.07.2009р. на суму 6630 грн., №ОУ-0000171 від 31.07.2009р. на суму 595 грн. 18 коп.

Згідно повідомлення про вручення поштового рекомендованого відправлення відповідач зазначені акти отримав 03.08.2009р.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по оренлній платі на надним комунальнм послугам за червень, липень 2009 року в сумі 13855 грн. 18 коп., суд ввважає обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Це стосується відповідача, який мав довести суду, що він зобов’язання за договором №50/с від 01.06.2009р. виконав своєчасно та в повному обсязі, відповідно до умов договору. Відповідач доказів відсутності заборгованості по орендній платі за період червень, липень 2009 року та вартості наданих комунальних послуг за аналогічний період суду не надав.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В п. 11.1 договору сторони передбачили, що у випадку прострочення по сплату орендних платежів, плати за електроенергію, комунальних платежів, інших грошових коштів за даним договором орендар (відповідач) сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення.

Оскільки відповідач порушив строки оплати орендної плати за червень 2009 року з нього на підставі п. 11.1 та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» підлягає стягненню пеня в сумі 223 грн. 06 коп.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені за прострочку платежу по оплаті орендної плати за липень 2009 року, за період з 06.07.2009р. по 31.07.2009р.

В цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають оскільки відповідно до п. 5.2 договору орендна плата сплачується орендарем до 5-го числа поточного місяця згідно виставленого рахунку орендодавцем (позивачем).

На виконання умов договору, а сааме п.п. 5.2, 5.3, позивач направив 29.07.2009р. на адресу відповідача акти здачі –прийняття робіт №ОУ-0000074 від 30.06.2009р. на суму 6630 грн., №ОУ-0000114 від 31.07.2009р. на суму 6630 грн., №ОУ-0000171 від 31.07.2009р. на суму 595 грн. 18 коп.

Згідно повідомлення про вручення поштового рекомендованого відправлення відповідач зазначені акти отримав 03.08.2009р.

З огляду на викладене обов»язок по оплаті орендних платежів за липень 2009 року виник у відповідача тільки 08.08.2009р., а позивач просить стягнути пеню за прострочку платежу за період з 06.07.2009р. по 31.07.2009р.

Витрати понесені позивачем по сплаті державного мита та витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам в сумі 140 грн. 18 коп. та 216 грн. 00 коп., відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Надлишково сплачені позивачем кошти на витрати з інформаційно –технічного забезпечення судового процесу в сумі 89 грн. підлягають поверненню позивачу відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. №1258 із відповідними змінами та ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».

Керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства фінансова група «Страхові традиції»(м. Київ, вул.. Вікентія Хвойки, 15/15, код 32281587) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гриф Девелопмент Інвестмент»(м. Київ, провул. Червоноармійський, 14, код 36377178) 13260 грн. 00 коп. основного боргу з орендної плати, 595 грн. 18 коп. заборгованості за надані комунальні послуги, 140 грн. 18 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

В решті вимог в позові відмовити.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Гриф Девелопмент Інвестмент»(м. Київ, провул. Червоноармійський, 14, код 36377178) із Державного бюджету України надлишково сплачені кошти в сумі 89 (вісімдесят дев»ять) грн. 00 коп. , перераховані платіжним дорученням № 121 від 22.10.2009р.

Платіжне доручення № 121 від 22.10.2009р. залишити в матеріалах справи №36/428.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя Т.Ю. Трофименко