Рішення № 70038093, 22.09.2017, Корабельний районний суд м. Миколаєва

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД ОСОБА_1

Справа № 488/4018/16-ц

Провадження № 2/488/480/17 р.

РІШЕННЯ

Іменем України

22.09.2017 року м. Миколаїв

Корабельний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого по справі судді Селіщевої Л.І.,

при секретарі Бучневій К.О.,

за участю прокурора Бавикіна В.В.,

та представника позивача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації до Миколаївської міськради про визнання незаконним та скасуванння рішення, визнання недійсним державного акту на право власності на землю, -

В с т а н о в и в :

У жовтні 2016 року керівник Миколаївської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації звернувся до суду із даним позовом до відповідача Миколаївської міськради, в обґрунтування якого вказав наступне.

Пунктом 36 розділу 1 рішення Миколаївської міськради № 42/65 від 18.12.2009 року ОСОБА_3 було надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1 000 кв.м. за рахунок земель міста, не наданих у власність або користування, з метою передачі її у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку по вул. Гагаріна, 80/8 у м. Миколаєві.

З метою запобігання можливого подвоєння адрес вже існуючих земельних ділянок з адресою земельної ділянки, запланованої до відведення, управлінням містобудування та архітектури міськради проектною документацією запропоновано іншу адресу - вул. Гагаріна, 1/1-ж.

Пунктами 17, 17.2 розділу 4 рішення Миколаївської міськради № 47/51 від 25.06.2010 року затверджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 1000 кв.м. за рахунок земель ДП «Миколаївське лісове господарство», з віднесенням її до земель житлової забудови для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель та споруд по вул. Гагаріна, 1/1-ж у м. Миколаєві.

В подальшому, на підставі вищевказаних рішень, ОСОБА_3 отримала державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 904578 від 05.08.2011 року, який 17.08.2011 року був зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 481013661000665.

26.03.2013 року ОСОБА_3 померла.

Позивач вважає, що зазначені рішення Миколаївської міськради були прийняті із порушенням вимог чинного законодавства, та просить:

? визнати незаконним та скасувати п. 17. та п. 17.2 розділу 4 рішення Миколаївської міськради № 47/51 від 25.06.2010 року;

? визнати недійсним Державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 904578 від 05.08.2011 року, який був виданий ОСОБА_3, та зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі 17.08.2011 року за № 481013661000665.

В судовому засіданні прокурор підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник Миколаївської обласної державної адміністрації у повному обсязі підтримала позов з підстав, викладених у позові, та просила його задовольнити.

Представник відповідача - Миколаївської міської ради в судове засідання не з'явився, надав заяву, в якій позов визнав у повному обсязі.

Треті особи без самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_4 та Виконком Миколаївської міськради про час та місце судового засідання були повідомлені своєчасно та належним чином, причини їх неявки суду невідомі.

Заслухавши пояснення осіб, які приймають участь у справі, та дослідивши надані ними письмові докази по справі, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи із такого.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Із наявного у матеріалах даної справи копії рішення Миколаївської міськради № 42/65 від 18.12.2009 року вбачається, що пунктом 36 розділу 1 цього рішення ОСОБА_3 було надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 1 000 кв.м. за рахунок земель ДП «Миколаївське лісове господарство», з метою передачі її у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку по вул. Гагаріна, 80/8 у м. Миколаєві.

З метою запобігання можливого подвоєння адрес вже існуючих земельних ділянок з адресою земельної ділянки, запланованої до відведення, управлінням містобудування та архітектури міськради проектною документацією запропоновано іншу адресу - вул. Гагаріна, 1/1-ж.

Пунктом 17 розділу 4 рішення Миколаївської міськради № 47/51 від 25.06.2010 року було затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 1000 кв.м. за рахунок земель ДП «Миколаївське лісове господарство», з віднесенням її до земель житлової забудови, для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель та споруд по вул. Гагаріна, 1/1-ж у м. Миколаєві.

Пунктом 17.2 цього ж рішення ОСОБА_3 була передана у власність земельна ділянка з кадастровим номером 481013600:05:031:0035 за вищевказаною адресою для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель та споруд.

На підставі вказаних рішень міськрад ОСОБА_3 отримала державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 904578 від 05.08.2011 року. Цей державний акт 17.08.2011 року був зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за№ 481013661000665.

Між тим, судовим розглядом встановлено, що спірна земельна ділянка була надана ОСОБА_3 за рахунок земель, що віднесені до земель держлісфонду урочища "Жовтневе" квартал 43 та перебуває у постійному користуванні ДП «Миколаївське лісове господарство», і в установленому законом порядку вона не була виключена із земель лісового фонду. Вказане підтверджується наявними у матеріалах даної справи та дослідженими у судовому засіданні: листом ВО «Укрдержліспроект» № 434 від 23.08.2016 року, фрагментом накладки земельних ділянок і межі кварталу 43 Миколаївського лісництва, викопіюванням з публічної кадастрової карти України, листом Миколаївського обласного управління лісового та мисливського господарства № 768 від 08.08.2014 року та № 1172 від 20.11.2014 року.

