Рішення № 70045201, 02.11.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 372/85/17 Головуючий у І інстанції Кравченко М. В.Провадження № 22-ц/780/3412/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 26 02.11.2017

РІШЕННЯ

Іменем України

02 листопада 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі :

головуючого судді Білоконь О.В.,

суддів: Верланова С.М., Савченка С.І.,

при секретарі Воробей В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» на рішення Обухівського районного суду Київської області від 17 травня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості , -

встановила:

У грудні 2016 року ПАТ «Альфа банк» звернувся до суду з вказаним позовом посилаючись на таке.

03 квітня 2008 року між ПАТ «Альфа-Банк» та відповідачем ОСОБА_2 був укладений кредитний договір, відповідно до якого відповідачу було надано кредит в загальній сумі 16940 доларів США. 03 квітня 2008 року між ПАТ «Альфа-Банк» та відповідачем ОСОБА_3 був укладений договір поруки, згідно з яким останній поручився відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання ОСОБА_2М зобовязання за вказаним вище кредитним договором.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачами зобовязань за укладеними сторонами договорами кредиту, поруки та наявність заборгованості, яку позивач просив стягнути разом з іншими передбаченими договором та законом платежами.

Зокрема позивач просив стягнути з відповідачів солідарно заборгованість в розмірі 90094 грн. 29 коп., з яких за кредитом 88220 грн. 93 коп., по відсотках 1873 грн. 36 коп.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 17 травня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішення суду, позивач ПАТ «Альфа банк» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду з підстав його необґрунтованості, порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи та ухвалити нове про задоволення позову.

В обґрунтування апеляційної скарги вказали, що суд дійшов безпідставного висновку про те, що позивачем не доведено наявність і розмір заборгованості, оскільки позивач надав відповідні докази, а сума сплати, що була здійснена позичальником після подачі позову до суду не дорівнює загальній сумі заборгованості по кредиту.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 169 ЦПК України суд відкладає розгляд справи у межах строків, встановлених ст. 157 цього Кодексу, у разі першої неявки в судове засідання сторони або будь-якого з інших осіб, які беруть участь у справі, оповіщених у встановленому законом порядку про час і місце судового розгляду, якщо вони повідомили про причини неявки, які визнані судом поважними.

Відповідно до статті 304 ЦПК суд апеляційної інстанції при розгляді справи керується правилами розгляду справи судом першої інстанції, з винятками й доповненнями, встановленими главою І "Апеляційне провадження" розділу V ЦПК України.

Згідно з частиною другою статті 305 ЦПК неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом

До суду апеляційної інстанції відповідачі не з»явились в судові засідання, призначені на 20 липня, 28 вересня, 12 жовтня та 2 листопада 2017 року. При цьому відповідачі не отримували судових повісток, надісланим ім. за допомогою поштової кореспонденції та телефонограм ( а.с. 96,97,99, 101-103) та не повідомляли суд про зміну місця проживання та місцезнаходження, тому, в силу вимог ст. 74-77 ЦПК України колегія суддів вважає, що вони не з»явились до суду без поважних причин.

Враховуючи, що відповідачів вчетверте не з»явились у судові засідання, не надав суду доказів, які б свідчили про поважність причин неявки у судові засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності з метою недопущення порушення прав інших учасників спору на розумний строк розгляду справи.

Колегія суддів, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених позовних вимог, відповідно до правил ст. 303 ЦПК України, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення зазначеним вимогам закону не відповідає.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 03 квітня 2008 року між ПАТ «Альфа-Банк» та відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір №490061779, згідно якого відповідачу було надано кредит в загальній сумі 16940 доларів США.

03 квітня 2008 року між ПАТ «Альфа-Банк» та відповідачем ОСОБА_3 був укладений договір поруки №490061779-П, згідно якого останній поручився відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання ОСОБА_2М зобовязання за вказаним вище кредитним договором.

Відповідно до розрахунку заборгованості, складеної позивачем на підставі виписки по особовому рахунку за період з 29 вересня 2014 року по 8 грудня 2016 року, станом на 8 грудня 2016 року, борг за вказаним кредитним договором станом на 08 грудня 2016 року становить 90094 грн. 29 коп., з яких за кредитом 88220 грн. 93 коп., по відсотках 1873 грн. 36 коп.( а.с.22-23).

Після складення такого розрахунку, відповідачем були сплачені в рахунок погашення кредитної заборгованості : відповідно до квитанцій від 14 грудня 2016 року про оплату 3500 грн. 00 коп., від 26 грудня 2016 року на суму 3000 грн. 00 коп., від 04 січня 2017 року на суму 2900 грн. 00 коп., від 01 лютого 2017 року на суму 2500 грн. 00 коп., від 29 березня 2017 року на суму 2750 грн. 00 коп., від 09 березня 2017 року на суму 3000 грн. 00 коп., які не враховані у розрахунку заборгованості ( а.с.57-59).

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено обставин, які б породжували правові наслідки у виді виникнення зобовязань сплатити визначені позовом кошти.

Проте погодитись з таким висновком суду першої інстанції не можна з наступних підстав.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Відповідно до ст. 59 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 60 ЦК України, кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Про наявність факту невиконання відповідачами належним чином своїх зобов»язань перед банком за договорами кредиту та поруки від 3 квітня 2008 року свідчать надані позивачем договори, виписка по рахунку та розрахунком заборгованості відповідачів за тілом кредиту та за відсотками ( а.с.4-11, 22-23).

Ті обставини, що відповідачі сплатили грошові кошти в рахунок часткового погашення своїх зобов»язань після подачі позову до суду не свідчить про безпідставність позову, оскільки не спростовують ті обставини, на які посилається позивач зокрема, що внаслідок укладення договорів кредиту та поруки у відповідачів виникли зобовязання по сплаті тіла кредиту та процентів за користування грошовими коштами, які відповідачі виконували неналежним чином, у зв»язку з чим утворилась заборгованість. Крім того, у випадку незгоди з розміром заборгованості, наданої позивачем, суд не позбавлений можливості оцінити усі наявні у справі належні та допустимі докази та зробити власний розрахунок відповідної заборгованості.

Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для стягнення заборгованості з відповідачів внаслідок порушення умов кредитного договору та договору поруки.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню на підставі ст. 309 ЦПК України у звязку з необґрунтованістю судового рішення, невідповідністю висновків обставинам справи, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову , з огляду на таке.

Згідно із ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобовязання за договором має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно ст. 554 ЦК України в разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, відсотків, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно із п. 6 розділу №2 кредитного договору банк має право вимагати (в тому числі у судовому порядку) від позичальника дострокового виконання зобовязань з повернення кредиту за договором в будь-якому з наступних випадків істотного порушення позичальником зобовязань за договором, зокрема у разі затримання сплати частини кредиту та/або процентів за його користування, щонайменше на один календарний місяць.

Відповідачі не виконали своїх зобов»язань, внаслідок чого утворилась заборгованість станом 08 грудня 2016 року у розмірі 90094 грн. 29 коп.( а.с.22-23).

Отже, з огляду на вимоги ст.ст. 526, 554 ЦК України, позовні вимоги є доведеними, оскільки відповідачі не виконували належним чином своїх зобовязань перед банком щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитом.

Перевіряючи розмір заборгованості, колегія суддів виходить із такого.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості за період з 29 вересня 2014 року по 8 грудня 2016 року, борг за вказаним кредитним договором станом на 08 грудня 2016 року становить 90094 грн. 29 коп., з яких за кредитом 88220 грн. 93 коп., по відсотках 1873 грн. 36 коп.( а.с.22-23).

Відповідно до наданих позивачем квитанцій, відповідачем були сплачені в рахунок погашення кредитної заборгованості такі платежі: 14 грудня 2016 року - 3500 грн.; 26 грудня 2016 року - 3000 грн.; 04 січня 2017 року - 2900 грн. ; 01 лютого 2017 року - 2500 грн.; 29 березня 2017 року на суму 2750 грн.; 09 березня 2017 року - 3000 грн. 00 коп.( а.с.57-59).

Зазначені платежі не були враховані позивачем у розрахунку заборгованості, оскільки проведені відповідачем після складення позивачем розрахунку станом на 8 грудня 2016 року.

Відповідно до положень п. 9.5 укладеного між сторонами кредитного договору, при наявності прострочення у виконанні зобов»зань позичальника, встановлюються наступна черговість виконання вимог банку із отриманої суми платежу: прострочені проценти за користування кредитом, прострочена сума комісії, прострочена сума кредиту, пеня, строкові проценти за користування кредитом, строкові комісії, строкове та дострокове повернення кредиту.

Враховуючи вказані положення договору, а також межі позовних вимог, які зводяться до стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 88220 грн. 93 коп. та по відсотках у розмірі 1873 грн. 36 коп. , колегія суддів вважає, що сплачені відповідачем кошти після 8 грудня 2016 року слід повністю зарахувати у погашення процентів та частково у погашення тіла кредиту, стягнувши у солідарному порядку з відповідачів на користь позивача 72444 гривень 29 копійок як залишок по тілу кредиту та документально підтверджені судові витрати.

Керуючись ст.ст. 303,307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» задовольнити частково.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 17 травня 2017 року скасувати, ухвалити нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_2, солідарно на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (МФО 300346, ЄДРПОУ 23494714, п/р 37396000000004) заборгованість за кредитним договором № 490061779 від 03 квітня 2008 року в сумі 72444 гривень 29 копійок (тіло кредиту.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_2, на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (МФО 300346, ЄДРПОУ 23494714, п/р 37396000000004) судовий збір в розмірі по 707 гривень 50 копійок з кожного.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту проголошення.

Головуючий

Судді :