Пунктом 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України встановлено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Стаття 13 Конституції України визначає, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є обєктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

Стаття 1 Лісового кодексу України визначає, що ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місце-розташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території країни, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави. Незаконне вилучення земель державної власності лісогосподарського призначення та подальша передача їх у приватну власність грубо порушують інтереси держави у сфері ефективного використання земельних та лісових ресурсів, оскільки унеможливлюють реалізацію державної політики по забезпеченню охорони, відтворення та сталого використання земельних і лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства.

Згідно ч. 4 ст. 122 ЗК України обласні державні адміністрації передають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.

Відповідно до ч. 5 ст. 116 ЗК України передача земельної ділянки в оренду чи у власність допускається лише після вилучення її у попереднього власника чи користувача.

Пунктом 6 частини першої статті 31 Лісового Кодексу України визначено, що обласні державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території приймають рішення про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок, що перебувають у державній власності, на відповідній території.

Відповідно до ст. 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, погодженого комісією з розгляду питань, повязаних з погодженням документації із землеустрою.

Проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по обєктам, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.

Виходячи із такого, суд приходить до висновку, що розпоряджатись спірною земельною ділянкою, яка належить до державної власності, Миколаївська міськрада не мала повноважень.

До того ж, статтею 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» визначено, що обовязковій державній експертизі підлягають проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок лісогосподарського призначення.

Із наявних у матеріалах справи письмових доказів вбачається, що обов'язкова державна експертиза проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по вул. Гагаріна, 1/1-ж у м. Миколаєві не проводилась.

Частиною 4 статті 20 Земельного кодексу України встановлено, що зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього середовища та лісового господарства.

Оскільки спірна земельна ділянка державного лісового фонду надавалась ОСОБА_3 для цілей, не повязаних із веденням лісового господарства і використання лісових ресурсів, що фактично свідчить про зміну її цільового призначення, то проект відведення мавби бути погоджений органом виконавчої влади з питань лісового господарства. Однак судовим розглядом було встановлено, що такого погодження компетентним органом не надавалось.

Статтею 152 Земельного кодексу України встановлено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не повязані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється у тому числі шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав та визнання недійсним рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 154 Земельного кодексу України органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування без рішення суду не мають права втручатись у здійснення власником повноважень щодо володіння, користування і розпорядження належною йому земельною ділянкою або встановлювати непередбачені законодавчими актами додаткові обовязки чи обмеження.

Згідно зі ст. 21 Земельного кодексу України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсним рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам.

Статтею 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої відповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до пункту 11 Постанови Пленуму ВСУ Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ від 16.04.2004 № 7, розглядаючи позови про захист прав власників земельних ділянок і землекористувачів (про усунення перешкод у користуванні ними тощо), суд має перевіряти законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки іншій особі без вилучення (викуп) її в позивача в установленому порядку і за наявності для цього підстав ухвалювати рішення про його недійсність.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що Миколаївською міськрадою в односторонньому порядку, всупереч діючому законодавству, з порушенням своїх повноважень, та за відсутності висновку спеціально уповноваженого органу лісового господарства, висновку державної експертизи землевпорядної документації, було вилучено у законного землекористувача - ДП Миколаївське лісове господарство, спірну земельну ділянку поза волею останнього, та прийнято рішення про розпорядження цією земельною ділянкою, то суд вважає, що оспорювані прокурором рішення Миколаївської міськради підлягають визнанню незаконними та скасуванню.

Крім цього, відповідно до п. 2.3. Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 року «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» (із внесеними змінами) - державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.

У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування.

Враховуючи викладене, а також те, що державний акт виданий ОСОБА_3 на підставі рішень міськради, які суд вважає незаконними, то він підлягає також визнанню недійсним та скасуванню. До того ж, на момент видачі вказаного державного акту на землю діяв мораторій на прийняття рішень про надання згоди на вилучення земельних ділянок, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення, крім певних випадків, що було встановлено розпорядженням КМУ № 610-р від 10.04.2008 року.

На підставі ст. 88 ЦПК України з відповідача належить стягнути судовий збір накористь Миколаївської місцевої прокуратури № 2.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 7, 10, 11, 214-215 ЦПК України, суд

В и р і ш и в :

Позов задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати п. 17 та п. 17.2 розділу 4 рішення Миколаївської міськради № 47/51 від 25.06.2010 р.

Визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 904578 05.08.2011 року, який був виданий ОСОБА_3, та зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі 17.08.2011 р. за № 481013661000665.

Стягнути з Виконкому Миколаївської міської ради на користь Миколаївської місцевої прокуратури № 2 судовий збір у розмірі 2 756 грн. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя Л.І. Селіщева